Ухвала суду № 63790951, 15.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" грудня 2016 р. м. Київ К/800/47239/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі

м. Харкова

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року

у справі № 826/17242/14

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова

до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі Філії «УкрНДІгаз» Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

про стягнення заборгованості,

встановив:

Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова (далі - УПФУ) звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі - ПАТ «Укргазвидобування»» в особі Філії «УкрНДІгаз» ПАТ «Укргазвидобування», в якому просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 196475,30 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2015 року позов задоволено, стягнуто з ПАТ «Укргазвидобування» заборгованість у розмірі 196475,30 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивачем подано касаційну скаргу, в якій він посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що саме позивач наділений повноваженнями по контролю за спірною заборгованістю, її збору. Зазначає, що відповідач в особі його філії перебуває на обліку в УПФУ. Рішенням суду в іншій адміністративній справі встановлено правомірність дій УПФУ щодо направлення на адресу відповідача повідомлень про наявну заборгованість. Враховуючи вказане, а також непогашення відповідачем заборгованості, вважає позовні вимоги обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, що на обліку в УПФУ знаходиться філія «УкрНДІгаз» ПАТ «Укргазвидобування», яке згідно з реєстраційних даних не має статусу самостійної юридичної особи, як платник страхових внесків.

Вказаною філією «УкрНДІгаз» ПАТ «Укргазвидобування» працівникам видано довідки для призначення та обчислення наукових пенсій.

Пенсійним фондом України нараховано та виплачено зазначеним працівникам пенсії за вересень 2014 року.

Листом від 18 вересня 2014 року № 9019/33-03 УПФУ повідомило «УкрНДІгаз» ПАТ «Укргазвидобування» про необхідність відшкодування суми витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів.

Так як філія ПАТ «Укргазвидобування» не є юридичною особою, зазначені повідомлення переадресовані відповідачу, про що позивача повідомлено листом від 22 вересня 2014 року № 08/1998.

Оскільки карткою особового рахунку філії «УкрНДІгаз» ПАТ «Укргазвидобування» підтверджується наявність у нього заборгованості перед позивачем за період з 01 вересня 2014 року по 30 вересня 2014 року в розмірі 196475,30 грн., яку відповідачем не сплачено, УПФУ з звернулось до суду з даним позовом про її стягнення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог УПФУ, оскільки за відповідачем рахується заборгованість зі сплати різниці між сумою пенсії, призначеної згідно з Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (далі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що оскільки ПАТ «Укргазвидобування» знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Кудрявська, 26/28, то УПФУ не є територіальним органом Пенсійного фонду України за місцезнаходженням ПАТ «Укргазвидобування», та відповідно, не є належним позивачем у справі. Крім того, УПФУ не наділено повноваженнями стягувати суми витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, та по збиранню коштів, які не віднесені до страхових внесків.

Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 9 ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів державного бюджету;

для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

На виконання вказаної норми Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», Кабінетом Міністрів України 24 березня 2004 року прийнято постанову № 372, якою затверджено Порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи (далі - Порядок № 372).

Відповідно до п. 2 Порядку № 372 за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Згідно з 9 Порядку № 372 різниця у розмірі пенсій наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації фінансується за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів згідно з пунктами 3 - 8 цього Порядку

Пп. 5, 8 Порядку № 373 передбачено, що Розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення.

Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

У разі порушення строку сплати коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії, органи Пенсійного фонду стягують відповідні суми у порядку, визначеному законодавством.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи та організації зобов'язані самостійно визначати суму на фінансування різниці у розмірі призначеної пенсії, яка підлягає сплаті у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують її органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням.

З урахуванням тієї обставини, що УПФУ направлено відповідачу в особі його філії відповідні повідомлення щодо відшкодування сум витрат на виплату пенсій та того, що за відповідачем в особі його філії рахується заборгованість зі сплати різниці між сумою пенсії, призначеної згідно з Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, що не спростовано відповідачем, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог шляхом стягнення вказаної суми заборгованості з відповідача.

Крім того, варто зауважити про помилковість висновків суду апеляційної інстанції з приводу того, що УПФУ не наділено повноваженнями стягувати суми витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, та по збиранню коштів, які не віднесені до страхових внесків.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками відповідно до цього Закону є: роботодавці:

підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами).

Згідно з пп. 8 п. 2.4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. N 8-2, чинного на час виникнення спірних правовідносин, Управління має право стягувати несплачені суми страхових внесків та інших платежів з їх платників.

Зі змісту наведених норм слідує висновок, що УПФУ, як орган Пенсійного Фонду України, в якому перебуває на обліку філія «УкрНДІгаз» ПАТ «Укргазвидобування», наділено повноваженнями звертатись до суду з позовом, зокрема, про стягнення платежів з відповідних платників, в тому числі і з філії юридичної особи - ПАТ «Укргазвидобування».

Відтак, та обставина, що ПАТ «Укргазвидобування» зареєстровано в м. Києві не має значення для даного спору, оскільки його філія - «УкрНДІгаз» зареєстрована в м. Харкові, перебуває на обліку в УПФУ та є страхувальником в розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, варто зауважити, що адміністративною процесуальною правосуб'єктністю, тобто здатністю особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, наділена юридична особа відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України, тому відповідачем в даній справі може виступати тільки ПАТ «Укргазвидобування», а не його філія.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, суд апеляційної інстанції скасував його законне та обґрунтоване рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Отже, касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції скасуванню з залишенням в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: