Рішення № 63844052, 13.12.2016, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/5616/15-ц

Провадження № 2/0203/191/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2016 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Єдаменко С.В.,

при секретарі Заярній А.Ю.,

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_4, діючої в своїх інтересах, а також в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський машинобудівний завод», треті особи без самостійних вимог Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпропетровської міської ради, Дніпропетровська міська рада, ОСОБА_7, орган опіки та піклування Центральної районної в місті Дніпрі ради про визнання права на користування приміщенням в гуртожитку,

встановив:

Позивачка звернулись до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська з позовом в своїх інтересах, а також в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ПАТ «Дніпровський машинобудівний завод», треті особи без самостійних вимог - КП «Жилсервіс-5» ДМР, ДМП, ОСОБА_7, орган опіки та піклування Центральної районної в місті Дніпрі ради про визнання права на користування приміщенням в гуртожитку, в обґрунтування якого зазначено, що 23 жовтня 2014 року позивачці було видано ордер № 129 на зайняття кімнати № 109 в гуртожитку по просп. Кірова в м. Дніпропетровську який був підписаний ОСОБА_7 Листом відповідач повідомив про те, що повноваження комунальному підприємству щодо видані ордерів на вселення в кімнати гуртожитку не надавались. Оскільки відповідач не визнає за позивачем права користування приміщенням у гуртожитку, позивачка просить суд визнати за нею та неповнолітніми дітьми: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 право користування приміщенням № 109 гуртожитку по просп. Кірова, буд. 80-б в м. Дніпропетровську (а.с.1).

В судовому засіданні представник позивачки обставини викладені в позовній заяві підтримав в повному обсязі, позов просив задовольнити, вказував, що ордер на вселення позивачки в житлове приміщення недійсним не визнавався, відповідно до вимог житлового законодавства вона не може бути виселена з житлового приміщення без надання іншого житла.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, вказував, що позивачка ніколи не була працівником ПАТ «Дніпровський машинобудівний завод», рішення адміністрацією підприємства спільно з профспілковою організацією про її заселення в гуртожиток не приймалось, ордер на вселення позивачки №129 від 23 жовтня 2014 року підписаний не уповноваженою особою.

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_7 в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити, пояснив, що відповідно до угоди про здійснення житлово-комунального обслуговування даного гуртожитку від 30 квітня 2014 року він мав право на видачу ордерів.

Представник третьої особи без самостійних вимог Дніпропетровської міської ради залишив питання про вирішення позовних вимог на розсуд суду.

Представник органу опіки та піклування надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій просив прийняти рішення, враховуючи інтереси дітей (а.с. а.с. 95, 119).

Представник третьої особи без самостійних вимог Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпропетровської міської ради в судове засідання не зявився, надав заяву, в якій пояснив, що ордери всіх мешканців гуртожитку мають одну й ту саму форму ордерів на зайняття житлової площі в гуртожитку Дніпровського машинобудівного заводу, в усіх ордерах виданих до 13 липня 2015 року, міститься один підпис, ймовірно представника ПАТ «ДМЗ» без розшифрування прізвища, який скріплено печаткою ПАТ «ДМЗ» (а.с. 143).

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідачу на праві власності належав гуртожиток № 3 розташований за адресою: просп. Кірова, 80Б у м. Дніпропетровську, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрів до 2013 року щодо обєкта нерухомого майно за №33330899, сформованої 09 лютого 2015 року (а.с.3).

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 25 грудня 2013 року №25/45 було надано згоду на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста, з укладанням нотаріально посвідченого договору дарування гуртожитку за адресою: просп. Кірова, 80Б, який перебуває у власності ПАТ «Дніпровський машинобудівний завод», з передачею на баланс КП «Жилсервіс-5» ДМР.

30 квітня 2014 року між відповідачем та КП «Жилсервіс-5» Дніпропетровської міської ради було укладено угоду про здійснення житлово-комунального обслуговування гуртожитку по просп. Кірова, 80-Б в перехідний період (а.с.36). Вказаною угодою на КП «Жилсервіс-5» був покладено обовязок в період з моменту прийняття на баланс від заводу гуртожитку до моменту реєстрації права комунальної власності на гуртожиток за територіальною громадою м. Дніпропетровська вирішувати самостійно питання забезпечення гуртожитку послугами з постачання електричної енергії, постачання природного газу для потреб населення, що мешкає в гуртожитку, самостійно вирішувати питання утримання гуртожитку та його прибудинкової території в межах правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій. Для забезпечення додержання інтересів мешканців гуртожитку та інтересів сторін за цією угодою, ПАТ «ДМЗ» в особі голови правління ОСОБА_8 було призначено ОСОБА_9 виконувати функції контролю за дотримання вимог цієї угоди, забезпеченням житлово-комунального обслуговування гуртожитку згідно угоди та питань вселення з право підписання відповідних документів та засвідчення власною печаткою (а.с.36).

23 жовтня 2014 року позивачка одержала ордер №129 на зайняття житлової площі в гуртожитку Дніпровського машинобудівного заводу по просп. Кірова, 80-Б, гуртожиток № 3, кімната № 109 (а.с.2).

06 листопада 2014 року головою правління ПАТ «Дніпровський машинобудівний завод» ОСОБА_8 була направлено лист на імя виконувача обовязків директора КП «Жилсервіс-5» Дніпропетровської міської ради про припинення дії Угоди від про здійснення житлово-комунального обслуговування гуртожитку по просп. Кірова, 80-Б в перехідний період від 30 квітня 2014 року, припиняється з 06 листопада 20104 року до моменту державної реєстрації права комунальної власності на гуртожиток за територіальною громадою міста в особі ДМР (а.с. 52).

04 листопада 2014 року начальником Кіровського районного відділу було направлено лист до голови правління ПАТ «ДМЗ» ОСОБА_8 в якому начальник просив надати інформацію щодо того, хто на даний час є власником гуртожитку, які посадові особи видають ордери на вселення у дане приміщення та проставляють печатку на них ПАТ «ДМЗ», та чи є ордера на зайняття житлової площі по просп. Кірова, 80 б від 23 жовтня 2014 року № 129 ОСОБА_4 (а.с. 138).

Головою правління ПАТ «Дніпровський машинобудівний завод» було надано відповідь, в якій зазначено, що на теперішній час власником гуртожитку є ПАТ «ДМЗ», але на час оформлення належної документації по передачу гуртожитку КП «Жилсервіс 5» за згодою обох сторін, 27 травня 2014 року за актом приймання передачі гуртожитку було знято з обслуговування ПАТ «ДМЗ» і передано на обслуговування КП «Жилсервіс 5». На вселення у приміщення гуртожитку, ордери видаються за підписом голови правління ОСОБА_8, печатка гербова ПАТ «ДМЗ» ставиться на підписи головного інженера ОСОБА_10, директора по економіці ОСОБА_11, першого заступника Голови правління ОСОБА_12 Останній ордер на ПАТ «ДМЗ» був виданий у травні 2014 року, ордер № 129 на ОСОБА_4 на підприємстві не видавався, ця особа не є працівником ПАТ «ДМЗ» (а.с. 137),

Позивачка вказує, що таким чином відповідачем оспорено її право на проживання в гуртожитку, яке вона просить захистити в судовому порядку.

Оцінюючи правомірність позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 61 Житлового Кодексу України встановлено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Статтею 58 Житлового Кодексу України встановлено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Частиною 2 статті 128 Житлового Кодексу України встановлено, що жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.

Статтею 129 Житлового Кодексу України визначено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Відповідно до пункту 10 Примірного положення про гуртожитки, що затверджене Радою міністрів Української РСР від 03.06.1986 року №208 (втратило чинність на підставі постанови КМУ №582 від 12.08.2015, та було чинне на час заселення позивачки та її неповнолітніх дітей), на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Отже, договір найму жилого приміщення в гуртожитку відповідно до законодавства України, може бути укладено тільки на підставі рішення компетентного органу про надання житла, при цьому згідно із частиною 2 статті 128, статті 129 Житлового кодексу України, частини 1 пункту 10 Примірного положення про гуртожитки, єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку є спеціальний ордер, який видає адміністрація підприємства, установи, організації на підставі спільного із профспілковим комітетом рішення про надання жилої площі в гуртожитку.

Адміністрація підприємства заперечує факт укладення між відповідачем та позивачкою договору найму, позивачці ордер на проживання в приміщенні гуртожитку не надавався, жодних рішень з приводу надання позивачці права на проживання в гуртожитку відповідачем не приймалось.

Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення.

Згідно довідки з адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України в Дніпропетровській області позивачка з 06 листопада 2014 року зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 «б», кв.109(а.с.25). Проте, суд не оцінює вказане як право на проживання позивачки в гуртожитку, оскільки адміністрацією ПАТ «ДМЗ» рішень з приводу надання позивачці права на проживання в даному гуртожитку не приймалось.

При цьому суд виходить з того, що рішення про вселення позивачки та її дітей до спірного житлового приміщення з видачею ордеру на вселення є за своєю суттю формою договору найму житлового приміщення.

Вирішуючи питання, щодо наявності у ОСОБА_7 права на укладання договору найму житла на підставі угоду про здійснення житлово-комунального обслуговування гуртожитку по просп. Кірова, 80-Б в перехідний період суд виходить наступного.

Згідно ч.1 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ч.3 цієї статті представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно ст.1004 Цивільного кодексу України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Враховуючи, що спірна угода не наділяла ОСОБА_9 правом укладати договори найму, довіреність на право підписання ордерів на його імя не видавалось, відповідач не вчиняв дії, які б свідчили про схвалення дій ОСОБА_7, суд приходить до висновку, що ордер на імя позивачки був виданий не уповноваженою особою, договір найму житлового приміщення з нею укладений не був. Заперечення представника позивача з посиланням на норми житлового законодавства про неможливість виселення позивачки з спірного житла без надання іншого житлового приміщення не можуть бути взяті до уваги, оскільки питання про виселення в справі не розглядається.

У звязку з наведеним позовні вимог задоволенні не підлягають.

На підставі ст.88 ЦПК України у звязку з відмовою в позові судові витрати покладаються на позивачку.

На підставі вищевикладеного та керуючись 58, 61, 128, 129 Житлового Кодексу України, п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», ст.ст.237, 241, 1000, 1004 Цивільного кодексу України, ст.ст.10,11, 88, 213, 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_4, діючої в своїх інтересах, а також в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський машинобудівний завод» про визнання права на користування приміщенням №109 в гуртожитку №3 по просп. Олександра Поля (пр. ім. Кірова), 80Б в м. Дніпрі (м.Дніпропетровську) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченомуст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 16.12.2016 р.

Суддя С.В.Єдаменко