Рішення № 63849861, 23.12.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Владичана А.І.

суддів: Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю.

секретар Скакун К.В.

за участю прокурора Балук О.М., представника Державної казначейської служби України Ісопеску К.І., представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, ОСОБА_4, третя особа Герцаївський районний відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернівецькій області про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України та Сторожинецької місцевої прокуратури на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 02 листопада 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Державної казначейської служби України, ОСОБА_4, третя особа Герцаївський районний відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернівецькій області, про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 04 лютого 2011 року по кримінальній справі №1-45/2011 ОСОБА_4 визнаний винним в скоєні злочину за ч.3 ст.185 КК України та з застосуванням ст.71 КК України остаточно призначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

Позивач по даній кримінальній справі визнана потерпілою. Під час розгляду справи встановлено, що злочином, а саме крадіжкою їй була нанесена матеріальна шкода в сумі 15000 грн.

Рішенням Новоселицького районного суду від 07 вересня 2011 року стягнуто з ОСОБА_4 на її користь 15000 грн. відшкодування матеріальної

____________

22ц/794/1536/2016 р. Головуючий у І інстанції Вівчар Г.А.

Категорія: 30 Суддя-доповідач Владичан А.І.

шкоди та 3000 грн. моральної шкоди.

Дане рішення було своєчасно направлено до виконання до Герцаївського відділу ДВС РУЮ за місцем проживання відповідача, про стягнення боргу з ОСОБА_4 По даний час рішення суду не виконано, не стягнуто з боржника на його користь суми нанесеної шкоди.

Позивач вважає, що відповідно до вимог ч.1 ст.1177 ЦК України, майнова шкода, завдана фізичній особи внаслідок злочину, відшкодовується державою у випадку, якщо встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.

Просила стягнути з Державного казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на її користь 18000 грн. та понесені судові витрати з виклику відповідача.

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 02 листопада 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 18000 грн.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати в сумі 300 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Державної казначейської служби України подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що при ухваленні рішення судом порушені норми матеріального і процесуального права, не з'ясовано та не перевірено всі фактичні обставини справи, не оцінено об'єктивно надані докази, що мають значення для розгляду спору.

В своїй апеляційній скарзіДержавна казначейська служба України просить скасувати рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 02 листопада 2016 року та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Свої доводи мотивує тим, що рішенням суду від 07.09.2011 року стягнуто шкоду на користь позивача, позивач скористався своїм правом на стягнув шкоду, завдану злочином, за рахунок злочинця. Оскільки вказане рішення не виконано, вважає, що ОСОБА_3 повинна була повторно звернутись до виконавчої служби з заявою про виконання виконавчих листів.

Вказує, що стягнення шкоди за рахунок Державного бюджету України є неможливим у зв'язку з відсутністю закону, який передбачає підстави, випадки а порядок відшкодування потерпілому шкоди за рахунок держави.

Задовольняючи позов на підставі п. 1 ст. 1177 ЦК України, суд першої інстанції необґрунтовано визнав особу, яка вчинила злочин, неплатоспроможною.

В апеляційній скарзі Сторожинецька місцева прокуратура просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити. Вважає його незаконним, ухваленим з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, оскільки відповідний закон, який передбачає підстави відшкодування шкоди потерпілому за рахунок держави не прийнято, вирішити справу шляхом застосування аналогії закону чи аналогії права є неможливим, оскільки така відсутня, а тому в позові необхідно відмовити.

В запереченнях на апеляційні скарги ОСОБА_3 просить їх відхилити, а рішення суду залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним нормам рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині повністю не відповідає.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 04 лютого 2011 року по кримінальній справі №1-45/2011 ОСОБА_4 визнаний винним в скоєні злочину за ч. 3 ст. 185 КК України та з застосуванням ст. 71 КК України остаточно призначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

Позивач ОСОБА_3 по даній кримінальній справі визнана потерпілою та в рамках розгляду справи встановлено, що їй була нанесена матеріальна шкода шляхом крадіжки в сумі 15 000 грн.

Рішенням Новоселицького районного суду від 07 вересня 2011 року по цивільній справі №2-598/11 стягнуто з ОСОБА_4 на її користь 15 000 грн відшкодування матеріальної шкоди та 3000 грн моральної шкоди, нанесеної позивачу неправомірними діями ОСОБА_4

Виконавчий лист по справі №2-598/11 був виписаний по заяві ОСОБА_3 від 06.10.2011 року та отриманий нею на руки 09.11.2011 року про, що свідчить її заява в справі №2-598/11 (а.с. 38).

Повторно ОСОБА_3 звернулась з заявою до суду про видачу виконавчого листа 05.08.2015 року (справа №2-598/11 а.с. 39.).

На підставі поданої заяви ОСОБА_3 від 28.10.2015 року ухвалою Новоселицького районного суду від 06.11.2015 року був виданий дублікат виконавчого листа, справа №2/720/966/15, провадження №720/22/51/15-ц.

07.12.2015 року постановою ДВС було відкрито виконавче провадження по виконавчому листу №720/22/51/15-ц про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 шкоди в сумі 18000 грн.

Постановою від 27.06.2016 року державного виконавця по вказаному виконавчому провадженню закрио виконавче провадження з посиланням на те, що відповідно до акту перевірки боржник проживає в с. Мольниця Герцаївського району Чернівецької області, ніяких доходів не має, майно, на яке можливо звернути стягнення, не встановлено. Тобто боржник за даним виконавчим провадженням в розумінні представника державної виконавчої служби є неплатоспроможним.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Однак, ч. 2 ст. 1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету у випадках та порядку, передбачених законом.

Проте, ні на час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час перегляду судового рішення в суді апеляційної інстанції такого закону в Україні не прийнято.

До прийняття такого закону відшкодування державою шкоди відповідно до ст. 1177 ЦК на підставі загальних правил здійснюватись не може.

Крім того, можливість відшкодування шкоди особою, яка її заподіяла, не втрачена, оскільки відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» позивач не позбавлена права повторного пред'явлення виконавчого документу до виконання.

Також суд у своєму рішенні прийшов до невірного висновку щодо існування механізму відшкодування шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, передбаченого постановою КМУ «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» від 3 серпня 2013 року № 845, оскільки цією постановою визначається порядок виконання органами казначейства рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, а не випадки та порядок прийняття таких рішень.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та не врахував відсутність законодавчого врегулювання порядку стягнення таких кошів за рахунок Державного бюджету та відсутність механізму виконання такого рішення суду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Сторожинецької місцевої прокуратури задовольнити.

Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 02 листопада 2016 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, ОСОБА_4, третя особа Герцаївський районний відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернівецькій області про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: