Рішення № 63887754, 26.12.2016, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1618/16-ц

Провадження № 2/135/296/16

РІШЕННЯ

іменем України

26.12.2016 року Ладижинський міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Корнієнка О.М.,

при секретарі Паладій Н.П.,

з участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ладижин цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом та поділ спадкового майна ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовною заявою про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом та поділ спадкового майна. Зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_6 року помер їх батько - ОСОБА_5, який проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому на праві власності нерухоме майно: житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 та земельна ділянка, що знаходиться на території Ладижинської міської ради Вінницької області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площа земельної ділянки - 5,0693 га. Спадкоємцями першої черги за законом до майна померлого є: його син - ОСОБА_2, донька - ОСОБА_3 та дружина - ОСОБА_4. Спадщину після смерті ОСОБА_5 вони прийняли шляхом подачі до Другої Тростянецької державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за законом у встановлений законом шестимісячний строк з моменту відкриття спадщини. Земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,0693 га, згідно державного акту на землю серії НОМЕР_3 набута спадкодавцем в порядку приватизації земель та є його особистою власністю, а тому підлягає поділу між спадкоємцями в рівних частках, тобто по 1/3 часті кожному. Житловий будинок АДРЕСА_2 є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, тобто ОСОБА_5 та ОСОБА_4, так як набуто (побудовано) під час перебування у шлюбі. Отже житловий будинок АДРЕСА_2 є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а отже ОСОБА_4 належить право на ? частину даного об'єкту, а інша частина будинку підлягає поділу як спадкове майно між усіма спадкоємцями першої черги за законом порівну.

Також, зазначили, що після смерті їх батька відкрилася спадщина, до якої входить фермерське господарство «Діброва», код ЄДРПОУ 20081058, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Спадкоємцями першої черги є ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.Повідомили, що мають на меті продовжити діяльність фермерського господарства «Діброва». Тому позивачі звернулися до суду і просили визнати за ними право власності в порядку спадкування за законом на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_5, а саме на 1/6 частину житлового будинку, 1/3 частини земельної ділянки та 1/3 частину фермерського господарства.

Позивачі в судове засідання не з'явилися, подали до суду заяву, в якій просили справу заслухати в їх відсутність, вимоги викладені у позовній заяві підтримують.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги позивачів визнав частково, а саме в частині визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 права власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 року, а саме: по 1/6 частині житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та по 1/3 частині земельної ділянки, що знаходиться на території Ладижинської міської ради Вінницької області призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 5,0693 га. Не визнав позов в частині позовних вимог, щодо визнання права власності за відповідачами по 1/3 частині фермерського господарства «Діброва», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Пославшись на те, що дане фермерське господарство свого майна не має, щодо статутного фонду повідомив, що був лише намір його сформувати, а фактично засновником за життя кошти на відповідний рахунок чи майно до статутного фонду не було внесено, власної землі у фермерського господарства не має.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягаює частковому задоволенню виходячи з такого.

Визнання позову відповідачем у частині, що стосується житлового будинку та земельної ділянки, не суперечить закону, не порушує права та свободи інших осіб.

Судом встановлено, що позивачі та відповідач по справі є спадкоємцями першої черги до майна померлого ОСОБА_5 Сторони прийняли спадщину.

Так, згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 року.

Згідно рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 29.12.2015 року вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 року, а саме: на 4/6 частини житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 Вінницької області, загальною площею 498,8 м2, житловою площею 172,5 м2 та на 1/3 частини земельної ділянки, що знаходиться на території Ладижинської міської ради Вінницької області (за межами населеного пункту), цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 5,0693 га, що відповідно до державного акту серії НОМЕР_2 належала ОСОБА_5.

З відповіді на лист ОСОБА_2 №58/02-14 від 22.02.2016 року, виданої завідувачем Другої Тростянецької державної нотаріальної контори Кощеєвою Г.С., вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняли спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 року.

З копії інформації про юридичну особу вбачається, що фермерське господарство «Діброва», код ЄДРПОУ 20081058, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 засновано ОСОБА_5.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ч. 1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до змісту ч. 1, 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, судом встановлено, що житловий будинок який розташований за адресою: АДРЕСА_2, належав на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_5 та ОСОБА_4. Земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,0693 га належала померлому на праві приватної власності.

Виходячи із наведеного, оскільки за відповідачем ОСОБА_4 визнано право власності на 4/6 частини житлового будинку, та 1/3 частину земельної ділянки. Тому позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання за кожним з них права власності на 1/6 частину будинку та 1/3 частину земельної ділянки є обґрунтованим та підлягає задоволенню, враховуючи, зокрема те, що відповідач визнала позов в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині спадкування фермерського господарства, суд вважає, що вони задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

Згідно положень ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 10 ЦПК України, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судовий розгляд даної справи неодноразово відкладався в зв'язку з неявкою позивачів.

З метою сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, судом направлявся лист кожному з позивачів від 07.12.2016 року, згідно якого роз'яснювались положення статей 10, 11 ЦПК України, роз'яснювались наслідки неподання суду доказів на підтвердження обставин, на які посилаються сторони.

Після отримання листа позивачі до суду не з'явився, а згідно клопотання просили розглядати справу без них.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Виходячи з встановленого ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності судочинства, право заявляти клопотання по збору доказів належить позивачам. Положення ЦПК України позбавляють суд права з власної ініціативи збирати докази по справі.

В судовому засіданні позивачами не доведено, що фермерське господарство «Діброва» має цілісний майновий комплекс чи майно, що було внесено кошти до статутного фонду. Відсутні докази й того, що фермерське господарство має власну земельну ділянку.

В матеріалах справи правовстановлюючі документи на фермерське господарство «Фортуна», як цілісний майновий комплекс, відсутні, позивачами не доведено наявності будь-якого майна у фермерського господарства, в зв'язку із чим, за відсутності майна вимоги позивачів про спадкування частки фермерського господарства є безпідставними.

Така позиція узгоджується із практикою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, викладеною, зокрема, в ухвалі від 04.02.2015 року по справі №

6-38310св14

Позивачі дійсно можуть мати право на частку в майні фермерського господарства, однак ними таке майно не зазначене. Разом з тим, у позові позивачі ставлять питання про визнання права власності частку фермерського господарства, як юридичну особу в порядку спадкування. А суд згідно положень ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог.

Відтак, суд вважає, що позовні вимоги позивачів частково знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 328, 368, 392, 1216 - 1218, 1220, 1267-1270 ЦК України, ст. 60 СК України, ст. ст. 6, 8, 10, 11, 15, 60, 197, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3, право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 року, а саме:

- на 1/6 частини житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 Вінницької області, загальною площею 498,8 м2, житловою площею 172,5 м2 ;

- на 1/3 частини земельної ділянки, що знаходиться на території Ладижинської міської ради Вінницької області (за межами населеного пункту), цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 5,0693 га, що відповідно до державного акту серії НОМЕР_2 належала ОСОБА_5.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 року, а саме:

- на 1/6 частини житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 Вінницької області, загальною площею 498,8 м2, житловою площею 172,5 м2 ;

- на 1/3 частини земельної ділянки, що знаходиться на території Ладижинської міської ради Вінницької області (за межами населеного пункту), цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 5,0693 га, що відповідно до державного акту серії НОМЕР_2 належала ОСОБА_5.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення через Ладижинський міський суд Вінницької області до Апеляційного суду Вінницької області.

Суддя: