Ухвала суду № 63875486, 14.12.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"14" грудня 2016 р. справа № 804/18230/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гільдія Інжиніринг"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2015 р. у справі №804/18230/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гільдія Інжиніринг"

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У листопаді 2014 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004392203 від 11.09.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Гільдія Інжиніринг" з податку на додану вартість на загальну суму 22229,00 грн., в тому числі: 17783,00 грн. за основним платежем, 4446,00 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2015 р. в задоволенні позову відмовлено повністю. Постанова мотивована тим, що оскаржене податкове повідомлення - рішення від 11.09.2014 №0004392203 винесено відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі позивач посилається порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач, зокрема, зазначив, в оскарженій постанові вказується про відсутність у документах переліку робіт, який включає в себе комплекс топографо-геодезичних робіт, обсягу виконання, затрати людиногодин при виконанні таких робіт, відсутність технічних завдань, на підставі яких замовниками було доручено виконання, вказаних робіт, а також про відсутність сертифікату інженера-геодизиста ТОВ "Інтервенто", що повністю не відповідає дійсності, адже всі ці документи надавались для перегляду в суді.

Проте, договори з додатками, акти здачі-приймання робіт, податкові накладні, замовлення від осіб, що підтверджують здійснення господарських відносин між ТОВ "Гільдія Інжиніринг" та ТОВ "Інтервенто", були в повному обсязі надані до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська для перевірки та мають своє відображення в акті перевірки.

З огляду на викладені правовідносини вбачається, що означені господарські операції мали місце в натурі та зафіксовані належним первинними документами.

Згідно висновків перевірки ТОВ "Гільдія Інжиніринг" порушено вимоги ст.44 Податкового кодексу Україну, але в акті перевірки взагалі не вказано, які саме документи не підтверджують реальність господарських відносин, які документи не були надані до перевірки, що ставить під сумнів фактичність здійснення господарських відносин. Взагалі, акт перевірки не містить жодних посилань на неправомірність дій саме ТОВ "Гільдія Інжинірінг".

Всі висновки про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту ТОВ "Гільдія Інжиніринг" сум податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Інтервенто" зроблені лише на підставі акту ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська №894/04-61-22-4/38198809 від 16.04.2014р. про результати перевірки ТОВ "Інтервенто" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за січень 2014 року. Первинні документи, що були надані підприємством до перевірки та в повному обсязі підтверджували реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Гільдія Інжиніринг" з ТОВ "Інтервенто" податковою інспекцією під час формування висновків перевірки взяті до уваги та враховані не були.

Актом перевірки від 20.08.2014р. визначено, що фактично діяльність ТОВ "Інтервенто" підпадає під ознаки фіктивного підприємництва, наведених ст.55-1 Господарського кодексу України. Але в акті перевірки відсутні будь-які посилання на визнання cyдом правочинів, здійснених ТОВ "Інтервенто" недійсними. Також посилання на ст.55-1 Господарського кодексу України взагалі є недоречним, оскільки означена стаття регламентує підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою-підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними.

Будь-якого посилання на звернення до суду із позовом про припинення юридичної особи ТОВ "Інтервенто" текст акту перевірки не містить.

На підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у перевіряємому періоді до перевірки ТОВ "Гільдія Інжиніринг" були надані податкові накладні, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Суми податку на додану вартість по цим податковим накладним включені ТОВ "Гільдія Інжиніринг" до податкового кредиту відповідного періоду та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ. Оплата за надані послуги здійснена згідно актів здачі-приймання робіт ТОВ "Інтервенто" у повному обсязі. Заборгованості за даними бухгалтерського обліку ТОВ "Гільдія Інжиніринг" по розрахункам з ТОВ "Інтервенто" не значиться. У подальшому, роботи, виконані ТОВ "Інтервенто" для ТОВ "Гільдія Інжиніринг" були останнім включені в акти виконаних робіт ТОВ "Гільдія Інжиніринг" та передані контрагентам замовникам таких робіт.

На час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення ТОВ "Гільдія Інжиніринг" до податкового кредиту сум ПДВ) контрагент ТОВ "Гільдія Інжиніринг" був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правом перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах та достовірність їх підписів.

ТОВ "Гільдія Інжиніринг", як платник податків, діяло у межах діючого законодавства, не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність.

Із наведеного випливає, що порушення норм законодавства продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та віднесення відповідних сум до валових витрат підприємства.

Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Зазначена правова позиція узгоджується з практикою Європеймьеаого Суду з прав людини. Так, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що на підставі наказу від 07.08.2014 № 1345 Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Гільдія Інжиніринг" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Інтервенто" за січень 2014 року.

За результатами перевірки складений акт від 20.08.2014 р. №2314/04-62-22-3/38113992, відповідно до якого на порушення ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.2 п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту 17783,33 грн. в зв'язку з не можливістю підтвердження сформованого податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Інтервенто" за січень 2014 року.

Вказаний висновок мотивовано тим, що договори, укладені між ТОВ "Гільдія Інжиніринг" та ТОВ "Інтервенто" не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобовязань перед ТОВ "Гільдія Інжиніринг", а лише для мінімізації податкових зобовязань ТОВ "Гільдія Інжиніринг" перед бюджетом у вигляді збільшення податкового кредиту.

Реальність проведених господарських операцій між ТОВ "Гільдія Інжиніринг" та ТОВ "Інтервенто", податкові зобовязання ТОВ "Інтервенто" не підтверджено актом ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 16.04.2014р. №894/04-61-22-4/38198809. Фактично діяльність ТОВ "Інтервенто" підпадає під ознаки фіктивного підприємництва.

На підставі акта від 20.08.2014р. №2314/04-62-22-3/38113992 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 11.09.2014р. №0004392203 (форми "Р"), за яким підприємству збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму у розмірі 22229,00 грн., з яких основний платіж - 17783,00 грн. та нараховані штрафні санкції- 4446,00 грн.

За висновком суду першої інстанції, повідомлення-рішення від 11.09.2014р. №0004392203 було прийнято відповідачем на підставі та в установленому чинним законодавством порядку, оскільки надані позивачем податкові накладні та акти здачі - прийняття робіт є формально складеними, а господарські операції між позивачем та ТОВ "Інтервенто" не є реальними, оскільки судом не встановленого самого факту здійснення господарських операцій; факт укладення договорів на виконання робіт, складання між сторонами податкових накладних та актів приймання-здачі робіт не може свідчити про реальність здійснення господарських операцій за вказаними договорами, з урахуванням вимог ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; під час розгляду справи судом не встановлено наявності у виконавця ТОВ "Інтервенто" технічних можливостей, людських ресурсів та кваліфікованого персоналу для здійснення робіт відповідно до укладених з позивачем договорів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови позивачу у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що у періоді, що перевірявся, позивач мав правовідносини з ТОВ "Інтервенто", яке на замовлення першого виконувало комплекс робіт на підставі договорів:

- №12/02-1 від 02.12.2013р. на виконання інженерно - геодезичних робіт на суму 53200,00грн. (в т.ч. ПДВ - 8866,67 грн.);

- № 12/27-1 від 27.12.2013р. на виконання топографо-геодизичних, геологічних робіт на суму 18000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3000,00 грн.);

- №01/21-2 від 21.01.2014р. на виконання комплексу геодезичних робіт на суму 9900,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1650,00 грн.);

- №01/10-1 від 10.01.2014р. на виконання топографо-геодезичих робіт по актуалізації картографічних матеріалів зйомки земельних ділянок на суму 15700,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2616,67 грн.);

- № 01/20-2 від 20.01.2014р. на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на суму 9900,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1650,00 грн.).

На підтвердження господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ "Інтервенто" позивачем надавались, зокрема, акти приймання-здачі робіт від 23.01.2014р. №01/23-1, від 15.01.2014р. №1, від 22.01.2014р. № 01/22-2, від 22.01.2014р. № 01/22-1, від 31.01.2014р. №01/31-1 та податкові накладні від 23.01.2014р. № 230115, від 15.01.2014р. № 150108, від 22.01.2014р. №220104, від 22.01.2014р. №220105, від 31.01.2014р. №310101.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, господарські операції є такими, що вчинені у межах господарської діяльності, лише за наявності розумних економічних причин (ділової мети). Операція, позбавлена таких економічних причин, не підлягає відображенню в податковому обліку.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст.1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2.4 Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У наданих позивачем документах відсутній перелік робіт, які включає в себе комплекс топографо-геодезичних робіт, обсяг їх виконання, затрати людиногодин при виконанні таких робіт. Технічні звіти, які виконувалися на підставі вказаних договорів, проводилися в межах здійснення землеустрою.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів, тощо.

Згідно зі ст. 20 вказаного Закону землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі: а) розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель; б) встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок; г) встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути); ґ) організації нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою; д) виявлення порушених земель і земель, що зазнають впливу негативних процесів, та проведення заходів щодо їх відновлення чи консервації, рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, ущільнення, забруднення промисловими відходами, радіоактивними і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель.

Статтею 34 Закону України "Про землеустрій" топографо-геодезичні та картографічні роботи проводяться з метою створення і своєчасного поновлення планово-картографічної основи при здійсненні землеустрою в порядку, визначеному Законом України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність".

Інформаційний зміст і масштаб топографо-геодезичних та картографічних матеріалів визначаються з урахуванням використання цих матеріалів, детальності проектування, обстежень і вишукувань відповідно до закону.

Згідно з положеннями ст. 22 Закону України "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України.

Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

У відповідності до ст.20 Закону України "Про землеустрій" розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Нормою ст.5 Закону України "Про топографо-геодизичну діяльність" визначено, що суб'єктами топографо-геодезичної і картографічної діяльності є, зокрема, юридичні та фізичні особи, які володіють необхідним технічним та технологічним забезпеченням та у складі яких за основним місцем роботи є сертифікований інженер-геодезист, що є відповідальним за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт.

Згідно зі ст.5-2 означеного Закону, Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин веде Державний реєстр сертифікованих інженерів-геодезистів, які отримали кваліфікаційний сертифікат.

З наявних в матеріалах справи технічних звітів на виконання топографо-геодизичних робіт по зйомці поточних змін місцевості масштабу 1:500, за адресами: м. Дніпропетровськ, вул. Томська 7-а, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Ломоносова (км 405+000 зліва від автодороги М-18 Харків-Сімферополь); Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Херсонська 366/1; м. Нікополь вул. Героїв Чорнобиля, 2-А, неможливо встановити, хто є землевласником або землекористувачем обєктів, для яких виконувалися роботи. Відсутні технічні завдання, на підставі яких замовниками було доручено виконати вказані роботи.

Також, всі технічні звіти підписані інженером-геодезистом ТОВ "Інтервенто" ОСОБА_3 Судом встановлено, що згідно з відомостями інформаційно-ресурсного порталу (www.usr.minjust.gov.ua) ОСОБА_3 є засновником та керівником ТОВ "Гільдія Інжиніринг", що вказує на те, що фактично технічні звіти були виконані інженером-геодезистом ТОВ "Гільдія Інжиніринг", а первинні документи, складені ТОВ "Інтервенто", є формально складеними.

На формальність складання документів ТОВ "Інтервенто" вказує також і той факт, що ТОВ "Гільдія Інжиніринг" не є безпосереднім замовником робіт, а є лише посередником між замовниками та ТОВ "Інтервенто".

Судом встановлено, що видами діяльності ТОВ "Гільдія Інжиніринг" є: Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у. (код КВЕД 43.99); Комп'ютерне програмування (код КВЕД 62.01); Діяльність у сфері архітектури (код КВЕД 71.11); Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (основний) (код КВЕД 71.12); Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у.(код КВЕД 74.90); Будівництво житлових і нежитлових будівель (Код КВЕД 41.20).

Зазначене вказує на наявність у позивача відповідних професійних та технічних можливостей для самостійного виконання робіт, виконання яких передоручено ТОВ "Інтервенто", оскільки така діяльність є звичайною для ТОВ "Гільдія Інжиніринг".

З наведеного вбачається, що податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт є формально складеними, не відображають реальність господарських операції між позивачем та ТОВ "Інтервенто".

Укладання договору між ТОВ "Інтервенто" та ОСОБА_3, який одночасно є власником та керівником ТОВ "Гільдія Інжиніринг" і фактично виконує роботи на замовлення власного підприємства через посередницьку фірму, позбавляє це ділової мети та свідчить лише про намір оптимізувати оподаткування підприємства.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ "Інтервенто" суму податку на додану вартість у розмірі 17783,00 грн. у січні 2014 року, тому податкове повідомлення-рішення №0004392203 від 11.09.2014р. є правомірним та підстави для його скасування відсутні.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції обєктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гільдія Інжиніринг" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2015 р. у справі №804/18230/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції в порядку, визначеному ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:О.М. Панченко

Суддя:В.Є. Чередниченко

Суддя:А.О. Коршун