Ухвала суду № 63807477, 14.12.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 грудня 2016 рокусправа № 804/443/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Чабаненко С.В.

суддів: Прокопчук Т.С. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання:Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року по справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0011731706 від 10.08.2015р., яким позивачу нараховано штрафні санкції на загальну суму 3659,56грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0011731706 від 10.08.2015р., яким позивачу нараховано штрафні санкції на загальну суму 3659,56грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити.

Позивач в судове засідання не прибув, надіслав до суду клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутності, проти доводів апеляційної скарги заперечив. Представник відповідач, належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є поштове повідомлення, в судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив.

Згідно ч. 4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників сторін апеляційної скарги не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Криворізькій центральній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області як платник податків та зборів, в тому числі ЄСВ.

10.08.2016 року посадовими особами відповідача прийнято рішення НОМЕР_1, яким на підставі ч.10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464 від 08.07.2010 р. (далі - Закон № 2464) ФОП ОСОБА_1 нараховано штрафні санкції на загальну суму 3659,567 грн., в т.ч. штраф у розмірі 502,27 грн. (10% до 01.01.2015 року) за період з 21.01.2014 року по 21.07.2015 року, штраф у розмірі: 760,77 (20% з 01.01.2015 року) за період з 21.01.2015 року по 21.07.2015 року, пеня у розмірі 2396,52 грн. (0,1 % суми недоїмки).

Підставою для прийняття відповідачем вказаного рішення стало те, що позивачем в період з жовтня 2013 року по червень 2015 року помилково при сплаті до бюджету ЄСВ, який підлягав зарахуванню на рахунок для ЄСВ фізичних осіб-підприємців № 37197204000481 в УДКС у Дніпропетровській області, фактично перераховано належні до сплати суми на інший рахунок № 37190201000481 в УДКС у Дніпропетровській області, призначений для оплати ЄСВ на заробітну плату найманих працівників.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач вчасно та в повному обсязі виконав вимоги законодавства щодо сплати єдиного внеску, а при виявленні помилкового направлення коштів на інший рахунок вжив всіх залежних від нього заходів для перерахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на вірний рахунок, натомість контролюючий орган, в порушення приписів чинного законодавства, не здійснив у встановлений строк необхідні дії для такого перерахування, тому накладення штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування сум єдиного внеску на позивача є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 передбачено, що платниками єдиного внеску є роботодавці, а саме підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі, філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закон № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до територіального органу Державної фіскальної служби у строки, в порядку та за формою, встановленими ДФС за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Частиною 5-7 ст. 9 Закон № 2464 визначено, що сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Державної фіскальної служби, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування. Для зарахування єдиного внеску в органах Державного казначейства України відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному територіальному органу Державної фіскальної служби. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску. Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується Державним казначейством України та Державною фіскальною службою за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Розрахункове обслуговування територіального органу Державної фіскальної служби здійснюється відповідно до умов договорів між органами Державного казначейства України і власниками рахунків. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закон № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі зазначених норм позивачем в повному обсязі був сплачений єдиний внесок в період жовтень - грудень 2013 року, 2014 році та першому півріччі 2015 року, що підтверджується відповідними квитанціями, в яких призначення платежу вказано як «єдиний соціальний внесок 34.7%» . (а.с. 26-33).

Крім того з платіжних документів вбачається, що єдиний внесок сплачувався позивачем помилково на р/р 37190201000481, який також являється розрахунковим рахунком в УДКС у Дніпропетровській області, замість р/р 37197204000481.

Виявивши помилку, позивач направив на адресу відповідача лист № 6 від 02.07.2015 року та лист № 7 від 12.07.2015 року щодо зарахування сплачених коштів позивача по сплаті єдиного внеску з р/р 37190201000481 на р/р 37197204000481(а.с. 24-25).

Лише 21.07.2015 року податковим органом здійснено перерахування коштів на рахунок 37197204000481 (код платежу 71040000) у сумі 8826,37 грн., про що платника повідомлено листом № 7591/10/04-81-20.

Відповідно до частини 11 статті 9 Закону № 2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що оскільки суму єдиного внеску позивачем перераховано на неправильний рахунок, тому після закінчення граничних строків сплати, визначених Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", узгоджена сума такого податкового зобов'язання стає сумою податкового боргу, і платник податків підлягає притягненню до відповідальності відповідно до законодавства.

Проте, з урахуванням встановлених судом обставин, доводи апеляційної скарги колегія суддів розцінює критично, з огляду на наступне.

Згідно вимог частини 3 статті 25 Закону № 2464 суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

За приписами частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464:

- на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу;

- за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платника накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно частини першої статті 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Відповідно до частини п'ятої статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Відповідно до пункту 3.1 Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого спільним наказом Міністерства фінансів України та Міністерства доходів та зборів від 19.09.2013 № 493/815, яке було чинним на час сплати позивачем єдиного соціального внеску, страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719, відкриті на ім'я територіальних органів Міндоходів в управліннях (відділеннях) Казначейства.

Пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Отже, здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в межах встановленого строку, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Отже, такі дії платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання не можуть бути підставою для застосування штрафних фінансових санкцій та нарахування пені, оскільки відповідні грошові зобов'язання були перераховані позивачем на єдиний казначейський рахунок. Таким чином, помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати грошового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання, а відтак і для застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені.

Крім того, судом вірно встановлено, що позивач повідомив податковий орган про помилкове зарахування ЄСВ на інший розрахунковий рахунок, призначений для сплати ЄСВ на заробітну плату найманих працівників у строк встановлений податковим законодавством для сплати даного виду збору, що також свідчить про відсутність підстав для застосування щодо нього штрафних (фінансових) санкцій та пені.

Колегія суддів, враховуючи вищенаведене, вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції залишається без змін.

Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року по справі № 804/443/16 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:С.В. Чабаненко

Суддя:Т.С. Прокопчук

Суддя:А.В. Шлай