Постанова № 63806690, 29.12.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4765/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2016 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Глуханчук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю КЕЙ-КОЛЕКТ до Київського відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2, про скасування постанов про накладення арешту на майно,

ПОСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю КЕЙ-КОЛЕКТ звернулось до суду з адміністративним позовом до Київського відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_3, про скасування постанов №366676 від 31 березня 2008 року, №17326131 від 25 травня 2011 року, №32443207 від 03 травня 2012 року, в частині накладення арешту на майно, а саме: квартиру №162, за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, буд. 92.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про те, що 10 березня 2006 року між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №1411-08ПОУП. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором був укладений іпотечний договір від 10 березня 2006 року, за умовами якого Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю (АКІБ УкрСиббанк) нерухоме майно - квартиру № 162 за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, буд. 92.

Згідно договору факторингу від 12 грудня 2011 року №1 ПАТ УкрСиббанк передало у власність ТОВ Кей-Колект права вимоги за зобовязаннями по кредитному договору та договору іпотеки.

19 липня 2016 року позивачу при зверненні до нотаріуса стало відомо, що на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки накладено арешт, згідно постанови №366676 від 31 березня 2008 року, виданої Другим відділом ДВС Київського районного управління юстиції у м. Одесі, постанов №17326131 від 25 травня 2011 року та №32443207 від 03 травня 2012 року, виданих Другим Київським відділом ДВС Одеського міського управління юстиції.

Позивач вважає, що дані арешти були накладені з порушенням вимог законодавства, оскільки державними виконавцями під час виконавчого провадження не повною мірою були проведені виконавчі дії, передбачені ч. 2 ст. 54 Закону України Про виконавче провадження, відповідно до якого на державного виконавця покладено обов'язок повідомити заставодержателя про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно, або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснити заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Зважаючи на вищевикладені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У судове засідання, призначене на 21 грудня 2016 року з'явились представник позивача та представник третьої особи.

Відповідач у судове засідання не зявився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно. Письмові заперечення відповідача на адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю КЕЙ-КОЛЕКТ до суду не надходили.

Представник третьої особи, відповідно до наявних у матеріалах справи заперечень проти задоволення позову заперечує, з огляду на те, що права позивача оскарженими постановами не порушені, оскільки позивач не був стороною виконавчого провадження під час їх прийняття, отже державний виконавець діяв правомірно.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, заслухавши думки представника позивача та третьої особи, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній письмовими доказами та запереченнями.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, судом встановлено наступні обставини та факти.

10 березня 2006 року між АКІБ УкрСибБанк (правонаступником якого є ПАТ УкрСибБанк) та ОСОБА_3 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 1411-08 ПОУ П в іноземній валюті на суму 25 848, 00 доларів США, що еквівалентно 130 532, 40 грн. за курсом НБУ на день укладання Договору (а.с.8-12).

Зобовязання за кредитним договором від 10 березня 2006 року № 1411-08 ПОУ П було забезпечено Іпотечним договором від 10 березня 2006 року, згідно якого Іпотекодавець (ОСОБА_3) передає в іпотеку Іпотекодержателю (АКІБ УкрСибБанк) нерухоме майно однокімнатну квартиру за адресою; АДРЕСА_1, (а.с. 13-15).

12 грудня 2011 року між ПАТ УкрСиббанк та ТОВ Кей-Колект укладено Договір факторингу № 1 та Договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, за якими право вимоги за кредитним договором від 10 березня 2006 року №1411-08 ПОУ П та договором іпотеки від 10 березня 2006 року перейшло до ТОВ Кей-Колект (а.с. 18-22).

Договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 12 грудня 2011 року за реєстровим номером № 5207-5208 (а.с. 22-24).

19 липня 2016 року позивачу - ТОВ Кей-Колект при зверненні до нотаріуса стало відомо, що на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором від 10 березня 2006 року накладено арешт.

Згідно відомостей з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, постановою Другого відділу ДВС Київського районного управління юстиції у м. Одесі від 31 березня 2008 року №366676 накладено арешт та оголошено заборону відчуження на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Другого Київського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції від 25 травня 2011 року ВП №17326131 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження накладено арешт на майно ОСОБА_3 - квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Другого Київського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції від 03 травня 2012 року ВП №32443207 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, накладено арешт на майно ОСОБА_3 - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 98).

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про скасування вказаних постанов про накладення арештів на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, оскільки вважає, що дані арешти накладено з порушенням вимог п. 4 ст. 54 Закону України Про виконавче провадження та прав ТОВ Кей-Колект, якому належить право на звернення стягнення на предмет іпотеки, чому перешкоджає накладений арешт.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону України Про виконавче провадження, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 54 Закону України Про виконавче провадження.

У відповідності з ч. 4 ст. 54 Закону України Про виконавче провадження, про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Згідно договору факторингу від 12 грудня 2011 року №1 ПАТ УкрСиббанк передало ТОВ Кей-Колект права вимоги за зобовязаннями по кредитному договору та договору іпотеки з третьою особою.

Згідно відомостей з Державного реєстру іпотек, іпотека на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрована за Іпотекодержателем - ТОВ Кей-Колект 20 квітня 2012 року (а.с. 17).

Отже, права ТОВ Кей-Колект як іпотекодержателя за договором іпотеки виникли з моменту державної реєстрації іпотеки, тобто з 20 квітня 2012 року.

Таким чином, на момент накладення арештів на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, згідно постанов від 31 березня 2008 року №366676, а також від 25 травня 2011 року ВП №17326131, у позивача не виникло прав іпотекодержателя.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що у відповідача при прийнятті постанов від 31 березня 2008 року та 25 травня 2011 року не виникло й обов'язку, передбаченого ч. 4 ст. 54 Закону України Про виконавче провадження, повідомляти ТОВ Кей-Колект про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, з роз'ясненням права на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Отже, прийняттям вищевказаних постанов про накладення арешту від 31 березня 2008 року та 25 травня 2011 року, права позивача не порушені.

В свою чергу, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову у позові.

Аналогічна правова позиція неодноразово висвітлювалась Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах від 13 серпня 2015 року К/800/54084/14, від 08 жовтня 2015 року К/800/34211/15.

З огляду на зазначене, адміністративний позов в частині оскарження постанов про накладення арешту №366676 від 31 березня 2008 року та №17326131 від 25 травня 2011 року задоволенню не підлягає.

Що стосується постанови державного виконавця Другого Київського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції від 03 травня 2012 року ВП №32443207 про накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, судом встановлено, що її прийнято державним виконавцем з порушенням вимог ч. 4 ст. 54 Закону України Про виконавче провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу ТОВ Кей-Колект повідомлень про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, від Другого Київського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції не надходило, що свідчить про порушення приписів ч. 4 ст. 54 Закону України Про виконавче провадження та протиправність спірної постанови.

Отже, в частині позовних вимог про скасування постанови про арешт майна боржника від 03 травня 2012 року ВП №32443207, даний позов підлягає задоволенню.

Щодо доводів представника третьої особи стосовно порушення позивачем строків звернення до суду з вимогами щодо оскарження спірних постанов про накладення арешту на квартиру №162, за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, буд. 92, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 19 липня 2016 року позивач ТОВ Кей-Колект при зверненні до нотаріуса із заявою про надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно отримав інформаційну довідку, з якої, як стверджує позивач, він дізнався, що на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором від 10 березня 2006 року накладено арешти, згідно спірних постанов.

До суду з даним позовом позивач звернувся 20 вересня 2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У своєму клопотанні представник третьої особи вказує на порушення позивачем спеціального строку звернення до суду на оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, встановленого ч. 2 ст. 181 КАС України.

Дійсно частиною 2 статті 181 КАС України передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Водночас, положення вказаної застосовуються в сукупності з ч. 1 ст. 181 КАС України, відповідно до якої учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, встановлений ч. 2 ст. 181 КАС України спеціальний десятиденний строк застосовується при зверненні до суду учасників виконавчого провадження. Однак, товариство з обмеженою відповідальністю Кей- Колект не було учасником виконавчого провадження, відповідно не мало доступу до матеріалів виконавчого провадження.

Отже, зважаючи на те, що про наявність оскаржуваних постанов TOB Кей-Колект дізналося при зверненні до нотаріуса 19.07.2016 року, строк на оскарження, згідно ч. 2 ст. 99 КАС України, обчислюється з цієї дати, а відтак не сплив.

З приводу тверджень представника третьої особи стосовно того, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача, якого на час прийняття спірних постанов не існувало, оскільки Київський відділ Державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області створено 22.07.2015 року та він не є правонаступником ліквідованих відділів ДВС обласних, районних у містах, міських управлінь юстиції, у тому числі Другого відділу ДВС Київського районного управління юстиції у м. Одесі, Другого Київського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 року Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ, при визначенні процесуального правонаступництва судам слід виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, та враховувати, що якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то в такому випадку суду необхідно залучити до участі у справі їх правонаступників. У випадку ж відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача.

Отже, даний позов пред'явлено позивачем до відповідача, який вважається функціональним правонаступником відділів ДВС, якими прийнято спірні рішення.

Також суд вважає необхідним зазначити, що у даному випадку спірні правовідносини стосуються правомірності дій та рішень відповідача при винесенні постанов про арешт майна та не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно, отже такий спір є публічно-правовими.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З урахуванням встановлених обставин, адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Кей-Колект підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Судові витрати розподілити за правилами ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 11, 69, 70, 71, 72, 86, 122, 128, 158-163, 254 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю КЕЙ-КОЛЕКТ до pКиївського відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2, про скасування постанов про накладення арешту на майно, задовольнити частково.

Скасувати постанову Другого Київського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції від 03 травня 2012 року ВП №32443207, в частині накладення арешту на квартиру №162, за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, буд. 92.

В іншій частині позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано у строк, встановлений статтею 186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Глуханчук