Ухвала суду № 63804584, 28.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"28" грудня 2016 р. Справа №926/2493/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Яковлєва М.Л.

Отрюха Б.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Чернігівської області від 28.11.2016 у справі № 926/2493/16 (суддя Мурашко І.Г.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут», м. Чернігів,

про стягнення 10 393,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 28.11.2016 від у справі № 926/2493/16 (суддя Мурашко І.Г.) позов задоволено частково; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут» (14021, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Любецька, 68, код ЄДРПОУ 39576385, з будь - якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720, п/р 26002301921 АТ "Ощадбанк", МФО 300465) - 1300,00 грн. пені, 558,39 грн. трьох відсотків річних, 1590,61 грн. інфляційних втрат та 1337,76 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі- скаржник) звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні 7225,33 грн. пені, і в цій частині прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, судовий збір покласти на відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу та додані до неї матеріали, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу - протягом п'яти з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, повний текст рішення господарського суду Чернігівської області від 28.11.2016 було оформлено та підписано 01.12.2016.

Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок (ч. 3 ст. 50 ГПК України).

Оскільки оскаржуване рішення господарського суду Київської області від 28.11.2016 було оформлено та підписано 01.02.2016, то, з урахуванням наведених приписів закону строк на апеляційне оскарження зазначеного судового акта відповідно до ч. 2 ст. 51 ГПК України закінчився 12.12.2016, а вказана апеляційна скарга подана до суду 15.12.2016, про що свідчить штемпель поштового зв'язку проставленого на конверті. Таким чином, зазначена апеляційна скарга подана після закінчення строку, встановленого для її подання.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Згідно з ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Так, у клопотанні про відновлення пропущеного строку повинно міститися обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за клопотанням сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V Господарського процесуального кодексу України.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Діюче процесуальне законодавство не допускає довільного, не обмеженого у часі перегляду судових рішень.

Норми ГПК України, встановлюючи строки для подачі скарг, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідношень у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає можливість виправлення судових помилок.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

При цьому відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, inter alia, який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (див. Рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

У пункті 41 Рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45).

Відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Пунктом 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20.02.2013 № 28 встановлено, що на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як вбачається із штампу, що міститься на зворотному боці оригіналу оскаржуваного скаржником рішення, вказаний судовий документ був направлений сторонам в триденний строк з дня його підписання, як і передбачено ст. 87 ГПК України (02.12.2016) та отримай - 05.12.2016, як стверджує публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у поданій ним апеляційній скарзі.

Крім того, в матеріалах справи наявне рекомендоване повідомленням про вручення поштового відправлення № 14006 03978058 (а.с. 134), відповідно до якого ухвалу господарського суду Чергінівської області від 14.11.2016 про відкладення вручено 17.11.2016 уповноважені особі публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - Хромаку, відтак вказані обставини спростовують доводи скаржника про те, що йому не було відомо про розгляд справи судом 28.11.2016, а навпаки підтверджують обізнаність публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про розгляд даної справи судом першої інстанції.

Конституційний принцип рівності сторін, закладений у ст. 42 ГПК України, відтворено також у ст. 22 ГПК України, згідно якої сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

За наведених обставин, скаржник мав можливість: вжити заходи для одержання поштової кореспонденції, яка направлялася судом першої інстанції на його адресу; повідомити суд першої інстанції про іншу адресу для направлення кореспонденції; вжити заходи, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження; направити свого представника у судове засідання до місцевого господарського суду або особисто бути присутнім у судовому засіданні; одержати інформацію про результат розгляду судової справи у суді (у тому числі, за необхідності отримати копію рішення) або через Єдиний державний реєстр судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Проте, наведені скаржником причини пропуску ним процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 28.11.2016, як то, отримання примірника вказаного процесуального документу 05.12.2016, не є тією поважною причиною, з якою закон пов'язує право суду поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження, оскільки, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення господарського суду (ст. 93 ГПК України ), а не з дня його отримання.

Більш того, з дня отримання публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» оскаржуваного судового акту, 05.12.2016, що також підтверджується доданою скаржником до апеляційної скарги копією рішення господарського суду Чернігівської області від 28.11.2016 з відміткою № 15325/12-16 про отримання останнім вказаного рішення суду, і до закінчення законодавчо встановленого десятиденного строку на його оскарження (12.12.2016), скаржник мав достатньо часу для подання апеляційної скарги; водночас, цього зроблено ним не було, так само як і не наведено обґрунтованих та поважних причин, що унеможливили вчасне подання апеляційної скарги в установлений законом строк.

Стаття 129 Конституції України визначає, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

За змістом положень ст. 91 ГПК України сторона наділена правом оскарження судового рішення, що є однією з необхідних умов реалізації, встановленого законом права на судовий захист.

Однак, наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття апеляційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.

Отже, із змісту заявленого скаржником клопотання не вбачається існування об'єктивних перешкод, які б позбавляли скаржника можливості подати своєчасно апеляційну скаргу на рішення господарського суду Чернігівської області від 28.11.2016 у справі № 926/2493/16.

Заявник скарги є юридичною особою та рівноправним учасником судового процесу, тому недотримання публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» вимог процесуального закону в частині правильності оформлення та своєчасності подання апеляційної скарги є суто організаційним питанням суб'єкта господарювання.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що у скаржника не існувало жодних об'єктивно непереборних, що не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами обставин для своєчасного вчинення такої процесуальної дії, як звернення до суду з апеляційною скаргою, оскільки скаржником не надано доказів існування поважних причин неподання у встановлені процесуальні строки апеляційної скарги та не наведено жодної з поважних причин неможливості подання апеляційної скарги в передбачені законодавством строки.

При наведених обставинах, апеляційний господарський суд вважає, що в клопотанні про поновлення строку на подання апеляційної скарги слід відмовити.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 53, 86, 91, 93, п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Відхилити клопотання публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Чернігівської області від 28.11.2016 у справі № 926/2493/16 повернути скаржнику.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді М.Л. Яковлєв

Б.В. Отрюх