Ухвала суду № 63791590, 27.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

27 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Махлай Л.Д., Лапчевської О.Ф.,

секретаря: Синявського Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2,

на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2016 року

у справі за поданням головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лисенка О.В., заінтересовані особи: керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Еволюшн Медіа» ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий друк», про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України,-

В С Т А Н О В И Л А:

УхвалоюШевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2016 року задоволено подання державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лисенка О.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документу до повного виконання ТОВ «Еволюшн медіа» зобов'язань згідно наказу № 910/3953/16 від 04.05.2016.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права, без повного з'ясування фактичних обставин справи.

В обґрунтування апеляційних вимог вказував на те, що суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку що боржник ухиляється від виконання своїх зобов'язань, покладених судовим рішенням, в результаті чого було прийнято неправомірне рішення про тимчасове обмеження в праві виїзду боржника за межі України. Судом необґрунтовано наявність ризиків невиконання рішення суду боржником.

Судом не встановлено факту отримання боржником постанови та умислу боржника щодо невиконання рішення суду.

Вказував, що керівник боржника не з'являвся на виклики державного виконавця з поважних причин.

Крім того, ОСОБА_1 не був стороною у господарській справі у які видано наказ, а отже не може нести відповідальність за зобов'язаннями ТОВ «Еволюшн Медіа». Вказував, що боржник є неплатоспроможним у зав'язку з чим не має можливості виконати рішення суду.

Посилаючись на порушення його конституційного права на свободу пересування, просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2016 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні подання державного виконавця.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити з підстав наведених в ній.

Заінтересовані особи та державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лисенко О.В., у відповідності до ст. 74 ЦПК України, належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, своїх представників не направили, причини неявки суду не повідомили. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Іншого порядку та випадків встановлення фізичним особам обмежень в праві виїзду за межі України положення ЦПК України не передбачають.

Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону «Про виконавче провадження» (далі - Закон) державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника − фізичної особи або керівника боржника − юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

Як зазначено в п. 3 Узагальнення Верховного Суду України судової практики щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України (ст. 377-1 ЦПК) реалізація цих прав здійснюється шляхом звернення до суду в порядку ст. 377-1 ЦПК України з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, яка також визначає, що суб'єктом звернення до суду є державний виконавець.

Перелік осіб, які є державними виконавцями, визначено ст. 4 Закону.

У випадку заміни державного виконавця після відкриття виконавчого провадження до подання мають бути додані документи, які підтверджують, що з поданням до суду звернувся саме той виконавець, який здійснює виконання за конкретним виконавчим документом.

Подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, з яким звертається до суду державний виконавець, відповідно до вимог ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України має погоджуватися з начальником відділу ДВС, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (суб'єкт подання). Закон не допускає випадків погодження подання з іншою, окрім начальника (виконуючого обов'язки начальника), посадовою особою органів ДВС.

У випадку звернення до суду начальника відділу ДВС, у якого перебуває виконавче провадження, погодження такого подання не вимагається.

З матеріалів справи вбачається, що до Шевченківського районного суду м. Києва звернувся головний державний виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лисенко О.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 Подання підписано головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лисенко О.В. та не містить відомостей щодо його погодження з начальником відділу державної виконавчої служби.

Оскільки подання було оформлене без дотримання вимог ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України, а саме не було погоджено з начальником Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, воно мало бути залишене без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Проте, суд першої інстанції не звернув уваги на положення ст. 377-1 ЦПК України та прийняв до розгляду неналежно оформлене подання, чим порушив порядок встановлений для вирішення цього питання.

Відповідно до п. 3 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість ухвали суду заслуговують на увагу, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 218, 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, - задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2016 року - скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді:

Справа № 761/41069/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/15785/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Піхур О.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.