Ухвала суду № 63790531, 22.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року Справа № 876/6614/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

25 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 13 листопада 2014 року №0081091702.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Із таким судовим рішенням не погодився ОСОБА_1 й подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову - про задоволення позову. Зокрема, апелянт зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі акту від 30.09.2014 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб», висновки якого є необґрунтованими, адже при перевірці використано лише податкову декларацію про майновий стан; інформацію з центральної бази даних; акт припинення зобов'язань; листи повідомлення, а цього недостатньо. Отже, висновки ревізора про наявність рішення кредиторів щодо списання боргу базується лише на припущеннях, оскільки необхідні документи при проведенні перевірки були відсутні. Також в розумінні пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України основною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи не матеріальній формі. Доходу у розмірі зазначеному в акті перевірки позивач ніколи не отримував, що підтверджує незаконність податкового повідомлення-рішення. Крім того, апелянт зауважив, що податкове повідомлення-рішення та акт перевірки йому не вручались, що також свідчить про незаконність рішення.

Представник апелянта ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та дала пояснення, аналогічні викладеним у ній доводам. Зауважила, що позивач був позбавлений можливості дати свої зауваження на акт перевірки.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи, про причини неявки суду не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Тернопільською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правильності нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року платника податків - громадянина ОСОБА_1

За результатами перевірки складено акт № 7361/19-18-17-03/НОМЕР_1 від 30.09.2014 року (а.с. 36-41).

Згідно акту було встановлено наступні порушення позивачем норм податкового законодавства:

- неподання податкової декларації про майновий стан і доходи одержані в 2013 р. до Тернопільської ОДПІ (термін подачі до 01.05.2013 р.), чим порушено вимоги пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 та п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України (далі - ПКУ);

- неперерахування до бюджету до 01.08.2013 року податку на доходи фізичних осіб за отриманні доходи у 2012 р. в сумі - 116400,27 грн, чим порушено пп. «с» п. 176.1 ст. 176 та абз. 1 п. 179.7 ст. 179 ПКУ.

На підставі висновків акту перевірки Тернопільською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0081091702 від 13.11.2014 року, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 145670,34 грн, в тому числі 116400, 27 грн основного платежу та 29270, 07 грн штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 24).

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про законність цього рішення з таких підстав.

Підпунктом 164.2.17 «д» пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент вчинення порушення та винесення податкового повідомлення-рішення, яка діяла до 1 січня 2015 року) встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків передбачених статтею 165 ПКУ) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка податку становить 15% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно- правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм п. 164.6 ст. 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПКУ у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25% суми визначеного податкового зобов 'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Підпунктом 176.1 «в» пункту 176.1 статті 176 ПК України встановлено, що платники податку зобов'язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

Як вбачається з матеріалів справи, проведення перевірки позивача працівниками податкового органу зумовлено відомостями із ЦБДФО, даними Тернопільської ОДПІ по формі 1-ДФ (а.с. 22-23), листом ПАТ «Універсал банк» № 2128 ГО від 10.07.2014 року (а.с. 44), листом TOB «ОТП ФАКТОРИНГ Україна» № 16/2 від 08.07.2014 року (а.с. 26-27), а також факт неподання позивачем податкової декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік.

Так, Тернопільською ОДПІ було отримано від ПАТ «Універсал банк» лист від 10.07.2014 р. № 2128 ГО , згідно якого борг ОСОБА_1 перед ПАТ «Універсал банк» за кредитним договором № CL15619 від 25.01.2008 року становить 10976,25 дол. та згідно акту «Про припинення зобов'язань» від 02.08.2012 р., який є додатком до основного договору, вважається погашеним повністю шляхом прощення такої заборгованості, а позичальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання за основним договором в повному обсязі.

Отже, сторони узгодили факт прощення кредитної заборгованості у певній сумі та були взаємно проінформовані про відсутність кредитних зобов'язань позичальника перед кредитором, а тому суд дійшов вірного висновку, що у відповідності до вимог пп. 164.2.17 «д» ст. 164 ПК України, ОСОБА_1 був проінформований про суму заборгованості та факт її прощення.

Враховуючи те, що позивач був проінформований належним чином про те, що банк здійснив анулювання боргу та включив суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, відповідно до вимог підпункту 164.2.17 «д» пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, позивач повинен був самостійно сплатити податок з таких доходів та відобразити їх у річній податковій декларації.

Однак позивач податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік не подав, податок на доходи фізичних осіб до бюджету не перерахував.

Також матеріалами справи підтверджено, що TOB «ОТП ФАКТОРИНГ Україна» відобразив суму боргу 598323,69 грн, відшкодованого позивачу за рахунок страхового резерву в «Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» (далі - Форма № 1-ДФ) за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було відшкодовано, а саме в звітності за IV квартал 2012 року, з ознакою доходу « 126» - додаткове благо.

Тернопільською ОДПІ надіслано лист від 25.06.2014 року № 17326/19-18-17-03 на адресу TOB «ОТП ФАКТОРИНГ Україна» про надання інформації про виплату доходів 2012 року, зокрема ОСОБА_1, а також копій відповідних документів згідно вимог п. «д» пп. 164.2.17 ст. 164 Податкового кодексу України (а.с. 32).

Тернопільською ОДПІ отримано відповідь від TOB «ОТП ФАКТОРИНГ Україна» від 08.07.2014 р. № 16/2 (а.с. 26-27), згідно якої на підставі Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 29.06.2010 року AT «ОТП Банк» відступив TOB «ОТП ФАКТОРИНГ Україна» права вимоги боргових зобов'язань за кредитним договором від 27.07.2007 р. № ML-E00/063/2007 (Договір-1) та від 06.08.2008 р. № ML-Е00/146/2008 (Договір-2), укладеним з ОСОБА_1

Станом на 23.10.2012 р. ОСОБА_1 здійснив погашення боргових зобов'язань за договором 1 в обсязі 22839 дол. США, за договором 2 - в обсязі 11161 дол. США.

Керуючись положеннями ст. 605 Цивільного кодексу України та на підставі Договору комісії, укладеного між TOB «ОТП ФАКТОРИНГ Україна» та AT «ОТП Банк», останнім 23.10.2012 року було укладено Додаткові договори № 1 до Договору-1 і Договору-2, згідно з умовами яких здійснювалося прощення боргу ОСОБА_1 у загальному розмірі 598323,69 грн.

Згідно п. 3.4 Додаткових договорів від 23.10.2012 р. ОСОБА_1 був повідомлений про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації (а.с. 28-31).

Саме тому, станом на 05.02.2013 р. TOB «ОТП ФАКТОРИНГ Україна» подало до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва форму 1-ДФ, в якій відобразило нарахований дохід ОСОБА_1 у розмірі 598323,69 грн.

Додатково зазначено, що будь-яких інших взаємовідносин, включаючи договірні, між ОСОБА_1. та TOB «ОТП ФАКТОРИНГ Україна» у 2012 року не було.

Як наслідок, у відповідності до вимог пп. 164.2.17 «д» ст. 164 ПК України, боржник ОСОБА_1 був проінформований про суму заборгованості та факт її прощення.

Отже, оскільки позивач знав, що TOB «ОТП ФАКТОРИНГ Україна» здійснив анулювання боргу, то відповідно до вимог підпункту 164.2.17 «д» пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, повинен був самостійно відобразити це у декларації і сплатити податок з таких доходів.

Однак цього обов'язку ОСОБА_1 не виконав.

У даному випадку банк виконав усі вимоги підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу стосовно позивача, а тому внаслідок неподання позивачем податкової декларації про майновий стан і доходи одержані в 2012 р. та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за отримані доходи в сумі - 116400,27 грн, податковий орган правильно здійснив перевірку і донарахував податкове зобов'язання.

Враховучи вищевикладене, суд дійшов переконання, що висновки податкового органу про порушення позивачем п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, абз. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 145670,34 грн за 2012 рік, а тому податкове повідомлення-рішення від 13.11.2014 року № 0081091702 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб» в розмірі 116400,27 грн основного платежу та 29270,07 грн штрафних (фінансових) санкцій є правомірним та прийнятим на підставі норм Податкового кодексу України.

Доводи позивача про обов'язок банку повідомити позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання (прощення) боргу, оскільки, на переконання суду, з моменту підписання додаткових договорів від 23 жовтня 2012 року позивач був проінформований про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій деклараціі.

Крім того, твердження апелянта про порушення процедури перевірки через неповідомлення ОСОБА_1 про здійснення такої, а ткож про прийняте податне повідомленя-рішення є безпідставними, адже податковий орган надсилав позивачу цінний лист за адресою реєстрації і копію наказу № 2513 від 30 вересня 2014 року і повідомлення про проведення перевірки, однак цей лист було повернуто поштовим відділенням за закінченням терміну зберігання (а.с. 65-66). Копія акту перевірки також була надіслана позвачу рекомендованою кореспонденцією, однак і цей лист було повернуто за терміном зберігання (а.с. 67). Таким чином, позивач не забезпечив отримання відповідних повідомлень, чим позбавив себе можливості взяти участь у процесі перевірки.

Твердження представника апелянта про незаконність повідомлення-рішеня, через відсутність доказів його надсилання, а також надсилання податкової вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, адже це не впливає на правильність нарахування податкового зобов'язання згідно оскаржуваного рішення і може мати значення лише для вирішення питання про законність стягнення боргу за цим податковим повідомленням-рішенням.

Отже, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відмову в позові.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, що викладені в оскаржуваній постанові Тернопільського окружного адміністративного суду.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року у справі № 819/596/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст виготовлено 27 грудня 2016 року.