Ухвала суду № 63822380, 26.12.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №482/193/16-к 26.12.2016

Провадження: № 11-кп/784/965/16 Головуючий суду першої інстанції:

Категорія: ст. 125 ч. 2, ст. 162 ч. 1 КК України ОСОБА_1

Доповідач апеляційного суду:

ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2016 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючого Маркової Т.О.

суддів Куценко О.В., Рудяка А.В.

за участю секретаря Клімова Л.В.

розглянувши за матеріалами кримінального провадження №12014150280000630 апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3, захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2016 року відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, працюючого водієм в редакції Новоодеської районної газети «Промінь», зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 125 КК України

учасники судового провадження

прокурор: Бабенко Ю.Р.

обвинувачений: ОСОБА_3

захисник: ОСОБА_5

потерпіла: ОСОБА_6

представник потерпілої: ОСОБА_7

В с т а н о в и в :

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції та вимог апеляційних скарг.

Вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 162 КК України та йому призначено покарання:

- за ч. 2 ст. 125 КК Українеи у виді 2 років обмеження волі;

- за ч. 1 ст. 162 КК України у виді 1 року обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 остаточно призначено покарання у виді 2 років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік за умови, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обовязки.

На підставі п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України на ОСОБА_3 покладено обовязки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_3 задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 4000 грн. та матеріальної шкоди 8367 грн. 75 коп., а всього 12367 грн. 75 коп. В решті позовних вимог ОСОБА_6 щодо стягнення моральної та матеріальної шкоди відмовлено.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь комунальної установи Новоодеської ЦРЛ Миколаївської області витрати на лікування особи, яка потерпіла від злочину 5029 грн. 60 коп. та на користь Миколаївського обласного госпіталю Ветеранів війни Миколаївської облради витрати на стаціонарне лікування потерпілої від злочину 812 грн. 80 коп.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок скасувати повністю та ухвалити новий вирок, яким виправдати його за недоведеністю вини у скоєнні злочинів за ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 125 КК України.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_4 просить вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області відносно його підзахисного ОСОБА_3 скасувати та постановити виправдувальний вирок.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить вирок відносно його підзахисного ОСОБА_3 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В запереченнях потерпіла ОСОБА_6 просить вирок суду змінити та призначити ОСОБА_3 максимальне покарання та задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скари.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 вказує, що вважає вирок районного суду незаконним через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, крім того вважає, що дослідженими під час судового розгляду доказами не доведена його причетність до скоєння зазначеного кримінального правопорушення.

Стверджує, що прокурор порушив його право на захист, оскільки необєктивно доносив до суду обставини події, перекручував факти, приховував від суду важливі документи по справі.

Вказує, що потерпіла ОСОБА_6 дає неправдиві та суперечливі свідчення, а допитана в суді свідок ОСОБА_8 взагалі змінила свої показання та давала свідчення за вказівкою потерпілої. При цьому суд не зясовував, чому в показаннях є розбіжності, чому ОСОБА_6 звернулась до лікарні лише через 2 дні після побиття.

Зазначає, що судом не прийнято до уваги те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 під час допиту в суді пояснили, що участі в огляді місця події не приймали, учасників процесу не знають, підписи їм не належать.

Звертає увагу апеляційного суду, що зі змісту висновку експерта № 148-Ц від 18.09.2015 року вбачається, що досліджувалась зовсім інша палиця, ніж зафіксована в протоколі огляду.

Крім того, на думку апелянта вказані у довідці госпіталю ветеранів війни захворювання ОСОБА_6 (ішемічна хвороба сердя, кардіосклероз) не повязані з подіями 05.09.2014 року, а тому позов задоволено безпідставно.

Зазначає, що суд послався у вироку на суперечливі показання свідка ОСОБА_11, в той час, як не надав оцінку правдивим показанням свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та Михальченко.

