Рішення № 63837877, 21.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2016 року Апеляційний суд м. Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Болотова Є.В.

ШаховоїО.В.

при секретарі Горак Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2, яка діє в інтересах недієздатної ОСОБА_3, до Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, треті особи: орган опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, про визнання права на користування квартирою, зобов'язання видати правовстановлюючий документ на право користування квартирою, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 серпня 2016 року, -

у с т а н о в и в :

У квітні 2015 року ОСОБА_2, яка діє в інтересах недієздатної ОСОБА_3, звернулася до суду з позовом до Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, треті особи: орган опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, про визнання права на користування квартирою, зобов'язання видати правовстановлюючий документ на право користування квартирою.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2015 року прийнято відмову ОСОБА_2, яка діє в інтересах недієздатної ОСОБА_3, від позовної вимоги в частині зобов'язання відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб РУ ГУ МВС Деснянського району м. Києва поновити реєстрацію ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1, та закрито провадження в цій частині.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26 серпня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Представник ОСОБА_2, зокрема, посилається на ті обставини, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позову, оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлені обставини, що ОСОБА_3, перебуваючи у стані психічного захворювання, не усвідомлювала значення своїх дій, своєю

_____________

Справа № 754/5664/15-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/13107/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Мальченко О.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

заявою в органи внутрішніх справ від 30 січня 2008 року знялася з реєстрації у вказаній квартирі, в результаті чого залишилась без житла. Зазначає, що ОСОБА_3 не визнана такою, що втратила право користування житлом, та правові підстави для визнання її такою відсутні.

В суді апеляційної інстанції представник Деснянської РДА - ОСОБА_7 у задоволенні апеляційної скарги просила відмовити, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 серпня 2016 року залишити без змін.

Позивач, її представник, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибули, причини неявки суд не повідомили, треті особи надіслали заяви з проханням розгляду справи без їхньої участі, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у їх відсутність на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення, виходячи з таких підстав.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_3 була єдиним мешканцем і користувачем неприватизованої квартири АДРЕСА_2 на підставі ордеру. 05.12.2007 ОСОБА_3 звернулась до ЖЕК-305 із заявою про надання згоди на реєстрацію ОСОБА_8 у вказаній квартирі та 30.01.2008 про зняття її з реєстрації. 05.02.2008 ОСОБА_3 знята з реєстрації за адресою АДРЕСА_7 (а. с. 125-133). З 16.05.2009 ОСОБА_3 зареєстрована у кв. 12 за адресою: АДРЕСА_8, яка належить ОСОБА_2 (а. с. 150-151).

ОСОБА_3 з 22.06.2009 визнана інвалідом 2 групи в зв'язку з хронічним психічним захворюванням.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09.02.2010 визнано недієздатною ОСОБА_3 та призначено її опікуном ОСОБА_2 (а. с. 5).

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 08.05.2012 скасовано розпорядження відділу приватизації державного житлового фонду Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 25.02.2008 за № 324 щодо приватизації АДРЕСА_3 на ім'я ОСОБА_8 та визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_4 видане на ім'я ОСОБА_8 на підставі рішення органу приватизації Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації за № 324 від 25.02.2008 (а. с. 6-7).

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 02.07.2013 визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 від 23.12.2010 та відмовлено у задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_9 та ОСОБА_8 про вселення ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_5 (а. с. 161- 162).

Позивач, зазначаючи, що недієздатна ОСОБА_3 була знята з реєстраційного обліку у квартирі АДРЕСА_4 на підставі заяви, яка була підписана нею без усвідомлення значення своїх дій, а тому права останньої, як наймача зазначеної квартири були порушені та підлягають поновленню.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд дійшов висновку про відсутність належно обґрунтованих та доведених підстав для цього.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом з тим, ухвалене у справі судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до вимог ст. 47 Конституції України, держава гарантує кожному право на житло. Ніхто не може бути позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до п. 5 ст. 12, ст. ст. 31, 43 ЖК Української РСР жилі приміщення в будинках державного і громадського жилого фонду надаються громадянам у встановленому законодавством порядку. В тому числі з додержанням черговості.

Згідно з ч. 2 ст. 810 ЦК України передбачено, що підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, встановлюється законом.

Таким чином, відносини, які виникають у зв'язку з наймом житла, що перебуває у державній або комунальній власності, регулюються Житловим кодексом Української РСР та іншими актами житлового законодавства (ч. 1 ст. 3 ЖК Української РСР).

За правилами ст. 51 ЖК Української РСР, жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЖК Української PCP, ордер виданий громадянинові на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Відповідно до вимог ст. 61 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Матеріали справи свідчать, що на підставі ордеру ОСОБА_3 була єдиним мешканцем і користувачем неприватизованої квартири АДРЕСА_2.

05.02.2008 ОСОБА_3 було знято з реєстрації у вказаній квартирі за її заявою від 30.01.2008.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Матеріали справи свідчать, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09.02.2010 визнано недієздатною ОСОБА_3 та призначено її опікуном ОСОБА_2 (а. с. 5).

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 08.05.2012 скасовано розпорядження відділу приватизації державного житлового фонду Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 25.02.2008 за № 324 щодо приватизації АДРЕСА_6 на ім'я ОСОБА_8 та визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_4 видане на ім'я ОСОБА_8 на підставі рішення органу приватизації Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації за № 324 від 25.02.2008 (а. с. 6-7).

Згідно висновків акту амбулаторної судовою-психіатричної експертизи № 806, проведеної Київським міським центром судово-психіатричної експертизи 2 серпня 2011 року, встановлено, що в період листопад 2007 - лютого 2008 року ОСОБА_3 страждала психічним розладом у формі органічного ураження головного мозку, поєднаного (травматичного, інтоксикаційного, судинного) ґенезу з психоорганічним синдромом на фоні хронічного алкоголізму з деградацією особистості, при цьому порушення, що у неї спостерігалися психічної діяльності були такі, що істотно впливали на її здатність у вказаний період часу усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тобто в період листопада 2007 - лютого 2008 рр. ОСОБА_3 за своїм психічним станом не здатна була в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Наведене свідчить про те, що на час подання заяви 30.01.2008 ОСОБА_3 про зняття її з реєстрації у квартирі АДРЕСА_2, остання за своїм психічним станом не здатна була в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Таким чином, у ОСОБА_3 була відсутня воля щодо позбавлення її права користування спірною квартирою, як наймача.

На викладені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, внаслідок чого його висновки про відмову в задоволенні позову в частині визнання права ОСОБА_3 на користування квартирою АДРЕСА_4 є необґрунтованими.

Щодо вимог позовної заяви про зобов'язання видати правовстановлюючий документ на право користування квартирою, колегія суддів вважає, що остання є передчасною, оскільки позивач у встановленому законом порядку не звертався до відповідних органів для отримання документів, від яких не було отримано відмови в їх наданні.

Посилання представника Деснянської РДА, що ОСОБА_3 є власником особового рахунку квартири АДРЕСА_7, яка є її власністю, тобто інше житло, не має правового значення для даного спору, а тому не береться колегією суддів до уваги.

Враховуючи вищевикладене, вимоги апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, рішення суду назвати законним та обґрунтованим не можна, а тому воно підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України з ухваленням нового про задоволення позовних вимог частково.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 серпня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2, яка діє в інтересах недієздатної ОСОБА_3, до Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, треті особи: орган опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, про визнання права на користування квартирою, зобов'язання видати правовстановлюючий документ на право користування квартирою - задовольнити частково.

Визнати право ОСОБА_3 на користування квартирою АДРЕСА_4

В решті позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.М. Вербова

Судді: Є.В. Болотов

О.В.Шахова