Постанова № 63807237, 27.12.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2016 року справа № 823/1854/16

м. Черкаси

13 год. 32 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Каліновської А.В.,

при секретарі Баклаженко Н.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Черкаси» про застосування арешту коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом, в якому просить застосувати арешт коштів на рахунках товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Черкаси».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що співробітниками податкової інспекції було здійснено вихід за місцезнаходженням АЗС товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Черкаси» з метою вручення направлення та наказу на проведення перевірки відповідача. Відповідно до п. 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу склали акт №737/23-01-40-00 від 26.07.2016, яким засвідчили факт відмови від підписання направлення на перевірку, отримання наказу на перевірку та відмови у допуску до проведення перевірки. В силу положень Податкового кодексу України, в разі відмови платника податків допустити посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення, до такого платника податків може бути застосований адміністративний арешт його майна. В свою чергу, арешт коштів на рахунку платника податків згідно абз. 2 пп. 94.6.2 п.9 5.6 ст. 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Таким чином, у зв'язку із відмовою уповноважених осіб товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Черкаси» від допуску перевіряючих до проведення перевірки позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом та просить застосувати арешт коштів на рахунках товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Черкаси».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечив та зазначив, що необхідною умовою для застосування арешту грошових коштів на рахунках є відсутність у платника податків майна, що передбачено пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України, однак позивачем не надано суду доказів про наявність податкового боргу ТОВ «Регіон Черкаси» та відсутність в останнього майна, що може бути джерелом погашення податкового боргу. Крім того, представник відповідача зазначив, що контролюючим органом порушено вимоги п. 7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №568, оскільки для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, однак контролюючий орган звернувся до суду в грудні 2016 року, в той час, як рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків №2419/23-01-40-00 прийнято 27.07.2016. Також представник відповідача вказав, що контролюючим органом порушено принцип пропорційності, оскільки позивачем не вказані конкретні банківські рахунки, на які необхідно накласти арешт та суми коштів, які повинні бути арештовані. Враховуючи вищенаведене, представник відповідача вважає, що адміністративний позов є безпідставним та необґрунтованим, а тому в його задоволенні слід відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон Черкаси» зареєстроване як юридична особа 23.08.2014, ідентифікаційний код 39362913.

25.07.2016 на підставі пп. пп. 80.2.3, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80,п.9 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України начальником державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області прийнято наказ № 1527 про проведення фактичної перевірки ТОВ «Регіон Черкаси».

На підставі пп. пп. 80.2.3, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, п.9 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України та наказу від 25.07.2015 № 1527, начальником державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на посадових осіб цієї інспекції 26.07.2016 виписані направлення на перевірку ТОВ «Регіон Черкаси».

Відповідно до п. 80.4 статті 80 Податкового кодексу України перед початком фактичної перевірки посадовою особою державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області проведена контрольна розрахункова операція, а саме за місцем знаходження АЗС: м. Черкаси, пр-т Хіміків, 47/1 здійснено придбання пального марки А-92 в кількості 20 л, шляхом предявлення оператору АЗС скетч-картки (номіналом 20л А-92) як засобу платежу, випущеної ТОВ Регіон Черкаси для відпуску пального. Оператор АЗС здійснив відпуск пального через паливо-роздавальну колонку та не видав чек.

Після вказаного особі, що фактично провела розрахункову операцію предявлено копію наказу № 1527 від 25.07.2016 та надано для підпису направлення на проведення фактичної перевірки, однак вказана особа відмовилася від отримання наказу та підпису у направленнях, а також відмовила у допуску до проведення перевірки.

Відповідно до п. 81.2 статті 81 Податкового кодексу України посадовими особами державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області складено акт №737/23-01-40-00 від 26.07.2016 про відмову від підпису у направленнях на перевірку, отримання копії наказу та відмови у допуску до проведення перевірки.

27.07.2016 начальником державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області винесено рішення № 2419/23-01-40-00, відповідно до якого застосовано умовний адміністративний арешт майна (всього рухомого та нерухомого) платника податків товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Черкаси», код ЄДРПОУ 39362913, м. Черкаси, вул. Смілянська, 118, офіс 210.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд враховує, що відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Статтею 80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Пунктом 81.2 статті 81 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області зафіксовано факт відмови від допуску до проведення перевірки ТОВ «регіон Черкаси», про що складено акт №737/23-01-40-00 від 26.07.2016.

Відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі-арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обовязків, визначених законом.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Отже, норми статті 94 ПК України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від предмета такого арешту.

Водночас чинне законодавство послідовно розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків.

Адміністративний арешт майна платника податків відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК України накладається за рішенням керівника органу державної податкової служби, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Натомість арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 цього ж Кодексу здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає.

При цьому, підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Загальна процедура застосування адміністративного арешту майна платника податків регулюються Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, який затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України №568 від 10.10.2013 року.

Пунктами 7.1, 7.3 вказаного Порядку №568 встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу доходів і зборів до суду. Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, положення п. 7.3 Порядку №568 суперечать положенням ст. 94 Податкового кодексу України, оскільки відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 цього ж Кодексу арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду та жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає, в той час, як п 7.3 положення №568 визначено, що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Слід зазначити, що вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта (Положення №568) нормам закону (кодифікованому закону Податкову кодексу України) слід застосовувати норми саме закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Таким чином, твердження представника відповідача про те, що контролюючим органом порушено вимоги п. 7.3 Порядку №568, оскільки вказаний позов поданий не у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків №2419/23-01-40-00 від 27.07.2016 - є необґрунтованим, з огляду на вищезазначене.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 05.09.2016, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 по справі №823/1012/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Черкаси» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу і рішення в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю, тобто вказаними судовими рішеннями встановлено законність винесеного начальником державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області рішення від 27.07.2016 №2419/23-01-40-00 про застосування адміністративного арешту майна ТОВ «Регіон Черкаси» у звязку із не допуском платником податків до перевірки посадових осіб податкового органу за наявності законних підстав для її проведення.

Частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи, що підставою для арешту коштів є не допуск платником податків до перевірки посадових осіб податкового органу за наявності законних підстав для її проведення, факт якого встановлено судом, у звязку з чим суд дійшов висновку про застосування арешту коштів на рахунках у банках, обслуговуючих товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон Черкаси».

Посилання представника відповідача на те, що позивачем не надано суду доказів про наявність податкового боргу ТОВ «Регіон Черкаси» та відсутність в останнього майна, що може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідності до пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України не береться судом до уваги, з огляду на наступне.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження, такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

У листі «Щодо застосування адміністративного арешту коштів» №642/12/13-13 від 29.04.2013 Вищий адміністративний суд України зазначив, що відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не повинна розглядатися судами як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Слід зазначити, що норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну та регулюють різні правовідносини, оскільки норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків, натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

З урахуванням викладеного, суд відхиляє доводи представника відповідача про ненадання позивачем доказів щодо наявності податкового боргу та відсутності у ТОВ «Регіон Черкаси» майна, що може бути джерелом погашення податкового боргу та вжиття заходів з метою забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань, як підставу для відмови в задоволенні адміністративного позову, оскільки підставою для застосування арешту коштів є факт не допуск платником податків до перевірки посадових осіб податкового органу за наявності законних підстав для її проведення.

Крім того, твердження представника відповідача про те, що контролюючим органом порушено принцип пропорційності, оскільки ним не вказані конкретні банківські рахунки ТОВ «Регіон Черкаси», на які необхідно накласти арешт та суми коштів, які повинні бути арештовані не приймається судом, з огляду на наступне.

Постановою Національного Банку України №22 від 21.01.2004 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), вимоги якої поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також, на стягувачів та є обов'язкові для виконання ними (пункти 1.1 та 1.3 Інструкції).

Главою 10 Інструкції, визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 10.2 Інструкції передбачає, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів, може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 10.3 Інструкції).

Враховуючи, що податковим законодавством України на платника податків покладено обовязок у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення, тому вразі такого протиправного не допуску, платник податків несе відповідальність, зокрема, у вигляді арешту коштів на рахунках.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем субєктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 14, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Застосувати арешт коштів на рахунках у банках, обслуговуючих товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон Черкаси» (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 118, оф. 210, ідентифікаційний код 39362913).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Каліновська

Повний текст рішення виготовлено 29 грудня 2016 року.