Ухвала суду № 63871908, 22.12.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/14734/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Стельмащук П.Я. Провадження № 22-ц/789/1471/16 Доповідач - Щавурська Н.Б.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Щавурської Н.Б.

суддів - Фащевська Н. Є., Ходоровський М. В.,

при секретарі - Панькевич Т.І.

з участю сторін - представника відповідача ОСОБА_1 -

адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства Дельта Банк на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 жовтня 2016 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства Дельта Банк до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 жовтня 2016 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ Дельта БАНК просить скасувати рішення суду, вважаючи його незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом безпідставно не взято до уваги п.12.3 Іпотечного договору, який передбачає можливість звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду та п.12.3.1, який вказує на можливість визнання права власності за іпотекодержателем та реєстрацію права власності в рахунок виконання основного зобовязання за договором на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі для позасудового врегулювання. Звертає увагу на незастосування судом при ухваленні рішення відповідних розяснень Вищого Спеціалізованого Суду, викладених у п.39 постанови Пленуму від 30.03.2012 року № 5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, згідно яких не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності іпотекодержателем на іпотечне майно за рішенням суду.

Крім цього, вважає безпідставним застосування до спірних правовідносин правової позиції Верховного Суду України від 30.03.2016 року, викладеної за результатами перегляду справи № 6-1851, оскільки правовідносини в цій справі не тотожними правовідносинам у справі, рішення суду по якій оскаржується. Разом з тим, звертає увагу на безпідставне незастосування до правовідносин у даній справі висновків, викладених у постановах Верховного Суду України по справах № 6-504цс16 від 12.10.2016 року, № 6-1243 цс16 від 28.09.2016 року та № 6-1219цс16 від 14.09.2016 року, які передбачають право банку на визнання права власності на предмет іпотеки.

Будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, у судове засідання представник ПАТ Дельта Банк не зявився, в апеляційній скарзі розгляд справи просив проводити у його відсутності.

У відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України неявка представника позивача не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 відносно апеляційної скарги заперечив, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованим, таким, що скасуванню не підлягає.

Заслухавши пояснення представників відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що з врахуванням вимог ст.ст.335, 376, 392 ЦК України та умов укладеного договору, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відноситься до позасудових, а в судовому порядку звернення стягнення на предмет іпотеки може бути проведено лише з врахуванням вимог ст.39 ЗУ Про іпотеку - шляхом проведення прилюдних торгів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, як таким, що відповідає вимогам закону, зроблений з врахуванням наявних у справі доказів.

Так, судом встановлено, що 25.02.2008 року між відкритим акціонерним товариством Сведбанк та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1901/0508/71-078, за умовами якого банк надає відповідачу кредит у розмірі 59400,00 доларів США терміном до 21.08.2038 р. під 11,9 % річних (п.1.1., 1.3.). Кредитні кошти призначені на споживчі потреби (п. 1.4.)

Згідно п.3.1 кредитного договору позичальник зобов'язується здійснювати погашення заборгованості за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок № 2233 щомісяця, через касу банку згідно додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього договору, якщо інше не передбачено цим договором (а.с.8).

Пунктом 5.1.1 кредитного договору встановлено обов'язок позичальника забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів за користування ним, сплати комісій, у порядку та строки, встановлені цим договором, а також, сплату неустойок та відшкодування банку збитків у випадках неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, передбачених цим договором (а.с.9).

Пунктом 8.1 кредитного договору встановлено, що за порушення строків погашення заборгованості та/або строків сплати процентів за користування кредитом, позичальник сплачує пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості (а.с.10).

21.05.2008 р. між ВАТ Сведбанк та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, згідно якого ОСОБА_1 (позичальник, іпотекодавець, відповідач) передав в іпотеку ВАТ Сведбанк (іпотекодержатель, позивач) належне йому на праві власності майно: квартиру № 30 загальною площею 49,1 кв.м, житловою площею 26,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Тернопіль вул.Злуки, 31.

Пунктом 12.3.1 іпотечного договору передбачено, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». При цьому, згідно пунктів 12, 12.1. за вибором іпотекодержателя звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя може відбутись за рішенням суду.

Також пунктом 11 іпотечного договору встановлено, що іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов'язання повністю або частково, у т.ч. якщо іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання, а також в інших випадках передбачених основним зобов'язанням та цим договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов'язання. При настанні зазначених випадків іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов'язання та зобов'язань, передбачених цим договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору. Сторони за взаємною згодою встановили, що визначений тридцятиденний строк починає відліковуватись з дати, що зазначена на квитанції, яка надається іпотекодержателю відділенням зв'язку при відправленні іпотекодавцю листа з вимогою про усунення порушення основного зобов'язання з повідомленням про вручення, або дата, зазначена на такому листі, що отриманий іпотекодавцем особисто у іпотекодержателя.

Свої зобов'язання щодо надання відповідачу кредитних коштів в розмірі 59400,00 доларів США ВАТ Сведбанк виконав.

25.05.2012 року між ПАТ Сведбанк та ПАТ Дельта Банк укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, згідно якого ПАТ Сведбанк відступило ПАТ Дельта Банк усі права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами до позичальників (поручителів, заставо(іпотеко)давців), у тому числі до відповідача (іпотекодавця) ОСОБА_1

Постановою Правління НБУ № 150 від 02.03.2015 року ПАТ Дельта Банк віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 51 від 02.03.2015 року у ПАТ Дельта Банк запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноваженою особою Фонду ОСОБА_3

За розрахунком ПАТ Дельта Банк станом на 28.07.2015 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 816481,00 грн., з яких: 761552,55 грн. - заборгованість за кредитом; 54928,45 грн. - заборгованість за відсотками.

Листом від 13.08.2015 року за № 31.4-08/4746/15 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ Дельта Банк ОСОБА_3 повідомив відповідача про заміну первісного кредитора та іпотекодержателя АТ Сведбанк на ПАТ Дельта Банк за укладеними з ним договорами та про існування простроченої заборгованості станом на 28.07.2015 року в розмірі 2185,84 доларів США. Позивач вимагав у відповідача погасити наявну заборгованість, а в разі незадоволення даної вимоги попередив, що буде захищати свої права в позасудовому чи судовому порядку на загальну суму заборгованості за кредитним договором, яка станом на 28.07.2015 року складала 37008,01 доларів США. На підставі статті 35 Закону України «Про іпотеку» позивач також цим листом вимагав у відповідача в тридцятиденний строк виконати на користь АТ «Дельта Банк» вищевказані зобовязання за кредитним договором та попередив, що в разі невиконання цієї вимоги розпочне процедуру звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно.

Ринкова вартість квартири № 30 по проспекті Злуки, 31 в м.Тернополі за висновком проведеної 16.05.2016 року судової будівельно-технічної експертизи на день проведення дослідження становить 677430,00 грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно вимог п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

У відповідності до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.7 ЗУ Про іпотеку за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині.

Відповідно до ст.33 ЗУ Про іпотеку в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно вимог ст.36 ЗУ Про іпотеку сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя. що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст.37 цього Закону.

За ст.37 ЗУ Про іпотеку іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до ст.39 ЗУ Про іпотеку, в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 цього Закону.

Частиною 2 ст.16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч.1 ст. 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Враховуючи наявність у п.12.3.1. укладеного між сторонами по справі іпотечного договору відповідного застереження, що передбачає можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі права власності на предмет іпотеки, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, з врахуванням вимог законів (ст.ст.335, 376, 392 ЦК України, ст.ст.33, 37, 39 ЗУ Про іпотеку, правових висновків Верховного Суду України) прийшов до вірного висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відноситься до позасудових, а тому правових підстав для задоволення позову ПАТ Дельта Банк про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності немає.

Доводи апеляційної скарги в частині неврахування судом умов іпотечного договору (п.12.3, 12.3.1) колегія суддів вважає безпідставними, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду (п.12.3) можливий лише на підставі ст.39 ЗУ Про іпотеку шляхом реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів, однак з таким позовом позивач у даній справі не звертався, а можливість реалізувати іпотекодержателем право щодо передачі іпотекодавцем права власності на предмет іпотеки (п.12.3.1) здійснюється шляхом реєстрації такого права відповідним органом (а не судом, як помилково вважає позивач) на підставі висновку субєкта оціночної діяльності, що є позасудовим способом захисту.

З врахуванням того, що пунктом 12.3.1 договору передбачено, що реєстрація права власності на підставі п.12.3 є безумовною, тобто не залежить від претензій іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене Іпотекодавцем в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що повністю виконав Основне зобов'язання, не заслуговують на увагу колегії суддів і доводи апеляційної скарги про безпідставне застосування до спірних правовідносин правового висновку Верховного Суду України від 30.03.2016 року в справі № 6-1851цс15, повязане з відмінністю правовідносин у даній справі з тими, з приводу яких ухвалено відповідний правовий висновок, оскільки, виходячи зі змісту п.12.3.1 договору сама по собі відсутність у застереженні відомостей про отримання згоди іпотекодавця на передачу у власність банку іпотечного майна не є перешкодою для позасудового врегулювання спору.

Таким чином, колегія суддів вважає, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, не вбачає.

У відповідності до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.305 ч.2, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ч.ч.1, 2; 319 ч.1, 324 ч.1 п.1, 325 ч.1 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Дельта Банк відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.Б. Щавурська

Судді : Н.Є.Фащевська

ОСОБА_4