Постанова № 63806067, 28.12.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 р.Справа №804/5290/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретарі судового засіданняОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2016 року ОСОБА_3 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк», в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просить:

- визнати протиправними дії ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області з 25.11.2013 року щодо проведення невиїзної документальної позапланової перевірки ОСОБА_3 з питань неподання в установлений законом строк податкової декларації або розрахунків;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0008941703 від 24.12.2013 року на суму 111602,56 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач 05.08.2016 року дізналась про існування акта перевірки від 05.12.2013 року та податкового повідомлення-рішення №0008941703 від 24.12.2013 року, яке нею не отримувалось, наказу на проведення перевірки податковим органом позивачці не вручалось. Щодо підстав прийняття податкового повідомлення-рішення, позивач вважає, що в даному випадку необхідність встановлення складу прощеного боргу є суттєвою, оскільки якщо за кредитним договором скасована банківська пеня, штрафи та проценти, то вони не є доходом, отриманим як додаткове благо. Представником позивача в судовому засіданні зазначалось про неправомірність підстав проведення перевірки.

Представником відповідача надані суму письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позову, обґрунтовуючи наступним:

- копія наказу про проведення перевірки від 22.11.2013 року №475 та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення 22.11.2013 року, яке повернуто з відміткою про неможливість вручення;

- перевіркою встановлено, що позивач у 4 кварталі 2011 року отримала доход як фізична особа у вигляді додаткового блага з АТ «Укрсиббанк» у сумі 537648,19 грн., однак подала декларацію про майновий стан і доходи з нульовими показниками;

- оскільки на суми доходу, отримані як додаткове благо, податок з доходів фізичних осіб не нараховувався та до бюджету не сплачувався, він нарахований за результатами перевірки оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Від представника третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що 11.10.2011 року АТ «Укрсиббанк» було вручено під підпис ОСОБА_3 повідомлення про анулювання боргу, де вказано про анулювання кредитної заборгованості за кредитним договором №11185933000 від 19.07.2007 року на суму основного боргу 56445,61 дол. США, процентів 523,91 дол. США, що складає 454200,89 грн. по курсу НБУ станом на 11.10.2011 року, штрафні санкції у сумі 79897,30 грн., а також заборгованість за відшкодування понесених АТ «УкрСиббанк» на примусове стягнення коштів в сумі 3550 грн. Загальний розмір списаної (анульованої) заборгованості за кредитним договором становить 537648,19 грн. Також, ОСОБА_3 повідомлено, що відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України анульована сума заборгованості є доходом, отриманим як додаткове благо, та сказано про необхідність сплатити самостійно податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації на доходи фізичних осіб.

Представники сторін та третьої особи в судовому засіданні підтримали обрані правові позиції.

Дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до інформації з управління міграційної служби України у Дніпропетровській області від 29.08.2013 року громадянка ОСОБА_3 проживає за адресою: проспект імені Газети «Правда»АДРЕСА_1, м. Дніпропетровськ, 49000 (а.с.118).

Як вбачається із матеріалів справи, що 22.11.2013 року Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, у звязку з неподанням в установлений законом строк податкової декларації або розрахунків, прийнято наказ №475 «Про проведення невиїзної документальної позапланової перевірки фізичної особи ОСОБА_3» та направлення №11181/6/04-61-173, які були направлені на адресу позивача 22.11.2013 року засобами поштового звязку рекомендованим листом. Зазначене поштове відправлення повернуто на адресу відповідача 12.12.2013 року з відміткою про неможливість вручення через те, що за даною адресою ОСОБА_3 не проживає (а.с.102-104).

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України та наказу №475 від 22.11.2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_3, яка протягом 2011 року отримувала дохід у вигляді додаткового блага, з якого при нарахуванні не утримувався податок на доходи фізичних осіб, про що складено акт від 05.12.2013 року №1089/04-61-17-03/НОМЕР_1 (а.с.105-108).

Висновком документальної позапланової невиїзної перевірки встановлені порушення позивачем:

- підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, підпункту «в» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України у результаті неподання податкової декларації за період, що перевірявся, в тому числі за 2011 рік;

- абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік у розмірі 89146,05 грн.

03.12.2013 року засобами поштового звязку надіслано лист №11770/6/1703, яким запрошено ОСОБА_3 до податкової інспекції для підпису та отримання акту перевірки, однак поштове відправлення надіслано на адресу податкової інспекції у звязку з неотриманням позивачем (а.с.109-110).

05.12.2013 року відповідачем складено акт №113/04-61-17-03/287309783 «Про неявку ОСОБА_3 для ознайомлення, підписання та отримання акту документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_3, яка протягом 2011 року отримувала дохід у вигляді додаткового блага, з якого при нарахуванні не утримувався податок на доходи фізичних осіб» (а.с.112).

Акт перевірки від 05.12.2013 року №1089/04-61-17-03/НОМЕР_1 надіслано на адресу позивача 05.12.2013 року листом №12045/6/1703 (а.с.111).

На підставі акту перевірки від 05.12.2013 року №1089/04-61-17-03/НОМЕР_1, відповідачем прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №0008941703 від 24.12.2013 року про збільшення суми грошового зобовязання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 111602,56 грн., в тому числі за основним платежем 89146,05 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 22456,51 грн. (а.с.113).

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення отримано Максименко особою, що проживає за зареєстрованою адресою позивача по проспекту Газети «Правда»АДРЕСА_1 (а.с.114).

Судом встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято за наслідками проведення відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки з питань оподаткування податком на доходи фізичних осіб з окремих видів доходів, отриманих як додаткове благо, з якого при нарахуванні не утримувався податок на доходи фізичних осіб протягом 2011 року.

З акту перевірки вбачається наступне:

- ОСОБА_3 як фізична особа податкову декларацію про майновий стан і доходи платника податків з приводу декларування доходу, отриманого у вигляді додаткового блага, до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська за 2011 рік не надала;

- на запит №3910/7/171 від 23.08.2013 року ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська отримано листа від АТ «Укрсиббанк» від 12.09.2013 року №10-23/31582, у якому повідомлено те, що АТ «Укрсиббанк» було прийнято самостійне рішення з врученням боржнику відповідного повідомлення про анулювання (прощення) боргу ОСОБА_3 в сумі 537648,19 грн.;

- згідно з інформацією ЦБД Державного реєстру фізичних осіб ДПС України із сум отриманого доходу, отриманого як додаткове благо 537648,19 грн. податок з доходів фізичних осіб не нараховувався та до бюджету не сплачувався.

З огляду на встановлені актом перевірки порушення, оскаржуване податкове повідомлення-рішення складається з наступних сум:

- 89146,05 грн. сума податку з доходів фізичних осіб, нарахований на суму отриманого позивачем додаткового блага;

- 22286,51 грн. штрафна санкція за не нарахування податку на доходи фізичних осіб:

- 170 грн. штрафна санкція за неподання декларації про майновий стан і доходи платника податків з задекларованою сумою додаткового блага.

Вирішуючи позов по суті, судом встановлено, що 19.07.2007 року між ОСОБА_3 (позичальник) та Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» (банк) укладено договір про надання споживчого кредиту №11185933000, згідно умов якого банк зобовязується надати позичальнику, а позичальник зобовязується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 100000 доларів США у порядку та на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 505000 грн. за курсом Національного банку України на день укладення договору. Згідно пункту 1.2.1 договору надання кредиту здійснюється у термін 19 липня 2007 року. На підставі пункту 1.2.2 позичальник у будь-якому випадку зобовязаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 18.07.2017 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору

Пунктом 1.2.2 договором визначено, що позичальник зобовязується повернути суму кредиту та сплатити плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплати штрафи та інші грошові платежі згідно умов договору на рахунок №3739511185933 в АКІБ «Укрсиббанк».

Згідно пункту 1.3 договору плата за кредит (під терміном «плата за кредит» в цьому договорі розуміються як проценти, так і комісії): за використання кредитних коштів за цим договором встановлюється процента ставка в розмірі 13,50% річних, якщо не встановлена інша ставка.

Відповідно пункту 1.3.4 договору нарахування процентів за цим договором здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом «факт/360» відповідно до вимог нормативно-правових актів НБУ та чинного законодавства України. Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту вважається одним днем. Пунктом 1.3.5 договору визначено, що позичальник зобовязується сплачувати проценти у строк з 1 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти.

На підставі пункту 1.3.6 договору позичальник сплачує банку комісію за надання кредиту у розмірі 20 доларів США у день надання кредиту. Комісія нараховується у національній валюті України і сплачується на рахунок №3739511185933 згідно умов кредитного договору.

Пунктом 1.4 договору визначено, що цільове призначення (мета) кредиту: поточні потреби позичальника.

Відповідно пункту 1.6 договору сторони погодили наступну черговість погашення позичальником своїх грошових зобовязань за цим договором: 1) прострочені комісії (якщо буде мати місце прострочення); 2) строкові комісії; 3) прострочені проценти (якщо буде мати місце прострочення); 4) строкові проценти; 5) прострочена сума основного боргу (якщо буде мати місце прострочення); 6) строкова сума основного боргу; 7) штрафні санкції за договором. У випадку переказу/перерахування коштів на погашення будь-яких грошових зобовязань позичальника за цим договором з порушенням вищевказаної черговості, банк вправі самостійно перерозподілити кошти, що надійшли в рахунок погашення таких грошових зобовязань, відповідно до викладеної в цьому пункті договору черговості шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок.

Згідно пункту 9.9 договору банк самостійно веде облік і здійснює розрахунки заборгованості позичальника відповідно до вимог НБУ та умов договору. У випадку наявності суперечок між сторонами в якості письмових доказів невиконання зобовязань позичальника, що мають пріоритетне значення, приймають виписки про стан розрахунків, первинні документи (платіжні доручення позивальника), дані балансу, надані банком і т.д., якщо позичальник не доведе недійсність наданих банком документів або не надасть інших доказів виконання зобовязань за договором (а.с.53-58).

До вказаного кредитного договору, сторонами договору складено графік погашення кредиту, графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту та додаткову угоду №1 (а.с.59-64).

З виписки за кредитним договором з 19.07.2007 року по 11.10.2011 року вбачається наступне:

- 19.07.2007 року за операцією №0605224494 банком надано кредит та зараховано на рахунок ОСОБА_3 суму коштів за кредитним договором у розмірі 100000 доларів США, що дорівнює на момент зарахування коштів еквіваленту 505000 грн.;

- 11.10.2011 року за операцією №0637508814 банком списано заборгованість за рахунок резерву за кредитним договором у розмірі 56445,61 долар США, що дорівнює на момент списання коштів еквіваленту 450023,91 грн.;

- 11.10.2011 року за операцією №0637508815 банком списано відсотки за рахунок резерву за кредитним договором у розмірі 272,90 долари США, що дорівнює на момент списання коштів еквіваленту 2175,75 грн.;

- 11.10.2011 року за операцією №0637508816 банком списано відсотки за рахунок резерву за кредитним договором у розмірі 0,36 долари США, що дорівнює на момент списання коштів еквіваленту 2,87 грн.;

- 11.10.2011 року за операцією №0637520096 банком списано відсотки за рахунок резерву за кредитним договором у розмірі 29,15 доларів США, що дорівнює на момент списання коштів еквіваленту 232,40 грн.;

- 11.10.2011 року за операцією №0637520097 банком списано відсотки за рахунок резерву за кредитним договором у розмірі 196,76 долари США, що дорівнює на момент списання коштів еквіваленту 1568,71 грн.;

- 11.10.2011 року за операцією №0637520098 банком списано відсотки за рахунок резерву за кредитним договором у розмірі 21,55 доларів США, що дорівнює на момент списання коштів еквіваленту 171,81 грн.;

- 11.10.2011 року за операцією №0637500099 банком списано відсотки за рахунок резерву за кредитним договором у розмірі 3,19 долари США, що дорівнює на момент списання коштів еквіваленту 25,43 грн.

11.10.2011 року АТ «Укрсиббанк» сформовано та направлено на адресу позивача повідомлення про анулювання боргу, в якому зазначено, що АТ «Укрсиббанк» прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості ОСОБА_3, що станом на 11.10.2011 року становить 56969,52 доларів США, що складає 454200,89 грн. по курсу НБУ станом на 11.10.2011 року, штрафні санкції у сумі 79897,30 грн., а також заборгованість за відшкодування понесених банком витрат на примусове стягнення в сумі 3550 грн. (а.с.89).

Також, вказаним повідомленням позивачу розяснено, що анульована сума заборгованості є доходом позивача, отриманим як додаткове благо, у звязку з чим необхідно самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб.

08.02.2012 року АТ «Укрсиббанк» надіслано до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, в якому в графі 4773 визначено суму нарахованого доходу ОСОБА_3 у розмірі 537648,19 грн. без утримання податку (а.с.90-94).

Відповідно до поданої копії податкової декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_3 за 2011 рік у графі 01.13 «додаткове благо» позивачем не визначено сум податку, утриманого (сплаченого) податковим агентом, та сум податку, які підлягають сплаті платником податку самостійно (а.с.119-121).

Не визнаючи вказану суму додатковим благом, представником позивача зазначено, що списана сума є обліком непогашених відсотків та не може включатись до річного оподатковуваного доходу.

Вирішуючи питання відповідного зарахування сум списаних банком коштів на підставі виписки за кредитним договором, наданих довідок-розрахунків заборгованості за кредитом, по процентам за користуванням кредитом, по комісії, та сплаченої пені, судом встановлено, що:

- позивачем сплачено суму основного зобовязання (тіла кредиту) у розмірі 43554,39 дол. США з виданої суми у розмірі 100000 дол. США, сплачено суму відсотків у розмірі 66445,91 дол. США з нарахованої суми у розмірі 66968,91 дол. США;

- прощено банком суму основного зобовязання (тіла кредиту) у розмірі 56445,61 дол. США з виданої суми у розмірі 100000 дол. США, списано суму відсотків у розмірі 523,91 дол. США з нарахованої суми у розмірі 66968,91 дол. США.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості за кредитом, банком списано суму нарахованої згідно умов кредитного договору пені штрафної санкції у розмірі 79897,30 грн.

Згідно копій платіжних доручень про сплату держмита та інформаційно-технічного забезпечення, банком було витрачено та списано 3550 грн.

Підсумовуючи викладене, судом встановлено, що прощена банком сума складається з:

- 56969,52 дол. США, 523,91 дол. США проценти), що складає 454200,89 грн. по курсу НБУ станом на 11.10.2011 року;

- 79897,30 грн. штрафні санкції пеня за несвоєчасне погашення кредиту;

- 3550 грн. заборгованість за відшкодування понесених АТ «Укрсиббанк» витрат на примусове стягнення.

Вирішуючи питання правомірності оподаткування списаної банком суми, суд виходить із того, що відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), зокрема, у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не повязаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Кодексу додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не повязаний з виконанням обовязків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Водночас підпунктом «д» 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу встановлено, що якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Платник податку - боржник, у відповідності до підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Кодексу, зобовязаний до 1 травня року, що настає за звітним, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків (податковою адресою), відобразити в ній вказаний дохід та у відповідності до пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобовязання, зазначену в декларації.

Відповідно пункту 49.1 статті 49 Кодексу податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків (податковою адресою).

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку обєкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 статті 164 Кодексу.

Як встановлено судом, банк виконав свій обовязок про повідомлення боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному Податковим кодексом, та про необхідність сплати податку з такого доходу.

Наведеними нормами закону прямо передбачено обовязок платника відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Наведене правило цілком відповідає економічній сутності доходу, оскільки при списанні заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обовязку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

При цьому відповідно до змісту розглядуваного законодавчого припису, в редакції, що діяла на момент списання суми боргу, сума анульованого податкового боргу включає як основну суму кредиту, так і нараховані відсотки, штрафні санкції, що підлягають обовязковій сплаті боржником відповідно до умов кредитного договору. Адже в аналізованій нормі йдеться про борг в цілому, тобто про загальну суму фінансових зобовязань, що підлягають погашенню боржником, незалежно від підстави їх виникнення.

Оскільки зміст аналізованої норми не допускає іншого тлумачення, то подальше зміна її редакції згідно із Законом України від 28.12.2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», відповідно до якої до складу оподатковуваного доходу платника включається лише основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором, не може розцінюватися як законодавче уточнення, а є, по суті, зміною правового регулювання розглядуваних правовідносин.

Подібна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду від 06.04.2016 року у справах №К/800/52629/15, №К/800/45990/15.

З огляду на викладені приписи, суд вважає, що підлягають оподаткуванню суми списані банком, що складаються з визначених пунктом 1.6 договору грошових зобовязань, а саме: штрафних санкцій за договором, строкової суми основного боргу, прострочених сум основного боргу, строкових процентів, прострочених процентів, строкової комісії, простроченої комісії.

Тому, суд не погоджується із включенням до суми списаного боргу, що підлягає оподаткуванню, сум з заборгованості за відшкодування понесених АТ «Укрсиббанк» витрат на примусове стягнення, оскільки вказана сума не випливає безпосередньо із суми боргу, не передбачена умовами договору про надання споживчого кредиту №11185933000 від 19.07.2007 року, і відповідно і не може бути складовою додаткового блага.

А отже, суд розраховує суму, що підлягає оподаткуванню, як додаткове благо, виходячи із суми основного боргу, процентів, що є платою за кредит та передбачені пунктом 1.3 договору, та штрафної санкції за несвоєчасне погашення кредиту, що дорівнює 534098,19 грн. (454200,89 грн. + 79897,30 грн.).

Вираховуючи суму податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_3 за 2011 рік, суд виходить із наступної формули:

- десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2011 року, складає 941 х 10 = 9410 грн.;

- середньомісячний дохід, що підлягає оподаткуванню, складає 534098,19 грн. / 12 місяців = 44508,18 грн., що більше десятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2011 року 9410 грн.;

- податок за 2011 рік за ставкою 15% від десятикратного розміру мінімальної заробітної плати складає: 9410 грн. х 15%= 1411,5 грн. за місяць, 1411,5 грн. х 12 місяців = 16938 грн.;

- податок за 2011 рік за ставкою 17% від різниці розміру середньомісячного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, та середньомісячного доходу складає: 44508,18 грн. 9410 грн. = 35098,18 грн., 35098,18 грн. х 17% = 5966,69 грн. за місяць, 5966,69 грн. х 12 місяців = 71600,29 грн.;

- сума податку за 2011 рік складає: 16938 грн. + 71600,29 грн. = 88538,29 грн.;

- утримано податковим агентом податку за 2011 рік у сумі 32 грн.;

- сума податку, з урахуванням утримання, за 2011 рік складає: 88538,29 грн. 32 грн. = 88506,29 грн.

Отже, судом вирахувано, що сума податку з доходів фізичних осіб ОСОБА_3 за 2011 рік, за отриману суму додаткового блага складає 88506,29 грн.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобовязання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобовязання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У звязку з тим, що ОСОБА_3 не було самостійно визначено в податковій декларації за 2011 рік сум податку на доходи фізичних осіб, нарахованих від отримання додаткового блага, то відповідно вказаний податок правомірно нараховується контролюючим органом на суму 88506,29 грн., а тому сума штрафних (фінансових) санкцій складає: 88506,29 грн. х 25% = 22126,57 грн.

У звязку зі здійсненням контролюючим органом невірного розрахунку сум додаткового блага, що підлягають оподаткуванню, суд скасовує оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині визначення суми грошового зобовязання за основним платежем на суму 639,76 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 159,94 грн.

Також, судом встановлено, що до суми штрафних (фінансових) санкцій включено суму штрафу у розмірі 170 грн. за неподання ОСОБА_3 декларації про майновий стан і доходи фізичних осіб за 2011 рік.

