Постанова № 63881307, 21.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

21 грудня 2016 року 08:00 справа №826/245/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Солом'янський"доПриватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловичатретя особаПублічне акціонерне товариство "Дельта Банк"проскасування рішень та зобов'язання вчинити діїОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Солом'янський" (далі по тексту - позивач, ТОВ "СК "Солом'янський") звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича (далі по тексту - відповідач), за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі по тексту - третя особа, ПАТ "Дельта Банк"), в якому просить: скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 12060557 від 01 квітня 2014 року 07:34:52 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 12060578 від 01 квітня 2014 року 07:47:45, прийняті Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком Сергієм Павловичем, щодо заміни умов обтяження нерухомого майна: АДРЕСА_1, з №1 по №21 (групи приміщень №91) в літ. А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/245/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 18 квітня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник третьої особи проти позову заперечив, відповідач свого представника до суду не направив.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

01 квітня 2014 року відповідачем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №12060557, яким внесені зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме до запису про іпотеку №5194604, та проведено державну реєстрацію іншого речового права - іпотеки за ПАТ "Дельта Банк" на майно позивача, а саме: інше нежиле приміщення з №1 по №21 (групи приміщень №91) в літері А, загальною площею 428,10 кв.м., в АДРЕСА_1.

01 квітня 2014 року відповідачем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №12060578, яким проведено державну реєстрацію обтяження заборону на нерухоме майно, а саме: інше нежиле приміщення з №1 по №21 (групи приміщень №91) в літері А, загальною площею 428,10 кв.м., в АДРЕСА_1, за ПАТ "Дельта Банк" (обтяжувач), на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 27 вересня 2013 року №2466.

Позивач вважає вищезазначені рішення відповідача протиправними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки прийняті пізніше укладення договору купівлі-продажу прав вимоги, іншим нотаріусом, який не вчиняв жодної нотаріальної дії щодо цього правочину.

Відповідач письмового заперечення або письмових пояснень з приводу адміністративного позову до суду не надав.

Третя особа надала до суду письмові заперечення, в яких зазначає, що дії відповідача стосовно прийняття рішень про внесення відповідних записів до державного реєстру прав є правомірними.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тут і далі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої-третьої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно абзацу другого частини п'ятої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Частиною дев'ятою статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не передбачено можливості здійснення державної реєстрації прав іншим нотаріусом, окрім того, яким вчинено нотаріальну дію та в інший час, крім, одночасно з вчиненням такої дії.

Окрім того, відповідно до абзацу першого пункту 7 Порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 02 серпня 2011 року №1936а/5, користування інформацією про зареєстровані речові права, їх обтяження на об'єкт нерухомого майна, що міститься у Державному реєстрі прав та Реєстрах, здійснюється користувачем виключно під час вчинення нотаріальних дій щодо цього об'єкта нерухомого майна.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та х обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно абзацу четвертого частини першої статі 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, яким вчинено таку дію.

Матеріали справи підтверджують, що 09 жовтня 2006 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (далі по тексту - ПАТ "Кредитпромбанк") укладено кредитний договір №49.29/26/06-Z.

09 жовтня 2006 року між позивачем та ПАТ "Кредитпромбанк" укладено Іпотечний договір №49.8/26/1265/06, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.С. та зареєстрований в реєстрі за №4907.

Відповідно до пункту 1.1 іпотечного договору від 09 жовтня 2006 року у забезпечення зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором від 09 жовтня 2006 року №49.8/26/06-Z позивач надав ПАТ "Кредитпромбанк" в іпотеку нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, з №1 по №21 (групи приміщень №91) в літ. А, загальною площею 428,10 кв.м. (далі по тексту - нерухоме майно).

27 вересня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (далі по тексту - продавець) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі по тексту - покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. та зареєстровано в реєстрі за №2466.

Відповідно до пункту 2.1 вищезазначеного договору продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець цим погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

Згідно пункту 2.3 договору купівлі-продажу від 27 вересня 2013 року права вимоги переходять від продавця до покупця та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги.

Пунктом 1.1 договору купівлі-продажу прав вимоги від 27 вересня 2013 року передбачено визначення термінів та тлумачення.

Так, "Акт приймання-передачі Прав вимоги" означає письмовий акт, який укладається між сторонами та яким документально оформлюється фактична передача прав вимоги від продавця до покупця.

Термін "Права вимоги" відповідно до пункту 1.1 договору від 27 вересня 2013 року означає всі права вимоги продавця у якості кредитора до позичальників за кредитними договорами, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі прав вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю, щодо виконання позичальниками та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов'язків за кредитними договорами та договорами забезпечення.

"Договір забезпечення" означає кожний договір застави та/або договір поруки та/або іпотечний договір, якщо такі укладалися.

"Дата відступлення" означає дату підписання акту приймання-передачі прав вимоги.

"Іпотечний договір" означає кожний з іпотечних договорів, якщо такий укладався, з усіма доповненнями, додатковими договорами та додатками до них (якщо такі є), які зазначені в акті приймання-передачі прав вимоги.

"Кредитний договір" означає кожний договір про надання кредиту у будь-які формі між позичальником та продавцем у якості кредитора, зазначений у Додатку І (Перелік договорів та купівельна ціна за права вимоги), разом з усіма доповненнями, додатковими договорами та додатками до нього (якщо такі є).

Відповідно до пункту 7.5 договору від 27 вересня 2013 року всі додатки та договори про внесення змін (додаткові договори) до цього договору складають його невід'ємну частину. В якості додатку до цього договору додається перелік договорів та купівельна ціна за права вимоги, визначений як Додаток І.

Згідно пункту 1 Додаткового договору до договору купівлі-продажу прав вимоги, посвідченого 27.09.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. та зареєстрованого в реєстрі за №2466, укладеного між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк", викладено Додаток І (Перелік договорів та Купівельна ціна за Права вимоги) до договору у новій редакції, що наведена у Додатку до цього додаткового договору.

Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу, що до суду не надано та в матеріалах справи відсутній вищезазначений Додаток І до договору купівлі-продажу прав вимоги від 27 вересня 2013 року, тому встановити достовірно чи передавалися вимоги за іпотечним договором від 09 жовтня 2006 року №49.8/26/1265/06.

До суду надано лише витяг з додатку до акта приймання-передачі прав вимоги (договір купівлі-продажу прав вимоги від 27 вересня 2013 року, зареєстрований в реєстрі за №2466), який підписано лише представником ПАТ "Дельта Банк".

Суд також звертає увагу, що 27 вересня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., який посвідчував договір купівлі-продажу прав вимоги від 27 вересня 2013 року державну реєстрацію іпотеки та обтяження на підставі іпотеки не здійснено.

Заява про державну реєстрацію іпотеки та обтяження на підставі договору від 27 вересня 2013 року подано не приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., а відповідачу.

Таким чином, в порушення положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та відповідних Порядків державна реєстрація прав на підставі договору відступлення прав вимоги від 27 вересня 2013 року здійснено іншим приватним нотаріусом - відповідачем майже через рік після посвідчення відповідного договору на підставі якого такі права виникли.

Окружний адміністративний суд міста Києва також звертає увагу на наступне.

Відповідно до абзацу першого та другого частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Згідно частини першої статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до частини третьої статті 16 Закону України Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Згідно частини п'ятої статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" при отриманні заяви та документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, проводиться реєстрація заяви у базі даних про реєстрацію заяв та запитів із зазначенням дати і часу реєстрації.

Частиною сьомою статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою. згідно частини другої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: 1) встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; 2) рішень судів, що набрали законної сили; 3) ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; 4) накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; 5) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 6) інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; 7) договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачені випадки, при яких у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, а саме, у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 51) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 52) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 53) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 54) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 55) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 56) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Окрім того, відповідно до пункту 36 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Згідно пункту 67 вищезазначеного Порядку для проведення державної реєстрації відступлення прав за іпотечним договором заявник також подає укладений в установленому законом порядку договір, відповідно до якого відбувається відступлення прав.

Пунктом 74 вищезазначеного Порядку встановлено, що для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, та інші документи, визначені цим Порядком.

Матеріали справи підтверджують, що 01 квітня 2014 року відповідачем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №12060557, яким внесені зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме до запису про іпотеку №5194604, та проведено державну реєстрацію іншого речового права - іпотеки за ПАТ "Дельта Банк" на майно позивача, а саме: інше нежиле приміщення з №1 по №21 (групи приміщень №91) в літері А, загальною площею 428,10 кв.м., в АДРЕСА_1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2016 року у справі №826/12405/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року, позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 квітня 2014 року 07:34:52, індексний номер 12060557 та від 01 квітня 2014 року 07:47:45, індексний номер 12060578 щодо заміни умов обтяження нерухомого майна ОСОБА_1.

Вказаним судовим рішенням встановлено наступне: "З картки прийому заяви від 01 квітня 2014 року №12060556, яка зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів за реєстраційним номером 6060127, вбачається, що для державної реєстрації іпотеки ПАТ "Дельта Банк" подано договір відступлення права вимоги від 20 травня 2013 року №1134, договір відступлення права вимоги від 19 червня 2013 року №1360 та договір відступлення права вимоги від 26 червня 2013 року №1441.

Таким чином для державної реєстрації іпотеки не подано договір відступлення прав вимоги від 27 вересня 2013 року, у зв'язку з чим, відповідач не мав права здійснювати державну реєстрацію іпотеки, оскільки ПАТ "Дельта Банк" не подано відповідачу договір, на підставі якого така іпотеки виникла."

Вищезазначене судове рішення стосувалося саме договору купівлі-продажу прав вимоги від 27 вересня 2013 року, реєстровий номер №2466.

01 квітня 2014 року відповідачем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №12060578, яким проведено державну реєстрацію обтяження заборону на нерухоме майно, а саме: інше нежиле приміщення з №1 по №21 (групи приміщень №91) в літері А, загальною площею 428,10 кв.м., в АДРЕСА_1, за ПАТ "Дельта Банк" (обтяжувач), на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 27 вересня 2013 року №2466.

У постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2016 року у справі №826/12405/15 зазначено, що судом встановлено наступне: "З картки прийому заяви від 01 квітня 2014 року №12060577, яка зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів за реєстраційним номером 6060139, вбачається, що для державної реєстрації обтяження заборони на нерухоме майно ПАТ "Дельта Банк" подано договір відступлення права вимоги від 20 травня 2013 року №1134, договір відступлення права вимоги від 19 червня 2013 року №1360 та договір відступлення права вимоги від 26 червня 2013 року №1441.

Таким чином для державної реєстрації обтяження не подано договору відступлення прав вимоги від 27 вересня 2013 року, у зв'язку з чим, відповідач не мав права здійснювати державну реєстрацію обтяження, оскільки ПАТ "Дельта Банк" не подано відповідачу договір, на підставі якого таке обтяження виникло."

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як наслідок, виходячи з поняття державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

В частині дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як свідчать матеріали справи про наявність оскаржуваних рішень від 01 квітня 2014 року позивачу стало відомо 30 вересня 2015 року, а саме під час отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна №44790269.

Докази, які б спростовували вищезазначене твердження позивача відповідачем не надано та матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов у межах спірних правовідносин подано з дотриманням строку звернення, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Посилання третьої особи стосовно того, що оскаржувані рішення не порушують прав та інтересів позивача не беруться судом до уваги, оскільки під іпотекою знаходиться нерухоме майно, яке перебуває у власності саме позивача, тому будь-які дії стосовно нерухомого майна позивача, в тому числі зміна іпотекодержателя, мають пряме відношення до позивача та змінюють його прав і обов'язки.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "СК "Солом'янський" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Окремо суд вважає за необхідне висловитись щодо підсудності даного спору адміністративному суду.

Згідно з позицією Верховного суду України, що викладена у постанові від 14 червня 2016 року у справі №826/4858/15 (21-41а16) за позовом ОСОБА_6 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молдованової Галини Миколаївни, державного реєстратора реєстраційної служби Головного управління юстиції в місті Києві Сипчу Крістіни Миколаївни, Державної реєстраційної служби України, Головного управління юстиції в м. Києві, за участю третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сол-Істейт", про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, скасування запису, суд дійшов висновку, що спір між сторонами випливає із договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Поряд із цим, зазначена правова норма одночасно передбачає, що суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Проаналізувавши зміст постанови Верховного Суду України 14 червня 2016 року, приходжу до висновку про необхідність відступити від правової позиції, викладеної у цій постанові, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з частиною першою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до визначення пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, спір набуває ознак публічно-правового за наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, які виконують владні управлінські функції.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

За визначенням частини першої статті 3 третьої Закону України "Про нотаріат" нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частина друга статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює, що державний реєстратор серед іншого: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Наведені правові норми вказують, що нотаріус, як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, наділений повноваженнями з реєстрації прав на нерухоме майно та виконує владні управлінські функції на підставі норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому у межах спірних правовідносин є суб'єктом владних повноважень.

У постанові від 14 червня 2016 року Верховний Суд України дійшов висновку, що спір у справі не є публічно-правовим, так як спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди.

Однак, у межах спірних правовідносин питання виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди (договору іпотеки) не є безпосередньою підставою для звернення до адміністративного суду.

Як свідчить зміст позовної заяви, позивач оскаржує рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень з мотивів відсутності правових підстав для реєстрації права обтяження на підставі договору іпотеки та договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами.

Основні доводи позивача ґрунтуються на протиправності дій відповідача щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно з посиланням, зокрема, на порушення норм Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Закону України "Про нотаріат".

Таким чином, у даній справі дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії щодо державної реєстрації права власності, прийняті/вчинені відповідачем як суб'єктом владних повноважень.

Наявність у справі серед інших доказів договору іпотеки, не свідчить про пов'язаність спірних правовідносин із невиконанням умов цивільно-правової угоди, оскільки такий договір відповідно до норм статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" може розглядатись як підстава для державної реєстрації прав.

Враховуючи вкладене, оскільки даний спір виник у зв'язку зі здійсненням відповідачем, як державним реєстратором функцій, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд вважає, що даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Солом'янський" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 12060557 від 01 квітня 2014 року 07:34:52 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 12060578 від 01 квітня 2014 року 07:47:45, прийняті Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком Сергієм Павловичем, щодо заміни умов обтяження нерухомого майна: АДРЕСА_1, з №1 по №21 (групи приміщень №91) в літ. А.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_8 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 436,00 грн. (дві тисячі чотириста тридцять шість гривень нуль копійки).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко