Рішення № 63834997, 12.12.2016, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/2459/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2016 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Струс Т. В. ,

при секретарі Коваль Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Лізингова компанія "Авто Лайф" про захист прав споживача та застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд із даною позовною заявою до відповідача про захист прав споживача та застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину договору фінансового лізингу №0052 від 30.08.2016 року.

В обґрунтування вимог вказує, що 30.08.2016 року між ним та ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» було підписано договір № 0052 фінансового лізингу з додатками № 1 та № 2. Зазначає, що відповідач, надаючи зазначений вид послуг, порушив норми ЦК України, а також його права споживача, уклавши із позивачем договір шляхом надання недостовірної інформації, а саме предметом лізингу згідно укладеного зі договору є транспортний засіб автомобіль Renault Duster наземний самохідний транспортний засіб, який відповідач зобовязався передати позивачу у користування за плату на певний строк. Позивач сплатив на користь відповідача двома платежами 26745 грн. (+ комісія банку 267.45 грн.) та 49675 грн. (+комісія банку 496.75 грн.), а всього 77184.20 грн. Вказує, що умови договору не відповідають попереднім домовленостям із відповідачем. Лізингодавець не виконав домовленостей та транспортний засіб не передав. Вважає, що укладений договір є несправедливим відповідно до ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", таким що обмежує права споживача. На момент укладення договору лізингоодержувач був позбавлений можливості ознайомитися з обсягом своїх грошових зобовязань та графіком лізингових платежів. Зазначає, що у відповідача відсутня ліцензія для здійснення фінансових послуг, а також те, що договір не був нотаріально посвідчений, тому зважаючи на ст.ст.203,215 ЦК України вважає, що є всі ознаки недійсності такого договору.

Представник відповідача, ТОВ "Лізингова компанія «Авто Лайф», подав суду заперечення у яких просив розгляд справи проводити у його відсутності. Зміст заперечення зводиться до того, що сторони мали намір укласти саме договір лізингу, а не купівлі-продажу і в момент підписання договору досягли всіх істотних умов вищезазначених у Законі України "Про фінансовий лізинг" з урахуванням особливостей непрямого лізингу, тому нотаріальна форма не обовязкова. Також не існує ліцензії для непрямого лізингу, тому права споживача не були порушені.

Крім цього 07.11.2016 року позивачем подано пояснення на письмові заперечення відповідача, в яких зазначає, що заперечення проти позову та доводи відповідача щодо предмету та підстав позовних вимог не спростовано, є засобом його захисту та зводяться до особистого тлумачення ним норм цивільного права на свою користь. Підтримує доводи викладені у позові та просить позовні вимоги задовольнити.

Позивач в судове засідання не прибув, однак подав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, подав заяву у якій просить справу слухати у його відсутності, щодо задоволення позовних вимог заперечує.

Судове засідання проведено у відсутності сторін без фіксування технічними засобами, що відповідає вимогам ст.197 ч.2 ЦПК України.

Зясувавши обставини справи та перевіривши їх поданими доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

30.08.2016 року між позивачем та ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» був укладений письмовий договір №0052 фінансового лізингу, відповідно до умов якого лізингодавець (відповідач) взяв на себе зобов'язаня придбати предмет лізингу (автомобіль марки Renault Duster), вартістю 982 100 гривень у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (позивачу) на строк та на умовах, передбачених договором .

На виконання договору позивач сплатив лізингові платежі у розмірі 26745 грн. (+ комісія банку 267.45 грн.) та 49675 грн. (+комісія банку 496.75 грн.), а всього 77184.20 грн.

Лізингодавець умов договору не виконав і предмет лізингу лізингоодержувачу не передав.

Згідно з п.5 ч.1ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»фінансовими послугами вважаються, зокрема, послуги з фінансового лізингу.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Надання послуг з фінансового лізингу та порядок, якого необхідно дотримуватись при наданні цієї послуги юридичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, визначено Положенням про надання послуг з фінансового лізингу від 22.01.2004 року №21.

Згідно ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець(виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним.

Згідно з ч.1ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні, (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч.2 ст.806 ЦК Українидо договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановленим цим параграфом та законом.

Згідно з п.п.1,2 ч.2ст.10 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець зобов'язаний у передбачений договором строк надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним.

Відповідно до ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Системне тлумачення названих правових норм приводить до висновку, що для договору найму та для договору лізингу передбачена однакова загальна норма про те, що такі договори повинні бути укладені у письмовій формі.

Проте, окремою спеціальною нормою передбачено, що договір найму транспортного засобу, який укладається за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню і в силу приписів ст.806 ЦК України ці спеціальні вимоги повинні застосовуватись до договорів фінансового лізингу, які укладаються з фізичною особою відносно лізингу транспортного засобу.

Обґрунтованість такого тлумачення зазначених правових норм підтверджується тим, що відповідно до п. 3.12 глави 5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, договори лізингу транспортних засобів за участю фізичної особи посвідчуються нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів найму (оренди) та з урахуванням особливостей, установлених Цивільним кодексом України та Законом України «Про фінансовий лізинг».

Крім цього, Постановою КМУ від 7 вересня 1998 року №1388визначено Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Згідно з п.2 Постанови КМУ від 7 вересня 1998 року №1388, цей Порядок є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

Відповідно до п.8 Постанови КМУ від 7 вересня 1998 року №1388державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідченні підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою, зокрема договір фінансового лізингу.

Таким чином, умовою досягнення мети договору фінансового лізингу сторонами, є сплата лізингоодержувачем лізингових платежів та отримання предмету фінансового лізингу у власність. Така процедура може бути реалізована лізингоодержувачем лише після державної реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу на підставі заяви власника у порядку, визначеному Постановою КМУ від 7 вересня 1998 року №1388, тобто на підставі угоди, до форми укладення якої розповсюджується вимога щодо нотаріального посвідчення.

На підставі викладеного Договір фінансового лізингу №0052 від 30 серпня 2016 року, укладений між позивачем та ТОВ«Лізингова компанія «Авто Лайф» за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Відповідно до ч.1ст.220 ЦК Україниу разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином договір фінансового лізингу №0052 від 30 серпня 2016 року, укладений між позивачем та відповідачем «Лізингова компанія «Авто Лайф» є нікчемним з підстав визначених положеннями ч.1ст. 220 ЦК України, так як він нотаріально не посвідчений.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року №9правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Згідно з п.13 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Оскільки за змістом ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а кожна із сторін такого правочину зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

На підставі ст.ст.215,216,220,369,799,806 ЦК України, ст. 65 СК України, ст.ст.6,10 Закону України «Про фінансовий лізинг»,ст.ст.18,22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.4,34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», керуючись ст.ст.10,11,60,209, 212-215,218,224-226 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» (030038, м.Київ вул. Лінійна,17 оф.107 на користь ОСОБА_2 (с.Поториця, Сокальського району Львівської області) суму лізингового платежу в розмірі 77 184 (сімдесят сім тисяч сто вісімдесят чотири) гривень сплачених на рахунок відповідача за нікчемним правочином договором фінансового лізингу №0052 від 30.08.2016 року.

Рішення може бути оскаржене учасниками розгляду справи в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання копії рішення апеляційної скарги.

Головуючий: Т. В. Струс