Ухвала суду № 63839844, 29.12.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

29 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Сімоненко В.М.,

Лященко Н.П., Охрімчук Л.І.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 вересня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження майном та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - державна реєстраційна служба України, про визнання договору недійсним,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 6 квітня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено, позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Визнано право власності на спірну квартиру за ОСОБА_5

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2016 року рішення районного суду змінено, виключено з мотивувальної частини посилання на статті 328, 392 ЦК України. Абзац четвертий резолютивної частини рішення викладено у такій редакції: АДРЕСА_1, яка складається з однієї житлової кімнати, житловою площею 18,60 кв.м, загальною площею 34,8 кв. м повернути у власність ОСОБА_5

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 вересня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення районного та апеляційного судів залишено без змін.

26 грудня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 вересня 2016 року, з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме частини першої статті 225 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_4 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 лютого та 23 жовтня 2013 року, в яких, на його думку, по-іншому застосована зазначена норма матеріального права.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву суд касаційної інстанції відхиляючи касаційну скаргу ОСОБА_4 погодився з висновками судів попередніх судових інстанцій про визнання недійсним договору купівлі-продажу на підставі частини першої статті 225 ЦК України, з огляду на те, що ОСОБА_5 з самого дитинства страждала на психічне захворювання, перебувала на обліку в дитячому відділенні психоневрологічної лікарні та згідно з висновком судово-психіатричної експертизи під час укладення договору купівлі-продажу за своїм психічним станом не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Натомість у наданій для порівняння ухвалі від 23 жовтня 2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з висновками судів попередніх судових інстанцій про відмову в задоволенні позову про визнання договору дарування недійсним з огляду на те, що висновок судово-психологічної експертизи про психічний стан позивача під час укладення договору дарування не є категоричним і не має переваг перед іншими засобами доказування, в той час як він також підлягає дослідженню й перевірці, а фактичні дані, що містяться в ньому, оцінюються судом за загальними правилами.

Отже, надана заявником для порівняння ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не може бути прикладом неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки висновки, зазначені у цьому судовому рішенні та в ухвалі, про перегляд якої подано заяву, ґрунтуються на різних фактичних обставинах, встановлених судами.

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 лютого 2013 року не може бути прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм частини першої статті 225 ЦК України, оскільки суд касаційної інстанції скасував судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав того, що суд першої інстанції задовольняючи позов про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійним, з яким погодився й апеляційний суд, не надав належної оцінки судово-психіатричній експертизі в сукупності з іншими доказами у справі.

За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження майном та за зустрічним позовом ОСОБА_5, третя особа - державна реєстраційна служба України, про визнання договору недійсним за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 вересня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.М. Сімоненко

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук