Ухвала суду № 63802524, 27.12.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 643/1178/14-ц Головуючий 1 інстанції Оксененко В.А.

Провадження № 22ц/790/7599/16 Доповідач: Коваленко І.П.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Коваленко І.П

суддів Овсяннікової А.І., Бездітко В.М.

при секретарі Калюжній Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_2 на заочне рішення Московського районного суду м.Харкова від 19 березня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2014 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» посилалось на те, що 17 травня 2007 року між ним та ОСОБА_1 укладено кредитний договір з наступними додатковими угодами, за умовами якого остання отримала в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, строковості та платності кредитні кошти у межах поновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 40000 доларів США строком до 17 травня 2022 року. На забезпечення кредитного зобовязання між Банком та ОСОБА_3 укладено також договір поруки. Зобовязання за кредитним договором належним чином не виконуються, станом на 02 січня 2014 року сума заборгованості відповідачів складає 62976,68 доларів США та 1038964,06 грн.

В звязку з цим просив стягнути солідарно з відповідачів на користь Банку заборгованість за кредитним договором від 17 травня 2007 року у розмірі 62976,68 доларів США (еквівалентно 503396,58 грн.) та 1038964,06 грн., а також просив стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827 грн. з кожного.

Заочним рішенням Московського районного суду м.Харкова від 19 березня 2014 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість в розмірі 1542360,64 грн. та судовий збір в розмірі 3654 грн.

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 10 листопада 2016 року заяву ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду першої інстанції залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_2 ставиться питання про скасування заочного рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на незаконність, необґрунтованість рішення, ухваленого з порушенням вимог матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справі; вказує, що позовні вимоги Банку є недоведеними, наполягав на застосуванні строків позовної давності.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення зявившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеної позивачем суми заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню солідарно з відповідачів.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 17 травня 2007 року між ТОВ Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 укладено кредитний договір з наступними додатковими угодами, за умовами якого остання отримала в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, строковості та платності кредитні кошти у межах поновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 40000 доларів США строком до 17 травня 2022 року (а.с.9).

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, заставою.

На забезпечення кредитного зобовязання між ТОВ Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є позивач,та ОСОБА_3 17 травня 2007 року укладено також договір поруки (а.с.18).

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Матеріали справи свідчать, що станом на 02 січня 2014 року сума заборгованості за кредитним договором від 17 травня 2007 року складає 62976,68 доларів США (еквівалентно 503396,58 грн.) та 1038964,06 грн., з яких:

-21916,50 доларів США (еквівалентно 175178,589 грн.) строкова заборгованість по основному боргу кредиту;

-13603,00 доларів США (еквівалентно 108728,78 грн.) прострочена заборгованість по основному боргу по кредиту;

-658,71 доларів США (еквівалентно 5265,07 грн.) строкова заборгованість по відсоткам;

-26801,47 доларів США (еквівалентно 214224,15 грн.) прострочена заборгованість по відсоткам;

- 1038964,06 грн. пеня за прострочення погашення заборгованості по основному боргу, відсоткам.

Згідно частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

У разі порушення забовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що просрочив, якщо він не приступив до виконання забовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом відповідно до вимог ч.1 ст. 611, ч.1 ст. 612 ЦК України.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апелянта стосовно того, що при укладанні кредитного договору були порушені вимоги п.7.1 ст.7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» колегією суддів не приймаються ,оскільки факт отримання коштів відповідачкою ОСОБА_1 не заперечується. Крім того, будь-яких доказів того, що вищевказаний кредитний договір визнаний недійсним з підстав зазначених у апеляційній скарзі, апелянтом не надано.

Не приймається колегією суддів і клопотання апелянта про застосування строків позовної давності, заявлене під час розгляду апеляційної скарги на стадії апеляційного розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно частини першої статті 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не зявився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.

Таким чином, рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності та обґрунтованості рішення суду, а враховуючи те, що стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права, суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності, яка не була заявлена у суді першої інстанції.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі за №6-2307цс15.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального в процесуального права і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі наведеного та керуючись п.1ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Московського районного суду м.Харкова від 19 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді