Рішення № 63804093, 20.12.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 915/1324/16

Господарський суд Миколаївської області у складі

судді Корицької В.О.,

при секретарі судового засідання Берко О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 26.04.2016 року,

від відповідача: ОСОБА_2, дов. №03/713 від 17.05.2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом,

01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 (ідентифікаційний код 24584661),

в особі ВП Южно-Українська АЕС,

55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, а/с № 20 (ідентифікаційний код 20915546),

до Комунального підприємства Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство,

55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 8 (ідентифікаційний код 31948866),

про стягнення грошових коштів у сумі 17 690 091,96 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом звернулось до Господарського суду Миколаївської області в особі ВП Южно-Українська АЕС із позовом до Комунального підприємства Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство про стягнення грошових коштів у сумі 17 690 091,96 грн., з яких:

- 13 808 932,66 грн. основний борг за договором купівлі-продажу теплової енергії (код 35.30.1 постачання пари та гарячої води) № 140 від 29.12.2015 року за період з січня по червень 2016 року включно,

- 887 669,92 грн. інфляційні втрати,

- 234 383,03 грн. 3 % річних,

- 2 192 481,15 грн. пеня,

- 566 625,20 грн. штраф.

Ухвалою суду від 06.12.2016 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 20.12.2016 року.

20.12.2016 року відповідач звернувся до суду із заявою про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України, оскільки вона підписана ОСОБА_3, який не мав права на підпис даної позовної заяви від імені ВП Южно-Українська АЕС.

Клопотання мотивоване тим, що пунктом 9 довіреності ДП НАЕК «Енергоатом» від 22.03.2016 року на керівника відокремленого підрозділу ОСОБА_3 покладені повноваження здійснювати всі процесуальні дії, в тому числі з правом підписувати позовні заяви, та захист законних інтересів ДП «НАЕК «Енергоатом» лише відносно її як юридичної особи, а не як її Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС».

Позивач в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав, зазначених у запереченнях.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 17 690 091,96 грн., яка виникла за договором купівлі-продажу теплової енергії (код 35.30.1 постачання пари та гарячої води) № 140 від 29.12.2015 року, укладеного між ДП НАЕК «Енергоатом» в особі генерального директора Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» ОСОБА_3 та Комунальним підприємством «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.

Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким предявлено позовну вимогу.

Згідно ч. 4 ст. 28 ГПК України повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Відповідно до ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року з наступними змінами відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу, наприклад: "Стягнути з підприємства "А" в особі його відокремленого підрозділу - філії № 1 на користь організації "Б" в особі її Н-ської філії таку-то суму".

Судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 3.11 Статуту ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 08.04.2013 року № 156, підприємство може створювати філії, представництва, інші відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи і діють на основі положень про них, затверджених підприємством.

Відповідно до п. 1.1 Положення про відокремлений підрозділ «Южно-Українська АЕС» підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, затвердженого президентом ДП «НАЕК «Енергоатом» 18.11.2015 року, «Южно-Українська атомна електрична станція» є відокремленим підрозділом (далі - відокремлений підрозділ або ВП ЮУАЕС) державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі ДП «НАЕК «Енергоатом» або Компанія).

Відповідно до п. 2.1 Положення відокремлений підрозділ не має статусу юридичної особи, здійснює свою діяльність від імені Компанії на підставі чинного законодавства України, виконує частину функцій Компанії та користується правами, які надані йому Статутом ДП «НАЕК «Енергоатом», цим Положенням та іншими організаційно-розпорядчими документами Компанії.

Відповідно до п. 2.4 Положення компанія делегує керівнику відокремленого підрозділу право представляти її інтереси в органах державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, судах, у відносинах з підприємствами, установами, організаціями будь-якої форми власності, самозайнятими особами, з іншими юридичними і фізичними особами, в межах діяльності відокремленого підрозділу.

Відповідно до п. 2.5 Положення представництво здійснюється генеральним директором відокремленого підрозділу на підставі довіреності, виданої Компанією в особі президента, та іншими посадовими особами відокремленого підрозділу в межах повноважень, визначених відповідними довіреностями, в яких визначаються обсяг повноважень щодо здійснення юридичних дій (правочинів) від імені Компанії та межі управління майном, яким наділений відокремлений підрозділ.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 124-р від 05.03.2014 року президентом ДП «НАЕК «Енергоатом» призначено ОСОБА_4.

Відповідно до нотаріально посвідченої довіреності від 22.03.2016 року, виданою президентом ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_4, останній уповноважує генерального директора відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» ОСОБА_3 здійснювати від імені ДП «НАЕК «Енергоатом» повноваження, передбачені положенням про відокремлений підрозділ «Южно-Українська АЕС», в тому числі:

-представляти інтереси ДП «НАЕК «Енергоатом» у державних органах, органах місцевого самоврядування, правоохоронних органах та дозвільних органах на підприємствах, в установах, організаціях, судах, у відносинах з іншими юридичними та фізичними особами з питань, що повязані з діяльністю ВП «Южно-Українська АЕС» та структурних підрозділів, які входять до сфери його управлінні, в тому числі в центральному органі виконавчої влади, що утворений для реалізації державної політики у сфері митної справи при митному оформлення вантажів (п. 3 довіреності).

-здійснювати всі процесуальні дії та захист законних інтересів ДП «НАЕК «Енергоатом» у судах загальної юрисдикції, зокрема у господарських судах, з повним обсягом прав сторін по справі, наданих законному представнику, позивачу, відповідачу та третій особі відповідним процесуальним законодавством, регламентом відповідних судів, у тому числі з правом подання позовної заяви (п. 9 довіреності).

Таким чином, з урахуванням вищезазначених норм та положень, керівник відокремленого підрозділу ВП «Южно-Українська АЕС» ОСОБА_3 має право здійснювати всі процесуальні дії та захист законних інтересів ДП «НАЕК «Енергоатом» в межах діяльності відокремленого підрозділу, з наданням повного обсягу прав сторони по справі, наданих законному представнику, позивачу, відповідачу та третій особі, в тому числі і підписувати позовні заяви.

Позовна заява у справі № 915/1324/16 пред'явлена від імені юридичної особи ДП «НАЕК «Енергоатом» в межах діяльності відокремленого підрозділу.

Також в позовній заяві у справі № 915/1324/16 в прохальній частині зазначено про здійснення стягнення заборгованості саме на користь юридичної особи ДП «НАЕК «Енергоатом».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду.

20.12.2016 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив.

У поданому суду відзиві (а.с. 137-140) зазначив наступне.

Зі сторони позивача акти про обсяги теплової енергії за період з січня по червень 2016 року підписані заступником начальника виробничо-технічної служби ВП Южно-Українська АЕС Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом ОСОБА_5, який не мав права їх підписувати. Крім того, на зазначених актах про обсяги теплової енергії підписи сторін не завірені печатками. Враховуючи викладене, акти про обсяги теплової енергії за період з січня по червень 2016 року не можуть вважатись підтверджуючими документами про здійснення господарської операції.

Із посиланням на п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань відповідач зазначає, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім ч. 2 ст. 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення лише не грошового зобовязання, а тому нарахування штрафу в даному випадку є неправомірним.

Крім того, відповідач просить зменшити розмір заявлених до стягнення пені та штрафу, посилаючись на те, що штраф та пеня нараховані у звязку з порушенням відповідачем основного зобовязання, яке сталося внаслідок невідповідності тарифів для населення та інших споживачів їх фактичній собівартості та відсутністю відповідних дотацій для відповідача з боку органів місцевого самоврядування та держави.

Крім того, відповідач просить врахувати, що він є підприємством комунальної форми власності, основним видом діяльності якого згідно Статуту є задоволення потреб населення, підприємств, установ організацій в наданні послуг теплопостачання, водопостачання та водовідведення, тобто є обєктом стратегічного значення, діяльність якого заснована на самофінансуванні, а неможливість сплати боргу у визначені терміни зумовлена незалежними від волі відповідача причинами. Також просить врахувати те, що відповідач є підприємством, що на даний час та в особливий період виконує мобілізаційні завдання щодо постачання населенню м. Южноукраїнська питної води та тепла.

У разі виділення державою субвенції на покриття різниці в тарифах, за рахунок такої субвенції покривається лише сума самої різниці, тобто сума основного боргу. Покриття за рахунок субвенції суми штрафних санкцій законодавством заборонено і тягне за собою відповідальність за нецільове використання державних коштів. Таким чином, в умовах дії тарифів, що не покривають 100 % собівартості надання комунальних послуг, відповідач в подальшому не має можливості розрахуватися за штрафними санкціями і буде вимушений сплачувати їх лише за рахунок створення нової заборгованості за господарськими договорами.

Відповідач також зазначає, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора на фоні фактичної відсутності вини відповідача у простроченні зобовязання. Стягнення з відповідача штрафних санкцій у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобовязання, тим більше, що підприємство вже перебуває у критичному фінансовому стані.

Із посиланням на звіти про фінансові результати за 9 місяців 2016 року відповідач зазначає, що фінансовий стан відповідача є несприятливим (збитковим), а кредиторська заборгованість перевищує дебіторську заборгованість.

Враховуючи викладене, відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача, на 95 відсотків, а у задоволенні вимог щодо стягнення штрафу в сумі 566 625,20 грн. відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

29.12.2015 року між Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі ВП Южно-Українська АЕС (позивач) та Комунальним підприємством Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство (відповідач) укладений договір купівлі-продажу теплової енергії (код 35.30.1 постачання пари та гарячої води) № 140 (Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобовязався у 2016 році постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах для опалення, вентиляції та гарячого водопостачання споживачів, приєднаних до теплових мереж відповідача, а відповідач зобовязався оплачувати одержану ним теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором (а.с. 16-22).

Відповідно до п. 4.1 Договору (з урахуванням рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.05.2016 року у справі № 915/156/16 про врегулювання розбіжностей до Договору (а.с. 38-44)) оплата за фактично спожиту теплову енергію здійснюється відповідачем щомісячно на підставі предявлених позивачем рахунків на оплату протягом 30 календарних днів з дня отримання рахунку. Позивач направляє відповідачу рахунок цінним листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 11.1 Договору строк його дії встановлений з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року в частині постачання теплової енергії, а в частині розрахунків до повного розрахунку.

В період з січня 2016 по червень 2016 року включно сторонами щомісячно складалися акти про обсяги теплової енергії, відпущеної відповідачу (а.с. 48-53), а також акти купівлі-продажу теплової енергії (а.с. 163-168).

На підставі зазначених актів про обсяги теплової енергії, відпущеної відповідачу, позивачем були виписані та направлені цінним листом з повідомленням про вручення відповідачу рахунки за січень-червень 2016 року на загальну суму 13 808 932,66 грн., які отримані відповідачем (а.с. 54-89).

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобовязання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач свої договірні зобовязання не виконав, оплату спожитих послуг за січень червень 2016 року не здійснив.

Детальний розрахунок основної заборгованості наявний у матеріалах справи (а.с. 47).

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії (код 35.30.1 постачання пари та гарячої води) № 140 від 29.12.2015 року за період з січня по червень 2016 року включно в сумі 13 808 932,66 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на підписання актів про обсяги теплової енергії зі сторони позивача неповноважними особами судом відхиляється, оскільки зі сторони відповідача зазначені акти підписані без зауважень.

Крім того, акти купівлі-продажу теплової енергії за спірний період (а.с. 163-168) підписані повноважними представниками обох сторін та скріплені печатками, отже є належними доказами у справі в частині кількості та вартості купленої теплової енергії.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 887 669,92 грн. інфляційних втрат та 234 383,03 грн. 3 % річних, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем (а.с. 7-14), судом встановлено, що нарахування 3 % річних здійснено за період з 17.03.2016 року по 15.11.2016 року по кожному окремому зобовязанню, нарахування інфляційних втрат здійснено з квітня по жовтень 2016 року включно також по кожному окремому зобовязанню, періоди прострочення визначені позивачем вірно (з урахуванням дат фактичного отримання відповідачем рахунків на оплату за кожний місяць), розрахунок є арифметично вірним.

Посилання відповідача на відсутність його вини у виникненні основної заборгованості відхиляються судом, оскільки за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вказана правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 06.06.2012 року у справі № 6-49цс12, від 24.10.2011 у справі № 6-38цс11.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Отже, вимоги про стягнення з відповідача 887 669,92 грн. інфляційних втрат та 234 383,03 грн. 3 % річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 2 192 481,15 грн. пені та 566 625,20 грн. штрафу, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.4 Договору за порушення строків оплати теплової енергії по договору Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі 0,1 % від вартості спожитої теплової енергії за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, а за прострочення більше ніж 30 днів додатково штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем (а.с. 7-14), судом встановлено, що нарахування здійснено за період з 17.03.2016 року по 15.11.2016 року, в межах шестимісячного строку по кожному окремому зобовязанню, розрахунок є арифметично вірним, нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, період нарахування визначено позивачем правильно.

Отже, вимога про стягнення пені в сумі 2 192 481,15 грн. є обґрунтованою.

Вимога про стягнення штрафу в сумі 566 625,20 грн. також є обґрунтованою.

Посилання відповідача на п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань, відповідно до якого штрафні санкції, передбачені абзацом третім ч. 2 ст. 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення лише не грошового зобовязання, відхиляються судом, оскільки розмір штрафних санкцій за порушення грошового зобовязання у даному випадку визначений сторонами у п. 8.4 Договору.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Так, зі Звіту про фінансові результати за 9 місяців 2016 року Комунального підприємства Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство (а.с. 142-143) (в розділі фінансових результатів від операційної діяльності) вбачається, що за звітний період 2016 року збиток (код рядка 2195) відповідача становить 18 713 тис. грн., а за аналогічний період попереднього року збиток (код рядка 2195) відповідача становить - 15 415 тис. грн.

Вищевказані Звіти про фінансові результати відповідача свідчать про те, що фінансовий стан відповідача є несприятливим (збитковим), а кредиторська заборгованість перевищує дебіторську заборгованість.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що фінансовий стан відповідача свідчить про наявність реальної загрози банкрутства підприємства, що за умови соціальної значимості останнього може призвести до негативних наслідків для споживачів теплової енергії - населення м. Южноукраїнська, лікувальних закладів, шкіл, інших обєктів соціальної сфери міста, бюджетних установ та державних закладів; позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за договором (залучення кредитних коштів зі сплатою процентів тощо) або погіршення матеріального стану підприємства саме у звязку з порушенням відповідачем умов договору на постачання теплової енергії в гарячій воді № 140 від 29.12.2015 року; нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, повязані з порушенням відповідачем умов Договору, стягнення ж з відповідача штрафу та пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобовязання, суд вважає за можливе зменшити розмір належної до стягнення пені до 400 000,00 грн., а розмір штрафу до 100 000,00 грн., тобто позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір у сумі 206 700,00 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.

При цьому, судом враховано, що відповідно до абз. 4 п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство (55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 8, ідентифікаційний код 31948866, р/р 260043014611185 в ЮУ ПІБ, МФО 326427) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі ВП Южно-Українська АЕС (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, а/с № 20, ідентифікаційний код 20915546):

- 13 808 932,66 грн. (тринадцять мільйонів вісімсот вісім тисяч девятсот тридцять дві грн. 66 коп.) основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії (код 35.30.1 постачання пари та гарячої води) № 140 від 29.12.2015 року,

- 887 669,92 грн. (вісімсот вісімдесят вісім тисяч шістсот шістдесят девять грн. 92 коп.) інфляційних втрат,

- 234 383,03 грн. (двісті тридцять чотири тисячі триста вісімдесят три грн. 03 коп.) 3 % річних,

- 400 000 грн. (чотириста тисяч грн.) пені,

- 100 000 грн. (сто тисяч грн.) штрафу,

- 206 700,00 грн. (двісті шість тисяч сімсот грн. 00 коп.) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги до канцелярії господарського суду Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а у випадку проголошення судом вступної та резолютивної частин рішення з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складений 26.12.2016 року.

СуддяВ.О. Корицька