Ухвала суду № 63902925, 04.01.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/18741/14-ц

Провадження № 22-ц/779/207/2017

Категорія 44

Головуючий у 1 інстанції Островський Л. Є.

Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д.

суддів: Васильковського В.М., Девляшевського В.А.

секретаря Капущак С.В.

за участю: представника апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_3

представника позивача - Витвицької В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Івано-Франківської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області (№ 12) до ОСОБА_2 про виселення без надання іншого житлового приміщення,стягнення судових витрат, - за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 17 лютого 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

В грудня 2014 року представник Івано-Франківської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області (№ 12) звернувся в суд з зазначеним позовом, обґрунтувавши тим, що на балансі Івано-Франківського слідчого ізолятора перебуває приміщення гуртожитку, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В даному приміщенні, зокрема у кімнаті №5 проживає ОСОБА_2, який вселився туди без законних для того підстав, а відтак він підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 17.02.2016 року позов задоволено. Виселено ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_2, без надання іншого житлового приміщення. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, вважаючи, що воно ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним дослідженням та оцінкою доказів, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Посилається на те, що він належним чином не був повідомлений про час і місце розгляду справи та не мав можливості прийняти участі у розгляді справи. Як на підставу відмови в задоволенні позову зазначив, що в грудні 2010 року йому була надана для проживання кімната в гуртожитку Івано-Франківського СІЗО по АДРЕСА_1, в яку він вселився і 08.12.2010 року був зареєстрований, про що є відповідна відмітка в паспорті. За цією адресою він проживає разом із сім'єю на даний час. В 2011-2013 роках у даній будівлі проводились ремонтно-будівельні роботи по переплануванню адміністративних приміщень під службові квартири. Внаслідок проведення за кошти відповідача реконструкції адміністративних приміщень побудована квартира №5. Після проведення реконструкції спільним засіданням житлово-побутових комісій управління ДПтС України в Івано-Франківській області та Івано-Франківського слідчого ізолятора від 28.01.2014 року дана квартира виділена відповідачу. На той час ордери на вселення позивачем також не видавались, і оскільки це обов'язок покладений саме на власника чи балансоутримувача приміщення, вселення відповідача не можна вважати самовільним. Після вселення в спірне приміщення 29.04.2014 року між відповідачем та Івано-Франківським слідчим ізолятором був укладений договір №Г-1-100 про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та комунальних послуг, який діє і на даний момент, а відповідачем регулярно сплачуються відповідні платежі. В спірному житловому приміщенні крім ОСОБА_2 проживає його дружина - ОСОБА_5 та малолітня дочка ОСОБА_6, які не були залучені до участі в справі. Також, не був залучений до справи орган опіки і піклування. За наведених доводів ОСОБА_2 просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Даним вимогам законодавства рішення відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, що у відповідача відсутні підстави для збереження права на проживання у житловому приміщенні - кімнати АДРЕСА_2 та підлягає виселенню без надання іншого житла.

Встановлено, що будівля по АДРЕСА_1 знаходиться на балансі Івано-Франківської установи виконання покарань управління ДПтС України в Івано-Франківській області у статусі гуртожитку для працівників.

Так, з відповіді ДПтС України в Івано-Франківській області № 18/1-3271 від 13.11.2015 будівля має статус гуртожитку для працівників на підставі рішення ВК Івано-Франківської міської ради № 356 від 24.07.2008, Івано-Франківською установою виконання покарань управління ДПтС України в Івано-Франківській області кошти на перепланування будівлі гуртожитку не виділялися, ордери на зайняття приміщень гуртожитку в період 2001-2014 не видавалися.

Жодних рішень щодо зміни статусу гуртожитку на службове житло органом місцевого самоврядування не приймалося і на даний час відсутнє.

Службову квартиру №5 в гуртожитку попередньо було закріплено за ОСОБА_2, що підтверджується копією Протоколу № 01/2014 від 28.01.2014 спільного засідання житлово-побутових комісій управління ДПтС України в Івано-Франківській області та Івано-Франківського слідчого ізолятора.

29.04.2014 року між сторонами по справі було укладено Договір про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та комунальних послуг, а саме приміщення загальною площею 45,4 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 71-73).

Відповідно до копій квитанцій наданих відповідачем (а.с.74-80) останній оплачував комунальні послуги.

Протоколом № 02/2014 від 13.08.2014 р. спільного засідання житлово-побутових комісій управління ДПтС України в Івано-Франківській області та Івано-Франківського слідчого ізолятора відмінено попередній розподіл службових приміщень в будівлі відомчого гуртожитку Івано-Франківського СІЗО.

Адміністрація СІЗО неодноразово зверталась до відповідача щодо добровільного виселення із займаного жилого приміщення та направляла додаткову угоду про розірвання договору №Г-68 від 29.04.2014 року про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та комунальних послуг.

Як вбачається з копії паспорта ОСОБА_2 він справді був зареєстрований з 08.12.2010 року в АДРЕСА_1, проте 27.05.2014 року був знятий з реєстрації зазначеного місця проживання, а 03.06.2014 року зареєстрований в будинку АДРЕСА_3.

Жодних підтверджень того, що відповідачем з дозволу балансоутримувача була здійснена реконструкція службових приміщень гуртожитку під квартиру №5 не надано.

Згідно зі ст. ст.127, 128, 129 ЖК Української РСР для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Відповідно до п. 10 розділу ІІ Примірного положення про гуртожитки, на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу. При одержанні ордера пред'являються паспорти всіх членів сім'ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання. Адміністрація підприємства, установи, організації веде облік ордерів, що видаються громадянам на зайняття жилої площі. Бланки ордерів зберігаються як документи суворої звітності.

Оскільки судом встановлено, що рішення про надання ОСОБА_2 жилої площі кв.5 та спеціальний ордер не видавався, та не укладали будь-які договори, в тому числі й про користування жилими приміщеннями, суд дійшов правильного висновку про відсутність у відповідача права на проживання у спірному жилому приміщенні, що є підставою для виселення без надання іншого жилого приміщення.

Посилання відповідача на порушення норм процесуального права суд відхиляє, оскільки як вбачається з повідомлень про вручення (а.с. 42,50) про судові засідання позивач повідомлявся належним чином за адресою проживання, а ухвалення заочного рішення відповідно до ст. 224 ЦПК України не є обов'язком суду.

Крім цього під час розгляду апеляційної скарги крім тих доводів та доказів, які здобуті в суді першої інстанції, представник апелянта не надав.

Таким чином, викладені у скарзі доводи відповідача про залишення судом без уваги обставин незаконності вказаного рішення суду правильність висновків суду не спростовують, фактично зводяться до повторного їх обґрунтування і одностороннього тлумачення регулюючого спірні правовідносини законодавства лише на свою користь.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст., 303,307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 17 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Я.Д. Горблянський

В.М. Васильковський

В.А. Девляшевський