Ухвала суду № 63803066, 27.12.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2016 р. м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Семенюка К. М.

Суддів Струбіцької О.М., Марчука В.Т.

При секретарі Сабадаші Ю.С.

За участю сторін судового провадження:

прокурора Марочко Л.І.

адвокатів ОСОБА_1 ОСОБА_2

законного представника

обвинуваченого ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Садгірського районного суду м. Чернівці від 21 жовтня 2016 року у кримінальному провадженні № 42015260200000030 щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, непрацюючого , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, 3-й провулок Головної,14, Заставнівського району Чернівецької області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого , непрацюючого , раніше неодноразово судимого, останній раз 02.06.2016 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області , зміненого 09.08.2016 року Апеляційним судом Чернівецької області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, 71 ч.5 КК України до 4-х років 6 місяців позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 186 ч.2 КК України, -

Провадження №11кп/794/420 /16 Головуючий в І інстанції: Байцар Л.В.

Категорія ст. 186 ч.2 КК України Суддя - доповідач: Семенюк К.М.

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Садгірського районного суду м. Чернівці від 21.10.2016 року ОСОБА_4 визнано винуватим в скоєнні кримінального правопорушення

передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і призначено йому покарання у виді 4-х років позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75, 104 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

Згідно ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_4 ряд обовязків. До вступу вироку в законну силу ОСОБА_4 залишено запобіжний захід попередньо обраний у виді домашнього арешту.

ОСОБА_5 визнано винуватим в скоєнні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі .

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань із врахуванням покарання згідно вироку Глибоцького районного суду Чернівецької області від 02.06.2016 року та ухвали Апеляційного суду Чернівецької області від 09.08.2016 року призначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 5 років і 6 місяців позбавлення волі. Запобіжний захід ОСОБА_5 не обирався. Після вступу вироку в законну силу вирішено взяти ОСОБА_5 під варту. Вирішено долю речових доказів по справі.

На вказаний вирок захисник ОСОБА_2, діючий в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати вирок суду від 21.10.2016 року щодо ОСОБА_5 за ст. 186 ч.2 КК України та ухвалити новий виправдувальний вирок за відсутністю події інкримінованого ОСОБА_5 злочину чи за не доведеністю вини, або в разі незгоди з такою правовою позицією постановити ухвалу, якою закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 в цій частині.

Апелянти також посилалися і на те, що ОСОБА_5 на місці злочину не був, участі в скоєнні інкримінованого злочину не брав, домовленості про його скоєння з ОСОБА_4 проти потерпілого ОСОБА_6 не було. Показання обвинуваченого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_7 є суперечливими та обмовними. Крім того, апелянти посилаються на ряд суттєвих суперечностей і неузгодженостей та неперевірених і проігнорованих судом першої інстанції обставин справи, а саме, що стосується місця розташування інкримінованої події, кількості та локалізації тілесних ушкоджень у потерпілого , кількості осіб, що нанесли тілесні ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник, а також потерпілий ОСОБА_6 вирок районного суду не оскаржували.

Заслухавши доповідача, захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_5, які підтримали свою апеляційну скаргу повністю та просили її задовольнити, вислухавши прокурора, представника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника, розглянувши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено вироком суду першої інстанції 09 грудня 2015 року приблизно о 19 год. 40 хв. неповнолітній ОСОБА_4, будучи в стані алкогольного спяніння, перебуваючи на розі вулиць Учительської та 1-го провулка Учительського в м. Чернівці, переслідуючи корисливу мету, спрямовану на заволодіння чужим майном, вступив в попередню змову з ОСОБА_5, після чого, діючи спільно та узгоджено, нанесли неповнолітньому ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 удари руками та ногами по голові, обличчю та по тілу, в результаті чого завдали йому фізичного болю і тілесних ушкоджень у вигляді рани слизової оболонки (внутрішньої поверхні) верхньої губи по центру, які згідно висновку експерта № 036 від 25.02.2016 року відноситься до легких тілесних ушкоджень. Далі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, перебуваючи в змові, заволоділи майном потерпілого, а саме, навушниками марки А4ТЕСН, вартістю 300 гривень. Після того, які свідок ОСОБА_9, побачивши це прибіг на допомогу потерпілому, вони з викраденим з місця вчинення злочину втекли, розпорядившись ним на власний розсуд, чим завдали неповнолітньому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на вказану суму.

У відповідності до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно матеріалів кримінального провадження районний суд повно, обєктивно і всебічно, дослідивши обставини справи, прийшов до обґрунтованого висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 в скоєні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, оскільки останній відкрито викрав чуже майно (грабіж), за кваліфікуючою ознакою - поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоровя потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Що стосується доводів апелянта з приводу того, що він не вчиняв грабіж щодо потерпілого , а також що у нього не було попередньої змови з ОСОБА_4 та він не був присутній взагалі на місці події, спростовуються наступними матеріалами кримінального провадження.

Так, відповідно до вимог ч.3ст. 370 КПК Українисуд ухвалює вирок лише на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду. Отже будь-яка з обставин, може бути покладена в основу вироку і врахована при призначенні покарання лише за умови, якщо вона була предметом розгляду й доведена у судовому засіданні.

Згідно до матеріалів кримінального провадження, які були предметом дослідження в судовому засіданні, ОСОБА_5 відкрито викрав чуже майно (грабіж), за кваліфікуючою ознакою - поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоровя потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Вказаний висновок суду ґрунтується на показаннях, як самого обвинуваченого ОСОБА_5, так і на показаннях обвинуваченого ОСОБА_4, потерпілого, свідка ОСОБА_9, протоколом огляду місця події та іншими доказами дослідженими безпосередньо при розгляді даного кримінального провадження.

Так обвинувачений ОСОБА_5 показав суду, що дійсно 09 грудня 2015 року він був з обвинуваченим ОСОБА_4 та розпивали алкогольні напої у їхнього знайомого, однак, протиправних дій щодо потерпілого ОСОБА_6 вони не вчиняли. Обвинувачений ОСОБА_4 оговорює його.

Обвинувачений ОСОБА_4. показав суду, що 09 березня 2015 року він разом із ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного спяніння приблизно о 20.00 годині вийшли з дому знайомого ОСОБА_10 та побачили потерпілого ОСОБА_6, який йшов з велосипедом, після чого напали на нього та почали бити, при чому він вдарив два рази потерпілого, а ОСОБА_5 також наносив удари потерпілому та забрав у останнього навушники, які взяв з собою до нього додому. Після цього вони повернулися до знайомого ОСОБА_10 та продовжували вживати алкогольні напої. Дану подію бачив свідок ОСОБА_9, який біг за ними, однак вони втекли додому до ОСОБА_4

Потерпілий ОСОБА_6 показав суду, що 09.12.2015 року він йшов

по дорозі додому з велосипедом та приблизно о 19 год. 30 хв., рухаючись по вулиці Учительській в напрямку провулку Учительського у м. Чернівці, його наздогнали двоє хлопців, які йшли за ним та він відчув удар в потилицю та ногою по губі від чого він впав на землю, а потім відчув удар в живіт. Після чого він впізнав одного хлопця на імя ОСОБА_4, який вимагав у нього телефон, в той час другий хлопець зірвав з нього навушники, а ОСОБА_6 почав кричати про допомогу і хтось вибіг , після чого обвинувачені втекли. Вказував на те, що наносили удари двоє хлопців по черзі. ОСОБА_4 він впізнав, а іншого нападника він не знав.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_5 дійсно мав намір заволодіти майном ОСОБА_6, а саме, навушниками.

Доводи апелянтів з приводу того, що показання потерпілого ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_4 протягом усього досудового слідства і в судовому засіданні були непослідовними та необєктивними і не відповідають матеріалам даного кримінального провадження, а також те, що ОСОБА_5 на місці події в той час не був, попередньої змови групою осіб між обвинуваченими не було, не відповідає дійсності та не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні при апеляційному розгляді справи, так як потерпілий ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_4, чітко та послідовно розповіли про обставини викладенні у матеріалах кримінального провадження та підтвердили вину ОСОБА_5 в скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України підтверджена показаннями свідка ОСОБА_9, який показав суду, що 09.12.2015 року приблизно о 20.00 годині, перебуваючи по місцю свого проживання по вул. Учительській він почув крик. Коли він вийшов подивитися, що відбувається, він побачив двох хлопців, які били потерпілого. Одного з них він впізнав, це був його сусід ОСОБА_4, іншого він не роздивлявся. Після чого він крикнув, що вони роблять і побіг на допомогу. Після його крику двоє хлопців втекли. Він підійшов до потерпілого і від останнього почув, що у нього викрали навушники.

Районний суд поклав в основу обвинувачення на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 висновок експерта № 036 від 25.02.2016 року, з якого вбачається, що у потерпілого ОСОБА_6 на тілі було наявне ушкодження у вигляді слизової оболонки (внутрішньої поверхні) верхньої губи по центру, розмірами , 06*0,2 см. Виявлене на тілі гр. ОСОБА_6 ушкодження виникло внаслідок не менш між одноразової травмуючої дії твердого тупого предмета, з місцем прикладання сили в ділянку середньої частини верхньої губи, відноситься до легких тілесних ушкоджень.

З протоколу предявлення особи для впізнання за фотознімками до нього, встановлено, що ОСОБА_4 впізнав за знімком № 1 ОСОБА_5, з яким він разом 09.12.2015 року наносив удари потерпілому ОСОБА_6 та забрали у нього навушники.

З протоколу слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_6 від 15.01.2016 року, встановлено яким чином та за яких обставин, у нього було відкрито викрадено навушники.

Протоколом предявлення речей для впізнання від 15.01.2016 року з фото таблицею до нього встановлено, що серед представлених речей (навушників) ОСОБА_6 впізнав свої навушники під № 3.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 20.04.2016 року за участю Бабяк а Р.П., вбачається, що ОСОБА_4 показав на обставини вчинення ним разом з ОСОБА_5 кримінального правопорушення, а саме вказав місце, де стояв потерпілий, як і хто наносив удари останньому і як ОСОБА_5 забрав у потерпілого навушники.

Зазначене підтверджує послідовні показання потерпілого, які він надавав в суді першої та апеляційної інстанцій, що між обвинуваченими була попередня домовленість про заволодіння його майном.

Невизнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, на думку колегії суддів районний суд правильно розцінив, як обраний ним метод захисту від предявленого обвинувачення, після ознайомлення з усіма матеріалами кримінального провадження.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_5 судом першої інстанції призначено з дотриманнямвимог статей50,65 КК Українив межах санкції частини статі Закону України про кримінальну відповідальність, за якими його визнано винуватим.

Так, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції, у відповідності дост. 65 КК України, у повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, його особу, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання і призначив покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

При визначенні виду і міру покарання обвинуваченому Яремчуку суд першої інстанції правильно врахував, що він будучи раніше судимим за корисливі злочини скоїв новий злочин, врахував особу винного, а саме, що обвинувачений негативно характеризується по місцю проживання, стан здоровя, а саме, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває. До обставин, що обтяжують покарання суд правильно визнав, те що злочин вчинено в стані алкогольного спяніння. Обставини, які б помякшували покарання судом не знайдено.

Враховуючи вище викладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що з врахуванням вищевказаних обставин, особи винуватого достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 70 ч.4 КК України.

Таким чином, колегія суддів вважає , що підстав для скасування чи зміни вироку районного суду немає, а тому апеляційна скарга захисника обвинуваченого та обвинуваченого ОСОБА_5 слід залишити без задоволення, а вирок районного суду в цій частині без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області, -

У Х В А Л И Л А:

Вирок Садгірського районного суду м. Чернівців від 21 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_5 - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженому ОСОБА_5, який перебуває під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий К.М. Семенюк

Судді О.М. Струбіцька

ОСОБА_11

Копія вірна суддя :