Рішення № 63825090, 22.12.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6612/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді Заїкіна А.П.,

- суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря Гарбуз В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області, третя особа на стороні відповідача Головне Управління МВС України в Одеській області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями досудового слідства, прокуратури та суду, за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області на рішення Саратського районного суду Одеської області від 22 червня 2016 року,

встановила:

У січні 2016 р. ОСОБА_4 звернувся до суду з вищезазначеним доповненим у лютому 2016 р. позовом, в якому остаточно просив стягнути з Державного бюджету України, в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, на його користь: 1) матеріальну шкоду в розмірі 125997,26 грн.; 2) витрати на надання правової допомоги у розмірі - 20000,00 грн.; 3) відшкодування моральної шкоди в розмірі 400000,00 грн..

ОСОБА_4 свої вимоги обґрунтовував тим, що слідчим управлінням ГУ МВС України в Одеській області 11.06.2013 р. відносно службової особи було зареєстроване кримінальне провадження за ч. 4 ст. 368 КК України.

17.06.2013 р. його було затримано та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

01.04.2015р. Саратським районним судом Одеської області відносно нього було постановлено виправдувальний вирок.

Завдана йому матеріальна шкода полягає у не отриманій заробітній платі за час його затримання та відсторонення від роботи на посаді з вересня 2015 р. у розмірі 75583,26 грн.. З врахуванням інфляції за цей період у розмірі 166,7% розмір не отриманої заробітної плати становить 125997,26 грн..

У результаті незаконного знаходження під слідством та судом йому завдано моральну шкоду, яка полягає у неможливості працювати за юридичною спеціальністю, обмеженні у вільному пересуванні, приниженні його честі, гідності та ділової репутації у результаті розповсюдження інформації відносно нього, тривалих моральних стражданнях, зміні звичного способу життя, додаткових пошуках способів для свого існування. З врахуванням вищевказаного, необхідності відновлення його втраченого життєвого устрою, розмір відшкодування моральної шкоди становить 400000,00 грн..

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги частково, просив стягнути матеріальну шкоду у розмірі 94774,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 400000,00 грн., відмовився від стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 20000,00 грн..

Колегія суддів звертає увагу, що відповідної письмової заяви про зменшення позовних вимог матеріали справи не містять.

Представник відповідача - Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні за вказаних у письмових запереченнях на позов доводів.

Третя особа на стороні відповідача Головне Управління МВС України в Одеській області свого представника у судове засідання не направило. Про час і місце розгляду справи сповіщене належним чином. Надало заяву, в якій просило відмовити в задоволенні позову за вказаних у письмових запереченнях на позов доводів. Справу розглянути за відсутності представника управління.

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 22.06.2016 р. позов ОСОБА_4Х задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України, в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, матеріальну шкоду в сумі 94774, 00 грн. та моральну шкоду і сумі 100000,00 грн..

Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 у повному обсязі. Посилається на те, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неправильному застосуванні норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі оскаржує рішення в частині стягнення відшкодування моральної шкоди. Просить рішення суду першої інстанції в оскарженій частині змінити. Стягнути відшкодування моральної шкоди у розмірі 400000,00 грн.. Посилається на те, що рішення в оскарженій частині ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги. Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області просив відхилити, як необґрунтовану.

Інші особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не зявилися. Про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки не повідомили. Письмових заперечень на апеляційні скарги, заяв та клопотань не надали.

Згідно із ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, яки прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечень, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду захистом своїх порушених прав. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України. Перелік можливих способів захисту міститься в ст. 16 ЦК України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Зазначеним вимогам законодавства рішення суду першої інстанції не відповідає.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у звязку із затриманням, відстороненням від роботи позивачу завдано матеріальну шкоду у вигляді не отриманої заробітної плати у розмірі 41641,21 грн., який з врахуванням інфляції становить 94 774,00 грн.. Ураховуючи характер та обсяг моральних страждань, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, розмір відшкодування моральної шкоди становить 100000,00 грн. (а. с. 123 127 зворотня сторона).

Колегія суддів вважає, що вищевказаних висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального (Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду») та процесуального (ст. ст. 10, 11, 45, 60, 61, 179 ЦПК України) права. Доводи апеляційних скарг є частково обґрунтованими.

Встановлено, що згідно витягу з кримінального провадження № 12013170110001136 за заявою потерпілого ОСОБА_5 органом досудового розслідування СУ ГУ МВС України в Одеській області внесено повідомлення за ч. 4 ст. 368 КК України, що службова особа виконавчої служби вимагає неправомірну вигоду за своєчасне виконання своїх службових обовязків (а. с. 28).

17.06.2013 р. ОСОБА_4 був затриманий. 18.06.2013 р. йому було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченому ч. 4 ст. 368 КК України (а. с. 33 40).

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 19.06.2013 р. ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Визначено розмір застави у сумі 22940,00 грн. (а. с. 41 44). Застава була внесена 20.06.2013 р..

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 01.07.2013 р. ОСОБА_4 відсторонений від посади начальника державної виконавчої служби Саратського районного управління юстиції Одеської області строком на два місяці. Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 21.10.2013 р. строк відсторонення від посади продовжено на час судового розгляду справи (а. с. 109 110).

Вироком Саратського районного суду Одеської області від 01.04.2015 р. ОСОБА_4 у предявленому обвинувачені за ч. 3 ст. 368 КК України виправдано у звязку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення. ОСОБА_4 поновлено на посаді начальника державної виконавчої служби Саратського районного управління юстиції Одеської області. Запобіжний захід у вигляді застави скасовано (а. с. 8 13).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24.09.2015 р. вирок суду першої інстанції залишено без змін (а. с. 6 7).

Відповідно до ст. ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги.

Відповідно до правил, встановлених ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту є зокрема, відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до вищевказаних положень діючого законодавства та ст. ст. 27, 31 ЦПК України тільки позивач визначає відповідача, підстави та предмет позову. За клопотанням позивача суд першої інстанції може замінити первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов предявлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (ст. 33 ЦПК України).

Позивач, скориставшись наданими йому правами, просив стягнути майнову та моральну шкоду з державного бюджету. При цьому він посилався на завдання шкоди органами досудового розслідування СУ ГУМВС України в Одеській області. Разом з тим, ГУ МВС України в Одеській області визначено позивачем третьою особою, обсяг процесуальних прав якого порівняно з відповідачем є обмеженим.

Визначившись із стягненням майнової та моральної шкоди з Державного бюджету України, позивач разом з тим, фактично у позові (а. с. 22 -26) відповідачем вказує - Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області. Суд першої інстанції не усунув вказані недоліки з використанням положень ст. ст. 119, 120, 122 ЦПК України, в описовій частині рішення також вказує відповідачем - Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області. Апеляційний суд позбавлений цієї можливості (ст. 303 ЦПК України).

Не відповідає положенням Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМ України від 03.08.2011 р. № 845, висновок суду про стягнення майнової та моральної шкоди з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області.

З врахуванням вищезазначеного у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області, третя особа на стороні відповідача Головне Управління МВС України в Одеській області, про відшкодування майнової та моральної шкоди необхідно відмовити.

Вищезазначене не позбавляє можливості позивача звернутися до суду з позовом, визначившись з належними відповідачами, при цьому необхідно врахувати правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 24.02.2016 р. по справі № 6-2089цс15.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Підставою для скасування рішення суду є порушення судом норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки порушення судом вищевказаних норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Необхідно ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

вирішила:

Апеляційні скарги ОСОБА_4 та Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області задовольнити частково.

Рішення Саратського районного суду Одеської області від 22 червня 2016 року - скасувати. Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області, третя особа на стороні відповідача Головне Управління МВС України в Одеській області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями досудового слідства, прокуратури та суду відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: Л. А. Гірняк

ОСОБА_3