Рішення № 6379861, 01.09.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.09 Справа № 8/187пн

За позовом Фізичної особипідприємця ОСОБА_1, м. Краснодон Луганської області,

до Краснодонської міської ради, м. Краснодон,

за участю Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунального підприємства «Краснодонське бюро технічної інвентаризації», місто Краснодон, -

про визнання права власності.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань Брехуновій Г.М.,

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_3 представник, - довіреність №1451 від 14.08.09 року;

від відповідача представник не зявився;

від третьої особи - представник не зявився,

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання права власності на самовільно зведену будівлю - торговельний павільйон «Добриня»загальною площею 45,6 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 33025,00 грн.

До початку судового засідання, призначеного на 01.09.09 року, представник позивача звернувся до суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-3,22 та 81-1 ГПК України. а тому його задоволено судом.

Заявлений позов він підтримав у повному обсязі.

Відповідач до судового засідання не зявився, але спрямував до суду відзив на позов, згідно якому позов визнає повністю та просить розглянути спір по суті за його відсутності (вих. №б/н від 31.08.09 року).

Третя особа до судового засідання не зявилася, але спрямувала до суду відзив на позов, згідно якому позов визнає та просить розглянути спір по суті за її відсутності (вих. №1357 від 06.07.09 року; до суду здано 01.09.09 року).

Представник позивача не заперечив проти розгляду спору по суті за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Розглянувши обидва вищезгадані клопотання, враховуючи думку представника позивача з цього приводу, суд вважає, що обидва клопотання підлягають задоволенню, оскільки не суперечать чинному господарсько-процесуальному законодавству.

І.Заслухавши представника позивача, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, суд дійшов наступного.

11.10.01 року приватний підприємець ОСОБА_1 (далі ПП ОСОБА_1, - позивач) звернулася до Краснодонської міської ради з заявою про надання дозволу на розміщення малої архітектурної форми (а.с.30).

Рішенням міської комісії з видачі ліцензій, розміщення соціально-економічних обєктів та вибору земельних ділянок виконавчого комітету Краснодонської міської ради за №70 від 31.10.01 року «Про вибір земельних ділянок під будівництво магазинів, павільйонів та інших соціально-економічних обєктів»ПП ОСОБА_1 надано згоду на виділення земельної ділянки під установку торгівельного павільйону площею 30,0 кв.м для реалізації продовольчих товарів на території, яка прилягає до АДРЕСА_1 за умови узгодження з депутатом цього округу та мешканцями (п.п.9-9.5) (а.с.30).

Згідно протокольного рішення комісії з розміщення малих архітектурних форм (далі МАФ) Краснодонської міської ради заявнику було надано дозвіл №14 на розміщення МАФ від 27.12.01 року на право розміщення павільйону за адресою АДРЕСА_1, функціональне призначення - реалізація продовольчих товарів (а.с. 31-35).

14.06.02 року виконавчим комітетом Краснодонської міської ради на імя позивача видано свідоцтво про право власності на павільйон «Добриня», який складається з А основної споруди, та №1 споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17).

Як стверджує позивач, на підставі рішення 31-ї сесії Краснодонської міської ради 4-го скликання від 23.09.05 року їй було надано згоду на розміщення рядом з вищезгаданим павільйоном по АДРЕСА_1 підсобного приміщення по вул. Гагаріна,15-а (відповідач не оспорив та не спростував це твердження). На вказаній ділянці позивач самовільно збудував підсобне приміщення площею 21.1 кв.м.

Рішенням 13-ї сесії Краснодонської міської ради 5-го скликання від 30.03.07 року №13/869 «Про надання в оренду земельної ділянки ПП ОСОБА_1.»останній було надано в оренду земельну ділянку площею 0,0019 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення підсобного приміщення до торгового павільйону «Добриня»(а.с. 16).

На його виконання 18.04.07 року між позивачем (орендар) та Краснодонською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0019 га, який знаходиться за вищевказаною адресою; терміном на два роки від дня державної реєстрації (п.5).

Договір зареєстровано у Краснодонському районному реєстраційному офісі Луганської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 21.05.07 року вчинено запис за №114000/040740300062 (а.с.9-12).

Вказану споруду було обстежено представниками Комунального підприємства «Краснодонське бюро технічної інвентаризації»(далі КП «Краснодонське БТІ») та 01.09.08 року на неї на імя ПП ОСОБА_1 видано технічний паспорт на увесь торговельний павільйон «Добриня», при цьому його площу вказано у розмірі 45,6 кв.м (а.с. 21-28).

28.02.09 року субєктом професійної оціночної діяльності Приватним підприємством «Юридичний центр»складено Звіт про оцінку майна, яке є предметом спору по цій справі, - при цьому оцінку визначено у розмірі 33025,00 грн. (а.с. 35-64).

18.05.09 року між сторонами за вищезгаданим договором оренди укладено додаткову угоду, згідно якій термін дії основного договору продовжено до 21.05.2014 року.

Підставою для звернення позивача з цим позовом до суду став факт винесення КП «Краснодонське БТІ»01.07.09 року Рішення реєстратора за №982, яким ПП ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про видачу свідоцтва про право власності на увесь павільйон «Добриня», розташований за адресою: АДРЕСА_1, - з посилання на те, що ПП ОСОБА_1 здійснено його самовільну перебудову (а.с.20).

