Рішення № 63791580, 21.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 22-14683 Головуючий у 1-й інстанції - Піхур О.В.

Доповідач - Пікуль А.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2016 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Пікуль А.А.

суддів Гаращенка Д.Р.

НевідомоїТ.О.

секретар Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів,-

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року ОСОБА_5 пред'явила позов в Шевченківський районний суд м. Києва до ФОП ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

З урахуванням заяви про зміну предмету позову, позивач просила суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 35 437 грн. 50 коп.; зобов`язати відповідача поставити ОСОБА_5 двері у відповідності до умов Договору на постачання дверей від 23 грудня 2014 року та замовлення від 23 грудня 2014 року.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Суд зобов'язав ФОП ОСОБА_4 поставити ОСОБА_5 двері у відповідності до замовлення від 23 грудня 2014 року та умов договору на постачання дверей від 23 грудня 2014 року, укладеного між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4

Суд стягнув з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 пеню в розмірі 1181 грн. 25 коп. та судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп. в дохід держави.

Не погодившись з рішенням суду, ФОП ОСОБА_4 через свого представника, ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.194-195).

Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників судового розгляду: представника відповідача, ОСОБА_3, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, представника позивача, ОСОБА_6, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

При ухваленні рішення суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.

23 грудня 2014 року між відповідачем та позивачем було укладено Договір на постачання дверей, відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити двері, а покупець прийняти та оплатити продукцію в кількості, по найменування та на умовах, передбачених договором.

Згідно п.1.2 договору, найменування виробів, дизайн, комплектація, кількість та ціна узгоджується сторонами шляхом оформлення замовлення, яке є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.2.1 договору, загальна вартість виробів, що продається за цим договором складає 6750 грн.

Згідно п.2.3 договору, попередня оплата від ціни договору складає 3000 грн.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що друга частина оплати за вироби здійснюється покупцем на момент підписання Акту прийому-передачі виробів і складає 3750 грн.

Відповідно до п.3.3. договору, перехід права власності на вироби оформлюється Актом прийому-передачі, який є невід`ємною частиною даного договору.

Позивач здійснила попередню оплату у розмірі 3000 грн., що підтверджується замовленням від 23 грудня 2014 року.

Пунктом 3.1 договору визначено, що постачання виробів проводиться згідно оформленого замовлення та здійснюється протягом 40 робочих днів після отримання передплати від покупця.

14 січня 2015 року між відповідачем (замовник) та ОСОБА_7 (виконавець) було укладено Договір про виконання робіт №23/1, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується на свій ризик виконати завдання замовника з використанням матеріалів замовника, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити наступну роботу: замір дверей, дверної рами; демонтаж старих дверей, дверної рами; монтаж дверей, дверної рами (продукції).

Згідно п.1.2 Договору, виконавець здійснює роботи, визначені п.1.1 цього договору за адресою, визначеною замовником: м. Київ, вул. Довженка, 2.

Відповідно до п.2.3 договору, по завершенню робіт сторони складають Акт прийому-передачі виконаних робіт.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що виконавець зобов`язаний виконати завдання замовника на протязі 7 днів робочих днів, з моменту підписання даного договору.

21 січня 2015 року між відповідачем та ОСОБА_7 було підписано Акт приймання-передачі виконаної роботи №1 до Договору про виконання робіт № 23/1 від 14 січня 2015 року, у якому зазначено, що нижче підписалися, виконавець ОСОБА_7, з однієї сторони, і замовник ФОП ОСОБА_4, з іншої сторони, склали цей Акт про те, що роботи передбачені п.1.1 договору, а саме: замір дверей, дверної рами; доставку дверей, дверної рами; демонтаж старих дверей, дверної рами; монтаж дверей, дверної рами; виконано якісно, в повному обсязі та в строк, згідно з умовами зазначеного вище договору, у замовника претензій до якості виконаних робіт немає.

Відповідачем не надано доказів виконання Договору на постачання дверей від 23 грудня 2014 року, а саме не надано акт прийому-передачі робіт, який передбачений п. 2.4 та п. 3.3 Договору на постачання дверей.

Пунктом 4.3 Договору на постачання дверей передбачено, що продавець при затриманні замовлення сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсоток від суми замовлення.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання поставити двері у відповідності до умов Договору на постачання дверей від 23 грудня 2014 року та замовлення від 23 грудня 2014 року, а також часткового задоволення позовних вимог про стягнення пені.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки районного суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог не відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Так, пред'являючи позов до ФОП ОСОБА_4 в суд, ОСОБА_5 просила розірвати Договір на постачання дверей, укладений між нею та відповідачем 23 грудня 2014 року, у зв'язку з істотним порушенням умов договору та стягнути з відповідача пеню у розмірі 35 437 грн. 50 коп.

З матеріалів справи убачається, що 13 червня 2016 року позивач, користуючись наданим їй ч.2 ст.31 ЦПК України процесуальним правом, подала до районного суду заяву про зміну предмета позову, відповідно до змісту якої ОСОБА_5 просила стягнути з відповідача пеню у розмірі 35 437 грн. та зобов'язати відповідача поставити ОСОБА_5 двері у відповідності до умов Договору на постачання дверей від 23 грудня 2014 року та замовлення від 23 грудня 2014 року.

Пред'явлені вимоги ОСОБА_5 обґрунтувала тим, що відповідач не здійснив поставку дверей (а.с.70, другий абзац зверху).

Відповідно до встановленого ст.11 ЦПК принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином, суд не може встановлювати наявність чи відсутність порушення права без звернення особи, поданого відповідно до вимог процесуального закону.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення його права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

У даному випадку, відповідно до аудіо-технічного запису судового засідання суду першої інстанції, в ході судового розгляду справи в районному судді представником позивача визнано, що виріб, який є предметом спору - двері, встановлений за адресою, указаною в Договорі на постачання дверей від 23 грудня 2014 року.

Згідно з ч.1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

В ході апеляційного розгляду справи в судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_6, підтвердив зазначену обставину щодо встановлення виробу та вказав, що двері функціонують, ними користуються мешканці будинку протягом всього часу з моменту встановлення 21 січня 2015 року.

При цьому, представник позивача зазначив, що виріб, який є предметом спору - двері, не відповідає встановленим вимогам до якості на такий вид товару, у зв'язку з чим ОСОБА_5 відмовилась підписувати Акт прийому-передачі виконаних робіт.

Укладений між сторонами договір на постачання дверей із бланком замовлення містить ознаки договору про виконання робіт (надання послуг), оскільки включає індивідуальне замовлення на виготовлення дверей їх доставку та встановлення, а також демонтаж попередньо встановлених дверей (а.с.5-6).

За правилами ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: 1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; 2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); 3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; 4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; 5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.

За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

У даному конкретному випадку з наявних у розпорядженні суду доказів убачається, що попередні двері демонтовані, нові двері доставлені та встановлені, однак позивач вважає, що вони за своїми технічними характеристиками не відповідають замовленим, тому відмовилась підписати акт прийому-передачі виробу. При цьому допустимих - письмових доказів, на підтвердження обставини невідповідності встановлених дверей замовленим суду не надано.

Крім того, при повній вартості замовлення у розмірі 6750 грн. позивач сплатила відповідачу лише 3000 грн. (а.с.6). Недоплата становить 3750 грн. Відповідач, у свою чергу, не вимагає від позивача сплати повної суми вартості замовлення. Таким чином, у позасудовому порядку постачальником фактично зменшена ціна виконаної роботи (наданої послуги).

Вимоги про виправлення (усунення) недоліків встановлених дверей у один із способів, передбачених ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів", в рамках даної справи не заявлялися.

Зобов`язуючи відповідача поставити ОСОБА_5 двері у відповідності до умов Договору на постачання дверей та стягуючи пеню за несвоєчасне виконання робіт за договором, суд першої інстанції не надав належної оцінки вищенаведеним доказам та обставинам у контексті заявлених вимог і положень Закону України "Про захист прав споживачів" та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до п.1, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Враховуючи викладене, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2016 року слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: А.А. Пікуль

Судді: Д.Р. Гаращенко

Т.О. Невідома