Ухвала суду № 63836064, 21.12.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/4356/15 Головуючий у 1 інстанції: Хомик А.П.

Провадження № 22-ц/783/4217/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Ю. Р.

Категорія:81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого Мікуш Ю.Р.,

суддів Бойко С.М., Мельничук О.Я.

секретар Іванова О.І.

З участю:ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, представника ОСОБА_4- ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 квітня 2016 року у справі за скаргою ОСОБА_4 на рішення, дію або бездіяльність заступника начальника відділу державної виконавчої служби Трускавецького міського управління юстиції Львівської області ОСОБА_6 та скасування розрахунку заборгованості по аліментах та скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Трускавецького міського управління юстиції Львівської області ОСОБА_6 щодо складання розрахунку заборгованості по сплаті аліментів та його бездіяльність,-

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваною ухвалою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_4 та скарги ОСОБА_2.

Вирішено питання судових витрат.

Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі зазначає, що вважає ухвалу незаконною та такою, що постановлена з порушенням чинного законодавства. Зазначає, що протиправні дії державного виконавця полягають в тому, що при проведенні розрахунку заборгованості по аліментах державний виконавець використав неякісні копії платіжних документів замість належним чином завірених, які є в матеріалах справи. Звертає увагу, що судом не враховано її докази про те, що за 2010-2011 роки вона не отримувала жодних грошових переказів та боржник не надав суду доказів в підтвердження того, що ним направлялися кошти на сплату аліментів. Стверджує, що суд враховуючи її пояснення та докази повинен був визнати недійсними усі платежі з жовтня 2009 року по листопад 2012 року, які враховані держвиконавцем всупереч закону. Крім цього, протиправні дії державного виконавця проявилися в тому, що останній всупереч вимогам ст.195 Сімейного кодексу Ураїни склав розрахунок без встановлення фактичних доходів боржника. Всупереч наданої нею довідки з Податкового управління Королівства Іспанія, яку вона отримала через Посольство України в Іспанії про те, що боржник протягом 2013 року отримав 3656,70 Євро винагороди і 341,55 Євро збереження державний виконавець здійснив розрахунок заборгованості по сплаті аліментів виходячи з того, що боржник у вказаний період був безробітним. Звертає увагу, що суд не надав жодної оцінки листу Посольства України в Іспанії від 12.02.2016 року про розмір місячної заробітної плати боржника під час роботи на газозаправній станції з травня 2011 року по березень 2013 року та довідки про місячну сплату боржником впродовж усіх років іпотечного кредиту в розмірі 562 Євро.. При складані розрахунку заборгованості по сплаті аліментів за період з 06.10.2009 року по 01.06.2015 року державний виконавець не враховуючи реальні доходи боржника, а розраховуючи розмір аліментів як безробітного створив ситуацію, коли ОСОБА_4 в Україні є безробітним, а за кордоном працює в один і той самй період. Вважає, що дані обставни дають підстави вважати, що суд не в повній мірі врахував фактичні обставини справи, тому просить ухвалу суду скасувати та її скаргу на дії державного виконавця задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_5, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до статті 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статями 383, 385 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скарга подається до суду, який видав виконавчий лист.

Матеріалами справи встановлено, що у відділі ДВС Трускавецького МУЮ перебував на примусовому виконанні виконавчий лист №2-1123/09 виданий 23.10.2009 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 на сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 із ? частини всіх видів заробітку щомісячно на 1/3 частину всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.10.2009 року і до досягнення ним повноліття.

Відповідно до зазначеного вище виконавчого листа 23.10.2009 року державним виконавцем Дрогобицького МРУЮ ОСОБА_8 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 15705519.

Окрім того встановлено, що 16 лютого 2010 року за заявою ОСОБА_2 виконавче провадження було закінчено, а 11 квітня 2011 року повторно відкрите виконавче провадження ВП № 25780960 за виконавчим листом № 2-1123/09, виданим 23.10.2009 року.

Судом належно перевірено та встановлено, що державний виконавець при примусовому виконанні виконавчого листа щодо стягнення аліментів з ОСОБА_4 керувався виключно нормами Закону України «Про виконавче провадження» та у порядку, встановленому ст.11 зазначеного Закону.

Так як розмір аліментів з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_7 22.06.2000 року був визначений у частці, а платник аліментів не працював відповідно держаний виконавець діяв у відповідності до ст.195 Сімейного кодексу України.

Згідно із статтею 195 ч.3 СК України якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається виходячи із середньої заробітньої плати працівника для даної місцевості.

Зазначене відображено у п.7.13.1 Інструкції з примусового виконання рішень.

Із розрахунку заборгованості по аліментах ОСОБА_4 від 01.06.2015 року проведенного державним виконавцем ВДВС Трускавецького МУЮ ОСОБА_9 вбачається, що заборгованість ОСОБА_4 перед ОСОБА_2 за 2009-2015 роки становить 6792,44 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги пояснення ОСОБА_2 про те, що боржник, будучи на Україні безробітним та йому нараховано заборгованість по сплаті аліментів, виходячи із середньої заробітньої плати працівника даної місцевості, фактично працював у Королівстві Іспанія. Зазначене підтверджено листом Королівства Іспанії, де зазначено, що з травня 2011 року по березень 2013 року включно ОСОБА_4 працював на газозаправній станції GUERCO ( Іспанія) та з 31.03.2013 року був звільнений за власним бажанням. Протягом 2013 року отримав винагороду в розмірі 3656,70 Євро та 341,55 Євро збереження.

Відповідно до Закону України від 20 липня 2006 року «Про приєднання України до Конвенції про стягнення аліментів за кордоном» Наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2006 року № 121/5, зареєстрованим 29 грудня 2006 року за № 1390/ 13264, затверджена Інструкція про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном ( далі Інструкція), якою визначена процедура стягнення аліментів на дитину згідно з Конвенцією у відносинах з державами, які є її сторонами, у тому числі з Іспанією.

Разом з тим як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 не зверталася із заявою про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.

Державний виконавець діяв в межах своїх повноважень, визначених Законом України Про виконавче провадження та керувався Законами України.

Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів не приймає.

Відповідно до статті 303 ч.1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування законного і обґрунтованого судового рішення першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 314 ч.1 п.4, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 квітня 2016 року в і д х и л и т и .

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: С.М.Бойко

ОСОБА_10