Рішення № 63897001, 29.12.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3238/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2016 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі

головуючої судді Сарай А.І.

при секретарі Струтинська Н.Ю.

з участю представника позивачки ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру про стягнення середнього заробітку за час затримки заробітної плати при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру про стягнення середнього заробітку за час затримки заробітної плати при звільненні.

В позові представник позивачки посилається на те, що з 23.09.1999 р. ОСОБА_3 працювала в Закарпатському обласному українському музично-драматичному театрі та наказом № 71-к від 16.12.2015 р. була звільнена за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України з 01.01.2016 р. При розрахунку в день звільнення, в порушення приписів ст. 116 КЗпП України, ОСОБА_4 не виплатили частину заробітної плати в сумі 950 грн. З січня по березень 2016 року ОСОБА_4 неодноразово зверталася до керівництва Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру з проханням виплатити їй всі кошти, на дату звільнення. Після розмови з головним бухгалтером, яка усно повідомила що кошти не виплатить, ОСОБА_4 відправила до організації де працювала лист-вимогу від 03.03.2016 р. з проханням повністю її розрахувати, який був проігнорований. Неправомірними діями відповідача позивачці завдано моральної шкоди, яка виразилася у негативних емоціях та переживаннях, порушення звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації, протягом декількох місяців. Розмір душевних страждань оцінює в 11000 грн.

На підставі викладеного просить стягнути з Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру на користь ОСОБА_3 не виплачену заробітну плату у розмірі 950 грн., середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку та моральну шкоду в розмірі 11000 грн.

Представник позивачки ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю посилаючись на викладені у позовній заяві обставини і просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечив та просить у його задоволенні відмовити. Пояснив, оскільки позивачка обіймала посаду, повязану із зберіганням і відпуском матеріальних цінностей, несла матеріальну відповідальність за їх збереження, відповідач мав право при її звільненні утримати вартість відсутніх таких цінностей. Виявлення наявності всіх ввірених позивачці цінностей чи їх відсутність відповідач здійснив шляхом проведення інвентаризації таких цінностей, за результатами якої складено відповідний акт про відсутність нестачі, а тому позивачка, як матеріально-відповідальна особа, повинна була передати адміністрації відповідача ввірені їй матеріальні цінності за відповідним актом. Однак позивачка до цього часу до відповідача не прибула і матеріальні цінності за таким актом не передала, що унеможливлює проведення з нею повного розрахунку.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково виходячи з наступного.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен громадянин має прав на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до положень ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В судовому засіданні встановлено, що з 23.09.1999 р. по 01.01.2016 р. ОСОБА_3 працювала в Закарпатському обласному українському музично-драматичному театрі.

10.12.2015 р. позивачка подала заяву про її звільнення за згодою сторін з 01.01.2016 р.

Наказом директора Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру ім. братів Ю.-А. та Є. Шерегіїв № 71-к від 16.12.2016 р., наказано звільнити з роботи з посади начальника художньо-бутафорського та декораційного цеху ОСОБА_3 за угодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України з 01.01.2016 р., бухгалтерії театру провести повний розрахунок по заробітній платі та відділу кадрів видати трудову книжку.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується довідкою відповідача № 161/01-01 від 06.10.2016 р. при звільненні у грудні 2015 року ОСОБА_3 було виплачено: 2320 грн., 721 грн., 190 грн., 1000 грн. Борг становить 953.22 грн.

03.03.2016 р. позивачка звернулася до відповідача із заявою-претензією в якій просила повністю розрахувати її згідно наказу від 16.12.2015 р.

Письмовою відповіддю представника відповідача від 05.04.2016 р. на вказану заяву-претензію позивачку повідомлено, що наказом від 16.12.2015 р. № 71-К вона звільнена з роботи у театрі з посади начальника художньо-бутафорського та декораційного цеху за згодою сторін. Оскільки її посада була повязана із зберіганням і відпуском матеріальних цінностей, 16.03.2011 р. між театром і нею укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Розрахунок з працівником передбачає як нарахування належних йому до виплати сум, так і здійснення власником або уповноваженим органом утримання від цих сум у передбаченому законодавством порядку і розмірі. Враховуючи, що вона обіймала посаду, повязану із зберіганням і відпуском матеріальних цінностей, та несла повну матеріальну відповідальність за їх збереження, театр мав право при її звільненні утримати вартість відсутніх таких цінностей у повному розмірі. Виявлення наявності всіх ввірених їх цінностей чи їх відсутності (часткової відсутності) театр здійснив шляхом проведення інвентаризації таких цінностей, за результатами якої було складено акт відповідний акт про відсутність нестачі. Відтак, вона, як матеріально-відповідальна особа, повинна передати адміністрації театру або уповноваженій нею особі ввірені їй матеріальні цінності за відповідним актом. Однак до теперішнього часу вона у театр не прибула і матеріальні цінності за таким актом не передала. Дана обставина унеможливлює проведення з нею повного розрахунку у передбаченому законом порядку. З огляду на викладене адміністрація театру просила прибути позивачку до театру для передачі матеріальних цінностей і проведення з нею повного розрахунку.

Згідно зі ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Частиною 1ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах у справах № 6-76цс14 від 02.07.2014, № 6-837цс15 від 23.12.2015, визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, зазначені встатті 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої частиною першоюстатті 117 цього Кодексу.

Відтак в день звільнення позивачці мав бути повністю виданий розрахунок всіх сум, що належать їй від підприємства, чого зроблено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідач не виплатив позивачці при звільненні всіх сум, належних від підприємства, а саме 953.22 грн. Вказана сума станом на 29.12.2016 р. не виплачена, а тому суд вважає, з відповідача на користь позивачки підлягає до стягнення 950 грн. не виплаченої заробітної плати, в межах заявлених позивачкою вимог, а також за період з 04.01.2016 р. (наступний робочий день після винесення відповідачем наказу про звільнення позивачки з роботи) по 29.12.2016 р. (день ухвалення рішення суду) на користь позивачки слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку.

При визначенні періоду за який підлягає до стягнення середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні суд враховує розяснення наданні в п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці». Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у звязку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після предявлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р., вираховується середньоденна заробітна плата для нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно довідки відповідача № 161/01-01 від 06.10.2016 р. середня заробітна плата позивачки за останні два повних місяців роботи, а саме листопад та грудень 2015 року становила (2449 грн. + 2449 грн. / 2 =) 2449 грн. Кількість робочих днів у вказаний період (21 + 23 = 44 / 2 =) 22 та середньоденна заробітна плата для вирахування середнього заробітку за затримку виплати заробітної плати складає (2449 грн. / 22 робочих днів =) 111.32 грн. Звідси розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичної виплати заробітної плати за період з 04.01.2016 р. по 29.12.2016 р. становить 27718.68 грн. (18 робочих днів за січень + 21 робочий день за лютий + 22 робочих днів за березень + 21 робочий день за квітень + 19 робочих днів за травень + 19 робочих днів за червень + 22 робочих днів за липень + 22 робочих днів за серпень + 22 робочих днів за вересень + 20 робочих днів за жовтень + 22 робочих днів за листопад + 21 робочий день за грудень = 249 робочих днів, 249 робочих днів х 111.32 грн. середньоденної заробітної плати = 27718.68 грн.).

Що стосується вимог позивачки про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 237-1 КЗпП Українивідшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних звязків і вимагаютьвід нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом цієї норми закону підставою для відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин є порушення роботодавцем будь-яких із передбачених законом прав найманого працівника, якщо таке порушення поєднане з його моральними стражданнями, втратою ним нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Чинне законодавство не визначає певних засобів доказування, якими можуть підтверджуватися зазначені обставини.

Відповідно дост. 214 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суду суд вирішує такі, зокрема, питання:чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; зясувати характер правовідносин, зумовлених установленими фактами, визначити правові норми, якими врегульовано ці правовідносини.

Отже, встановивши, щовідповідачем були порушені трудові права позивачки на отримання при звільненні повного розрахунку, що змусило ОСОБА_3 докладати додаткових зусиль для організації свого життя, у звязку з невиплатою належних їй сум позивачка опинилася у неприємному нестабільному фінансовому становищі, що викликало моральні страждання, суд приходить до висновку, що факт заподіяння позивачцівинними діями відповідача моральної шкоди є доведеним. При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з принципів розумності та справедливості, а тому вважає, що моральна шкода підлягає стягненню у розмірі 1000 грн.

Доводи представника відповідача не заслуговують на увагу та суперечать обставинам справи, оскільки за приписами ч. 1ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення. Відповідачем не було своєчасно проведено повний розрахунок при звільненні, що є порушенням діючого трудового законодавства.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивачки 1102.4 грн. сплаченого судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, з яких: 551.2 грн. за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 551.2 грн. за вимогу про стягнення моральної шкоди.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 47, 116, 117, 237-1 КЗпП України суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру на користь ОСОБА_3 950 (девятсот пятдесят) гривень не виплаченої заробітної плати, 27718 (двадцять сім тисяч сімсот вісімнадцять) гривень 68 копійок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 1000 (одну тисячу) гривень моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру на користь ОСОБА_3 1102 (одну тисячу сто дві) гривні 40 копійок сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Головуюча Сарай А.І.