Ухвала суду № 63863825, 29.12.2016, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 4-с/759/266/16

ун. № 759/5821/13-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2016 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

під головуванням судді Сенька М.Ф.,

при секретарі Фещук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, зацікавлена особа: Відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в листопаді 2016 року звернувся до суду зі скаргою, за якою просив визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Святошинського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Гопкало О.Г. про відкриття виконавчого провадження № 51119704 за виконавчим листом від 16.02.2015 року № 2/759/3459, що виданий Святошинським районним судом м. Києва та зупинити стягнення за вказаним виконавчим листом.

Скарга мотивована тим, що держвиконавець мав відмовити у прийняті виконавчого листа до виконання, за підстав визначених Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян».

Заявник в судове засідання не зявився, повідомлений належним чином.

Представник стягувача заперечив проти скарги і пояснив, що держвиконавець при винесенні оскаржуваної постанов діяв у межах наданих повноважень та у спосіб визначений законом.

Представник ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві судовому засіданні пояснив, що оскаржувана постанова обґрунтована та законна, оскільки на сьогоднішній день рішення суду не виконано. Також зазначила, що представник банку звертався до відділу з заявою про прийняття на примусове виконання виконавчого листа, виданого Святошинським районним судом міста Києва з метою відкриття виконавчого провадження. Вважає, що дії державного виконавця відповідають нормам Закону України«Про виконавче провадження» та просив відмовити в задоволенні скарги.

Судом встановлено таке.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27.05.2014 року постановлено: звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/2008-458 від 28.02.2008 року в розмірі 1001373,80 грн., шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною предмета іпотеки, встановленою на рівні не нижчому від вартості майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

З огляду на рішення, забезпечувальний кредит видавався в іноземній валюті.

На виконання вказаного рішення, стягувачу ПАТ «Універсал Банк» Святошинським районним судом м. Києва 16.02.2015р. було видано виконавчий лист №2/759/3459.

Старший державний виконавець ВДВС Святошинського РУЮ в м. Києві Гопкало О.Г., за вказаним виконавчим листом, відкрив виконавче провадження ВП №51119704 про зверненя стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/2008-458 від 28.02.2008 року в розмірі 1001373,80 грн., про що 18.05.2016 р. виніс відповідну постанову

Відповідно до статті 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Права і обов'язки державного виконавця визначені у статті 11 Закону України "Про виконавче провадження".

За змістом цієї норми державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, вправі накладати арешт на майно боржника, передавати його на зберігання та реалізовувати його в установленому законом порядку.

Підставою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження є, зокрема, заява стягувача про примусове виконання рішення (п.1 ч.1 ст. 19 цього Закону).

Частиною 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що в разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.1 та 3 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно, загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки).

Таким чином, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Вказаним Законом не забороняється проведення виконавчих дій, за виконавчими документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень.

Суд враховує також позицію Європейського суду з прав людини, згідно якої право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції (справа Юрій Миколайович Іванов проти України). Орган виконавчої служби зобов'язаний вжити усіх заходів до виконання виконавчих документів, оскільки протилежний підхід взагалі знівелював би суть виконавчих документів, так як достатньо було б не виконати протягом шести місяців виконавчий документ і стягувач за таким виконавчим документом був би звільнений від майнових зобов'язань. Такий підхід взагалі унеможливив би стягувачу за виконавчим документом стягнути кошти, які боржник по виконавчим документам зобов'язаний сплатити, що є неприпустим у правовій державі.

Отже, враховуючи те, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не зупиняє дію решти нормативно-правових актів та не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки, то дії державного виконавця при винесенні постанов про відкриття виконавчого є правомірними, оскільки такі дії не спрямовані на примусове стягнення майна, вчинення конкретних виконавчих дій, заходів, спрямованих на відчуження квартири, без згоди власника (проведення торгів, тощо), а лише забезпечують виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» та спрямовані забезпечення повного виконання виконавчого документу і схоронність іпотечного майна.

Таким чином, враховуючи, що оскаржувана постанова за змістом не містить даних щодо проведення конкретних виконавчих дій - заходів, спрямованих на примусове виконання вказаного рішення суду щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та про виселення боржника, а також, що її винесення імперативно вимагає Закон України «Про виконавче провадження» (в тому числі ст.25 цього Закону), то вимоги щодо її скасування є безпідставними та задоволенню не підлягають .

В тому числі, судом враховано, що Законом України «Про виконавче провадження», а самест.37 передбачені обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, а саме п.6 ч.1 цієї статті імперативно встановлено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження судом чи посадовою особою, яким законом надано таке право (відповідно після його відкриття).

Крім того, згідно з п.15 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах": при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду; разом із тим до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа.

Отже, скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 11, 17, 18, 50, 57, 60 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 383-387 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, зацікавлена особа: Відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції м. Києва залишити без задоволення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва на протязі п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий М.Ф. Сенько