Постанова № 63881218, 19.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

19 грудня 2016 року 08:24 справа №826/17484/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_2до треті особи про1. Міністерства юстиції України 2. Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України 1. Державний реєстратор Комунального підприємства "Центр сприяння бізнесу міста Києва" Сорока Валерій Миколайович 2. ОСОБА_4 3. Рада адвокатів міста Києва 4. Державне підприємство "Національні інформаційні системи" визнання протиправними та скасування висновку і наказуОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач 1) та Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України (далі по тексту - відповідач 2, Комісія), за участю третіх осіб - Державного реєстратора Комунального підприємства "Центр сприяння бізнесу міста Києва" Сороки Валерія Миколайовича (далі по тексту - третя особа 1, Державний реєстратор Сорока В.М.) та ОСОБА_4 (далі по тексту - третя особа 2, ОСОБА_4.), в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати висновок відповідача 2 від 25 жовтня 2016 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_4 від 18 жовтня 2016 року; 2) визнати протиправним та скасувати наказ відповідача 1 від 25 жовтня 2016 року №3055/5 "Про скасування реєстраційної дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/17484/16; залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Раду адвокатів міста Києва (далі по тексту - третя особа 3) та Державне підприємство "Національні інформаційні системи" (далі по тексту - третя особа 4); закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 07 грудня 2016 року представники позивача та третьої особи 1 позовні вимоги підтримали, представники відповідача 1, та третіх осіб 2, 3 проти задоволення адміністративного позову заперечили; представник третьої особи 4 при вирішенні спору покладався на розсуд суду; представник відповідача 2 до суду не прибув, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Наказом Міністерства юстиції України від 25 жовтня 2016 року №3055/5 "Про скасування реєстраційної дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відповідно до пункту 1 частини першої статті 27, частини шостої статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128, наказано:

"1. Задовольнити скаргу ОСОБА_4 від 18.10.2016 у повному обсязі. 2. Скасувати реєстраційну дію у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) від 11.10.2016 №10741070003044323 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах", проведену державним реєстратором комунального підприємства "Центр сприяння бізнесу міста Києва" Сорока В.М. (далі - державний реєстратор Сорока В.М.) стосовно Ради адвокатів міста Києва (код за ЄДРПОУ 38517528). Виконання покласти на Департамент державної реєстрації та нотаріату.

3. Тимчасово блокувати доступ державного реєстратора Сорока В.М. до ЄДР терміном до 25.02.2017. Виконання покласти на державне підприємство "Національні інформаційні системи".

В якості підстави для прийняття зазначеного наказу вказано висновок Комісії від 25 жовтня 2016 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_4 від 18 жовтня 2016 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2016 року за №32119-0-33-16 (далі по тексту - висновок Комісії).

Згідно з висновком Комісії реєстраційна дія у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11 жовтня 2016 року №10741070003044323 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах", якою внесено зміни до керівника Ради адвокатів міста Києва, проведена Державним реєстратором Сорокою В.М. із порушенням частини четвертої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", оскільки для проведення реєстраційної дії подано витяг із протоколу Конференції адвокатів міста Києва від 08 жовтня 2016 року, однак частиною четвертою статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" для внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, подається зокрема примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться. На думку Комісії, Державний реєстратор Сорока В.М. мав зупинити розгляд документів, поданих для державної реєстрації у зв'язку із поданням документів та відомостей, визначених Законом, не в повному обсязі.

Позивач вважає протиправними вказані вище наказ Міністерства юстиції України та висновок Комісії, виходячи з того, що для проведення державної реєстрації зміни відомостей стосовно керівника, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, подано всі необхідні документи, передбачені статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", зокрема витяг з проколу Конференції адвокатів міста Києва від 08 жовтня 2016 року, яким оформлено рішення щодо переобрання керівника Ради адвокатів міста Києва, а підстав для зупинення державної реєстрації чи відмови у державній реєстрації не було. Крім того, позивач вказує, що не був обізнаний зі скаргою ОСОБА_4 та не був повідомлений про її розгляд.

Відповідач 1 у письмовому запереченні проти позову зазначив про відповідність оскаржуваного наказу вимогами чинного законодавства, підтримавши мотиви висновку Комісії.

Відповідач 2 письмового заперечення проти позову або письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог до суду не надав.

Третя особа 1 вказала на відповідність дій Державного реєстратора Сороки В.М. вимогам Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Треті особи 2 і 3 проти задоволення позовних вимог заперечували, зазначивши, що витяг з протоколу Конференції адвокатів міста Києва від 08 жовтня 2016 року не може бути підставою для вчинення реєстраційних дій, тому не належним чином оформленим документом, а повний текст протоколу державному реєстратору не подавався; наданий для проведення державної реєстрації змін витяг з протоколу прийнятий не уповноваженим органом, оскільки Конференція адвокатів міста Києва від 08 жовтня 2016 року була скликана і проведена з порушенням встановленого законом порядку; під час розгляду скарги ОСОБА_4 Комісія здійснила усі необхідні дії щодо належного та об'єктивного розгляду скарги та діяла у спосіб, встановлений чинним законодавством.

Крім того, представник третьої особи 3 зазначив, що оскаржуваний наказ є актом індивідуальної дії, стосується виключно Державного реєстратора Сороки В.М. та Ради адвокатів міста Києва, а тому не порушує інтересів ОСОБА_2; висновок Комісії не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, що унеможливлює розглядати вимоги про його скасування в порядку адміністративного судочинства та є підставою для закриття провадження у справі в цій частині; Комісія є консультативно-дорадчим органом Міністерства юстиції України, не має статусу юридичної особи та адміністративної процесуальної правосуб'єктності, а тому не є суб'єктом владних повноважень та не може виступати відповідачем у суді; зазначив, що за фактами порушень під час здійснення державної реєстрації внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальних провадженнях щодо неправомірних дій Державного реєстратора Сороки В.М. та незаконного внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо призначення керівником Ради адвокатів міста Києва ОСОБА_2

Третя особа 4 у письмовому поясненні на адміністративний позов зазначила, що Державне підприємство "Національні інформаційні системи" лише безпосередньо виконує владно-управлінські рішення Міністерства юстиції України та не наділене правом перевіряти їх законність, тому при вирішені спору покладалось на розсуд суду.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, виходить із наступних міркувань.

Як свідчать обставини справа, 11 жовтня 2016 року Державним реєстратором Сорокою В.М. здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - Раду адвокатів міста Києва, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі по тексту - Єдиний державний реєстр), щодо зміни керівника, а саме замість керівника Ради адвокатів міста Києва ОСОБА_4 вказано керівником ОСОБА_2, про що до Єдиного державного реєстру внесено запис №10741070003044323 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах".

Дізнавшись про вказану реєстраційну дію, ОСОБА_4 звернулась зі скаргою на дії Державного реєстратора Сороки В.М. до Міністерства юстиції України, в якій зазначала про невідповідність реєстраційної дії вимогам Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та просила скасувати реєстраційну дію від 11 жовтня 2016 року №1074107000304432, якою внесені зміни до відомостей про юридичну особу - Раду адвокатів міста Києва, що не пов'язані зі змінами в установчих документах.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі рішення суду);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Згідно з частиною шостою статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення, зокрема про задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про скасування реєстраційної дії.

Процедуру розгляду відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту (далі - суб'єкт оскарження), що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами (далі - суб'єкт розгляду скарги) визначає Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128 (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.

Пункт 8 Порядку визначає, що під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує:

1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження;

2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах;

3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Відповідно до пункту 9 Порядку під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Як передбачає пункт 10 Порядку, суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); 2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту; 3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах що додаються до скарги).

Відповідно до пункту 12 Порядку за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Таким чином, відповідна комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації за результатами розгляду скарги на реєстраційні дії, встановивши, що оскаржувані дії вчинено з порушенням вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" комісія складає відповідний висновок, який є підставою для прийняття суб'єктом розгляду рішення про задоволення скарги у формі наказу.

Досліджуючи питання допущення Державним реєстратором Сорокою В.М. порушення вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" під час здійснення спірної реєстраційної дії та наявність підстав для її скасування, суд звертає увагу на наступне.

За визначенням пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв'язку з юридичною особою;

3) реєстр осіб (громадян), які брали участь в засіданні уповноваженого органу управління юридичної особи, - у разі внесення змін до відомостей про громадські об'єднання, політичні партії;

4) документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення відповідно до статуту громадського формування про внесення змін до Єдиного державного реєстру, - у разі державної реєстрації змін до відомостей про громадське формування;

5) відомості про керівні органи громадського формування (ім'я, дата народження керівника, членів інших керівних органів, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), посада, контактний номер телефону та інші засоби зв'язку) - у разі внесення змін до складу керівних органів;

6) документ, що підтверджує реєстрацію іноземної особи в країні її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського, судового реєстру тощо), - у разі змін, пов'язаних із входженням до складу засновників юридичної особи іноземної юридичної особи;

7) документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 цього Закону;

8) установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі;

9) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акта або розподільчого балансу - у разі внесення змін, пов'язаних із внесенням даних про юридичну особу, правонаступником якої є зареєстрована юридична особа;

10) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), справжність підпису на якій нотаріально засвідчена, та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, та/або рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про примусове виключення із складу засновників (учасників) юридичної особи або ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі внесення змін, пов'язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи;

11) заява про обрання юридичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість, та/або заява про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій за формами, затвердженими відповідно до законодавства, - за бажанням заявника у разі внесення до установчих документів змін, які впливають на систему його оподаткування.

Частина перша статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться зокрема на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, включає:

1) заповнення форми заяви про державну реєстрацію - у разі подання документів особисто заявником (за бажанням заявника);

2) прийом документів за описом - у разі подання документів у паперовій формі;

3) виготовлення копій документів в електронній формі - у разі подання документів у паперовій формі;

4) внесення копій документів в електронній формі до Єдиного державного реєстру;

5) перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду документів;

6) перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації;

7) прийняття рішення про проведення реєстраційної дії - для громадських формувань, символіки та засвідчення факту наявності всеукраїнського статусу громадського об'єднання;

8) проведення реєстраційної дії (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови в державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру;

9) формування та оприлюднення на порталі електронних сервісів виписки, результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації та установчих документів;

10) видача за бажанням заявника виписки з Єдиного державного реєстру у паперовій формі за результатами проведеної реєстраційної дії (у разі подання заяви про державну реєстрацію у паперовій формі).

Виписка з Єдиного державного реєстру у паперовій формі надається з проставленням підпису та печатки державного реєстратора.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" підставами для зупинення розгляду документів, поданих для державної реєстрації, є:

1) подання документів або відомостей, визначених цим Законом, не в повному обсязі;

2) невідповідність документів вимогам, установленим статтею 15 цього Закону;

3) невідповідність відомостей, зазначених у заяві про державну реєстрацію, відомостям, зазначеним у документах, поданих для державної реєстрації, або відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

4) невідповідність відомостей, зазначених у документах, поданих для державної реєстрації, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

5) невідповідність реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта) відомостям, наданим відповідно до статті 13 цього Закону;

6) несплата адміністративного збору або сплата не в повному обсязі;

7) подання документів з порушенням встановленого законодавством строку для їх подання.

Як встановлює частини друга статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", зупинення розгляду документів з підстав, не передбачених цією статтею, не допускається.

Стаття 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначає підстави для відмови у державній реєстрації, якими зокрема є:

1) документи подано особою, яка не має на це повноважень;

2) у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії;

3) у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення про арешт корпоративних прав - у разі державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у зв'язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи;

4) не усунуто підстави для зупинення розгляду документів протягом встановленого строку;

5) документи суперечать вимогам Конституції та законів України.

Відповідно до частини четвертої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відмова у державній реєстрації з підстав, не передбачених цією статтею, а також відмова у державній реєстрації (легалізації) професійної спілки, її організації або об'єднання не допускається.

Таким чином, за умови подання заявником визначених Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" документів, необхідних для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, державний реєстратор зобов'язаний вчинити відповідні реєстраційні дії та внести до Єдиного державного реєстру відповідні записи; у разі ж наявності недоліків при поданні документів для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, державний реєстратор наділений правом зупинити розгляд поданих документів або відмовити у державній реєстрації.

Із опису документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору про проведення реєстраційної дії "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах", копія якого міститься у справі копії, вбачається, що для проведення реєстраційної дії юридична особа Рада адвокатів міста Києва через заявника ОСОБА_2 10 жовтня 2016 року надала наступні документи: реєстраційну картку на внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; примірник оригіналу рішення уповноваженого органу управління юридичної особи, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори; документ, що засвідчує повноваження уповноваженої особи; квитанцію.

В якості примірника оригіналу рішення уповноваженого органу управління юридичної особи, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори заявником надано витяг із протоколу Конференції адвокатів міста Києва від 08 жовтня 2016 року, в якому зафіксовано рішення за результатами голосування про обрання Головою Ради адвокатів міста Києва адвоката ОСОБА_1

Крім того, у справі містяться копія довіреності №79 Національної асоціації адвокатів України від 10 жовтня 2016 року на ім'я ОСОБА_6 на представництво інтересів організації, у тому числі з приводу проведення державної реєстрації змін до відомостей про Раду адвокатів міста Києва, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо зміни керівництва.

Єдиною підставою для скасування реєстраційної дії є те, що на думку відповідачів, витяг із проколу Конференції адвокатів міста Києва від 08 жовтня 2016 року не може бути підставою для проведення реєстраційної дії щодо зміни керівника Ради адвокатів міста Києва, оскільки Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" не передбачає можливості проведення реєстраційних дій по внесенню змін до відомостей про керівника юридичної особи на підставі витягів з документів.

Разом з тим, колегія суддів вважає таку позицію помилковою та звертає увагу, що наданий Державному реєстратору витяг із проколу Конференції адвокатів міста Києва від 08 жовтня 2016 року є належним та достатнім документом для здійснення реєстраційної дії "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах" щодо зміни керівника Ради адвокатів міста Києва, з огляду на те, що вказаним витягом оформлено власне рішення Конференції адвокатів міста Києва про обрання ОСОБА_2 Головою Ради адвокатів міста Києва, а тому він вважається примірником оригіналу рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру.

В даному випадку, оскільки Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" відповідні правовідносини щодо оформлення протокольного рішення конференції адвокатів регіону не врегульовані, суд, виходячи з наданих статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України повноважень, вважає за необхідне застосувати закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а саме положення Закону України "Про Центральну виборчу комісію" та прийнятого на його підставі Регламенту Центральної виборчої комісії, затвердженого постановою Центральної виборчої комісії від 26 квітня 2005 року № 72.

Так, відповідно до частини другої статті 12 Закону України "Про Центральну виборчу комісію", з питань поточної внутрішньої діяльності Комісія може ухвалювати протокольне рішення.

Згідно зі статтею 20 Регламенту Центральної виборчої комісії, оригінали постанов, протокольних рішень Комісії засвідчуються головною гербовою печаткою Комісії із зображенням Державного Герба України, а копії рішень Комісії, які надсилаються згідно з розрахунком розсилки, складеним доповідачем та затвердженим секретарем Комісії, засвідчуються печаткою управління регламентного забезпечення діяльності Комісії Секретаріату Комісії.

При цьому на рівні наведених нормативних актів окремо від протокольного рішення регламентується порядок ведення самого протоколу засідання Центральної виборчої комісії.

Відповідно, ототожнення протокольного рішення, в даному випадку оформленого у вигляді витягу із проколу Конференції адвокатів міста Києва від 08 жовтня 2016 року, та самого протоколу такої Конференції адвокатів регіону є помилковим.

На думку суду, оскільки весь протокол фіксує прийняття рішень також з інших питань порядку денного, лише його витяг в частині обрання ОСОБА_2 Головою Ради адвокатів міста Києва є відповідним рішенням Ради адвокатів міста Києва в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", що спростовує доводи відповідача 1 та третіх осіб 2, 3 про необхідність надання державному реєстратору повного тексту протоколу.

Таким чином, подання Державному реєстратору витягу із протоколу Конференції адвокатів міста Києва від 08 жовтня 2016 року не суперечить вимогам частини четвертої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Суд відхиляє доводи третіх осіб 2 та 3 про те, що рішення щодо обрання ОСОБА_2 прийняте не уповноваженим органом, оскільки Конференція адвокатів міста Києва від 08 жовтня 2016 року скликана і проведена з порушенням встановленого законом порядку, з урахуванням того, що рішенням Ради адвокатів України від 11 червня 2016 року №155, копія якого міститься у справі, відповідно до вимог Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зокрема скликано Конференцію адвокатів міста Києва, утворено організаційний комітет з її проведення та затверджено регламент Конференції адвокатів міста Києва. У свою чергу доказів скасування такого рішення або визнання його недійсним у встановленому порядку особами, які беруть участь у справі, суду не надано.

Крім того, Державний реєстратор не наділений повноваженнями перевіряти правомірність рішення уповноваженого органу управління юридичної особи, у свою чергу докази визнання недійним чи скасування в установленому порядку рішення Конференції адвокатів міста Києва про обрання ОСОБА_2 головою Ради адвокатів міста Києва у справі відсутні.

Наведене свідчить, що для проведення реєстраційної дії "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах" щодо Ради адвокатів міста Києва подано всі необхідні документи, передбачені частиною четвертою статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

З урахуванням подання Державному реєстратору всіх необхідних документів для здійснення реєстраційної дії, відповідачами також не доведено, а судом не встановлено, наявності на момент вчинення спірної реєстраційної дії обставин, які б могли бути підставою для зупинення розгляду документів, поданих для державної реєстрації, або для відмови у державній реєстрації; зокрема у справі відсутні докази невідповідності документів вимогам, установленим статтею 15 Закону, чи невідповідності відомостей, зазначених у документах, поданих для державної реєстрації, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі; або, що документи подано особою, яка не має на це повноважень, або у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії.

Таким чином, суд вважає, що посилання у висновку Комісії на проведення Державним реєстратором Сорокою В.М. реєстраційної дії від 11 жовтня 2016 року №10741070003044323 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах" із порушенням вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" є безпідставними та нормативно не підтверджуються, та приходить до висновку про юридичну необґрунтованість висновку Комісії.

При цьому суд не приймає до уваги посилання третіх осіб 2 та 3 на внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за фактами порушень під час здійснення державної реєстрації та початок досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо неправомірних дій Державного реєстратора Сороки В.М. та незаконного внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо призначення керівником Ради адвокатів міста Києва ОСОБА_2, оскільки відповідного вироку суду, яким би встановлювались наведені обставини та який, в силу вимог частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, був би обов'язковим для врахування при вирішенні даної справи, суду не надано.

У свою чергу наказ Міністерства юстиції України від 25 жовтня 2016 року №3055/5 "Про скасування реєстраційної дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" прийнятий на підставі висновку Комісії, необґрунтованість якого встановлена судом вище, вважається протиправним та підлягає скасуванню, що свідчить про необхідність задоволення позовних вимог у цій частині.

Суд також бажає вказати про недотримання у межах спірних правовідносин процедури розгляду скарги ОСОБА_4 на реєстраційні дії Державного реєстратора Сороки В.М.

Так, відповідно до пункту 9 Порядку під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Пункт 10 Порядку встановлює, що суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); 2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту; 3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах що додаються до скарги).

Згідно з пунктом 11 Порядку копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті.

Представники позивач стверджують, що ОСОБА_2 не отримував повідомлень про розгляд скарги ОСОБА_7 та не отримував такої скарги.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина четверта статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд звертає увагу, що у справі відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що ОСОБА_2, який безперечно є зацікавленою особою та про якого зазначено у скарзі ОСОБА_7, повідомлявся про час та місце розгляду такої скарги, та докази надання або направлення позивачу копії скарги і доданих до неї документів.

Посилання відповідача 1 на журнал телефонограм, як на доказ належного повідомлення зацікавлених осіб про дату, час і місце розгляду скарги, не приймається судом до уваги, оскільки у цьому журналі відсутні відомості про направлення телефонограмі ОСОБА_2

Так само безпідставними є доводи відповідача 1 про повідомлення усіх зацікавлених осіб шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту, тому що вказане оголошення не містить відомостей про повідомлення ОСОБА_2 чи інших осіб про засідання Комісії; крім того відповідачі не довели суду, що вказане оголошення доведено до відома зацікавлених осіб завчасно до проведення засідання Комісії.

Отже, на думку суду, Міністерство юстиції України не дотрималось норм Порядку щодо дотримання прав та інтересів позивача бути присутнім на засіданні Комісії та ознайомитись із доводами скарги третьої особи 2.

Водночас, не дивлячись не юридичну необґрунтованість, висновок Комісії, на думку суду, не може бути скасований у судовому порядку, оскільки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, яке створює правові наслідки, а являє особою відображення суб'єктивної думки членів Комісії при розгляді скарги ОСОБА_4 та є підставою для прийняття відповідного наказу Міністерством юстиції України. Тому, в даному випадку юридичне значення має саме наказ від 25 жовтня 2016 року №3055/5 "Про скасування реєстраційної дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 про скасування висновку Комісії не підлягають задоволенню.

Суд не погоджується із доводами третьої особи 3 про необхідність закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України через те, що висновок Комісії не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а Комісія не є суб'єктом владних повноважень, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За визначенням підпункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, Кодекс адміністративного судочинства України не ставить набуття статусу суб'єкта владних повноважень в залежність від факту реєстрації юридичною особою, визначальним є саме здійснення тим чи іншим суб'єктом владних управлінських функцій.

Враховуючи викладене, спір набуває ознак публічно-правового за умов наявності серед суб'єктів спору суб'єкта владних повноважень та здійснення ним у цих відносинах владних управлінських функцій.

Як визначено у пункті 2 Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2016 року №37/5, Комісія є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених Законами України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128, забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації, тобто здійснює делеговані Міністерством юстиції України владні управлінські функції з розгляду скарг у сфері державної реєстрації, та, відповідно, набуває статусу суб'єкта владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Оскільки спір з приводу оскарження висновку Комісії є публічно-правовим, суд приходить до висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, частина друга статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ, однак, третя особа 3 не обґрунтовує якому суду належить розглядати вимоги про оскарження висновку Комісії.

У свою чергу та обставина, що оскаржуваний висновок безпосередньо не порушує прав позивача не є підставою для закриття провадження у справі, а може бути мотивом відмови у позові в цій частині.

З приводу посилань відповідача та третіх осіб 2 і 3 на те, що оскаржуваний наказ не зачіпає права, свободи чи інтереси ОСОБА_2, а тому останній не може отримати судовий захист шляхом задоволення позовних вимог, колегія суддів зазначає про наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий у відношенні будь-якої особи, права, свободи або інтереси якої порушено з боку суб'єкта владних повноважень.

У свою чергу під порушенням прав і свобод фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин слід розуміти негативні наслідки, що були спричинені рішенням органів влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.

Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності.

Як встановлено вище, оскаржуваним наказом скасовано реєстраційну дію Державного реєстратора Сороки В.М. від 11 жовтня 2016 року щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу - Раду адвокатів міста Києва, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо зміни керівника, а саме замість керівника Ради адвокатів міста Києва ОСОБА_4 вказано керівником ОСОБА_2

Суд встановив, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру від 11 жовтня 2016 року, копія якої міститься у справі, ОСОБА_2 значиться керівником Ради адвокатів міста Києва.

Згідно з пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться зокрема відомості про керівника юридичної особи.

Відповідно до положень статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Таким чином, оскаржуваний наказ фактично відмінив офіційне засвідчення державою факту зміни керівника Ради адвокатів міста Києва на ОСОБА_2 та змінив його статус; як наслідок, оскаржуваний наказ безпосередньо стосується ОСОБА_2, порушує права та інтереси позивача реалізувати рішення Конференції адвокатів міста Києва про обрання його головою Ради адвокатів міста Києва та виконання повноважень керівника.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Міністерством юстиції України не доведено правомірність оскаржуваного наказу з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, однак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 25 жовтня 2016 року №3055/5 "Про скасування реєстраційної дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.А. Кузьменко

Судді Р.О. Арсірій

О.П. Огурцов