Ухвала суду № 63790960, 15.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" грудня 2016 р. м. Київ К/800/14407/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року

у справі № 808/3602/15

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області

до Публічного акціонерного товариства «Завод будівельно-опоряджувальних машин»

про стягнення заборгованості,

встановив:

Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області (далі - УПФУ) звернулось із адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Завод будівельно-опоряджувальних машин» (далі - ПАТ «Завод БОМ») про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01 квітня 2015 року по 30 червня 2015 року в розмірі 51327,38 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2015 року позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення - про відмову у позові.

У касаційній скарзі УПФУ, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, постанову суду першої інстанції залишити в силі. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки понесення відповідних витрат підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 06 січня 2012 року ПАТ «Завод БОМ» (ідентифікаційний код 04689323) зареєстроване як юридична особа 04 серпня 1995 року.

Працівникам ПАТ «Завод БОМ» ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, які знаходяться на обліку в УПФУ, на підставі довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, призначена і виплачується пенсія відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) за Списком № 1.

В обґрунтування своїх фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій позивач надав довідки по кожному пенсіонеру про те, що він (вона) знаходиться на обліку в Днепроруднінському УПФ і отримує пенсію за віком за Списком №1. В наданих довідках вказано суму пенсії, яку пенсіонер повинен отримати на підставі розрахунків позивача. Крім того, УПФУ надало довідку від 22 вересня 2015 року про те, що УПФУ нарахована та перерахована пенсія вищевказаним пенсіонерам.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що виплати вказаним у позовній заяві пенсіонерам сум пенсій, заявлених до відшкодування, підтверджуються наданими позивачем та наявними в матеріалах справи довідками про фактично призначені та виплачені пенсії за спірний період. Вказані довідки засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою УПФУ, на обліку в якому перебувають зазначені пенсіонери.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надані УПФУ докази жодним чином не доводять, що заявлені до відшкодування витрати були фактично понесені, тобто перераховані банківській установі, яка здійснює виплату пенсій через карткові рахунки пенсіонерів або «Укрпошті», яка здійснює доставку пенсій. Отже, на думку суду апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутні належні докази того, що УПФУ понесло фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій пенсіонерам за період з 01 квітня 2015 року по 30 червня 2015 року в розмірі 51 327,38 грн.

Суд касаційної інстанції не погоджується зі вказаним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

За змістом п. 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV№ 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.

За правилами абз. 4 п-п. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що із набранням чинності Законом № 1058-IV (з 1 січня 2004 року) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями. Обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 1 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Винятком із цього правила є лише відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, призначених з урахуванням вимог статті 14 Закону № 1788-XII.

Наведена правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року № 21-171а15, висновки якої мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, відповідно до ст. 2442 КАС України.

Щодо доведення позивачем фактичних витрат на виплату і доставку заявлених до відшкодування сум пенсій суд виходить з такого.

Згідно з приписами ст.ст. 69, 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Як установлено судами попередніх інстанцій, заявлені до відшкодування суми витрат УПФУ підтверджено належним чином оформленими довідками, які завірені печаткою та підписом посадової особи суб'єкта владних повноважень. Жодних доказів, які б давали підстави вважати такі довідки недійсними або такими, що містять недостовірну інформацію, відповідачем на спростування доводів позивача не надано.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Отже, касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції скасуванню з залишенням в силі постанови суду першої інстанції з мотивів, наведених вище.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року скасувати та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: