Рішення № 63881794, 06.12.2016, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/16455/16ц

Провадження №2/200/4133/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

17 листопада 2016 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Шевцової Т.В.

при секретарі - Южаковій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Лайф» про визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом до відповідача та просила суд визнати Договір Фінансового Лізингу №1017, укладений 20.09.2016 року між ТОВ «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» та ОСОБА_1 недійсним; стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» (код ЄДРПОУ 40352937, м.Київ, вул.Лінійна 17, оф.107) на її користь майно, набуте товариством на виконання Договору фінансового лізингу №1017, укладеного 20.09.2016 року, а саме грошові кошти у сумі 19 800 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 20.09.2016 року відповідно до квитанції №1\140А37927 на розрахунковий рахунок № 26002514569 ТзОВ «АВТО ЛАЙФ», що відкритий в АТ «Райфайзен Банк Аваль» м. Київ (код банку отримувача 380805), проведено перерахунок грошових коштів у сумі 19 800 грн., як оплата згідно договору фінансового лізингу №1017 за автомобіль. Частиною 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Ч. 1 ст. 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Ч. І ст. 807 ЦК України передбачено, що предметом договору лізингу може бути неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. За змістом ч. І ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.Однак, у договорі фінансового лізингу та у специфікації (додаток №2) відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди маг звернутися споживач у випадку порушення якості, комплектне її та інших умов з продажу товару. Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). За приписами ст.6 даного закону, договір лізингу мас бути укладений у письмовій формі. Ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування; предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. П. 5 ч. І ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги» встановлено, що фінансовими послугами вважається фінансовий лізинг. Ч. І сі. 6 Закону України «Про фінансові послуги» визначено, що фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3)прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4)найменування, місцезнаходження юридичної особи: 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-І) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін. Стаття 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» надає право лізингоодержувачу: 1) обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю; 2) відмовитися від прийняття предмету лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям; 3) вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках; 4) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу. У випадку якщо у речі, яка була передана наймачеві з гарантією якості, виявляються недоліки, що перешкоджають її використанню відповідно до договору, наймач має право за своїм вибором вимагати: заміни речі, якщо це можливо; відповідного зменшення розміру плати за користування річчю; безоплатного усунення недоліків речі або відшкодування витрат на їх усунення; розірвання договору і відшкодування збитків, які були йому завдані (ч. 2 от. 768 ЦК України). Всупереч вимогам Закону України «Про фінансовий лізинг» та норм ЦК України, у договорі і у специфікації відсутня обов'язкова для договору фінансового лізингу істотна умова щодо його предмету у обсягах, визначених законом. У зазначених договірних документах предметом лізингу визначено: марка ЗАЗ Vida, у кількості 1, вартістю 198 000 грн. Таке визначення предмету лізингу не відповідає поняттю індивідуально визначеної речі (номер кузову та номер двигуна, рік випуску, колір, об'єм двигуна, індивідуальних технічних характеристик, індивідуальної комплектації тощо), не містить вимог щодо якості предмету лізингу відповідно до ДС Г'У, класифікаторів, технічних умов тощо. У договірних умовах не дотримано право лізингоодержувача на вибір постачальника предмета лізингу. У договорі не зазначено, за дорученням чи за погодженням лізингоодержувача має здійснюватися вибір постачальника предмету лізингу, тобто, яка із сторін договору визначає продавця предмету лізингу. Згідно договірних умов, право вибору продавця (постачальника) предмету лізингу належить лізингоодержувачу, однак реалізація такого права договором не передбачена. У порушення вимог закону, ні у договорі, ні у специфікації до нього, продавця (постачальника) предмета лізингу не зазначено взагалі. А відтак, з урахуванням положень ст. 806 ЦК України, ч. 2 от. 6 Закону України про «Фінансовий лізинг» та ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги», до істотних умов договору фінансового лізингу, щодо яких має бути досягнуто згоди сторонами окрім розміру лізингових платежів, є їх кількість та період, впродовж якого здійснюється оплата за користування предметом лізингу, тобто період впродовж якого здійснюється сплата лізингових платежів, розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків. 20.09.2016 року між ТзОВ «АВТО ЛАЙФ.» та ОСОБА_1 підписано договір №1017 фінансового лізингу та додаток №1 і додаток №2 до даного договору. Відповідно до розділу «Визначення термінів» у договорі №1017 фінансового лізингу терміни вживаються в наступному значенні, зокрема: комісія за організацію угоди - першочерговий одноразовий платіж, що входить до складу обов'язкових платежів, що підлягає сплаті Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця за організацію договору, його оформлення, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Даний платіж включає в себе організаційні послуги Лізингодавця, будь- які витрати, понесені ним, що пов'язані з укладенням договору, в тому числі витрати, що пов'язані з пошуком предмету лізингу Лізингоодержувачу. Розмір комісії попередньо погоджений сторонами та відображається у даному договорі та у додатку №1 до договору та становить 10% від вартості предмета лізингу. П. 16.12. договору №1017 фінансового лізингу визначено, що додатки до даного договору є невід'ємною частиною даного договору. Також, статтею 17 договору № 1017 фінансового лізингу «Прикінцеві положення» визначено, що додатками до даного договору є: додаток №1 - графік сплати авансового внеску; додаток №2 - специфікація; додаток №3 - графік покриття витрат та виплати лізингових платежів. Однак, додаток №3 - графік покриття витрат та виплати лізингових платежів між ТзОВ «АВТО ЛАЙФ» та ОСОБА_1, позивачем підписано не було. Крім того, у додатку №1 некоректно викладений графік сплати авансового платежу, а саме: відсутні дати погашення платежу та розмір сплати авансових платежів у гривневому еквіваленті, відповідно до ст.524 ЦК України. Оскільки положеннями договору №1017 фінансового лізингу передбачено, що сплата лізингових платежів, винагороди Лізингоодержувача за надання послуг фінансового лізингу, комісія за супроводження договору, впродовж лізингового періоду, проводиться відповідно до встановленого додатком №3 до договору №1017 фінансового лізингу -- «Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів», який є невід'ємною частиною основного договору та містить істотні умови договору фінансового лізингу, які підлягають обов'язковому погодженню сторонами. Також, ні змістом основного тексту договору №1017 фінансового лізингу, ні підписаними додатками №1 та №2 не встановлено у грошовому виразі розмір фінансових активів, якими є обсяг фінансування та винагорода лізингодавця, та не встановлений строк їх сплати. Як слідує із змісту основного тексту договору №1017 фінансового лізингу, розмір фінансових активів, якими є обсяг фінансування та винагорода лізингодавця у грошовому виразі, та строк їх сплати визначається додатком №3, який підписаний так і не був. Ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Зміст основного тексту договору №1017 фінансового лізингу та додатків №1 та №2 не містить повної та достовірної інформації про фінансові послуги, що надаються ТзОВ «АВТО ЛАЙФ» відповідно до підписаного 20.09.2016 року основного тексту договору №4017 фінансового лізингу та додатків №1 та №2. А відтак, підписання вказаних документів договору про надання фінансових послуг порушує її права, як споживача на отримання повної та достовірної інформації про фінансові послуги. Враховуючи те, що зміст умов, в тому числі і істотних умов договору №1017 фінансового лізингу підлягали фіксації в декількох .документах, та підлягали підписанню сторонами, не підписання сторонами саме додатку №3 є обставиною, що вказує на не укладання договору №1017 фінансового лізингу, а відтак з урахуванням положень наведених норм цивільного законодавства, у ТзОВ «АВТО ЛАЙФ» не виникало підстав для отримання сплаченого 20.09.2016 року платежу по договору №1017 фінансового лізингу в сумі 19 800 грн., в результаті чого нею безпідставно здійснено перерахування зазначених грошових коштів на рахунок ТзОВ «АВТО ЛАЙФ». Згідно з п.12.1 договору фінансового лізингу передбачено, що у випадку розірвання даного договору лізингоодержувачем до підписання акту приймання-передачі предмета лізингу лізингодавець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 40% від сплаченої суми авансових платежів. В такому випадку комісія за організацію даного договору лізингоодержувачу не повертається. Однак, вказана стаття договору суперечить Закону України «Про захист прав споживачів». Окрім того, укладений договір є нікчемним, з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.806 ЦК України до договору фінансового лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей встановлених цим параграфом та законом. До відносин пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. І також, виходячи з норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст.628 ЦК України. Відповідно до ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним. Згідно з ч.2 ст .215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, кожна із сторін такого правочину зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Згідно до п.4 ч.1 ст.34 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії. Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 ст. 34 З У « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»). У відповідача відсутня ліцензія для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства. Відповідно до ч.1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

В судове засідання позивач надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та наполягала на їх задоволенні, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходили. Відповідач скористався правом на подання письмових заперечень, зазначивши, що позовні вимоги не визнає у повному обсязі, з тих підстав, що сторони мали намір укласти саме договір лізингу, а не купівлі-продажу. В момент підписання договору, сторонами досягнути всіх істотних умов, визначених ЗУ «Про фінансовий лізинг». Умови договору є чесними і пропорційними з урахуванням особливостей непрямою лізингу. Позивач плутає Лізингодавця з продавцем і застосовує законодавство про захист прав споживачів, однак лізингодавець не є продавцем, а є покупцем і не несе відповідальність за якість товару. Нотаріальна форма для непрямого лізингу не обов'язкова, жодний нотаріус не посвідчує договори непрямого лізингу, оскільки Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій забороняє посвідчувати договори непрямого лізингу. В Україні не існує ліцензії для непрямого лізингу, а тому, відповідно до ст. 20 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності» дозволено здійснювати такий вид господарської діяльності без ліцензії. Таким чином, права споживача не були порушені, а небажання позивача виконувати договірні зобов'язання не є підставою для визнання договору недійсним. Позивач плутає Договір купівлі-продажу та Фінансового лізингу. Останній є змішаним договором, в першу чергу Оренди (коли транспортний засіб буде куплено і передано) та попередній договір купівлі продажу. На момент підписання договору транспортного засобу не існує, а сторони попередньо домовляються про його оренду після покупки Лізингодавцем у Продавця. Також, позивач плутає договір прямого та непрямого Лізингу. Фінансовий лізинг не має нічого спільного із споживчим кредитуванням, тому норми Закону України «Про захист прав споживачів на спірні правовідносини не розповсюджуються».

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 20.09.2016 року між сторонами по справі укладено договір фінансового лізингу №1017, п.1.1 якого визначено, що предметом договору є транспортний засіб, визначений у статті та у специфікації (додаток 2), а саме: Заз Vida, комлектація Lux, тип двигуна 1,4, тип КПП АТ, з переднім приводом. Специфікація предмета лізингу була самостійно та свідомо обрана лізингоодержувачем та в повній мірі відповідає його вимогам. Вартість предмету лізингу на момент укладення даного договору зазначається у даному договорі та в додатку №1.

Згідно п.1.3 договору, лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність (отримати право власності на предмет лізингу) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувача на термін та на умовах, передбачених цим договором. Лізингоодержувач користується предметом лізингу на умовах даного договору та згідно з положеннями чинного законодавства.

Відповідно до п.1.6 предмет лізингу є власністю лізингодавця до моменту переоформлення права власності на предмет лізингу на лізингоодержувача, згідно з умовами даного договору.

Згідно п.1.7 договору, предмет лізингу передається в користування лізингоодержувача протягом терміну, який становить не більше 30 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця комісії за організацію угоди, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п.9.4 ст.9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п.9.5 ст.9 даного договору.

Відповідно до п.1.8 даного договору, сторони погодили, що укладення даного договору відбувається у простій письмовій формі з дотриманням усіх істотних умов. Сторони підтверджують, що на момент укладення договору, предмет лізингу відсутній у лізингодавця та буде ним набуто після виконання лізингоодержувачем вимог п.1.7 та 4.1 даного договору.

Пунктом 8.2 договору визначено вартість предмету лізингу, яка становить 198 000 грн.

Пунктом 9.1 договору визначено, що комісія за організацію угоди являє собою погоджений сторонами відсоток від вартості предмету лізингу в розмірі 10%, який одержувач сплачує на користь лізингодавці після укладення договору за його організацію та супроводження протягом терміну дії договору, незалежно від назви призначення платежу в квитанції на сплату.

Згідно п.12.3 договору, лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі в п.1.7 та 4.1 та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі, з чітким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця та зазначення реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк, встановлений чинним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 60% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 40% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Комісія за орга нізацію угоди в такому випадку не повертається.

Даний договір підписано сторонами, а відповідачем, як юридичною особою - з прикладенням печатки.

Додатком №1 до договору фінансового лізингу визначено графік сплати авансових платежів, а додатком №2 - специфікацію предмета лізингу. Обидва додатки підписано сторонами, а відповідачем - з прикладенням печатки.

Суд відхиляє доводи позивача щодо невизначеності предмету лізингу у зв'язку з відсутністю в специфікації та умовах договору індивідуальних ознак транспортного засобу, як - то, номер кузова, шасі, рік випуску, колір, тощо, оскільки умовами договору визначено, що лізингодавець не є продавцем транспортного засобу та його власником на момент укладення договору, отже об'єктивно не можливо зазначити у договорі індивідуальні ознаки речі, при цьому, комплектація товару, об'єм двигуна визначені сторонами. Пунктом 4.3 договору визначено, що продавця предмету лізингу може бути обрано лізингоодержувачем самостійно, у зв'язку з чим, доводи позивача щодо невизначеності продавця товару та його місцезнаходження відхиляються судом. Реалізацію права вибору продавця предмету лізингу визначено у п.4.3 договору та передбачає письмове повідомлення лізингодавця про намір обрати продавця, із зазначенням реквізитів останнього.

Тим же пунктом визначено, що лізингодавець несе перед лізингоодержувачем відповідальність щодо поставки предмету лізингу належної якості, через що відхиляються посилання позивача на невизначеність порядку захисту її прав при отриманні товару неналежної якості, комплектності, тощо.

Вирішуючи відповідність укладеного договору лізингу ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг», суд враховує, що сторони погодили строк дії договору в 78 календарних місяців, визначили предмет договору - транспортний засіб Заз, моделі Vida, комплектація Lux, об'єм двигуна 1,4, тип КПП - АТ, привід передній, строк лізингу в 60 календарних місяців, розмір лізингових платежів, який визначений у додатку №1 до договору, який підписаний позивачем, отже сторонами досягнуто усіх істотних умов договору.

Пунктом 10.1 договору та додатком №1 визначено, що лізингові платежі сплачуються щомісяця у визначених твердих сумах, та згідно п. 10.3 договору, лише у випадку зміни вартості предмета лізингу, який визначено на момент підписання договору та до передачі предмета лізингу лізингоодержувачу, сторони зобов'язані підписати новий додаток №3 до даного договору (графік сплати лізингових платежів).

При цьому, судом прийнято до уваги заперечення відповідача в частині не укладення окремого додатку №3 графік сплати лізингових платежів, який встановлений у додатку №1 у правій колонці.

Згідно з п.5 ч.1ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими послугами вважаються, зокрема, послуги з фінансового лізингу.

Відповідно дост.34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Надання послуг з фінансового лізингу та порядок, якого необхідно дотримуватись при наданні цієї послуги юридичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, визначено Положенням про надання послуг з фінансового лізингу від 22.01.2004 року №21.

Твердження позивача про відсутність у відповідача права на здійснення господарської діяльності, зокрема з надання фінансових послуг, таких як фінансовий лізинг, спростовуються листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 22.03.2016 року №2168/16-8 та довідкою про взяття на облік юридичної особи, згідно якої ТОВ «ЛК «Авто Лайф» має право надавати послуги з фінансового лізингу з 21.04.2016 року.

Верховним Судом України у Постановах №6-65цс16 та 6-3020цс15 від 11 травня 2016 року висловлено правову позицію, згідно якої на правовідносини, що виникають з договору непрямого фінансового лізингу, розповсюджуються норми Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець(виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним.

Оспорюваний договір фінансового лізингу містить несправедливі умови щодо відсутності відповідальності за прострочення лізингодавця, можливості підвищення ціни предмету лізингу, без права лізингоодержувача на відмову від виконання договору (розірвання договору), а також передбачає подвійну матеріальну відповідальність лізингоодержувача у випадку несвоєчасного внесення платежів.

Згідно з ч.1ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні, (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч.2ст.806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановленим цим параграфом та законом.

Відповідно дост.6 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Системне тлумачення названих правових норм приводить до висновку, що для договору найму та для договору лізингу передбачена однакова загальна норма про те, що такі договори повинні бути укладені у письмовій формі.

Проте, окремою спеціальною нормою передбачено, що договір найму транспортного засобу, який укладається за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню і в силу приписів ст.806 ЦК України ці спеціальні вимоги повинні застосовуватись до договорів фінансового лізингу, які укладаються з фізичною особою відносно лізингу транспортного засобу.

Обґрунтованість такого тлумачення зазначених правових норм підтверджується тим, що відповідно до п. 3.12 глави 5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, договори лізингу транспортних засобів за участю фізичної особи посвідчуються нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів найму (оренди) та з урахуванням особливостей, установлених Цивільним кодексом України та Законом України «Про фінансовий лізинг».

Крім цього, Постановою КМУ від 7 вересня 1998 року №1388 визначено Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Згідно з п.2 Постанови КМУ від 7 вересня 1998 року №1388, цей Порядок є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

Відповідно до п.8 Постанови КМУ від 7 вересня 1998 року №1388 державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідченні підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою, зокрема договір фінансового лізингу.

Таким чином, умовою досягнення мети договору фінансового лізингу сторонами, є сплата лізингоодержувачем лізингових платежів та отримання предмету фінансового лізингу у власність. Така процедура може бути реалізована лізингоодержувачем лише після державної реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу на підставі заяви власника у порядку, визначеному Постановою КМУ від 7 вересня 1998 року №1388, тобто на підставі угоди, до форми укладення якої розповсюджується вимога щодо нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.1ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Згідно з ч.2ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, оспорюваний договір фінансового лізингу є нікчемним з підстав, визначених положеннями ч.1ст. 220 ЦК України, так як він нотаріально не посвідчений.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року №9 правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Згідно з п.13 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року №9 з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Оскільки за змістом ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а кожна із сторін такого правочину зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а тому є необхідність у задоволенні позову та стягнення з відповідача на користь позивача 19800 гривень сплачених за спірним договором, згідно квитанції №140А37927 від 20.09.2016 року.

У відповідності до ст.88 ЦПК України судові витрати по справі слід віднести за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57, 60, 88, 169, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Лайф» про визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення коштів - задовольнити.

Визнати нікчемним договір Фінансового Лізингу №1017, укладений 20.09.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» та ОСОБА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» (код ЄДРПОУ 40352937, м.Київ, вул.Лінійна 17, оф.107) на користь ОСОБА_1 19 800 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» (код ЄДРПОУ 40352937, м.Київ, вул.Лінійна 17, оф.107) на користь держави судовий збір в розмірі 1102,40 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги в Апеляційний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його постановив, за письмовою заявою відповідачів, котра може бути подана протягом десяти днів із дня отримання копії заочного рішення.

Суддя Т.В. Шевцова