Вирішуючи питання правомірності застосування штрафної санкції у розмірі 170 грн., суд виходить із того, що у пункті 2.1.1 акту перевірки перевіряючими зазначено, що згідно з наявної податкової інформації за 2011 рік ОСОБА_3 подано податкову декларацію про майновий стан і доходи 09.02.2012 року №94579 з нульовими показниками. ОСОБА_3 як фізична особа податкову декларацію про майновий стан і доходи платника податків з приводу декларування доходу, отриманого у вигляді додаткового блага, до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська за 2011 рік не надала.

Судом встановлено, що штрафна санкція за вказане порушення накладена на позивачку на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, яким передбачено накладення штрафу в розмірі 170 гривень за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності.

Характерною особливістю цього правопорушення є те, що його склад не охоплює випадків, неподання платником податків - фізичною особою декларації чи включення до неї перекручених (недостовірних) даних про суми одержаних доходів, понесених витрат та якщо такі дії платника призвели до заниження суми оподатковуваного доходу, відповідальність за які передбачена підпунктом 120.1.1. Таким чином відповідальність платника податку - фізичної особи за загальної нормою пункту 120.1 буде наставати лише у випадках несвоєчасного подання податкових декларацій чи такого включення до неї перекручених (недостовірних) даних про суми одержаних доходів, понесених витрат та якщо такі дії платника не призвели до заниження суми оподатковуваного доходу.

В даному випадку дії ОСОБА_3 по невключенню до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік призвели до заниження суми оподатковуваного доходу, тобто правопорушення по невключенню до податкової декларації сум оподатковуваного доходу врегульовані іншими статтями Податкового кодексу України, якими відповідно і накладаються штрафні санкції та охоплюють всі можливі аспекти, що потягнули заниження суми оподатковуваного доходу, в тому числі і не включення вказаних сум у податкову декларацію.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про протиправність дій контролюючого органу по накладенню штрафу за не відображення в податковій декларації сум оподатковуваного доходу за 2011 рік, передбаченого статтею 120 Податкового кодексу України, а тому скасовує податкове повідомлення-рішення в частині накладення штрафу у розмірі 170 грн.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області з 25.11.2013 року щодо проведення невиїзної документальної позапланової перевірки ОСОБА_3 з питань неподання в установлений законом строк податкової декларації або розрахунків, то суд вважає вказану позовну вимогу неналежним засобом судового захисту, оскільки перевірку проведено, складено рішення, що породжує права та обовязки для позивачки, яким є податкове повідомлення-рішення №0008941703 від 24.12.2013 року, а тому належним способом захисту порушеного права є скасування саме оскаржуваного рішення.

Крім того, суд зазначає, що податковим органом не порушено процедурних питань складення, надіслання, та строків прийняття наказу про проведення перевірки №475 від 22.12.2013 року та проведення такої перевірки.

Факт свідомого невключення до податкової декларації про майновий стан і доходи платника податків доходу, отриманого у вигляді додаткового блага, до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, є доведеним в судовому засіданні, а тому правомірним наслідком такого не включення є проведення перевірки податковим органом з відповідним нарахування неоподаткованих позивачкою сум.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує.

Податкова інспекція в цій справі є субєктом владних повноважень, який повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідачем доведено правомірність своїх дій лише в частині позовних вимог, а тому адміністративний позов підлягає частковому скасуванню в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008941703 від 24.12.2013 року в частині визначення суми грошового зобовязання за основним платежем на суму 639,76 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 329,94 грн.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, документально підтверджені позивачем судові витрати судовий збір, сплачений згідно квитанцій від 17 серпня 2016 року №186946655 в сумі 1116,03 грн., від 18 жовтня 2016 року №0656-3938-3932-0323 в сумі 551,21 грн., підлягає стягненню на користь позивача у розмірі 9,60 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0008941703 від 24.12.2013 року, прийняте Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів, в частині визначення суми грошового зобовязання на загальну суму 969,70 грн., у тому числі за основним платежем на суму 639,76 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 329,94 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 9,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 27 грудня 2016 року.

Суддя ОСОБА_1