Рішення № 63853003, 26.12.2016, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/597/15-ц

2/504/19/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2016смт.Доброслав

Комінтернівський районний суду Одеської області в складі

головуючої судді Вінської Н.В.

секретарі Білаш А.М.

за участю

позивача ОСОБА_1

відповідачки ОСОБА_2

представника позивача адвокат ОСОБА_3

представника відповідача адвокат ОСОБА_4

представника третьої особи ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні смт. Доброслав Одеської області позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 третьої особи органу опіки та піклування Комінтернівської районного державної адміністрації про оспорювання батьківства та визнання батьківства, -

встановив:

В провадженні Комінтернівського районного суду Одеської області знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 третьої особи орган опіки і піклування Комінтернівської районної державної адміністрації про оспорювання батьківства та про визнання батьківства. Посилаючись на те, що він перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_7 з 2011 року. Упродовж чотирьох років вони проживали разом, вели спільне господарство. Періодично проживали у м. Одесі на квартирі АДРЕСА_1, яка належала батьку відповідачки, у квартирі АДРЕСА_2, яка належить його сестрі ОСОБА_9, деякий час мешкали у відповідачки за адресою АДРЕСА_3. Іноді між ними виникали сварки, внаслідок чого вони вимушені були розлучитися на деякий час і проживали за місцем своєї реєстрації, однак такі розлучення не носили тривалого та систематичного характеру. У жовтні 2011 року відповідачка повідомила його про те, що вона завагітніла і вони вирішили що бажають цієї події у їхньому жатті. Упродовж 2011-2012 року вони готувалися до родів, ходили здавати кров у Одеську клінічну лікарню, разом відвідували лікарів, обирали одяг та інші речі для їхньої майбутньої дитини. 08.05.2012 року при партнерських пологах у них народилася донька ОСОБА_10, що підтверджується медичною документацією. На той час він не звернув уваги на оформлення документів про народження дитини, оскільки відповідачка все зробила самостійно у відділі РАЦС, а він був необізнаний у таких справах, так як інших дітей у нього немає. Як зясувалося пізніше відповідачка записала уявну людину у якості батька, тобто інформація про батька була внесена з її слів ОСОБА_11. Упродовж двох з половиною років вони продовжували їхні стосунки, ростили дитину, разом відвідували публічні місця, зустрічали свята. Їхнє спілкування та життя спостерігали сусіди та родичі. Іноді у них з відповідачкою траплялися непорозуміння, які доходили до сварок і деякий час вони проживали окремо. Проте у такі моменти він продовжував виконувати свої обовязки батька щодо утримання дитини, купляв необхідні речі, медикаменти, продукти харчування та інші речі. Відповідачка повідомила йому про розірвання відносин між ними та заборонила йому бачитись із донькою, та пізніше він дізнався, що вона 08 листопада 2014 року одружилася та змінила прізвище, взявши прізвище чоловіка ОСОБА_8, у звязку з чим у нього немає не тільки юридичного, але й фактичного звязку з донькою і він вимушений звернутися до суду з метою визнання батьківства. У звязку з чим просив суд визнати його ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 батьком малолітньої дитини ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 та внести зміни до актового запису про народження № 37 від 18.05.2012 року складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Комінтернівського районного управління юстиції в Одеській області на ОСОБА_10, а саме: - в графі прізвище дитини змінити прізвище «Єрко» на ОСОБА_1» в графі імя залишити без змін, в графі по-батькові змінити з «Володимирівна» на «Вадимівна»; - в графі відомості про батька виключити відомості про ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України та внести відомості про батька дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали поданий позов, просили суд його задовольнити з підстав зазначених у ньому.

Відповідачка та її представник в судовому засіданні зазначили, що дійсно ОСОБА_1 є біологічним батьком малолітньої ОСОБА_10, але заперечували проти задоволення позову посилаючись на таке. В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила суду, що вона 08.05.2012 року народила дитину ОСОБА_10 біологічним батьком якої є позивач по справі. Але з даним чоловіком вона ніколи однією сімєю не проживала і їх стосунки не такі, що притаманні подружжю, тобто вони ні коли не ґрунтувалися на засадах взаємної любові, поваги та піклування одне одним. Так як позивач по справі є нестриманим, егоїстичним, жадібним, дрібязковим та безвідповідальним, у свій час він не спромігся взяти на себе відповідальність за неї та їх спільну дитину і в даний час, коли дитина підросла та не знає свого біологічного батька вона не бачить сенсу у наділенні ОСОБА_1 правом на втручання у виховання та життя її доньки. Позивач ніколи фінансово не допомагав та не опікувався донькою, не переймався її здоровям, вихованням та проблемами. Коли необхідно було зареєструвати народження дитини він лише спитав її «а навіщо їй це потрібно». Він ніколи не цікавився чи є у ОСОБА_10 свідоцтво про народження і хто у ньому записаний як батько. «Батьківські почуття» ОСОБА_1 до власної доньки зявилися лише після того, як вона ОСОБА_2, одружилася з ОСОБА_8 Метою визнання його батьком дитини є не любов до неї, а можливість безперешкодного втручання та руйнування її особистого, сімейного та подружнього життя. Його особисте життя не склалося, на даний час ОСОБА_1 ні де не працює, і даним позовом намагається «заробити» на ній та дитині стягнувши судові витрати у розмірі, який аналогічний сумам затрат на дитину за пять років. На сьогоднішній день дитина ОСОБА_10 не знає свого біологічного батька ОСОБА_1, а знає, що її тато ОСОБА_8, останній дуже уважний, як батько, він відкрито взяв на себе чоловічий обовязок на утримання сімї, опікується її дітьми, надав добровільну згоду на зазначення його батьком у свідоцтві про народження її дитини ОСОБА_10. Вважала, що у разі задоволення позову ОСОБА_1 життя її сімї перетравиться на пекло, так як нестримана поведінка позивача неодноразово призводила до того, що вона зверталась до своїх родичів та правоохоронних органів за захистом себе та своїх дітей. Дізнавшись про те, що вона записала ОСОБА_10 на прізвище ОСОБА_8, ОСОБА_1 припускався до того, що ганьбив її за місцем роботи та проживання розповсюджуючи неправдиву та принизливу для неї інформацію. Ці події дуже негативно впивали на її здоровя, психічний стан, так як вона переймається своєю репутацією, оскільки, не зважаючи на те, що тривалий час самотужки підіймала двох дітей, в даний час обіймає посаду начальника відділу виконання бюджету, бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера УПФУ у Комінтернівському районі Одеської області. Крім того, у разі задоволення позову, її прагнення виховати і розвинути дітей якнайкраще може звестися нанівець, оскільки ОСОБА_1 був і зостанеться для неї сторонньою людиною, його присутність у житті ОСОБА_10 негативно вплине на її розвиток, психіку, крім того, ОСОБА_1, як людина не надто високих морально-етичних норм, може підірвати її авторитет, як матері, що може негативно вплинути на формування та виховання дитини на добробут та спокій сімї в цілому.

Відповідач ОСОБА_8 в призначене судове засідання не зявився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Третя особа орган опіки і піклування Лиманської (Комінтернівської) районної державної адміністрації в призначене судове засідання не зявились, причини неявки суду не повідомили, будучи повідомленими про дату та час судового засідання своєчасно і належним чином.

Розглянувши поданий позов, матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі, допитавши свідків, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані стороною та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Сторонами по справі визнано, що у позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (на той час ОСОБА_11) 08.05.2012 року народилася донька ОСОБА_10. На час зачаття та народження дитини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не були подружжям, але ОСОБА_1 був обізнаним про те, що являється біологічним батьком дитини.

18 травня 2012 року відповідачкою здійснена державна реєстрація народження дитини, яка проведена відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (за вказівкою матері). Відповідно до актового запису про народження № 37 від 18.05.2012 року, складеного відділом реєстрації актів цивільного стану Комінтернівського районного управління юстиції в Одеській області дитина записана як ОСОБА_12 де у розділі відомості про матір зазначено ОСОБА_7 у розділі батько ОСОБА_11 (т. 1 а.с. 206 в тому числі на звороті).

05 березня 2015 року відділом реєстрації актів цивільного стану Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області видане повторне свідоцтво про народження ОСОБА_10 де у графі батько зазначено ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 30, 207-208).

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що народження дитини було зареєстроване відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (на час здійснення реєстрації в редакції Закону від 08.04.2012 року). Станом на 18.05.2012 рік відповідачка ОСОБА_2 у шлюбі з відповідачем ОСОБА_8 не перебувала, в звязку з чим у ОСОБА_1 не було жодних перешкод на подання заяви до органів реєстрації актів громадянського стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (в редакції Закону від 08.04.2012 року) при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а імя та по батькові дитини записується за її вказівкою.

Аналізуючи норми сімейного законодавства України, суд вважає, що у позивача ОСОБА_1 відсутні правові підстави на звернення до суду з позовом про визнання батьківства, оскільки за нормами ст. ст. 125, 135 СК України, реєстрація батька здійснюється за його волевиявленням (чи за рішенням суду у разі спору, щодо батьківства), а за нормами ст. 129 СК України визнання батьківства можливе лише у випадках коли мати дитини на момент її зачаття та народження перебувала у шлюбі з іншим чоловіком.

Судовим розглядом справи встановлено, що на момент зачаття та народження дитини відповідачка у шлюбі взагалі не перебувала, в звязку з чим у ОСОБА_1 не було жодної перешкоди на вирішення питання про походження дитини від нього у встановленому законом порядку, у звязку з чим відсутні правові підстави на звернення до суду з позовом про визнання батьківства в порядку ст. 129 СК України.

Згідно Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.01.2000 року № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 25.12.2010 № 3307/5) державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця від дня народження дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (у редакції зі змінами схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року) ратифікованою Постановою Верховної Ради України № 789/ХІІ від 27.02.1991 року дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Таким чином, ОСОБА_1 самоусунувся від визнання себе батьком дитини у встановленому законом порядку і його право не було та не могло було бути порушеним відповідачами.

Відповідно до ст. 129 СК України, особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття, або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право предявити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства. До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Порядок визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, встановлено нормами ст. 125 СК України, відповідно до якої якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Відповідно до ст. 121 СК України права та обовязки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом реєстрації актів цивільного стану в порядку встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

У звязку з тим, що позивач ОСОБА_1 своєчасно не здійснив жодної допустимої у сенсі діючого законодавства дії на засвідчення походження дитини від нього, у нього відсутні права та обовязки батька по відношенню до малолітньої доньки відповідачки ОСОБА_2 Усі пояснення позивача, про нібито введення відповідачки його у якусь оману (щодо реєстрації народження дитини!), суд вважає такими, що не заслуговують на увагу.

Суд не приймає до уваги надані позивачем чеки про надання матеріальної допомоги відповідачки на утримання дитини (т. 1 а.с. 62-69), та пояснення свідка ОСОБА_9, оскільки права та обовязки батька щодо дитини виникають за законом з часу коли чоловік звернувся до органів РАГС з заявою про походження дитини від нього, а не з часу проживання із матірю на квартирі, або придбання подарунку дитині за для привернення уваги матері.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина з моменту народження має право на імя та громадянство. Місце і порядок реєстрації народження дитини визначаються сімейним законодавством, реєстрацію актів цивільного стану, а підстави і порядок набуття та зміни громадянства визначаютьсяЗаконом України"Про громадянство України", іншими нормативно-правовими актами.

Відмовляючи у задоволенні прозову суд приймає до уваги непримиренну позицію ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одне до одного, та вважає, що їх незясовані та нестримані відносини безсумнівно негативно вплинуть на незміцнілу психіку ОСОБА_10 ( т. 1 а.с.181-195, т. 2 а.с.119-143).

Крім того, суд приймає до уваги, висновок психологічного дослідження № 5257 від 28.11.2016 року Одеського науково-дослідницького інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, відповідно до якого «поява у житті ОСОБА_10 біологічного батька (ОСОБА_1Т.) буде суттєвим стресовим чинником, так як благополучне існування дитини у сімї, яку вона сприймає за рідну, буде порушено, призведе до зниження у свідомості дитини її статусу у сімейній системі, похитне усталену думку відносно добробуту її родини, негативна вплине на відношення з батьком (ОСОБА_8О.), на почуття безпеки, довіри до оточення та на самооцінку дитини, призведе до прояву негативної поведінки дитини. З психологічної точки зору у досліджуваних обставинах відсутні чинники, які обумовлюють допустимість появи у житті дитини (ОСОБА_10В.) її біологічного батька (ОСОБА_1Т.)» (т. 3,а.с. 42-47).

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сімї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини. Держава здійснює захист дитини від: усіх форм фізичного і психічного насильства, образи, недбалого і жорстокого поводження з нею, експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють.

Згідно ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі вищевикладеного, відповідно ст. 7 Конвенції про права дитини, ст. 7, 10 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 121, 129, 135 СК України, керуючись ст.ст.10, 11, 15, 57-61, 209, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 третьої особи органу опіки та піклування Комінтернівської районного державної адміністрації про оспорювання батьківства та визнання батьківства відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Комінтернівський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, що не були присутніми у судовому засіданні, протягом десяти днів в дня отримання його копії.

Суддя: Вінська Н.В.