Стверджує, що ОСОБА_6 сама собі могла завдати тілесні ушкодження, коли залазила на паркан, викрикувала погрози та ймовірно впала.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_4 вказує, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що основним доказом винуватості ОСОБА_3 в побитті ОСОБА_6 суд визначив показання свідка ОСОБА_8, яка нібито бачила, як ОСОБА_3 спочатку кидав палки через паркан, а потім переліз через огорожу і палкою наніс удари ОСОБА_6 по обличчю, плечу та спині. Стверджує, що стороною захисту доведено недостовірність показань цього свідка.

Однак, вказані показання свідка ОСОБА_8 неправдиві, оскільки в ході проведення слічого експерименту за участю цього свідка встановлено, що ОСОБА_8 не могла бачити події біля паркану між будинками, тому що огляд обмежений листями та гілками дерев.

Вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги показання дружини обвинуваченого.

Зазначає, що на палиці, якою ОСОБА_3 нібито побив ОСОБА_6, відсутні відбитки його пальців, немає висновку експертизи, що саме цією палицею могли наноситися тілесні ушкодження, тому цей доказ є недопустимим.

Також апелянт звертає увагу на те, що показані на фотознімках слідчого експерименту удари не відповідають пошкодженням, зафіксованим у потерпілої висновком судово-медичної експертизи.

Крім того, заперечує щодо задоволення цивільного позову потерпілої, оскільки нею не надано доказів на підтвердження суми коштів, витрачених на лікування.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 стверджує, що дослідженими під час судового розгляду доказами не доведена причетність ОСОБА_3 до скоєння кримінального правопорушення.

Крім того, звертає увагу, що в матеріалах провадження відсутні аудіозаписи декількох судових засідань, в журналах інших засідань наявні розбіжності у часі та датах аудіозапису, що на думку сторони захисту є порушенням Інструкції про порядок фіксування судового процесу технічними засобами в загальних судах України від 20.09.2012 року.

Апелянтом під час дослідження матеріалів провадження встановлено, що процесуальний прокурор в ході судового слідства не надав суду наступні документи: відповідь міського голови та акт обстеження домоволодіння ОСОБА_3; запит начальнику СДІМ РВ УМВС та відповідь на запит про реєстрацію зброї у ОСОБА_3; висновок двух додаткових СМЕ № 1283/203-15 від 22.09.2015 року та № 1731/1283 від 26.10.2015 року та ряд інших процесуальних документів. На думку захисника ОСОБА_5 навмисне ненадання прокурором всіх матеріалів позбавило суд можливості повно та всебічно розглянути справу.

Звертає увагу апеляційного суду на необхідність повторної перевірки тих обставин, на які вказувала свідок ОСОБА_8.

Стверджує, що суд не мав права посилатися у вироку на огляд предмета (палиці), тому що в матеріалах справи відсутні дані згідно якого процесуального документу ця палиця вилучена та приєднана до справи, також суд не надав можливості учасникам процесу дослідити даний речовий доказ.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 вересня 2014 року близько 18:00 години обвинувачений ОСОБА_3, маючи умисел на недоторканість житла громадян та завдання тілесних ушкоджень, тримаючи в руці деревяну палицю, незаконно, зі сторони свого домоволодіння № 9, розташованого по провул. Заводський в м. Нова Одеса Миколаївської області, через огорожу проник на територію домоволодіння № 9-а, розташованого по провул. Заводський в м. Нова Одеса Миколаївської області, власником якого є ОСОБА_6, де на подвірї цього домоволодіння, на грунті тривалих неприязних стосунків умисно завдав ОСОБА_6 палицею два удари по обличчю, один удар в область лівої руки та один удар по спині, внаслідок чого потерпілій заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, крововиливу на обличчі справа, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоровя.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 125 КК України.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_5 на підтримку апеляційних скарг, заперечення потерпілої ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_7, думку прокурора щодо залишення вироку без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_5 підлягає задоволенню, а апеляційні скарги обвинуваченого та захисника ОСОБА_4 підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 9 ч. 2 КПК України передбачено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобовязані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що помякшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Таким чином, частина 2 цієї статті закріплює обов'язок прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження.

Усебічність дослідження обставин кримінального провадження означає, по-перше, висунення і дослідження всіх реально можливих версій щодо характеру події, що має ознаки кримінального правопорушення, винуватість особи; по-друге, однаково ретельне встановлення і перевірку як обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують обвинуваченого, а також обставин, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.

Повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.

Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість їх у збиранні, перевірці та оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Крім того, на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов'язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч. 1 ст. 94 КПК, та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Аналізуючи матеріали кримінального провадження, та заслухавши технічні засоби фіксування,апеляційний суд зазначає, що ці вимоги закону не виконані, що призвело до розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 162 КК України з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, у зв'язку із чим вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції за наступних обставин.

Як вбачається із матеріалів провадження 12.02.2016 року в Новоодеський районний суд Миколаївської області надійшов обвинувальний акт, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014150280000630 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 162 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 як під час досудового слідства так і під час розгляду справи в суді своєї вини у вчиненні інкримінованих йому злочинах не визнавав та стверджував, що не проникав на територію подвіря домоволодіння ОСОБА_6 і тілесних ушкоджень їй не спричиняв.

Як встановлено при розгляді провадження в апеляційному суді, під час досудового слідства слідчими були призначені та проведені декілька додаткових судово-медичних експертиз № 1283/203-15р., № 1731/1283/203-15р/1513/1350-14р. щодо наявності тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_6, при чому всі висновки цих експертиз різняться, як і висновки щодо показань головного свідка обвинувачення ОСОБА_8.

Здобуті органами досудового розслідування докази, хоча і були на підставі ст. 290 КПК України відкриті сторонам провадження, однак не були надані суду, який був позбавлений можливості оцінити ці докази в сукупності з іншими доказами, чим було суттєво порушено право обвинуваченого на захист.

Разом з тим, відповідно ч 5 ст. 223 КПК України у разі отримання під час проведення слідчої (розшукової) дії доказів, які можуть вказувати на невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий, прокурор зобов'язаний провести відповідну слідчу (розшукову) дію, в повному обсязі, долучити складені процесуальні документи до матеріалів досудового розслідування та надати їх суду у випадку звернення з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Така вимога закону спрямовує органи слідства на всебічне, повне і неупереджене проведення досудового розслідування і зобовязує прокурора надати здобуті докази суду.

Поза увагою органів слідства та суду залишились неузгодженість щодо показань як самої потерпілої так і свідка ОСОБА_17 щодо місця спричинення тілесних ушкоджень, знаходження та вилучення палиці, якою нібито були нанесені тілесні ушкодження, хто її вилучив і на підставі чого, а також конкретні обставини вчинення злочину, в т.ч. спосіб проникнення на територію домоволодіння, тощо.

Згідно з ч. 3 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, яке ухвалюється судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Таким чином, обставини, зазначені в обвинувальному висновку не відповідають зібраним по справі доказам, а тому таке порушення тягне за собою порушення права обвинуваченого на захист, а також в цілому, унеможливлює дослідження при судовому розгляді обгрунтованості цього обвинувачення.

Зазначені порушення перешкодили суду постановити законний і обґрунтований вирок, призначити справедливе покарання. Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Тому, виходячи з комплексного аналізу положень ст. ст. 404, 407, 412, 415 КПК України, апеляційний суд вбачає необхідним задовольнити частково апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника ОСОБА_4 в частині скасування вироку, задовольнити апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5, й, скасувавши вирок, призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції, враховуючи, що указані вище порушення суттєво звузили право обвинуваченого на захист.

Під час нового судового розгляду справи, суду необхідно усунути вказані порушення закону, повно і обєктивно дослідити всі фактичні обставини справи, дати їм правильну юридичну оцінку, звернути увагу на інші доводи скарг обвинуваченого та його захисників та постановити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 376 ч.2, 405, 407, 412, 415, 532 КПК України, апеляційний суд,

П о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4 задовольнити частково, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 задовольнити.

Вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2016 року відносно ОСОБА_3 скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді 1 інстанції в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: