Ухвала суду № 63825089, 26.12.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7690/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді Заїкіна А.П.,

- суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря Гарбуз В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, приватного акціонерного товариства «Інформаційне агентство «Репортер», третя особа ОСОБА_6, про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2016 року,

встановила:

У січні 2015 р. ОСОБА_4 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просила: 1) зобовязати ОСОБА_5, ПрАТ «Інформаційне агентство «Репортер» спростувати шляхом розміщення за власний рахунок статті-спростування на інтернет-сайті Reporter.com.ua наступної розповсюдженої ними недостовірної інформації: «В нашем городе, к сожалению, есть несколько скандальных школ, на которые уже не первый год жалуються родители. Им приходиться платить достаточно большие суммы. К тому же, они сталкиваються с давлением со стороны администрации. Недавно к нам в администрацию обратились родители 7-й гимназии. Скажите, если к чиновникам поступают подобные жалобы, как они рассматриваются и рассматриваются ли?», - відповідач ОСОБА_5 відповів: «Разговоры о 7 гимназии, директор которой ОСОБА_7, идут начиная с 1993 года. С этого времени жалобы от родителей не прекращались. Тех, кто не хочет платить вынуждают уходить из школы. Родителя жаловались неоднократно, комисиии в школе работали неоднократно, замечания выносили тоже неоднократно. Но директор гимназии, ОСОБА_8, всегда имела высоких покровителей. В 2004 2005 годах она была депутатом городсткого совета и прыкрывалась своим депутатским мандатом. Я считаю, что такой человек не должен бать директором школы»; 2) стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ПрАТ «Інформаційне агентство «Репортер» на її користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 24360,60 грн..

ОСОБА_4 свої вимоги обґрунтовувала тим, що 22.01.2015 р. під час перегляду новин в інтернет-мережі на сайті Reporter.com.ua, який належить ПрАТ «Інформаційне агентство «Репортер», вона прочитала статтю під назвою: «Фонд школы = фонд директора: Все ли должны платить за среднее образование?», в якій відповідач ОСОБА_5 розповсюдив вищевказану недостовірну інформацію.

Неправомірними діями відповідачів їй завдано моральну шкоду, яка полягає у приниженні її честі, гідності та ділової репутації, моральних хвилюваннях, перенесеному стресі і погіршенні стану здоровя, порушенні нормального ходу її життя, додаткових зусиллях для організації життя. Відшкодування моральної шкоди становить 24360 грн..

У судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали, просили його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 та його представник у судовому засіданні позов не визнали, вважали його необґрунтованим.

Представник відповідача - ПрАТ «Інформаційне агентство «Репортер», третя особа ОСОБА_6 у судове засідання не зявилися. Про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки не повідомили. Заяв та клопотань не надали.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13.09.2016 р. у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено в повному обсязі.

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про задоволення її позову в повному обсязі. Посилається на те, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Апелянт у судове засідання не зявилася. Про час і місце розгляду справи сповіщена належним чином. Причини неявки не повідомила. Заяв та клопотань не надала.

Відповідач ОСОБА_5 у письмових запереченнях на апеляційну скаргу вважав необхідним скаргу відхилити. Рішення суду залишити без змін. Посилався на те, що позивачка пропустила строк звернення до суду, оскільки інформація була розміщена на інтернет-сайті ще 11.02.2013 р.. Під час його роботи керівником управління освіти Одеської обласної державної адміністрації питання щодо збирання грошей з батьків учнів 7-ої гімназії неодноразово обговорювалося на нарадах управління за особистими зверненнями батьків, та за їх скаргами. Вказана у статті інформація є оціночними судженнями і не підлягає спростуванню. Позивачка не позбавлена права на відповідь, надавши власне тлумачення або іншу оцінку викладеним у статті фактам. Відсутні докази завдання моральної шкоди.

ОСОБА_5 та його представник у судовому засіданні підтримали викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу доводи та вимоги.

Представник відповідача - ПрАТ «Інформаційне агентство «Репортер», третя особа ОСОБА_6 у судове засідання не зявилися. Про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки не повідомили. Заяв та клопотань не надали.

Згідно із ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін, або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, яки прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела, що розповсюджена інформація є недостовірною (а. с. 119 122).

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, на підставі наданих сторонами і досліджених судом доказів, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову. Висновки суду відповідають обставинам справи, нормам матеріального (ст. 10 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, ст. ст. 32, 34 Конституції України, ст. ст. 16, 275, 277, 297 ЦК України, ст. 30 Закону України «Про інформацію») та процесуального (ст. ст. 11, 60, 179, 213 ЦПК України) права. Вказані в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.

Встановлено, що інформація, яку позивачка вважає недостовірною і яку просить спростувати, була розповсюджена відповідачами в інтернет-мережі на сайті Reporter.com.ua, який належить ПрАТ «Інформаційне агентство «Репортер» (а. с. 4). Інформація стосується періоду, коли позивачка була директором гімназії.

Відповідно до ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Статтею 10 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини передбачено, що кожен має право на свободу виявлення поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод, оскільки воно повязане з обовязками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоровя чи моралі, для захисту репутації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

За правилами, передбаченими ст. ст. 275, 277, 297 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Фізична особа, при порушенні її особистих немайнових прав внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України, яка крім переліку конкретних способів захисту, містить посилання на те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом.

Згідно ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями є висловлювання, які містять критику, оцінку дій, а також висловлювання, які не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачка не довела, що розповсюджена інформація не відповідає дійсності. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що розповсюджена відповідачами інформація є оціночною, а тому не підлягає спростуванню.

Відповідно до розяснень, які містяться у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірної, суди повинні визначати характер такої інформації та зясовувати, чи не є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (ст. 73 Закону про пресу, ст. 65 Закону України «Про телебачення і радіомовлення») у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Доводи апелянта про помилковість висновку суду щодо відсутності підстав для задоволення позову колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з наявних у справі доказів та встановлених по справі обставин.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_4 є необґрунтованою, а тому її треба відхилити.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів ОСОБА_4, а також для прийняття доводів апеляційної скарги останньої у суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: Л. А. Гірняк

ОСОБА_3