Відповідач та третя особа позов визнали та не заперечують проти його задоволення.

ІІ.Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

1. Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном ( ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України 2003 року (далі - ЦКУ)).

Право власності придбавається з підстав, не заборонених законом, у тому числі на підставі угод. Право власності вважається таким, що виникло правомірно, якщо інше прямо не витікає з закону або незаконність придбання права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦКУ).

Право власності на нову річ, виготовлену (створену) особою, придбавається нею, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 331 ЦКУ).

Право власності на знову створене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди та таке інше) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ч. 2 ст. 331 ЦКУ).

Позивачем належним чином доведено суду, що земельну ділянку, на якій ним здійснено будівництво спірного обєкту нерухомості, - він отримав в оренді для розміщення підсобного приміщення до павільйону для торгівлі продовольчими товарами, - тобто будівництво спірного обєкту здійснено на спеціально відведеній для цієї мети земельній ділянці.

Як сказано у ч.5 ст. 376 ЦКУ, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

По справі НЕ доведено, що побудова спірного обєкту нерухомості порушує права інших осіб.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що позивач належним чином довів суду факт:

створення ним нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці, наданій йому у строкове платне користування на підставі рішення органу місцевого самоврядування;

прийняття цього нерухомого майна на свій баланс та утримання його;

відповідач не заперечує проти визнання за позивачем права власності на спірні обєкти нерухомого майна, - право власності на вищеназване нерухоме майно підлягає визнанню за позивачем, - тобто позов підлягає задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує те, що позивач просить покласти їх на нього.

Судом встановлено, що позивач при зверненні з цим позовом до суду припустився надмірної сплати як державного мита, так і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Так, цей спір є майновим. Згідно п. «а»ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 «Про державне мито»при зверненні до господарського суду з майновим позовом підлягає сплаті державне мито у розмірі 1% вартості позову, але не менше 6 (102,00 грн.) та не більше 1500 (25500,00грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ціна цього позову становить 33025,00 грн., - тобто державне мито підлягало сплаті у сумі 330,25 грн. Позивачем його сплачено до Державного бюджету України у більшій сумі, а саме (усі квитанції долучено до матеріалів справи):

на підставі квитанції №00126 від 14.08.09 року на рахунок 31118095700006, отримувач УДК України у Луганській області, МФО 804013, код 24046582, банк отримувача УДК України у Луганській області, - у сумі 330,22 грн.;

на підставі квитанції №00471 від 10.04.09 року на рахунок 31416537700028, отримувач УДК України у Луганській області, МФО 804013, код 24048922, банк отримувача УДК України у Луганській області, - у сумі 330,02 грн.;

на підставі квитанції №00327 від 01.06.09 року на рахунок 31416537700028, отримувач УДК України у Луганській області, МФО 804013, код 24048922, банк отримувача УДК України у Луганській області, - у сумі 0,20 грн.

Таким чином, загальна сума сплаченого державного мита складає 660,44 грн.

Звідси, - сума надмірно сплаченого державного мита становить 330,19 грн. (660,44 грн. 330,25 грн.), які підлягають поверненню з Державного бюджету України на користь платника.

Позивач припустився надмірної сплати також витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а саме (усі квитанції долучено до матеріалів справи):

на підставі квитанції №00124 від 14.08.09 року на рахунок 312112559700006, отримувач УДК України у Луганській області, МФО 804013, код 24046582, банк отримувача УДК України у Луганській області, - у сумі 118,00 грн.;

на підставі квитанції №00328 від 01.06.09 року на рахунок 31211259700028, отримувач УДК України у Луганській області, МФО 804013, код 24048922, банк отримувача УДК України у Луганській області, - у сумі 194,50 грн.;

на підставі квитанції №00472 від 10.04.09 року на рахунок 31211259700028, отримувач УДК України у Луганській області, МФО 804013, код 24048922, банк отримувача УДК України у Луганській області, - у сумі 118,00 грн.

Таким чином, загальна сума сплачених позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу становить 430,50 грн. (118,00 грн. + 194,50 грн. + 118,00 грн.).

Позивач подав позов до суду 18.08.09 року, коли розмір плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 № 825 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.05 № 1258 “Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, повязаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів” був встановлений на рівні 236,00 грн.

Звідси, - сума надмірно сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу становить 194,50 грн. (430,50 грн. 236,00 грн.), які підлягають поверненню з Державного бюджету України на користь платника.

На підставі викладеного, ст.ст.16,317,321,328,331,376 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,36,43,44,47-1,49,75 та 82-86 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати за Приватним підприємцем ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, - право власності на наступний самовільно збудований обєкт нерухомого майна: будівлю підсобного приміщення загальною площею 45,6 кв.м, оціночною вартістю 33025,00 грн., розташовану за адресою: місто Краснодон, АДРЕСА_1-а Луганської області.

Відповідно до вимог статті 182 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно, визначене цим рішенням, підлягає державній реєстрації.

3.Судові витрати покласти на позивача.

4.Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, - надмірно сплачені:

державне мито у сумі 330 (триста тридцять) грн. 19 коп.;

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 194 (сто девяносто чотири) грн. 50 коп.

Підставою для повернення обох вищевказаних сум грошових коштів є це рішення, скріплене гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

Згідно статті 85 ГПК України у судовому засіданні 01.06.09 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня його підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 04 вересня 2009 року.

Суддя А.П.Середа