Ухвала суду № 63851335, 29.12.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/4151/16-а

УХВАЛА

29 грудня 2016 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого Баряка А.С.,

за участі секретаря Шмирової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання № 3 Вінницького міського суду Вінницької області заяву Управління пенсійного фонду України в місті Вінниці про розяснення судового рішення, -

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 в інтересах Управління пенсійного фонду України в місті Вінниці звернулася до суду з заявою про розяснення судового рішення, зазначивши, що постановою Вінницького міського суду від 06.04.2016 року було задоволено позов ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії, яке просить розяснити, оскільки відповідно до описової частини постанови вбачається, що судом досліджено певні докази, при цьому позовні вимоги, крім інших, містили вимогу про зобовязання управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці прийняти рішення про поновлення виплати пенсії ОСОБА_2 з уразуванням доплати як вдові померлого інваліда Великої Вітчизняної війни, яка не одружилась вдруге, проте заявник звертає увагу на те, що в резолютивній частині постанови не зазначено про включення наведеної доплати як вдові померлого інваліда Великої вітчизняної війни, яка не одружилась вдруге, в силу чого заявнику незрозуміло, чи зобовязано Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці прийняти рішення про поновлення виплати пенсії ОСОБА_2 включаючи при такому поновлені доплату як вдові померлого інваліда Великої вітчизняної війни, яка не одружилась вдруге, розяснивши в цій частині відповідну постанову суду.

Заявник та сторони по справі, будучи належним чином повідомлені про місце та час розгляду справи, в судове засідання не зявився, що не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши заяву та додані до неї документи, суд вважає за необхідне зазначити таке:

Судом встановлено, що за результатами розгляду справи № 127/4151/16-а за позовом до Пенсійного фонду України в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії, Вінницьким міським судом Вінницької області в порядку скороченого провадження було прийнято постанову, абзац третій резолютивної частини якої викладений в наступній редакції, а саме: «Зобовязати Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці прийняти рішення про поновлення виплати пенсії ОСОБА_2, починаючи з 07.10.2009 року, з урахуванням усіх перерахунків, індексацій, доплат та щорічних разових грошових допомог як учаснику Вітчизняної війни, з урахуванням вимог ст. 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», п. 2 ст. 10, ч. 3, ч. 5 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» (а.с. 87-88).

Виходячи із встановлених судом обставин, вбачається, що врегульовуючи спірні правовідносини, встановивши порушення права позивача, суд чітко зазначив в резолютивній частині свого рішення норми матеріального права, відповідно до яких необхідно відновити порушене право позивача.

Зокрема, суд зобовязав відповідача відновити відповідне порушене право позивача з урахуванням вимог, в тому числі, п. 2 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», що охоплювалось позовними вимогами позивача.

Суд звертає увагу на те, що норма п. 2 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» передбачає, що чинність цього Закону поширюється на дружин (чоловіків) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги, суд повністю врахував позовні вимоги позивача, повністю врахував та зазначив в повному обсязі норми матеріального права, на які посилався позивач як на правову підставу свого позову, а саме: ст. 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», п. 2 ст. 10, ч. 3, ч. 5 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», що повністю знайшло своє відображення в прийнятій судом постанові, зокрема, в резолютивній її частині, при цьому, відновлюючи порушене відповідне право позивача з застосуванням та з посиланням на зазначені вище норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» - суд виходив із того, що дані норми згаданого Закону поширюють свою дію на позивача, як на дружину померлого інваліда Великої Вітчизняної війни, яка не одружилася вдруге, що чітко передбачено п. 2 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», яка була застосована судом.

Застосування судом в прийнятій постанові норми п. 2 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» та зобовязання відповідача відновити порушене право позивача з врахуванням п. 2 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» - виключає необхідність прописувати в змісті резолютивної частини постанови текст такої норми, а саме те, що чинність цього Закону (в тому числі ч. 3, ч. 5 ст. 15, на які посилався позивач як на підставу свого позову і які задоволені судом) поширюється на позивача, як на дружину померлого інваліда Великої Вітчизняної війни, яка не одружилася вдруге.

Норма ч. 1 ст. 170 КАС України прописує - якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідачем по даній справі, виходячи із позиції позивача та ухваленого судом рішення, - є Пенсійний фонд України, при цьому даний відповідач брав участь в розгляді справи в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці, яке не є відповідачем, а лише реалізовувало представницькі повноваження в своїй особі, і саме Пенсійний фонд України, а не його структурний підрозділ або іншу особу, суд зобовязував відновити порушене право позивача, в силу чого суд своєю постановою не зобовязував заявника, тобто Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці, вчиняти будь-які дії.

За даних обставин, враховуючи, що резолютивна частина постанови суду, прийнятої в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи № 127/4151/16-а за позовом до Пенсійного фонду України в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії є чіткою та зрозумілою, з чітким посиланням на норми законодавства, які повинні бути застосовані при виконанні відповідної постанови суду, при цьому в повному обсязі відображає та містить посилання на ті норми матеріального права, які були правовою підставою для звернення позивача з даним позовом до суду, з огляду на те, що застосування судом в прийнятій постанові норми п. 2 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» та зобовязання відповідача відновити порушене право позивача з врахуванням п. 2 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» - виключає необхідність прописувати в змісті резолютивної частини постанови текст такої норми, а саме те, що чинність цього Закону (в тому числі ч. 3, ч. 5 ст. 15, на які посилався позивач як на підставу свого позову і які задоволені судом) поширюється на позивача, як на дружину померлого інваліда Великої Вітчизняної війни, яка не одружилася вдруге, беручи до уваги те, що заявник не є відповідачем по відповідній справі і суд не зобовязував прийнятою по даній справі постановою заявника, тобто Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці, вчиняти будь-які дії, а зобовязував вчиняти відповідні дії відповідача по справі Пенсійний фонд України, в силу чого, з підстав зазначених заявником дана заява про розяснення судового рішення задоволенню не підлягає, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 165, 170 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Управління пенсійного фонду України в місті Вінниці про розяснення судового рішення відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя/підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя А.С.Баряк

ОСОБА_3Шмирова