Ухвала суду № 63849238, 27.12.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/7779/16 Головуючий 1 інст. Масло С.П.

Справа № 612/621/16-ц Доповідач Бурлака І.В.

Категорія: земельні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«27» грудня 2016 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 16 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю імені газети «Ізвєстія», треті особи: Відділ державної реєстраційної служби з реєстрації прав на нерухоме майно Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області, Сектор державної реєстрації Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним та у подальшому уточненим позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю імені газети «Ізвєстія». В обґрунтування свого позову посилався на те, що йому на праві приватної власності на підставі розпорядження Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області від 16 червня 2009 року за № 445, належить земельна ділянка розміром 5,5800 га, яка знаходиться на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області.

Зазначив, що у червні 2016 року він отримав копію позовної заяви відповідача до нього про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, в якій відповідач стверджує про те, що 21 грудня 2011 року між товариством та ним укладено договір оренди земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки від 21 грудня 2011 року та акт приймання-передачі земельної ділянки від 15 листопада 2013 року.

Вказав, що ані договір, ані акти він не підписував, на зазначених документах поставлений підпис незнайомою йому особою. Товариством надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, сформований 29 листопада 2013 року, де зазначена реєстрація договору оренди земельної ділянки між ним і товариством. Реєстрація проведена реєстраційною службою Близнюківського районного управління юстиції Харківської області за заявою уповноваженої особи ОСОБА_2 за довіреністю, посвідченою ОСОБА_3, секретарем виконавчого комітету Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, але він довіреність не підписував, на зазначених документах поставлений підпис незнайомою йому особою. З заявою про вищезазначений злочин він звернувся до Близнюківського відділу поліції. Станом на 17 грудня 2013 року згідно витягу, сформованого 17 грудня 2013 року, з Державного земельного кадастру про земельну ділянку відсутня реєстрація договору оренди.

Зазначив, що ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 30 серпня 2016 року, яку він оскаржує в апеляційному порядку, задоволено заяву товариства про забезпечення позову, якою йому заборонено вчиняти будь-які дії з посівами соняшника, що знаходиться на зазначеній земельній ділянці; що товариство зобовязаний до 01 жовтня 2016 року в момент досягнення стиглості врожаю соняшника, що знаходиться на належній йому земельній ділянці, зібрати цей врожай та передати його на зберігання ТОВ «Близнюківський комбінат хлібопродуктів».

Вказав, що він є належним власником земельної ділянки, розпоряджається і має намір у подальшому розпоряджатися нею на свій розсуд. Він самостійно обробляє її. Ним у 2016 році земельна ділянка засіяна соняшником.

Наполягав на тому, що він не підписував спірний договір, акти та довіреність на реєстрацію договору оренди, згоди та повноважень на його укладення й підписання іншій особі не надавав.

Просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 5,5800 га, яка розташована на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, укладений від його імені невідомою йому особою та Товариством з обмеженою відповідальністю імені газети «Ізвєстія» Близнюківського району Харківської області, зареєстрований у реєстраційній службі Близнюківського районного управління юстиції Харківської області 29 листопада 2013 року за № 8502304; скасувати державну реєстрацію від 29 листопада 2013 року про право оренди земельної ділянки між укладеною від його імені невідомою йому особою та Товариством з обмеженою відповідальністю імені газети «Ізвєстія»; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю імені газети «Ізвєстія» Близнюківського району Харківської області на його користь судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 11 жовтня 2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи Сектор державної реєстрації Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області.

Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 16 листопада 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. При цьому посилався на неповне зясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі і як доводи апеляційної скарги виклав позовні вимоги. При цьому зазначив, що суд не звернув уваги на те, що він не підписував спірний договір, акти та довіреність на реєстрацію договору оренди, згоди та повноважень на його укладення й підписання іншій особі не надавав; що він звернувся із заявою про вищезазначений злочин до Близнюківського відділу поліції; що він надав суду повідомлення Відділу Держкомзему у Близнюківському районі Харківської області про ненадходження до відділу від його імені заяви здійснити державну реєстрацію спірного договору.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно відхилити, рішення суду залишити без змін.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №186017 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення кадастровий номер 6320685500:04:000:0285 площею 5,5800 га, яка розташована на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області. 21 грудня 2011 року між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_1 передав, а товариство прийняло в строкове платне користування вищевказану земельну ділянку та 13 листопада 2013 року зареєструвало право оренди земельної ділянки.

15 листопада 2013 року між сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки до Договору.

Посилання ОСОБА_1 на те, що він не підписував Договір, акт визначення меж земельної ділянки в натурі, акт приймання-передачі земельної ділянки та довіреність є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Аналогічні положення містяться у ч.1 ст.15 ЦК України та ст.3 ЦПК України.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.4 ЦПК України).

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Статтями 58, 59 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Проте, належних та допустимих доказів (зокрема, судово-почеркознавчої експертизи) того, що ОСОБА_1 не підписував Договір, акт визначення меж земельної ділянки в натурі, акт приймання-передачі земельної ділянки, матеріали справи не містять і в суді апеляційної інстанції їх не надано.

Як вбачається з матеріалів справи в суді першої інстанції був присутній представник позивача, якому було розяснено його обов'язок щодо надання доказів на підтвердження вимог позивача та право заявити клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, однак таким правом позивач не скористався.

В суді апеляційної інстанції позивач не був присутній та надав заяву про розгляд справи за його відсутністю через електронне повідомлення, клопотань про призначення судово-почеркознавчої експертизи не надав.

Відповідно до частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки доказування не може грунтуватися на припущеннях, судова колегія вважає, що суд першої інстанції з додержанням вимог ст. ст. 213 - 215 ЦПК України, встановивши обставини справи повно, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позову позивачу. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1.ст.314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 16 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії