Постанова № 63881309, 21.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 грудня 2016 року № 826/3080/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І., суддів Данилишина В.М. Качура І.А. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Національної поліції України, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві пропоновлення на роботі, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування результатів атестування від 10.12.2015 року та висновок апеляційної атестаційної комісії від 13.01.2016 року; визнання протиправним та скасування наказу від 29.01.2016 №78о/с в частині звільнення зі служби в поліції позивача; поновлення позивача на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого (управління боротьби зі злочинами, пов'язаними із торгівлею людьми), кримінальної поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, або в разі неможливості такого поновлення на рівнозначну посаду в поліції; стягнути із Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь позивача за час вимушеного прогулу 5 785 грн.; стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 8 404 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що атестацію проведено за відсутності підстав визначених Законом України "Про Національну поліцію" він набрав достатню кількість балів за результатом тестування загальних навичок та професійних знань, відповідно до висновку прямого начальника - займаній посаді відповідає. З огляду на викладене, на думку позивача, оскаржувані рішення (висновки) є необґрунтованими та протиправними.

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції у м. Києві- заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, з яких вбачається, що при прийнятті оскаржуваних рішень вони діяли відповідно до Закону України "Про Національну поліцію".

Національна поліція України та Атестаційна комісія № 5 Головного управління Національної поліції у м. Києві явку уповноважених представників в судове засіданні не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового вирішення справи.

У зв'язку з викладеним, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом ухвалено про завершення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

На час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого (управління по боротьбі зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми) кримінальної поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Атестаційною комісією № 5 Головного управління Національної поліції у м. Києві 10.12.2015 за наслідками проведеної атестації відносно позивача прийнято рішення що позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

За результатом розгляду апеляційної скарги позивача на рішення від 10.12.2015 Апеляційною атестаційною комісією Північного регіону прийнято рішення оформлене протоколом від 13.01.2016 про відхилення скарги.

Наказом від 29.01.2016 №78 о/с відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" позивача звільнено зі служби в поліції згідно п. 5 (через службову невідповідність).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 1 Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію".

Згідно статті 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Частина перша статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" визначає, що атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Згідно з частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", якій кореспондує пункт 3 розділу І Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року №1465 (далі по тексту - Інструкція) атестування поліцейських проводиться:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Прийняття рішення про проведення атестування поліцейських з інших підстав, ніж зазначені у ч. 2 ст. 57 Закону України "Про Національну поліцію", не передбачено.

Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Отже, проведення атестації поліцейського можливе виключно у випадках визначених нормами Закону України "Про Національну поліцію" та Інструкції, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Метою проведення атестації із будь-яких зазначених вище підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей та за наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді. При цьому мають значення фактичні обставини, що мали місце і передували проведенню атестування та звільненню особи через службову невідповідність.

В атестаційному листі позивача відсутні посилання на те, що атестування проводиться у зв'язку з наявністю підстав (передумов) для вирішення питання про призначення позивача на вищу посаду, заміщення якої здійснюється без проведення конкурсу чи для вирішення питання про його переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

З матеріалів справи вбачається, що наказом від 07.11.2015 №17 о/с відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" позивача призначено в порядку переатетсування на посаду старшого оперуповноваженого (управління по боротьбі зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми) кримінальної поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, присвоївши спеціальне звання "майор поліції".

Відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції відповідно до схеми співвідношення спеціальних звань.

Отже, застосування процедури атестування щодо кандидатів на посаду поліцейського, у тому числі тих, які приймаються на службу в поліції відповідно до п. 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", не передбачено.

Відповідачами не наведено наявності підстав, що передбачені частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" для проведення атестації позивача. Також, не надано доказів, які б підтверджували, що щодо позивача виявлено ознаки службової невідповідності.

Наказом Міністра внутрішніх справ України №1465 від 17.11.2015 затверджена Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських (далі - Інструкція).

Згідно з статтею 1 Інструкції, вона розроблена відповідно до Закону України "Про Національну поліцію", і визначає порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі - органи поліції) з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Відповідно до статей 4 та 5 Інструкції рішення про проведення атестування та про строки, у які проводиться атестування, приймає Голова Національної поліції України, керівники органів поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими актами законодавства України призначаються на посади їх наказами. Атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками

Відповідно до п. 14 розділу IV Інструкції засідання атестаційної комісії вважається правомочним за умови участі в її роботі не менше половини від її складу.

Зі змісту протоколу від 10.12.2015 вбачається, що присутніми на засіданні атестаційної комісії були голова комісії, секретар та два члена комісії.

Враховуючи, що на засіданні комісії 10.12.2015 присутні чотири із визначених шести членів комісії, тобто половина, отже комісія відповідно до п. 14 розділу IV Інструкції є правомочною.

Згідно з Інструкцією атестування поліцейських проводиться у два етапи: тестування та співбесіда.

Порядок організації, підготовки, проведення тестування зазначений у розділі V Інструкції.

Відповідно до пункту 1 цього розділу тестування проводиться з метою об'єктивного і неупередженого з'ясування спроможності поліцейських за своїми професійними та особистісними якостями виконувати службові обов'язки на посадах в апараті Національної поліції України чи органах поліції.

Пунктом 10 розділу IV Інструкції передбачено, що з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування. За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Пункт 15 розділу IV Інструкції встановлює, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідно до пункту 16 розділу IV Інструкції атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії:

1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій);

2) показники службової діяльності;

3) рівень теоретичних знань та професійних якостей;

4) оцінки з професійної і фізичної підготовки;

5) наявність заохочень;

6) наявність дисциплінарних стягнень;

7) результати тестування;

8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Згідно пунктів 17-20 розділу IV Інструкції атестаційна комісія проводить розгляд матеріалів за відсутності особи, щодо якої приймається рішення.

Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої приймається рішення, і запрошених осіб.

Рішення атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії.

У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови атестаційної комісії.

Усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

Отже, висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, результати тестування на поліграфі та матеріали особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

З атестаційного листа позивача вбачається, що останній охарактеризований безпосереднім керівником, як такий, що займаній посаді відповідає, за результатами тестування: застосування загальних навичок 38 бали; професійне тестування 28 бали. Всього за результатами тестування позивач набрав 66 балів, тобто пройшов мінімальний бар'єр, передбачений пунктом 10 розділу IV Інструкції.

За рішенням атестаційної комісії, як визначено пунктом 12 розділу IV Інструкції, поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

В атестаційному листі позивача не зазначено мотивів прийняття оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, а також інші матеріали атестування, зокрема висновки безпосереднього керівника про відповідність посаді та результати проходження тестування вбачається що оскаржуване рішення (висновок) Атестаційної комісії №5 щодо невідповідності позивача займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність, оформлене протоколом від 10 грудня 2015 року, прийняте без повного врахування обставин, за встановленими Інструкцією критеріями, щодо: професійних якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки позивача, висновок не підтверджується належними доказами, а тому є необґрунтованим.

В подальшому Апеляційною атестаційною комісією Північного регіону апеляційна скарга позивача на висновок Атестаційної комісії №5 відхилена оскільки позивач має низький рівень професійних знань, низькі показники професійної діяльності, знання законодавчих та нормативних актів, що регламентують діяльність на займаній посаді. У членів комісії виникли сумніви щодо чесності та відвертості відповідей кандидата, що стосувалися участі в корупційних діяннях.

На думку суду рішення Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону прийняте без врахування критеріїв встановленими Інструкцією щодо: професійних якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки позивача.

З огляду на викладене, представниками Атестаційної комісії №5 та Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону не подано жодних належних та допустимих доказів обґрунтованості прийнятих рішень. Водночас, матеріали справи свідчать про прийняття останніх без врахуванням всіх обставин, без дотримання критерію об'єктивності та обґрунтованості.

Відповідно, враховуючи, що атестацію позивача проведено за відсутності підстав визначених Законом України "Про Національну поліцію", необґрунтованість оскарженого рішень атестаційної комісії та апеляційної атестаційної комісії, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними оскаржуваних рішень Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві №5 оформлене протоколом від 10.12.2015 із зазначенням в розділі 4 "Результати атестування (висновок атестаційної комісії)" атестаційного листа ОСОБА_1, а саме: " 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність" та рішення Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону від 13.01.2016 зазначене в розділі 5 "Висновок апеляційної атестаційної комісії" атестаційного листа, а саме: "відхилити скаргу поліцейського" та наявність підстав для їх скасування.

Оскільки наказ від 29.01.2016 №78о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", прийнято на підставі зазначеного вище висновку атестаційної комісії, отже встановлена протиправність такого висновку прямо вказує на протиправність зазначеного наказу та є підставою для його скасування.

За приписами ч. 1, 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Протиправність наказу від 29.01.2016 №78о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" прямо вказує на наявність правових підстав для поновлення позивача на попередньо займаній посаді старшого оперуповноваженого (управління боротьби зі злочинами, пов'язаними із торгівлею людьми), кримінальної поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Відповідно до довідки про грошове забезпечення від 30.03.2016 №1375, середньоденний розмір грошового забезпечення позивача становить 188,65 грн.

Період вимушеного прогулу позивача становить з 30.01.2016 по 21.12.2016, тобто 326 календарних дні, тобто позивачу належить до виплати за вказаний період (326х188,65) 61 499, 90 грн.

Водночас у позовній заяві позивач просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 5 785 грн., що є меншим, ніж належний йому до виплати.

Як встановлює частина друга статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи наведену процесуальну норму Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача в рамках даного адміністративного спору необхідно вийти за межі позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на суму, що перебільшує заявлену, а саме: у розмірі 55 714, 90 грн. (61 499, 90 грн. - 5 785 грн.).

Також позивач просить суд стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в розмірі 8 404 грн.

Відповідно до ст. 94 КАС України - якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 1 ч. 3 ст. 87 КАС України - до витрат, пов'язаних з розглядом справи, віднесено витрати на правову допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 90 КАС України - витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" № 4191-VI від 20 грудня 2011 року передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Із наведеного випливає, що компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України про вчинення окремої процесуальної дії поза залою судового засідання або під час виконання судового доручення секретарем судового засідання складається протокол.

Згідно Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 N5076-VI (далі - Закон N 5076-VI) під іншими видами правової допомоги розуміють види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат, позивачем до адміністративного позову були додані наступні докази: договір про надання правової допомоги від 15.02.2016 року, копію додатка №1 від 15.02.2016 року до договору про надання правової допомоги, копію ордера, копія посвідчення адвоката Климчука О.В., акт приймання-передачі наданих послуг від 24.02.2016 року.

Отже, підставою для відшкодування судових витрат на правову допомогу є, зокрема, наявність належних та допустимих доказів щодо взаємозв'язку між сплаченими позивачем спеціалісту у галузі права коштами за надану йому правову допомогу на підставі відповідного договору.

Враховуючи наведе, витрати на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню є правова допомога, яка надавалась у судовому засіданні та час ознайомлення із матеріалами справи у суді, інші витрати заявлені позивачем відшкодуванню не підлягають оскільки це не передбачено чинним законодавством та не є окремою процесуальною дією.

Додатком до договору про надання правової допомоги від 15.02.2016 року адвокатом Климчуком О.М. та ОСОБА_1 встановлено ціну за годину роботи в судовому засіданні - 551 грн., що відповідає встановленої законом плати за годину участі особи у судовому засіданні.

Судом встановлено, що представник позивача на перебування в судових засіданнях по справі №826/3080/16 витратив 4 год.6 хв.

Враховуючи вище наведене, суд вважає за можливе часткове задовольнити вимогу позивача про відшкодування на правову вимогу, а саме відшкодувати позивачу витрати на правову допомогу у розмірі 2 259, 10 грн. (4 год. 6 хв. х 551 грн.).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць виконуються негайно.

Отже, постанова суду в частині поновлення позивача на посаді старшого слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві та стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, що становить 5 590, 90 грн. підлягає негайному виконанню.

Згідно приписів ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити позов частково.

2. Визнати протиправними та скасувати результати атестування оформлене протоколом від 10.12.2015 року Атестаційної комісії Головного управління Національної комісії у м. Києві та висновок Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону від 13.01.2016 року.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної комісії у м. Києві від 29.01.2016 №78о/с в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1.

4. Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого (управління боротьби зі злочинами, пов'язаними із торгівлею людьми) кримінальної поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.

5. Стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу 5 785 грн.

6. Вийти за межі позовних вимог та стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу суму середнього заробітку у розмірі 55 714, 90 грн.

7. Стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 2 259, 10 грн.

8. Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого (управління боротьби зі злочинами, пов'язаними із торгівлею людьми), кримінальної поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць - 5 590, 90 грн.

9. Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий В.І. Келеберда

Судді В.М. Данилишин

І.А. Качур