Постанова № 63807460, 29.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 грудня 2016 року письмове провадження № 826/10288/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0021331501 від 18.11.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно нарахував позивачу штрафні санкції на підставі необґрунтованого Акта перевірки, за наслідками якої останній дійшов висновку про несвоєчасність погашення позивачем податкового зобов'язання з ПДВ за період 2013-2015 роки.

Відповідач надав суду заперечення проти позову, в яких зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесене на підставі акта перевірки, під час якої встановлено несвоєчасність погашення позивачем самостійно визначеного податкового зобов'язання з ПДВ.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, керуючись ч.6 ст.128 КАС України, суд встановив:

Відповідачем проведено перевірку своєчасності сплати позивачем узгоджених податкових зобов'язань до бюджету, за результатами якої складено Акт № 5013/26-56-11-01-18 від 12.11.2015.

Відповідно до Акта перевірки встановлено, що позивачем протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з ПДВ.

На підставі вказаного Акта перевірки відповідач виніс податкове повідомлення-рішення № 0021331501 від 18.11.2015, згідно з яким за затримку понад 30 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 247 908,35 грн. визначено штраф у розмірі 20 % у сумі 49 581,67 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач вказав, що ним було оплачено податкове зобов'язання за листопад 2013 року в сумі 22 825 грн. на підставі платіжного доручення від 27.12.2013 № 820019 та з грудень 2013 року в сумі 52 508 грн. на підставі платіжного доручення від 15.01.2014 № 5 з дотриманням граничних строків.

Однак, відповідач направив позивачу податкову вимогу від 12.11.2014 № 5731-25 щодо несплати ПДВ.

У зв'язку з цим позивач направив відповідачу листи від 02.12.2014 № 068/01-471 та від 09.12.2014 № 068/01-483, якими поінформував останнього про своєчасну сплату ПДВ та просив зарахувати їх на рахунок № 31111029700008, за яким обліковується ПДВ.

25.12.2014 на підставі власного висновку № 11485-20 відповідач самостійно здійснив перерахунок коштів у сумі 75 333 грн. на рахунок № 31111029700008.

Проаналізувавши та оцінивши наявні у справі докази та встановлені обставини, суд зазначає наступне.

Як видно зі змісту Акта перевірки від 18.11.2015, останній складено за наслідками проведення камеральної перевірки.

За приписами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Порядок проведення камеральної перевірки визначено статтями 75, 76 та 86 ПК України та Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затвердженими Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 № 165 (далі - Методичні рекомендації).

Так, камеральна перевірка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Згідно з п.2.1 Методичних рекомендацій камеральна перевірка даних, заявлених у податковій звітності, проводиться протягом 30 календарних днів (якщо інше не передбачено Кодексом), що настають за граничним терміном отримання такої звітності.

Відповідно до п.п.2.5.1 п.2.1 Методичних рекомендацій після закінчення строку, наданого платнику податків в інформаційному (електронному) повідомленні для самостійного виправлення помилок, проводиться камеральна (електронна) перевірка, за наслідками якої складається (формується): у разі встановлення помилок (порушень) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності - Акт про результати камеральної перевірки.

Згідно з п.п.3.1.1 п.3 1 Методичних рекомендацій податкова звітність, подана платником ПДВ, проходить арифметичний та логічний контроль - автоматизовану перевірку, складовими якої є:

3.1.1.1. перевірка правильності визначення податкового періоду (відповідно до статті 202 Кодексу), своєчасності надання звітності (дотримання строків, встановлених пунктом 49.18 статті 49 та статтею 203, з урахуванням пункту 49.20 статті 49 Кодексу), правильності вибору форми декларації;

3.1.1.2. перевірка логічного зв'язку між окремими звітними і розрахунковими показниками, перевірка узгодженості показників, що переносяться з додатків до декларацій, порівняння звітних показників з показниками попередніх звітних періодів.

3.1.1.3. перевірка відповідності значень окремих рядків декларації звітного (податкового) періоду значенням окремих рядків декларації попереднього звітного (податкового) періоду, а саме:

рядка 21.1 - значенню рядка 20.2,

рядка 21.2 - значенню рядка 24 (з урахуванням графи 6 уточнюючих розрахунків попереднього звітного (податкового) періоду).

Значення рядка 21.3 звіряється з сумою, зазначеною в акті перевірки, складеному у звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п.п.3.1.2 п.3.1 Методичних рекомендацій у разі встановлення арифметичних та/або логічних помилок такі дані враховуються при проведенні камеральних (електронних) перевірок.

3.1.3. З метою виявлення та упередження можливих порушень податкового законодавства при камеральній (електронній) перевірці проводиться:

3.1.3.1. перевірка обґрунтованості застосування ставок податку (статті 193 - 195 Кодексу) і податкових пільг (стаття 197, підрозділ 2 розділу XX Кодексу, міжнародні договори (угоди), ратифіковані Верховною Радою України), правильності відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування.

3.1.3.2. попередня оцінка податкових декларацій і розрахунків щодо достовірності окремих звітних показників, наявності сумнівних фактів або невідповідностей, що вказують на можливі порушення податкового законодавства.

3.1.3.3. при перевірці декларацій, в яких заповнені рядки 8.1, 8.1.1 та 16.1 - 16.1.3, необхідно з'ясувати причини коригування, правильність заповнення форми та відповідність цих коригувань статті 192 Кодексу.

3.1.3.4. відпрацювання сум податку на додану вартість, які формують податковий кредит за податковими накладними, не зареєстрованими в ЄРПН.

3.1.3.5. відпрацювання руху імпортованих та/або підакцизних товарно-матеріальних цінностей. Таке відпрацювання проводиться шляхом звірки кодів УКТ ЗЕД, зазначених в:

імпортних ВМД платника податку та податкових накладних, виписаних покупцю;

податкових накладних, отриманих від постачальника, та податкових накладних, виписаних платником податку.

3.1.3.6. перевірка правильності відображення даних, задекларованих в уточнюючому розрахунку. Камеральна (електронна) перевірка уточнюючого розрахунку проводиться протягом 30 днів, наступних за днем фактичного його подання.

3.1.3.7. зіставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією, отриманою від митних органів та з інших джерел. При цьому враховуються результати автоматизованого зіставлення (наказ № 85) даних додатка 5 до декларації, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, ЄРПН, баз МД (по мірі впровадження відповідного програмного забезпечення).

Разом з тим, як видно з Акта перевірки від 18.11.2015 предметом перевірки була своєчасність сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість. В той же час, відповідно до ст.75 ПК України час вказані питання є предметом документальної перевірки. Підстави та порядок проведення документальної перевірки передбачені статтями 75 78 та 79 ПК України. Отже, відповідач, провівши фактично документальну невиїзну перевірку позивача, без дотримання наведених вище норм ПК України, оформив її результати як за наслідками камеральної перевірки. Крім того, порушивши порядок проведення камеральних перевірок, відповідач не дотримався вимог Методичних рекомендацій в частині питань, які можуть бути предметом камеральної перевірки, та склав акт, який теж не відповідає вимогам, вказаним у Методичних рекомендаціях.

Відповідно до пункту 4.5 Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими задекларовано від'ємне значення та/або бюджетне відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України №522 від 19.06.2012 (далі Регламент), результати камеральної перевірки оформлюються актом в разі: встановлення факту заниження (завищення) податкових зобов'язань або завищення (заниження) податкового кредиту та відповідно зменшення (збільшення) суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту або заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість; відмови у наданні бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість та виявлення заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування.

З аналізу наведених норм слідує, що при проведенні камеральної перевірки дослідженню підлягають саме дані податкової звітності, а отже в акті за результатами проведення камеральної перевірки можуть бути зафіксовані лише встановлені помилки (порушення) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності.

При проведенні камеральної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість, регламентом встановлений вичерпний перелік порушень в результаті виявлення яких контролюючий орган має право складати саме акт камеральної перевірки. До такого переліку порушень не відноситься встановлення порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Суд зазначає, що термін сплати узгоджених грошових зобов'язань не є даними податкової звітності, які досліджуються під час проведення камеральної перевірки, а отже, податковим органом, не в спосіб встановлений законодавством складено акти камеральних перевірок з посиланням на таке порушення, як несвоєчасна сплата узгодженої суми грошових зобов'язань.

Аналізуючи норми Податкового Кодексу України суд вважає, що контролюючий орган при проведенні камеральної перевірки може перевіряти дані єдиного реєстру податкових накладних, та при виявленні розбіжності - провести документальну позапланову виїзну перевірку.

Також суд зазначає, що у статті 200 Податкового кодексу України містяться положення щодо камеральної перевірки звітності з податку на додану вартість.

Зокрема, відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Отже, наведеною нормою законодавцем для контролюючого органу встановлено строк проведення камеральної перевірки заявлених платником податків даних у податкових деклараціях з податку на додану вартість - протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації.

В даному випадку відповідач провів камеральну перевірку 12.11.2015 щодо податкових зобов'язань з ПДВ за період 2013-2015 років, тобто поза межами граничного терміну проведення такого виду перевірки декларацій з податку на додану вартість, встановленого пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України.

Порушення строків проведення камеральної перевірки свідчить про її незаконність, що, у свою чергу, дає підстави для висновку про незаконність прийнятих за її результатами й оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення.

Стосовно висновків, зроблених під час перевірки про те, що позивач несвоєчасно здійснив оплату самостійно визначеного податкового зобов'язання за період 2013-2015 роки, то з Акта перевірки неможливо встановити в який період і в якому розмірі позивачем було саме прострочено сплату податкового зобов'язання з ПДВ. Як видно з матеріалів справи, позивач здійснив своєчасну оплату податкового зобов'язання з ПДВ за листопад та грудень 2013 року, однак у платіжному дорученні помилково був вказаний рахунок для обліку доходів Державного бюджету з призначенням платежу «Інші надходження», замість «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів». Тобто грошові кошти, спрямовані на оплату самостійно визначеного зобов'язання з ПДВ були своєчасно зараховані до Державного бюджету України, але із помилковим зазначенням призначення платежу.

Суд вважає, що вказана помилка позивача могла бути своєчасно виявлена та відкоригована, за умови дотримання відповідачем вимог щодо строків проведення камеральних перевірок. Крім того, суд звертає увагу, що надходження коштів, спрямованих на оплату самостійно визначеного податкового зобов'язання, на Єдиний казначейський рахунок свідчить про виконання податкового зобов'язання. Тому, оскільки в даному випадку позивач спрямував кошти на рахунки надходжень до Державного бюджету України, то його податкове зобов'язання з ПДВ вважається виконаним.

Таким чином, перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведеним у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про те, що суб'єкт владних повноважень діяв не на підставі та не у спосіб, встановлений законом.

За приписами статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У постанові від 27.01.2015 по справі №21-425а14 (в Єдиному державному реєстрі судових рішень №43075087) Верховний Суд України виклав правову позицію, відповідно до якої невиконання контролюючим органом вимог закону щодо порядку призначення та проведення перевірок призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

За приписами частин 1 та 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Відтак, враховуючи висновок суду про протиправність дій відповідача щодо проведення камеральної перевірки позивача, суд вважає, що така перевірка не має правових наслідків, складений за наслідками такої перевірки акт не може вважатися належними та допустимим доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Оскільки в обґрунтування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладені висновки акта камеральної перевірки №5013/26-56-11-01-18 від 12.11.2015, то оскаржуване податкові повідомлення-рішення прийняте протиправно, у зв'язку з чим позов про його скасування підлягає задоволенню.

До того ж, ще слід зазначити, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки даний позов підлягає задоволенню повністю, а згідно наявної у справі квитанції №0.0.541965362.1 від 22.04.2016 позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 1378,0 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 86, 94, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Комунального підприємства «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 18.11.2015 № 0021331501.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 003471701 від 21.08.2015, винесене Державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Шевченківському районі м. Києва.

Стягнути на користь Комунального підприємства «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» (код ЄДРПОУ 26387108) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління державної фіскальної служби України в м. Києві

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Суддя Р.О. Арсірій