Ухвала суду № 63851384, 29.12.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/9751/15-ц Провадження № 22-ц/772/3963/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27Доповідач Сопрун В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого: Сопруна В.В.,

суддів: Медяного В.М., Матківської М.В.,

за участю секретаря: Сніжко О.А.,

за участю сторін: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 ОСОБА_5,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до ОСОБА_2, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 грудня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

В квітні 2015 року ПАТ КБ «Хрещатик» звернувся до суду з зазначеним позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03.06.2015 року до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача залучено ОСОБА_4

Позов мотивований тим, що 25.12.2009 року між ВАТ КБ «Хрещатик» (правонаступником є ПАТ «КБ «Хрещатик») та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 20/09/фо/сі (із подальшим внесенням змін та доповнень), відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 2 150 000 грн. на строк до 25.12.2012 року із щомісячною сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 25% річних. Банк повністю виконав умови договору, однак ОСОБА_4 своє зобов`язання не виконав і станом на 01.10.2016 року заборгованість по договору становить 6 368 747,90 грн., яка складається з: заборгованості по кредиту 2 090 000 грн., заборгованості по відсоткам 2 568 483,09 грн., пені за прострочення сплати кредиту 825 098,33 грн., пені за прострочення сплати відсотків 885 166,48 грн. З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитом 19.07.2010 року між ПАТ «КБ «Хрещатик» та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки № 20/09/фо/сі-4, відповідно до якого відповідач передав в іпотеку нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1, яка належала йому на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу від 03.12.2002 року, заставною вартістю 387 045 грн. Згідно висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи вартість цієї квартири становить 1 175 239 грн. Враховуючи те, що борг позичальником не погашений відповідно до ст.ст. 33, 39 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 572, 589 ЦК України позивач з урахуванням збільшених позовних вимог просив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру № 4, загальною площею 65,7 кв.м., житловою площею 47,4 кв.м., в житловому будинку № 8 по вул. Пирогова в м. Вінниці, що належить на праві власності ОСОБА_2 і за рахунок коштів отриманих від реалізації на прилюдних торгах майна частково задоволити вимоги ПАТ «КБ «Хрещатик» за кредитним договором № 20/09/фо/сі від 25.12.2009 року в сумі 1 175 239 грн. Встановити початкову ціну реалізації предмета іпотеки квартири АДРЕСА_1, загальною площею 65,7 кв.м., житловою 47,4 кв.м., на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01 грудня 2016 року позов задоволено.

В рахунок часткового погашення боргу по кредитному договору № 20/09/фо/сі від 25.12.2009 року, укладеного між ПАТ «КБ «Хрещатик» та ОСОБА_4, в сумі 6 368 747,90 грн., яка складається з заборгованості по кредиту 2 090 000 грн., заборгованості по відсоткам 2 568 483,09 грн., пені за прострочення сплати кредиту в сумі 825 098,33 грн., пені за прострочення сплати відсотків в сумі 885 166,48 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження квартиру № 4 житловою площею 47,4 кв.м., загальною площею 65,7 кв.м., в житловому будинку № 8 по вул. Пирогова в м. Вінниці, що належить на праві власності ОСОБА_2, вартістю 1 175 239 грн.

Встановлено початкову ціну реалізації предмета іпотеки квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, в розмірі 1 175 239 грн.Вирішено питання судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 грудня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову, оскільки вважає, що позивач пропустив строк позовної давності.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які зявилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішенням, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, виходив з того, що основне зобов'язання боржник не виконав, наявність тарозмір заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості, договір іпотеки не визнавався недійсним, строк його дії не закінчився, а тому звернув стягнення на предмет іпотеки. При цьому, зазначив, що строк позовної давності позивачем не пропущено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Стаття 10 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказами являються будь-які фактичні дані, які встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.12.2009 року між ВАТ «КБ «Хрещатик» (правонаступник ПАТ «КБ «Хрещатик») та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №20/09/фо/сі, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 1 650 000 грн. під 28% річних терміном погашення 25.12.2010 року. В червні 2010 року позичальник звернувся з клопотанням про збільшення суми кредиту на 500 000 грн. з встановленням загальної кредитної заборгованості в сумі 2 150 000 грн. та продовженням терміну погашення кредиту до 25.12.2011 року, в зв`язку з чим 19.07.2010 року укладений додатковий договір № 1 про внесення змін до кредитного договору від 25.12.2009 року (а.с.7-12).

18.10.2010 року між ПАТ «КБ «Хрещатик» та ОСОБА_4 укладений додатковий договір №2, відповідно до якого зменшено процентну ставку за кредитним договором до 25% річних та продовжено термін погашення кредиту до 25.12.2012 року, змінено графік погашення кредиту (а.с.13).

27.12.2010 року укладений додатковий договір №3, згідно якого змінений графік погашення кредиту і встановлено, що погашення кредиту в сумі 2 150 000 грн. здійснюється до 25.12.2012 року, надано відстрочку у сплаті відсотків до 30.06.2011 року (а.с.14).

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору позичальник зобов`язався використати кредит на цілі, передбачені кредитним договором, сплатити банку відсотки за користування кредитом і комісії у розмірах та порядку, передбачених кредитним договором та повернути банку суму кредиту в порядку і строки, передбачені цим договором.

Пунктом 6.2.1 встановлено, що у випадку прострочення погашення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісії за розгляд та аналіз кредитного проекту, за відкриття кредитної лінії, за невикористаний залишок кредитних коштів, позичальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невикористаних зобов`язань за кожен день прострочення.

Як вбачається, Банк виконав своє зобов`язання за кредитним договором, проте позичальник ОСОБА_4 борг не погасив.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

У разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (ст. 589 ЦК).

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 590 ЦК України якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з розрахунку заборгованості, станом на 01.10.2016 року заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором становить 6 368 747,90 грн., з яких: 2 090 000 грн. заборгованість по кредиту, 2 568 483,09 грн. заборгованість по відсоткам, 825098,33 грн. пеня за прострочення сплати кредиту, 885166, 48 грн. пеня за прострочення сплати відсотків (а.с.156-158).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02.09.2015 року (справа № 127/27568/14-ц) з ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «Хрещатик» стягнуто борг за кредитним договором № 20/09/фо/сі від 25.12.2009 року станом на 24.04.2015 року в сумі 4992910,44 грн. і в рахунок погашення заборгованості було звернуто стягнення на заставне майно. Рішення суду набрало законної сили.

Таким чином, сума непогашеного тіла кредиту залишилась, а проценти за користування кредитними коштами були нараховані відповідно до ст. 536 ЦК України.

З метою забезпечення виконання основного зобов`язання за кредитним договором від 25.12.2009 року, між ПАТ «КБ «Хрещатик» та ОСОБА_2 19.07.2010 року був укладений договір іпотеки, відповідно до якого іпотекодавець ОСОБА_2 передав в іпотеку належне йому на праві власності майно квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 65,7 кв.м., житловою 47,4 кв.м. (а.с.15-16).

За погодженням сторін заставна вартість предмета іпотеки становить 387 045 грн. Сторони погодились з тим, що у випадку задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки його вартість буде визначатись за цінами, що реально склались на ринку на момент задоволення на аналогічне предмету іпотеки майно (п.1.4 договору іпотеки).

29.10.2010 року між сторонами був укладений договір №1 про внесення змін до договору іпотеки, згідно якого в новій редакції були викладені п.п. 1.1, 2.1 договору. Порядок виконання зобов`язань, що забезпечуються цією іпотекою, передбачені кредитними договорами, укладеними між позичальником та іпотекодержателем, згідно якого позичальник повинен повернути іпотекодержателю в строк до 25.12.2012 року кредит в сумі 2 150 000 грн., сплатити відсотки за користування кредитом з розрахунку 25% річних, впродовж строку користування кредитом, а у разі прострочення повернення кредиту повернути прострочений кредит з урахуванням індексу інфляції, а також сплатити комісії та штрафні санкції, передбачені кредитними договорами та відшкодувати іпотекодержателю можливі збитки, завдані неналежним виконанням зобов`язань за кредитними договорами.

Запис про обтяження був внесений до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 19.07.2010 року № 10049881 та до Державного реєстру іпотек 29.10.2010 року за № 10049966 (а.с.49-50).

Відповідно до п. 9 Постанови ПВСУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відміною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (ч. 1 ст. 20 ЦК, ст.ст. 3, 4 ЦПК).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки /застави не є перешкодою для пред`явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред`явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена.

Згідно до вищезазначених норм, умов іпотечного та кредитного договорів, за рахунок предмета іпотеки, належного відповідачу, позивач має право шляхом продажу задовольнити свої вимоги, які виникають із кредитного договору, оскільки зобов'язання позичальника за кредитним договором в частині повернення заборгованості, не виконується.

За змістомстатті 39 Закону України «Про іпотеку»реалізація майна за рішенням суду може проводитися шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону.

Норма ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотеко держателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 1ст. 41 Закону «Про іпотеку»реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням судуабоза виконавчим написом нотаріуса,проводиться, якщоіншенепередбаченорішеннямсуду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчогопровадження, передбаченоїЗаконом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог цьогоЗакону.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку»передбачено підстави припинення іпотеки, серед яких, зокрема, зазначено, що іпотека припиняється у разіприпиненняосновногозобов'язання або закінчення строку дії іпотечногодоговору та визнання договору іпотеки недійсним.

Якщо договір іпотеки не припинено з визначених законом підстав, то усі права і обов'язки, набуті сторонами за цим правочином, повинні безперешкодно здійснюватися і є діючими до його повного виконання.

Тому, вірний висновок суду першої інстанції, що основне зобов'язання боржник не виконав, наявність тарозмір заборгованості підтверджюється розрахунком заборгованості, договір іпотеки не визнавався недійсним, строк його дії не закінчився, так як згідно пункту 6.1 договору іпотеки від 19.07.2010 року цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобов'язань за кредитними договорами.

Згідно Закону України «Про іпотеку» ОСОБА_2 як майновий поручитель відповідає перед заставодержателем за виконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи №127/16-21 від 29.06.2016 року вартість квартири становить 1 175 239 грн. (а.с.112-117).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що оскільки борг позичальником ОСОБА_4 не погашений, а тому в рахунок часткового погашення боргу по кредитному договору в сумі 6368747,90 грн. станом на 01.10.2016 року слід звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з початковою ціною реалізації предмета іпотеки в розмірі 1 175 239 грн.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 2, 3ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, який повно і всебічно дослідивши обставини справи, дійшовши правильного висновку про те, що період часу із дня набрання законної сили рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02.09.2015 року та до звернення ПАТ «КБ «Хрещатик» із позовом, що розглядається, не перевищує тривалості строку позовної давності (три роки), що свідчить про звернення позивача із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки у межах встановленого строку, оскільки такий строк був перерваний.

Тому, доводи апеляційної скарги безпідставні, необґрунтовані та не спростовують правильність таких висновків міського суду про те, що перебіг позовної давності по вимозі про звернення стягнення на предмет іпотеки почався із дати, вказаної у достроковій вимозі від 09.02.2012 року про повернення простроченої суми кредиту в цілому, починаючи з 16.02.2012 року.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: підпис ОСОБА_6

Судді: підписи ОСОБА_7

ОСОБА_8

Згідно з оригіналом: ОСОБА_6