Ухвала суду № 63847778, 28.12.2016, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/4301/16-ц

провадження №4-с/619/22/16

УХВАЛА

іменем України

28 грудня 2016 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого - суддіОСОБА_1за участюсекретаря судового засіданняОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу представника ПАТ «УкрСиббанк» ОСОБА_3 на бездіяльність та постанову державного виконавця, -

встановив:

Представник ПАТ «УкрСиббанк» ОСОБА_3 звернулася до суду зі скаргою, в якій просила визнати бездіяльність державного виконавця Шевченка Д.В. Дергачівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області щодо не направлення подання (повідомлення) до правоохоронних органів для притягнення ОСОБА_4 до відповідальності за ст.382 КК України та визнати незаконною постанову про закінчення виконавчого провадження №50088131 від 27.05.2016 року та скасувати зазначену постанову. В обґрунтування скарги ОСОБА_3 зазначила, що на примусовому виконанні ВДВС Дергачівського районного управління юстиції Харківської області перебував виконавчий лист №619/4115/14-ц, виданий 24.12.2015 року Дергачівським районним судом Харківської області про зобов'язання вчинити реєстраційні дії ОСОБА_5 09 лютого 2016 року державним виконавцем була прийнята Постанова про відкриття виконавчого провадження №50088131 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа. 04 жовтня 2016 року представник стягувача під час прийому державним виконавцем отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.02.2016 року за №50088131. 02 грудня 2016 року під час наступного прийому державним виконавцем Шевченко Д.В. представнику стягувача були надані матеріали виконавчого провадження №50088131 для ознайомлення, та було отримано постанову про закінчення виконавчого провадження від 27.05.2016 за №50088131. Оскаржувана постанова була вмотивована державним виконавцем п.11 ч.1 ст.49, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону чинній до 04 жовтня 2016 року. АТ «УкрСиббанк» вважає, що підстав для закінчення виконавчого провадження у державного виконавця не було, і державним виконавцем не було вжито всіх заходів щодо виконання виконавчого листа. Так, виконавчим листом суд зобовязав ОСОБА_5 зареєструвати право власності в Державному реєстрі правочинів на нерухоме майно: на житловий будинок з надвірними будівлями №33, що розташований по вул. Миру в смт Слатине Дергачівського району Харківської області. Дане рішення боржником в добровільному порядку виконано не було. 11 березня 2016 року державним виконавцем прийнято постанову про накладання штрафу на ОСОБА_5 в розмірі 170,00грн. Відомості про накладання штрафу на ОСОБА_5 згідно прийнятої Постанови відсутні. 25 лютого 2016 року державним виконавцем прийнято постанову про накладання штрафу на ОСОБА_5 в розмірі 360,00грн. Відомості про накладання повторно штрафу на ОСОБА_5 згідно прийнятої постанови відсутні. Матеріали виконавчого провадження №50088131 не містять подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника ОСОБА_5 до відповідальності згідно із законом, а саме ст.382 КК України (невиконання судового рішення). Отже, державний виконавець припустився бездіяльності при здійсненні виконавчого провадження №50088131, а саме не направив подання (повідомлення) до правоохоронних органів, а саме за ст.382 КК України (невиконання судового рішення), що не свідчить про вчинення державним виконавцем всіх дій, передбачених ч.3 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», а тому і оскаржувана постанова прийнята державним виконавцем передчасно та всупереч п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».

У судове засідання державний виконавець Шевченко Д.В. не зявився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином. Державний виконавець Топоріна Л.О. подала заперечення проти скарги, в яких вказала, що 09.02.2016 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження №50088131, яке закінчено згідно постанови від 27.05.2016. ОСОБА_6 був звільнений 03 серпня 2016 року. Просить справу розглядати без участі представника.

У судове засідання ОСОБА_5 не зявилася, подала до суду заяву, в якій просила справу розглядати у її відсутність, надала заперечення проти скарги, в яких зазначила, що скаржником пропущений строк звернення до суду зі скаргою, оскільки презюмується можливість та обовязок особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду. Отримавши 04.10.2016 постанову про відкриття провадження скаржник не поцікавився станом справ по даному провадженню. Як вбачається з акту приймання-передачі документів від 24.04.2008 договір купівлі-продажу предмету іпотеки. З моменту його укладення знаходиться на зберіганні у скаржника. В даний час вона перебуває у декретній відпустці, у звязку з чим позбавлена можливості здійснювати будь-які дії по виконанню зобовязань. До того ж, право власності на майно зареєстровано на імя ОСОБА_7, тому виконавчий лист є реалізованим.

У судове засідання представник ПАТ «УкрСиббанк» ОСОБА_3 не зявилася, подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи провести у її відсутність та задовольнити скаргу.

З наданих суду матеріалів встановлено наступне.

Відповідно до постанови державного виконавця Дергачівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_6 від 27.05.2016 ВП №50088131 закінчено, оскільки виконати вимоги виконавчого документу без участі боржника не можливо.

Дослідивши надані матеріали, суд дійшов висновку про задоволення скарги з наступних мотивів.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV, в редакції, що була чинною на момент вчинення виконавчих дій(далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб)- це сукупність дій органів і посадових осіб,визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та іншихорганів (посадових осіб),які провадяться на підставах,в межах повноважень та успосіб,визначенихцимЗаконом,іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗаконута інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1ст. 6 Закону державнийвиконавецьзобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїйдіяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідност. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цимЗакономзаходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Щодо вимог про визнання бездіяльності державного виконавця Шевченка Д.В. про не направлення подання (повідомлення) до правоохоронних органів для притягнення ОСОБА_4 до відповідальності за ст. 382 КК України.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.18 своєї постанови №6 від 07.12.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» розяснив судам, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210, 213, 387 ЦПК. Виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав. При цьому суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених статтями 37 - 38 Закону про виконавче провадження, проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом шляхом його скорочення (частина третя статті 39 Закону про виконавче провадження).

Згідно вимог ч.1 ст. 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення,

документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Статтею 32 Закону передбачені заходи примусового виконання рішень, якими є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно вимог п.11 ч.1 ст. 49 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі: повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону, відповідно до якої у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Суду не надано доказів того, що державним виконавцем вживалися заходи щодо внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, і тільки після виконання зазначеної дії, державний виконавець мав право винести постанову про закінчення виконавчого провадження, узвязку з цим суд визнає бездіяльність державного виконавця неправомірною та незаконною постанову про закінчення виконавчого провадження №50088131 від 27.05.2016 року, у звязку з чим, постанова підлягає скасуванню.

Згідно ч.2 ст.387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 208-210, 383-387 ЦПК України, суд

постановив:

Скаргу представника ПАТ «УкрСиббанк» ОСОБА_3 на бездіяльність та постанову державного виконавця задовольнити повністю.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Дергачівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_6

Визнати незаконною постанову державного виконавця Дергачівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_6 про закінчення виконавчого провадження №50088131 від 27.05.2016 року та скасувати зазначену постанову.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя І. М. Нечипоренко