Ухвала суду № 63881607, 14.12.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 грудня 2016 рокусправа № 808/2321/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2016 року у справі № 808/2321/16 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2016 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (далі - позивач) було задоволено, визнано протиправним та скасоване оскаржене позивачем податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі - відповідач) від 22.07.2016р. № 0000454101, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2015р на суму 544 123,00грн..

Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи та обґрунтування вимог апеляційної скарги, просив суд скаргу задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що фахівцями контролюючого органу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань правильності відображення в податковому обліку з ПДВ господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ "Прімо - Фаро" (код ЄДРПОУ 383450001), за вересень 2015 року, за результатами якої складено акт від 07.07.2016 № 55/28-04-41-01/00186542.

Під час перевірки виявлено порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6, ст.198, п.200.1, 200.4 ст.200 Податкового Кодексу України (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення суми від'ємного значення, що враховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24) за жовтень 2015 року на суму 544 123,00 грн..

Зважаючи на виявлені порушення, на підставі акту перевірки СДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000454101 від 22.07.2016р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 544 123 грн..

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Суд першої інстанції позов задовольнив. Скасовуючи оскаржене рішення відповідача, суд виходив з того, що відповідачем не надано суду достатніх та переконливих доказів на обґрунтування висновків акту перевірки щодо допущених позивачем порушень вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту у перевіряємому періоді.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Так, висновки перевірки базують на тому, що реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Прімо-Фаро" не підтверджується, а надані до перевірки документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що в перевіреному періоді позивач уклав договір № 779 від 31.08.2015 року з ТОВ "Прімо - Фаро" на постачання вугілля кам'яного ДГ 13-100 виробництва ПАТ "ЦЗФ Комсомольська" та вугілля кам'яного Г 13-100 виробництва ПАТ "ЦЗФ Росія" і ПАТ "ЦЗФ Україна".

За умовами договору ТОВ "Прімо-Фаро" взяло на себе зобов'язання поставити на адресу ПАТ «Запорізький завод феросплавів» вугілля в кількості, на умовах та за ціною, яка визначена в специфікаціях до договору, а позивач мав оплатити вказаний товар на умовах та в строки, обумовлених договором. Постачання продукції відбувалася залізничним транспортом. У залізничних накладних, які надавалися і під час перевірки, відправником вугілля кам'яного ДГ 13-100 значиться ПАТ "ЦЗФ Комсомольська", відправником вугілля кам'яного Г 13-100 було ПАТ "ЦЗФ Росія" і ПАТ "ЦЗФ Україна", а власником вантажу є ТОВ "Прімо - Фаро". Постачальник надав на адресу позивача рахунки фактури, видаткові накладні, залізничні накладні та податкові накладні.

Придбаний товар було отримано, оприбутковано та в подальшому оплачено позивачем, що підтверджується матеріалами перевірки.

Суми ПДВ, сплачені ТОВ "Прімо-Фаро" у вартості придбаного вугілля, були включені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ на підставі отриманих від постачальника податкових накладних у вересні та жовтні 2015 року.

Порушень порядку оформлення податкових накладних контролюючим органом встановлено не було.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету, а у випадку невиконання свого обов'язку, понести за це відповідальність.

Тобто, сама по собі несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету настає відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, оформлених відповідно з вимогами законодавства.

Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Обґрунтованість формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Колегія суддів, з урахуванням досліджених доказів, що є в матеріалах справи, погоджується з судом першої інстанції, що в даному випадку висновки відповідача про "нереальність" здійснених позивачем господарських операцій з ТОВ "Прімо - Фаро" є безпідставними.

Відповідачем не було надано суду достатніх та переконливих доказів на обґрунтування наявності підстав для зменшення позивачу розміру від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 544 123 грн..

Оскільки висновки податкової інспекції щодо виявлених порушень спростовано, суд обґрунтовано скасував оскаржене податкове повідомлення-рішення.

Доводи, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції, а тому рішення суду першої інстанції у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2016 року у справі № 808/2321/16 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.А. Щербак