Рішення № 63794596, 13.12.2016, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/2536/15-ц

Провадження № 2/175/994/15

Рішення

Іменем України

13 грудня 2016 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Реброва С.О.,

за участю секретаря - Пренко А.В.,

прокурора - Єрохіної А.О.,

позивача - ОСОБА_1,

представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

представника відповідача - ОСОБА_5 та ОСОБА_6,

третьої особи - Голик О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_8, треті особи: орган опіки та піклування Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради та орган опіки і піклування Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання, -

В С Т А Н О В И В:

Неповнолітній ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до своєї матері ОСОБА_8 про позбавлення батьківських прав та стягнення з останньої аліментів на своє утримання.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з боку відповідачки протягом всього строку його проживання разом з батьком, взагалі не приділялося уваги його життю, не надавалися кошти на утримання та вона взагалі не цікавилася його соціальним становищем, і це, нібито свідчить про відсутність інтересу з боку матері до виховання, розвитку та участі у житті свого сина. Тобто відповідачка не виконує своїх обов'язків, передбачених законом та моральними засадами суспільства, у зв'язку з чим позивач зазначає про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_8 батьківських прав та стягнення з неї аліментів на утримання ОСОБА_1 з до досягнення дитиною повноліття.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його законний представник ОСОБА_4, а також їх представники ОСОБА_2 та ОСОБА_3, уточнені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідачки у судовому засіданні заперечували проти заявленого позову, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, оскільки відсутні будь-які законні підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_8 відносно свого сина - ОСОБА_1, про що надали відповідні письмові заперечення.

У свою чергу, відповідачка ОСОБА_8 у попередніх судових засідання була допитана судом та надала відповідні пояснення, згідно яких заперечувала проти позову у повному обсязі, пояснивши що вона всіляко намагається приймати активну участь у вихованні позивача, але останній відмовляється від спілкування з нею та отриманні як матеріальної, так і моральної допомоги, тому просила суд відмовити у задоволенні даного позову.

Прокурор Єрохіна А.О. у судовому засіданні про недоцільність позбавлення ОСОБА_8 батьківських прав відносно свого сина ОСОБА_9, оскільки відсутні обґрунтовані докази на підтвердження того, що відповідачка ухиляється від виконання встановлених законом батьківських обов'язків, а позбавлення її батьківства негативно відобразиться на майбутній долі дитини.

Представник органу опіки та піклування Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради у судовому засіданні підтримала пред'явлений позов та зазначила про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачки ОСОБА_8 відносно її сина ОСОБА_1

Представник орган опіки і піклування Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності та ухвалення рішення на розсуд суду згідно норм чинного законодавства.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали цивільної справи, допитавши свідків у судовому засіданні, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 150 Сімейного Кодексу України передбачені обов'язки батьків щодо виховання і розвитку дитини.

Статтею 164 СК України передбачено вичерпний перелік обставин, за яких матір або батька може бути позбавлено батьківських прав щодо усіх дітей або когось з них. Такими обставинами є факти, якщо батьки : 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3)жорстоко поводяться з дитиною;4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6)засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків та свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

За змістом статті 164 СК України позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, і питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей (п.15 Постанови Пленуму ВСУ №3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).

Позбавлення батьківських прав є, насамперед, способом захисту прав та інтересів дитини, а тому при вирішенні цього питання має бути виявлений позитивний результат в долі дитини (дітей), який має настати після позбавлення батьків їх прав.

Так, Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами 2,3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями), передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями) виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

За правилами ч.2 ст.157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні.

Відповідно до ст.9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, держави - учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Судом встановлено, що з 31.07.1999 року по 04.02.2004 рік ОСОБА_8 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 та від даного шлюбу вони мають сина - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання шлюбу спочатку проживав з матір'ю ОСОБА_8, а згодом разом з батьком - ОСОБА_4

Так, відповідно до висновку про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_8, від 29.07.2016 року Дніпропетровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, вважає за доцільне питання про позбавлення батьківських прав вирішувати у судовому порядку, оскільки відсутні обґрунтовані та безспірні підстави для можливості позбавляння ОСОБА_8 батьківських прав відносно свого сина ОСОБА_4

Крім того, ОСОБА_8 позитивно характеризується за місцем роботи, що підтверджується відповідною характеристикою від 25.08.2016 року, згідно якої остання характеризується як людина спокійна, врівноважена, відповідальна, цілеспрямована, творча, працелюбна та акуратна, має гідні життєві пріоритети та орієнтири, а також відрізняється постійним прагненням до професійного розвитку та самовдосконалення, що також спростовує обґрунтування позовних вимог в частині безвідповідальності та недобросовісності відповідачки.

Крім того, в матеріалах справи наявні письмові звернення відповідачки на адресу сина щодо надання йому матеріальної допомоги, а також пропозицій щодо подальшого їх спілкування як матері та сина, що свідчить про бажання ОСОБА_8 відновити нормальні родинні стосунки сторін.

Викладені обставини свідчать про свідоме намагання відповідачки ОСОБА_8 відновити нормальні родинні стосунки між матір'ю та сином і виконувати свої батьківські обов'язки, а також встановлені намагання відповідачки щодо приймання активної участі у вихованні позивача, шляхом добровільного надання йому матеріальної та моральної допомоги, яку останній, з необґрунтованих підстав відмовляється отримувати.

Так, статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши спосіб захисту, позивач у силу ст.10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну його підставу. Суд за власною ініціативою не може міняти предмет і підстави позову.

Статтею 27 ЦПК України визначено, що особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Згідно ст.ст. 57, 58, 59 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

Згідно з вимогами частин 1,4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте, позивачем та його законним представником не надано достатніх та обґрунтованих доказів на підтвердження обставин, з якими вони пов'язують можливість позбавлення батьківських прав відповідачки, яка виявляє інтерес до виховання сина, його внутрішнього світу та створює умови для можливості нормального спілкування дитини з матір'ю, тому суд приходить до висновку про залишення позовних вимог без задоволення у повному обсязі, що є доцільним для захисту прав та інтересів родини.

Відповідно до вимог ст.ст. 79, 88 ЦПК України судові витрати віднести за рахунок позивача

Керуючись ст.ст. 6,10,11,60,79,88,209-212,215,218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_8, треті особи: орган та піклування Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради та орган опіки і піклування Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання - залишити без задоволення.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.О. Ребров