Ухвала суду № 63828325, 23.12.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 739/1668/16-ц Провадження № 22-ц/795/2463/2016 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Іващенко А. І. Доповідач - Лакіза Г. П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2016 року м.Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,при секретарі:ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 24 листопада 2016 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить змінити рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 24 листопада 2016 року, збільшивши розмір стягнення в рахунок відшкодування шкоди до 18000 грн., та відповідним чином розподілити судові витрати.

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 1700 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Проведено розподіл судових витрат.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 зводяться до того, що оскаржуване рішення підлягає зміні в звязку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.

ОСОБА_5 вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено факт заподіяння йому шкоди, проте було неправильно визначено її розмір. Зазначає, що судом вірно було встановлено, що у серпні 2014 року він разом зі співмешканкою ОСОБА_8 у ОСОБА_9 та ОСОБА_10 купили кобилу за 9000 грн. При цьому він сплатив за кобилу особисті кошти в сумі 3400 грн. і ще 5600 грн. залишився винним (з відстрочкою на 2 роки). Після смерті ОСОБА_8 відповідачі відмовилися повертати йому кобилу, а потім зясувалося, що вони її продали, тобто, відчужили майно, яке їм не належить, чим заподіяли йому шкоду у вигляді втрати майна. Розмір шкоди оцінений ним у 18000 грн. ринкова вартість дорослої кобили, а суд безпідставно, без посилання на норми права стягнув на його користь лише 1700 грн. половину суми, яка була сплачена за кобилу при її купівлі.

Також ОСОБА_5 зазначає, що суд першої інстанції не застосував норми права, які підлягали застосуванню при визначенні розміру відшкодування. Вважає, що після смерті співвласника кобили ОСОБА_8, він став єдиним власником кобили. Відповідачі як батьки померлої мали право на виділення частки з майна померлої в порядку спадкування. При цьому при виділенні частки до спадкоємців мали б переходити і спільні борги, зокрема борг за кобилу в розмірі 5600 грн. А оскільки відповідачі будь-яких дій стосовно виділення частки померлої не вчиняли, питання прийняття ними спадщини від померлої взагалі не досліджувалося, ОСОБА_5 вважає, що він був єдиним власником кобили, а тому збитки йому мають бути відшкодовані в повному обсязі відповідно до ст.ст. 1166, 1192 ЦК України. Ним внаслідок протиправної поведінки відповідачів втрачена кобила, а тому вважає, що має право вимагати від відповідачів передання ними йому іншої кобили або відшкодування збитків в розмірі її ринкової вартості, яка становить 18000 грн.

В судове засідання сторони не зявилися, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином. Тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін за правилами ч.2 ст.305 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.

Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 16 вересня 2016 року, яке набрало законної сили, в справі №739/1073/16-ц за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про витребування майна з чужого незаконного володіння, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_5, було встановлено, що у серпні 2014 року ОСОБА_5 разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_8 придбали за договором купівлі-продажу, укладеним в усній формі, у позивачки та її співмешканця ОСОБА_10 кобилу з кличкою Вишня за 9000 грн. При цьому згідно домовленості частина коштів у сумі 3400 грн. була сплачена безпосередньо після укладення договору, зокрема за рахунок коштів відповідачів (тобто ОСОБА_6 та ОСОБА_7Д.), а сплата решти коштів розстрочена на два роки. Після придбання кобила була доставлена до господарства відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, розташованого по вул. Зелена, 5 в с. Форостовичі Новгород-Сіверського району Чернігівської області, де вона утримувалася тривалий час.

Наведені обставини сторонами під час розгляду даної справи в суді першої інстанції визнавалися. На даний час кобили в господарстві відповідачів немає.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_5, суд першої інстанції дійшов висновку, що майнові права позивача належить захистити шляхом солідарного стягнення з відповідачів на його користь 1700 гривень, що є половиною від суми 3400 грн., які були ним разом з ОСОБА_8 сплачені при купівлі кобили. Також суд зазначив, що позивачем не доведено, що відповідачі своїми неправомірними діями завдали йому майнову шкоду на визначену позивачем суму.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що належними та допустимими доказами по справі доведено, що ОСОБА_5 разом з ОСОБА_8 при купівлі кобили було сплачено 3400 грн. їх спільних коштів, суд обґрунтовано визначив 1/2 частину цієї суми як розмір майнової шкоди, заподіяної позивачу.

Посилання ОСОБА_5 на те, що він став разом з ОСОБА_8 співвласником кобили, належними та допустимими доказами не підтверджуються.

В рішенні Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 16 вересня 2016 року зазначено, що паспорт на кобилу «Вишня» був оформлений на дочку відповідачів ОСОБА_6 і ОСОБА_7 - ОСОБА_8, однак 23 жовтня 2015 року ОСОБА_8 померла.

Судом встановлено, що за рахунок спільних коштів ОСОБА_5 та ОСОБА_8 була сплачена лише частина вартості кобили 3400 грн. із 9000 грн.; паспорт на кобилу «Вишня» був оформлений на ОСОБА_8; кобила з моменту її передачі знаходилась у господарстві батьків ОСОБА_8 - ОСОБА_6 і ОСОБА_7; ОСОБА_5 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту проживання ним однією сімєю з ОСОБА_8 без реєстрації шлюбу або підтвердження реєстрації шлюбу. Отже, правові підстави для висновку про те, що ОСОБА_5 є власником кобили «Вишня», відсутні. Посилання ОСОБА_5 на те, що в рішенні Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 16 вересня 2016 року він вказаний як співвласник кобили разом з ОСОБА_8, не можна визнати обґрунтованими, оскільки предметом спору у вказаній справі не було визнання права власності на кобилу за ОСОБА_5; участь у справі він брав як третя особа.

Отже, доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 24 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: