Ухвала суду № 63809018, 14.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 року м. Київ К/800/11514/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М. (доповідач), Рецебуринського Ю.Й., Швеця В.В.,

здійснивши в касаційному порядку попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Харківської митниці Державної фіскальної служби України (далі - Харківська митниця), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою представника Харківської митниці на судові рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року, Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Харківської митниці на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 квітня 2010 року по 8 червня 2015 року в сумі 265 757,76 грн., та 200 000 грн. компенсацію за моральні страждання.

Посилався на незаконність звільнення, що доведено попередніми судовими рішеннями, тому відповідач повинен виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року, залишеною без змін Харківським апеляційним адміністративним судом від 15 лютого 2016 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Харківської митниці на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 квітня 2010 року по 7 червня 2015 року в сумі 39 534 151,55 грн. В решті в задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з обґрунтованості позову, оскільки ОСОБА_4 незаконно було звільнено, тому він має право на середній заробіток за час вимушеного прогулу.

У касаційній скарзі представник Харківської митниці, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в позові. Вказує на те, що Харківська митниця не є правонаступником Куп'янської митниці, на якій працював позивач, та з якої його було звільнено, при розрахунку середнього заробітку допущені помилки, зокрема перебування ОСОБА_4 на державній службі в митних органах припинено з 14.04.2010 р., а не з 13.04.2010 р. Допущено судами порушення й щодо предметної підвідомчості даної справи, тому що вона повинна розглядатися за правилами цивільного судочинства.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Визначення поняття публічної служби наведено у статті 3 КАС України, згідно якої публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно фактичних обставин, встановлених судами, ОСОБА_4 перебував на державній службі в митних органах України. Наказом Державної митної служби України був звільнений з посади начальника митного поста «Плетенівка» Куп'янської митниці. Рішенням суду, яке набрало законної сили його поновлено на попередній посаді.

З урахуванням зазначених обстави, на правовідносини щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які виникли при проходженні публічної служби, розповсюджується юрисдикція адміністративних судів.

Припинення юридичної особи врегульовано, зокрема статтею 104 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої юридична особа припиняється в результаті переведення всього майна, прав та обов'язків іншими юридичними особами - правонаступникам (злиття, приєднання, поділ, перетворення) або в результаті ліквідації.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_4 поновлено на державній службі в митних органах України на посаді начальника митного поста «Плетенівка».

За наказу Державної митної служби України від 01 березня 2010 року № 181 «Про передання справ та покладення обов'язків», Харківська обласна митниця прийняла від Харківської та Купянської митниць, що ліквідувалися певні права та обов'язки

Харківська митниця ДФС утворена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 року № 311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» шляхом реорганізації територіальних органів Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2.

Наведені обставини свідчать, що відповідач, як правонаступник Куп'янської митниці, де працював ОСОБА_4, повинен здійснити розрахунок за час вимушеного прогулу.

Суди першої та апеляційної інстанцій правомірно визначили період, за який необхідно стягнути середній заробіток на користь позивача, доводи, викладені в касаційній скарзі, зазначений висновок не спростовують.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Харківської митниці ДФС відхилити, а судові рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року, Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

Ю.Й. Рецебуринський

В.В. Швець