Ухвала суду № 63808320, 13.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" грудня 2016 р. м. Київ К/800/20342/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2016 року

у справі №813/792/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів» (надалі - ПАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів»)

до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - Червоноградська ОДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

В березні 2016 року ПАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Червоноградської ОДПІ від 21.12.2015 року №0000622200, №0000632200, №0000652200, №0000642200.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 року позовні вимоги задоволено з огляду на підтвердження ПАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів» реальності розглядуваних операцій та господарського характеру понесених позивачем за ними витрат належним чином оформленими первинними документами; відсутність доказів визнання недійсними в установленому порядку спірних правочинів; неналежність вироку Сихівського районного суду м. Львова від 25.03.2016 року у справі №464/2014/16-к, яким визнано винною директора Приватного підприємства «Проект Інвест» ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, як доказу безтоварного характеру вчинених поставок, оскільки господарські операції між ПП «Проект-інвест» та позивачем проводились у серпні та грудні 2014 року за керівництва ОСОБА_2.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про відмову в задоволенні позову.

У прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що проведеним аналізом представлених позивачем документів, зокрема товарно-транспортних накладних, за взаєморозрахунками з ПП «Проект-інвест» встановлено, що вони складені з порушенням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не можуть слугувати підтвердженням отримання ПАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів» товарно-матеріальних цінностей від контрагента. Таким чином, спірний товар вважається безоплатно отриманим позивачем, тобто є безповоротною фінансовою допомогою в товарній формі.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ПАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів» звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016 року та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу Червоноградська ОДПІ зазначає, що рішення суду другої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом апеляційної інстанції надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено позапланову документальну перевірку ПАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках, зокрема, з ПП «Проект-інвест» за період з 01.01.2014 року по 31.10.2015 року, про що складено акт від 09.12.2015 року №264/2200/22405526.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем: п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено задекларовану суму доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, всього на суму 970467,00 грн., завищено задекларовану суму витрат, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, в загальному розмірі 808723,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 477456,00 грн. та заниження податку на прибуток у загальному розмірі 234312,00 грн., в тому числі за звітний податковий період 2014 рік; п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено задекларовану суму податкового кредиту з податку на додану вартість на 161745,00 грн., в тому числі за серпень 2014 року в розмірі 156245,00 грн., за грудень 2014 року на суму 5500,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, у розмірі 161745,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, Червоноградська ОДПІ посилалась на наявні в інформаційних системах контролюючих органів відомості щодо неперебування ПП «Проект-інвест» за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, відсутність у нього в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів тощо, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань, а також на матеріали досудового слідства за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

На підставі названого акту перевірки відповідачем 21.12.2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000622200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 202181,25 грн. (в т.ч. 40436,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій); №0000632200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн.; №0000652200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 477456,00 грн.; №0000642200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 292890,00 грн. (в т.ч. 58578,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Надаючи оцінку обставинам у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

В силу приписів ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи, в тому числі видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом п. 198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За класифікацією витрат, наведеною у ст. 138 Податкового кодексу України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності, які визнаються у податковому обліку на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2) у тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4).

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Для підтвердження правомірності формування платником податків даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Аналізовані законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у податковому обліку є правомірними за умови реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Як з'ясовано судом першої інстанції та фактично не спростовано судом апеляційної інстанції, позивачем у зв'язку з виробничою необхідністю придбано в ПП «Проект-інвест» за договором поставки від 01.08.2014 року №20 щебінь.

На підтвердження виконання сторонами умов зазначеного договору ПАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів» надано належним чином оформлені видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, картку рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по контрагенту ПП «Проект-інвест», банківські виписки, платіжні доручення, сертифікат відповідності UA1/044/0028242-11, сертифікат від 21.10.2013 року №1770-БЕ.

Придбаний у контрагента товар використано позивачем у власній господарській діяльності, а саме для виробництва залізобетонних виробів, що є одним з основних видів діяльності ПАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів» та засвідчується долученими позивачем до матеріалів справи звітами по випуску готової продукції і витрату матеріалів по формувальному цеху.

В подальшому вказану продукцію реалізовано позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Центрекобуд» за договором поставки від 14.08.2014 року №14-08/14, що підтверджується специфікацією, видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортними накладними.

Оцінивши подані платником докази за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

При цьому, Львівським окружним адміністративним судом обґрунтовано враховано, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, у тому числі товарно-транспортних накладних, на що на обґрунтування своєї позиції посилається відповідач, позицію якого підтримано судом апеляційної інстанції, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте, як у спірному випадку, містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його контрагента на час вчинення спірних поставок, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ПАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Суд першої інстанції також правильно відхилив посилання контролюючого органу на неперебування ПП «Проект-інвест» за юридичною адресою та відсутність у нього в достатній кількості майна, основних фондів, трудових ресурсів як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Зазначена позиція збігається із висновками Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03).

Більш того, як встановлено судом, запис про відсутність ПП «Проект-інвест» за місцезнаходженням внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців лише 03.04.2015 року, тобто після здійснення оспорюваних господарських операцій.

Щодо посилання контролюючого органу на вирок стосовно ОСОБА_1 (директора ПП «Проект-інвест» з 29.12.2014 року), то судом першої інстанції правомірно не взято його до уваги, оскільки дані податкового обліку за наслідками спірних поставок сформовано позивачем у серпні 2014 року та 12.12.2014 року, коли директором ПП «Проект-інвест» був ОСОБА_2, який відповідно до його пояснень, наведених в акті перевірки, особисто до 29.12.2014 року здійснював керівництво цим підприємством.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів, які підтверджували б фіктивний характер господарських операцій з придбання ПАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів» товарно-матеріальних цінностей у контрагента, узгодженість дій позивача з ПП «Проект-інвест» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальника, відповідачем не подано.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції пов'язані з господарською діяльністю ПАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів», спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вищезазначеним контрагентом позивача, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та визнання протиправними і скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно зі ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і без достатніх підстав скасував обґрунтовану та законну постанову суду першої інстанції, то постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016 року підлягає скасуванню із залишенням у силі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 року.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів» - задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2016 року - скасувати.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун