Ухвала суду № 63790237, 13.12.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 грудня 2016 рокусправа № 808/1190/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання:Кязимова Д.В.

за участю представників:

позивача:- ОСОБА_1 дов від 12.01.2016

відповідача:- ОСОБА_2 дов від 28.04.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року

у справі № 808/1190/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мясопереробний комплекс ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мясопереробний комплекс ЛТД» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

№0002362201 від 22.12.2015, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 5412456 грн., в тому числі за основним платежем 3608304 грн., за штрафними санкціями 1804152 грн.

№0002352201 від 22.12.2015 в частині зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 104470 грн.

№0223291702 від 22.12.2015, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати у розмірі 102046,94 грн., в тому числі за основним платежем 59788,33 грн. за штрафними санкціями 42258,61 грн.

№ НОМЕР_1 від 09.03.2016, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1325491,25 грн., в тому числі за основним платежем 1060393 грн., за штрафними санкціями 265098,25 грн.

№ НОМЕР_2 від 09.03.2016, яким визначено суму грошового зобовязання з податків та зборів, у тому числі з податку з доходів фізичних осіб, у сумі штрафним санкцій 2582,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не відповідають фактичним обставинам, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, оскільки позивачем при перевірці були надані всі необхідні документи, які підтверджують виконання всіх операцій щодо діяльності позивача.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2016 адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Постанову суду мотивовано тим, що висновки податкового органу з приводу виявлених перевіркою порушень не підтверджені під час судового розгляду справи. Судом встановлено, що формування валових витрат та податкового кредиту здійснено відповідно до норм чинного законодавства; реальність здійснених позивачем господарських операцій підтверджена належним чином оформленою первинною документацією. Також фактичними обставинами підтверджена відсутність об'єкту оподаткування податку на доходи фізичних осіб з огляду на відсутність отримання працівниками підприємства додаткового блага під час використання паливно-мастильних матеріалів в межах здійснення господарської діяльності.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично мотивована висновками, викладеними в акті перевірки від 30.11.2015 №1186/08-28-22-01/36020655.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, вважає оскаржувану постанову суду першої інстанції обґрунтованою та правомірною.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «М'ясопереробний комплекс ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складений акт перевірки від 30.11.2015 № 1186/08-28-22-01/36020655.

Перевіркою встановлено порушення підприємством:

- пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст. 44, пп.134.4.1 п.134.4 ст.134, п.135.1, п.135.2, п.п.135.5.4, п.135.5, ст.135, п.137.1 п.137.4, п.137.10, ст.137, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.6, п.138.6, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у 2014 році на 3608304 грн.;

- п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.200.1 ст.200, п.15 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.19 Декларації з ПДВ) на загальну суму 187803 грн., у т.ч. в березні 2014 року - на 83333 грн., серпні 2014 - на 104470 грн., завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, у т.ч. у грудні 2014 року на 603532 грн.,(ряд 24 Декларації з ПДВ); заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 1060393 грн., у т.ч. в травні 2014 - на 22999 грн., в грудні 2014 року - на 1037394 грн.;

- пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.164.5 ст.164, пп.168.1.4 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171 Податкового кодексу України, внаслідок чого не утримано та не перераховано податок здоходів фізичних осіб з доходу, наданого працівникам підприємства як додаткове благо у вигляді карток на паливо в періоді з 01.01.2014 по 31.12.2014 у розмірі 337787,20 грн., що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на 59788,33 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.12.2015:

- №0002342201 - про сплату 1060393 грн. податку на додану вартість та 530196,5 грн. застосованих штрафних санкцій;

- №0002352201 "В4" - про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 187803 грн., у т.ч. за серпень 104470 грн., за березень 83333 грн.,

- №0002362201 - про сплату 3608304 грн. податку на прибуток та 1804152 грн. застосованих штрафних санкцій;

- №0223291702 - про сплату 59788,33 грн. податку з доходів фізичних осіб та 42258,61 грн. застосованих штрафних санкцій.

Штрафні (фінансові) санкції визначені у податкових повідомленнях-рішеннях від 22.12.2015 №0002342201 і №0002362201 в розмірі 50 відсотків суми нарахованих податкових зобов'язань у зв`язку з тим, що на підставі акту планової документальної перевірки від 22.09.2014 №1008/08-28-22-01/36020655 до платника були застосовані штрафні санкції за заниження податку на прибуток за 2013 рік (податкове повідомлення-рішення від 16.10.2014 №0003672201) та податку на додану вартість (податкове повідомлення-рішення від 16.10.2014 року №0005092201).

Означені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

26.02.2016 ГУ ДФС у Запорізькій області прийнято рішення № 648/10/08-01-10-01-13 про результати розгляду первинної скарги підприємства, яким:

залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 22.12.2015 № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, а скаргу - без задоволення;

скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.12.2015 № НОМЕР_6 в частині надмірно застосованих штрафних санкцій у розмірі 265 098,25 та в зазначеній частині задоволено скаргу;

Збільшено фінансові санкції, застосовані за заниження податку на доходи фізичних осіб на 2582,60 грн.

На підставі вказаного рішення про результати розгляду скарги відповідачем прийняті податкові повідомленні-рішення:

№ НОМЕР_1 від 09.03.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1325491,25 грн., в тому числі за основним платежем - 1 060 393,00, за штрафними санкціями - 265098,25 грн.;

№ НОМЕР_2 від 09.03.2016, яким визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів у розмірі штрафних санкцій - 2582,60 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків контролюючого органу.

Щодо заниження доходу, який враховується при обчисленні об'єкта оподаткування

В акті перевірки від 30.11.2015 зазначено, що позивачем у рядку 02 Декларації з податку на прибуток підприємств «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» задекларовано дохід у розмірі 398 598 471 грн.

Перевіркою рахунків бухгалтерського обліку встановлено суму доходу від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)) за 2014 рік у сумі 412320976 грн., у т. ч.: 701 «Дохід від реалізації готової продукції» у сумі 390 514 599 грн., 702 Дохід від реалізації товарів» у сумі 205 852 838 грн., 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг» у сумі 1 361 624 грн., 704 «Вирахування з доходу» у сумі «-» 185 351 627 грн.

Внаслідок наведеного податковим органом зроблено висновок, що товариством, в порушення вимог п.44.1, п.44.2 ст.44, п.135.1, п.135.2 ст.135, п.137.1, п.137.4 ст.137 ПК України, у зв'язку із невідповідністю даних податкового та бухгалтерського обліку занижено показник по рядку 02 Декларацій «дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг))» за 2014 рік на загальну суму 13 722 505 грн.

Згідно абз.1 п.44.1, абз.1 п.44.2 ст.44 ПК України (в редакції, що діяла в період, який перевірявся) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

У відповідності до п.п.135.1, п.135.2 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п.137.1, п.137.4 ст.137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.

Матеріалами перевірки підтверджується і не заперечується відповідачем, що на розбіжності у розмірі 13 722 505 грн. вплинули дані бухгалтерського обліку, а саме: показники рахунку 702 "Дохід від реалізації товарів", який містить інформацію про вартість реалізованого товару за договором комісії.

Проте, позивачем вартість реалізованих товарів за договорами комісії обліковується на окремих субрахунках 362К "Розрахунки з іноземними покупцями (товари по комісії (м'ясо)", 362М "Розрахунки з іноземними покупцями (товари по комісії (олія)".

За визначенням ст.1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.1014 ЦК України).

Отже договір комісії за своєю юридичною природою є договором з надання посередницьких послуг, що комісіонером надаються комітенту, і право власності на товар, який комітент для подальшого продажу передає комісіонеру товари, не переходить.

За приписами п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14 ПК України не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

В свою чергу, у п.п.153.4.1 п.153.4 ст.153 ПК України встановлено, що з урахуванням особливостей, установлених цим розділом, не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з: залученням платником податку коштів або майна на підставі договору концесії, комісії, доручення, про відкриття рахунку у цінних паперах, про надання клірингових послуг за угодами щодо фінансових інструментів, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), договору щодо забезпечення виконання зобов'язань, а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачу права власності на такі кошти або майно, з урахуванням положень пункту 153.7 цієї статті.

Наведені норми та встановлені обставини підтверджують правильність позиції суду першої інстанції про протиправність висновку відповідача стосовно порушення позивачем вимог п.44.1, п.44.2 ст.44, п.135.1, п.135.2 ст.135, п.137.1, п.137.4 ст.137 ПК України, яке призвело до заниження показнику по рядку 02 Декларацій «дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг))» за 2014 рік на загальну суму 13 722 505 грн., оскільки до складу доходу не включаються вартість реалізованого товару за договором комісії.

В ході розгляду апеляційної скарги відповідачем не наведено жодних доводів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в цій частині.

Щодо взаємовідносини між ТОВ «Мясопереробний комплекс ЛТД» та ТОВ «Агропроінвест-08».

В акті перевірки від 30.11.2015 зроблено висновок, що позивачем в порушення п.п.134.4.1 п.134.4 ст.134, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України не оприбутковано надлишки соняшника та сої, що призвело до заниження доходу, який враховується при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на загальну суму 5 092 501 грн. Також до собівартості реалізованої соняшникової та соєвої олії, шроту, лузги, відходів 3-ї категорії включена вартість соняшника без вирахування втрат в процесі виробництва на загальну суму 1231126 грн., що призвело до завищення собівартості реалізованої продукції на 1231126 грн.

Крім того, в акті перевірки від 30.11.2015 зазначено, що вартість сировини, яка була втрачена, не використана в господарській діяльності товариства, і не може збільшувати собівартість реалізованої олії, шроту та лушпиння, з чого зроблено висновок, що на порушення п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 ПК України позивачем не нараховані податкові зобов'язання на суму вартості втрат сировини (соняшника), не використаної в його господарській діяльності на загальну суму без ПДВ 1231126,36 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 246225,27 грн., у т. ч.: січень 2014 66992,12 грн., лютий 2014 74762,83 грн., серпень 2015 104470,32 грн.

До таких висновків податковий орган дійшов, виходячи з наступного.

За договором № М529 від 01.08.2014 ТОВ «Агропроінвест-08» (виконавець) на замовлення ТОВ «Мясопереробний комплекс ЛТД» (замовник) переробляє насіння соняшника та боби сої в олію соняшникову нерафіновану, макуху соняшникову, шрот соняшниковий, олію соєву, шрот соєвий.

Умовами договору передбачено, що якість сировини, яку замовник передає виконавцю на виготовлення продукції повинна відповідати ДСТУ 4694:2006 «Соняшник. Олійна сировина. Технічні умови», ДСТУ - 4964 «Соя. Технічні умови».

Понаднормові домішки та зайва вологість соняшника виправляються ТОВ «Агропроінвест-08» шляхом сушіння та очищення. Втрати з сушіння і очищення компенсуються виконавцю в залежності від договірних умов з постачальниками сировини або замовником, або постачальником сировини (п.2.2 договору). Кількість виробленої та переданої продукції підтверджується в акті випуску продукції з давальницької сировини, пред'явленої виконавцем (п.4.1 договору).

Додаткові втрати сировини в процесі виробництва вищевказаним договором не обумовлені.

На підставі наданих до перевірки актів випуску продукції з давальницької сировини, актів приймання-передачі готової продукції, лушпиння, відходів 3-ї категорії, актів звірки руху сировини та продукції, оборотно-сальдові відомості з рахунків 201 «Сировина», 206 «Матеріали, передані у переробку», 209 «Інші запаси», 26 «Готова продукція», 631 «Розрахунки з вітчизняним » постачальниками», 64 «Розрахунки по податках», 701 «Дохід від реалізації готової продукції» складено баланс відповідності обсягів переданої на виробництво сировини та виробленої з неготової продукції (олію соняшникову нерафіновану, макуху соняшникову, шрот соняшниковий, олію соєву, шрот соєвий) лушпиння, відходів 3-ї категорії.

При аналізі балансу відповідачем встановлено розбіжності між обсягами переданої сировини та обсягами виробленої з неї готової продукції лушпиння, відходів 3-ї категорії, наприклад, січні 2014 року з 16276,644т переробленої сировини вироблено 6006,102 т готової продукції лушпиння, відходів 3-ї категорії, втрати складають 270,542 тон; у лютому 2014 року - з 6104,791 т переробленої сировини вироблено 5283,57т олії, відходів 3-ї категорії, макухи, лузги, втрати складають 281,22 тон тощо.

Для з'ясування причин розбіжностей в ході проведення перевірки відповідачем направлено позивачу запит № 17808/10/10-08-28-22-01 від 17.11.2015 про надання пояснень щодо виникнення втрат та надлишків сировини в процесі переробки насіння соняшника та бобів сої в олію соняшникову нерафіновану, макуху соняшникову, шрот соняшниковий, олію соєву, шрот соєвий.

Листом № 163 від 23.11.2015 товариство повідомило контролюючий органі, що убуток маси сировини при виробництві олії пояснюється втратою сировиною при виробництві соняшникової та соєвої олії вологи, а також тим, що показник «сировинні втрати» не нормується, а розраховується як різниця між кількістю фактично переробленого олійного насіння та виходами олії, шроту та лушпиння у відсотках до переробленої олійної сировини.

В первинних документах, а саме: в ВМД на експорт шроту, сертифікатах якості олії та лушпиння є посилання на національні стандарти України (ДСТУ), вимогам яких повинна відповідати якість виробленої та реалізованої продукції. Податковим органом, з урахуванням вимог ДСТУ, якими товариство користується у господарській діяльності, здійснений перерахунок обсягів сировини, виробленої продукції і відходів, та встановлено перевищення втрат і надлишки сировини в процесі виробництва.

За наслідками такого перерахунку в акті перевірки від 30.11.2015 зроблено висновок, що для отримання готової продукції у зазначених обсягах ТОВ «Мясопереробний комплекс ЛТД» повинно було передати для переробки на 1306,467 тон соняшника та сої більше, а з 410,403 тон соняшника, переданого для переробки, не отримано продукцію і відходи, тобто не використано в господарських операціях товариства.

З огляду на те, що згідно актів звірки по руху сировини та продукції, якими погоджено обсяги переданої сировини та отриманої продукції, заборгованість ТОВ «Мясопереробний комплекс ЛТД» перед ТОВ «Агропроінвест 08» за насіння соняшника та сої відсутня, згідно наказу про облікову політику від 03.01.2012 № 2 оцінка запасів товариства при передачі в виробництво здійснюється по методу середньозваженої собівартості, враховуючи ціну, за якою передано в переробку соняшник за даними бухгалтерського обліку (зворотно-сальдова відомість по рахунку 201 «Сировина»), контролюючим органом зроблено висновок, що вартість некомпенсованої сировини (безоплатно наданої) ТОВ «Мясопереробний комплекс ЛТД» за даними перевірки складає 5092501,31 грн., у т.ч. соняшника: в березні 89 668,15 грн., у вересні -878093,44 грн., у жовтні - 1362643,51 грн., у листопаді - 1330669,68 грн., у грудні - 1336975,17 грн. та сої в жовтні - 47423,55 грн. і в грудні - 47027,79 грн.; загальна вартість втрат 410,403 т соняшника у 2014 році становить 1231126,36 грн.

Згідно п.п.134.4.1 п.134.4 ст.134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності до п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.189.1 ст.189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (п.198.5 ст.198 ПК України).

Судом першої інстанції встановлено, і це підтверджено матеріалами справи, що переробне підприємство - ТОВ «Агропроінвест 08» є виробничим підприємством, в своїй діяльності керується спеціальними нормативними документами, серед яких, і Порядок обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі, затверджений Наказом Мінагрополітики України від 11.09.2009 № 656, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.12.2009 за № 1163/17179.

Вказаний Порядок встановлює організацію та ведення первинного обліку олійно-жировими підприємствами, їх структурними підрозділами, іншими виробництвами незалежно від форм власності і господарювання, що здійснюють переробку олійної і жирової сировини та виробляють олію, маргаринову продукцію, майонез та соуси з використанням олій, миловарну продукцію та інші види олійно-жирової продукції (п.1 Порядку).

У Додатку № 27 до Порядку наведена форма Виробничого звіту олійного заводу (Форма № 23), що складається за результатами перероблення олійної культури і відображає повну інформацію щодо кількісних та якісних показників сировини та отриманої готової продукції, в тому числі кількісні показники виходу: олії, шроту (макухи), лушпиння, сировинні втрати.

При цьому у п.2.25 Порядку визначено, що терміни "загальні втрати", "втрати олії в шроті (макусі) лушпинні" буквально не відповідають цим поняттям. Втрати олії в шроті (макусі), втрати олії в лушпинні є тією частиною олії, яка не витягується (а не втрачається) з насіння. До втрат як таких належать невраховані втрати. "Сировинні втрати" показують зміну ваги насіння за рахунок зменшення вмісту сміття і вологи в процесі виробництва. Наведені терміни міцно ввійшли в практику олійно-жирової галузі, і тому, незважаючи на їх умовність, вони зберігаються і в цьому Порядку.

Тобто сировинні втрати є тією частиною сировини і матеріалів, яка безповоротно втрачається в процесі отримання цільового продукту.

При прийомі, зберіганні та переробці сировина повинна відповідати певним критеріям, а саме не повинна бути більшою чи нижчою показників, зазначених в ДСТУ (вологість, домішки, засміченість), в результаті чого ТОВ «Агропроінвест-08» можуть бути надані відповідні послуги по доробленню сировини до даних показників, випадки надання яких визначені вищевказаним договором на переробку давальницької сировини.

При цьому величина технологічних відходів і втрат обумовлена технічним рівнем технологічного обладнання та якісними характеристиками матеріальних ресурсів.

Отже, при здійсненні виробничого процесу переробки давальницької сировини існують й інші втрати, які не можуть контролюватись позивачем та пов'язані виключно з виробничим процесом перероблення сировини.

Наявність таких втрат відображається переробним підприємством - ТОВ «Агропроінвест-08» у відповідному Виробничому звіту (Форма № 23).

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем при розрахунку кількісної різниці між сировиною та готовою продукції (в результаті якого й виникли висновки щодо надлишків та відсутності сировини та готової продукції), не взяті до уваги Виробничі звіти (Форма 23), в яких зазначаються такі втрати як "сировинні втрати", зміст яких відображається в складському та відповідно в бухгалтерському обліку підприємства - переробника як виробничого підприємства, а також не взята до уваги наявність відходів, що виникають до моменту технологічного процесу, кількість яких враховувалась під час співвідношення відповідачем сировини та готової продукції.

Отже, є безпідставним висновок відповідача про порушення позивачем п.п.134.4.1 п.134.4 ст.134, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України, а саме: заниження доходу, який враховується при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, за 2014 рік на загальну суму 5092501 грн. та завищення собівартості реалізованої продукції на 1231126 грн. Відповідно, безпідставним є і висновок відповідача про порушення позивачем п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 ПК України щодо заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 246225,27 грн.

Щодо взаємовідносини між ТОВ «Мясопереробний комплекс ЛТД» та ТОВ АПК «Спаський».

В акті перевірки від 30.11.2015 зроблено висновок, що позивачем в порушення вимог п.192.1 п.192.3 ст.192, п.198.2 п.198.3 ст.198, п. 198.6 ст.198, п.201.6 п.201.7 ст.201 ПК України завищено податковий кредит по ПДВ по операціям з ТОВ «АПК «Спаський» за грудень 2014 на 1334366 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов, виходячи з наступного.

ТОВ «Мясопереробний комплекс ЛТД» (покупець) укладено з ТОВ АПК «Спаський» (постачальник або продавець) договір № М786 від 15.09.2014 на придбання соняшника, відповідно до якого соняшник врожаю 2014 року поставляється на умовах FСА склад продавця (Новомосковський р-н, с.Спаське, вул.Комсомольська, ток № 2); ціна на товар зазначається у специфікаціях до договору, які є невід'ємною частиною договору; загальна сума договору складає суму специфікацій на товар до договору (п.3 договору).

Умовами договору та специфікацією встановлена 100 % попередня оплата за весь обсяг товару на розрахунковий рахунок продавця, або на інших умовах, узгоджених сторонами додатково. Оплата за продукцію вважається здійсненою в момент перерахування грошових коштів з банківського рахунка покупця на банківський рахунок продавця.

Згідно специфікації № 1 (рег. № М 787) до цього договору Постачальник зобов'язується передати 2000 т (± 10%) соняшнику за ціною 2000 грн. з ПДВ за тону на загальну суму з ПДВ 4000000 грн.

ТОВ «Мясопереробний комплекс ЛТД» на виконання умов договору від 15.09.2014 № М786 перераховано на адресу ТОВ «АПК «Спаський» попередню оплату за соняшник на загальну суму з ПДВ 4000000 грн., а ТОВ «АПК «Спаський» за вказаною операцією виписані податкові накладні від 16.09.2014 № 3/2/, від 17.09.2014 №4/2/, від 18.09.2014 № 5/2/, від 19.09.2014 № 6/2/.

Транспортування соняшника здійснювалось за рахунок ТОВ «Мясопереробний комплекс ЛТД» на підставі відповідних товарно-транспортних накладних (перелік наведено в акті перевірки).

За умовами договору моментом виконання зобов'язань продавця по передачі товару є момент вручення товару покупцю, що підтверджується підписом уповноваженої особи покупця на примірнику належним чином оформленої видаткової накладної (п.1.4); право власності на товар переходить до покупця в момент виконання зобов'язань продавця по передачі товару (п.1.5).

Відповідно до видаткових накладних ТОВ «АПК «Спаський» на адресу ТОВ «Мясопереробний комплекс ЛТД» відвантажено 2001,5 т соняшника на загальну суму 4003105 грн. (1666,67 грн./т) (перелік видаткових накладних наведено в акті перевірки від 30.11.2015).

Разом з тим, ТОВ «АПК «Спаський» 14.11.2014 складено податкову накладну №6/2 на загальну суму 3105 грн. в т.ч. ПДВ 517 грн., а ТОВ «Мясопереробний комплекс ЛТД» 24.11.2014 здійснило доплату за соняшник у сумі 3105 грн., в т. ч. ПДВ 517 грн.

03.12.2014 ТОВ «АПК «Спаський» та ТОВ «Мясопереробний комплекс ЛТД» складений Протокол узгодження кінцевої ціни до договору № М786 от 15.09.2014, згідно якого сторонами узгоджена кінцева ціна за тону та визначена сума доплати за договором у розмірі 8006200 грн. з ПДВ.

На виконання вказаного Протоколу ТОВ «АПК «Спаський» 03.12.2014 виписано податкову накладну №5/2 на доплату за соняшник у кількості 2001,55 т за ціною 3333,33 грн./т на загальну суму 8006200 в т. ч. ПДВ 1334365,79 грн., а ТОВ «Мясопереробний комплекс ЛТД» здійснило оплату на загальну суму з ПДВ 8006194,77 грн.

Суму податку на додану вартість в розмірі 1334365,79 грн. по податковій накладній від 03.12.2014 за № 5/2/ ТОВ «Мясопереробний комплекс ЛТД» включено до податкового кредиту декларації грудня 2014 року.

Як зазначає податковий орган, згідно наданих для перевірки документів ТОВ «Мясопереробний комплекс ЛТД» 03.12.2014 на поточний рахунок ТОВ «АПК «Спаський» кошти не перераховувались, та отримання товарів/послуг від ТОВ «АПК «Спаський» на адресу ТОВ «Мясопереробний комплекс ЛТД» не відбувалось, а отже підстави для складання податкової накладної та її включення до податкового кредиту ТОВ «МПК Лтд» відсутні.

В акті перевірки від 30.11.2015 також зазначено, що, оскільки оплату за соняшник у вигляді попередньої оплати ТОВ «Мясопереробний комплекс ЛТД» перераховано на адресу ТОВ «АПК «Спаський» в період з 16.09.2014 по 19.09.2014, а соняшник в рахунок попередньої оплати відвантажено ТОВ «АПК «Спаський» на адресу ТОВ «Мясопереробний комплекс ЛТД» в повному обсязі в період з 18.09.2014 по 14.11.2014, підстав для складання податкової накладної не виникало, тому, як наслідок, у позивача не виникло права на віднесення сум податку на додану вартість по податковій накладній № 5/2 від 03.12.2014 до податкового кредиту.

При цьому податковий орган зауважує, що ТОВ «АПК «Спаський» перерахунок податкових зобов'язань у зв'язку з переглядом цін не здійснювало, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, за формою згідно Порядку заповнення податкової накладної (затвердженого наказом Міністерства фінансів від 22.09.2014 № 957, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 13.10.2014 за № 1235/26012), на адресу ТОВ «Мясопереробний комплекс ЛТД» не виписувало. ТОВ «МПК Лтд» згідно наданих для перевірки документів коригування податкового кредиту не проводило. Розрахунки коригування для перевірки не надавались.

У відповідності до абз.1-3 п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу (абз.1 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

У п.201.7 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.192.1 ст.192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

В свою чергу, згідно п.п.192.1.2 п.192.1 ст.192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п.192.3 ст.192 ПК України).

Разом з тим, згідно абз.1 п.140.2 ст.140 ПК України у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Виходячи з приписів абз.1 п.140.2 ст.140 ПК України, саме на дату підписання Протоколу у постачальника виникає право на перерахунок доходів, а у Постачальника, відповідно, право на перерахунок витрат.

Враховуючи ж приписи п.192.1 ст.192 ПК України, на дату підписання Протоколу підлягають коригуванню накладні, виписані постачальникам по отриманим авансам. При цьому у кожному розрахунку коригуванні до податкової накладної зміні підлягає саме кількісний показник, розрахований виходячи з отриманої суми авансу (вона залишається сталою) та нової ціни.

Судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що в кожному розрахунку коригування підсумкові показники залишаються нульовими, тобто не призводять до збільшення права на податковий кредит по раніше отриманим авансам.

З огляду на те, що сума авансів залишається незмінною, у постачальника з датою підписання Протоколу виникає обовязок по збільшенню податкових зобовязань шляхом оформлення кінцевої податкової накладної.

При цьому дата виписки кінцевої податкової накладної обумовлена датою узгодження Протоколу, як першої з подій, що призвели до збільшення доходів у постачальника і обов'язку постачальника збільшити податкові зобов'язання та є підставою для проведення взаємних розрахунків між ТОВ "АПК Спаський" і позивачем, тому позивачем правомірно відображено в податковому обліку в грудні 2014 року податкову накладну № 5/2 від 03.12.2014.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про безпідставність висновку відповідача про порушення позивачем вимог п.192.1 п.192.3 ст.192, п.198.2 п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6, п.201.7 ст.201 ПК України і завищення, у звязку з цим, податкового кредиту по ПДВ по операціям з ТОВ «АПК «Спаський» за грудень 2014 на 1334366 грн.

Наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують.

Крім того, за наведених вище обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з огляду на протиправність визначення відповідачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 1580590 грн. (246225 - ТОВ "Агропроінвест 08" + 1334365 грн. - ТОВ "АПК "Спаський") та з урахуванням наявності від'ємного значення (ряд.24 декларації за грудень 2014 року), який при розрахунку враховує відповідач у розмірі 603532 грн., відсутній факт виникнення позитивного значення податку на додану вартість, яке підлягає сплаті до бюджету, що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення №0000162201 від 22.12.2015, і жодним чином не спростовується відповідачем.

Щодо заниження податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб.

В акті перевірки від 30.11.2015 зроблено висновок, що позивачем в порушення вимог п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.164.5 ст.164, п.п.168.1.4 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171 ПК України занижено податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 у розмірі 59778,33 грн.

Такий висновок обґрунтований тим, що з працівниками товариства укладені договори про виплату компенсацій за використання власних автомобілів в службових цілях, якими передбачено надання компенсації за використання автомобілів в службових цілях понад ліміту, встановленого п.3.1 договору на підставі наданих службових та пояснень.

До перевірки надано наказ по ТОВ «Мясопереробний комплекс ЛТД» від 03.01.2012 № 3 «Про затвердження норм палива для автомобілів», згідно якому з 03.01.2012 на підприємстві встановлено нормативи витрачання палива для автомобілів, які використовуються товариством в господарській діяльності, у розмірі 9л/100км та затверджено бланк видачі та списання ПММ.

Витрати палива на підприємстві відображались у Відомостях про отримання ПММ.

В акті перевірки від 30.11.2015 зазначено, що у 2014 році працівникам товариства відповідно до Відомості видано 26050 л палива на загальну суму 337787,20 грн. Згідно даним бухгалтерського обліку товариства вартість ПММ, які видавались працівникам для використання власних автомобілів без підтверджуючих документів, не відносилась до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В бухгалтерському обліку зазначені операції відображені таким чином: С-до на 01.01.2014 по Дт. рах. 203 «Паливо» складає - 23523,62 грн.; Дт 203 рах «Паливо» - 348213,6 грн.; Кт 203 рах «Паливо» - 337787,20 грн. з подальшим розподіленням: Кт.рах.23 «Виробництво» 104504,21 грн., Кт рах.92 «Адміністративні витрати» - 77054,66 грн. та Кт рах.93 «Витрати на збут» - 95829,33 грн., Кт рах.39 «Витрати майбутніх періодів» на суму 60399 гривень. С-до на 31.12.2014 складає 0,00 гривень.

В акті перевірки від 30.11.2015 зазначено, що на балансі ТОВ «Мясопереробний комплекс ЛТД» відсутні власні транспортні засоби, автомобілі працівників використовувались лише на підставі укладених договорів компенсації без надання підтверджуючих документів щодо використання такого палива в господарській діяльності товариства, внаслідок чого зроблено висновок, що працівники товариства отримали додаткове благо у вигляді безоплатно наданих ПММ на загальну суму 337787,2 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на 59788,3 грн.

Згідно п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом ІІ цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації.

У відповідності до п.164.5 ст.164 ПК України під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

У такому самому порядку визначаються об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

За приписами п.168.1 ст.168 ПК України оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання) (п.168.1.4 п.168.1 ст.168 ПК України).

У п.171.2 ст.171 ПК України визначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;

б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, який перевірявся, ТОВ «Мясопереробний комплекс ЛТД» укладались договори на виплату компенсації за використання власного автомобіля в службових цілях з працівниками, які володіють власними транспортними засобами, з урахуванням виду і об'єму виконання такими працівниками службових обов'язків.

За визначенням п.п.14.1.41 п.14.1 ст.14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платнею тягне пов'язаний з виконання обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовим договором (угодами), укладеними з таким платником податку.

Відповідно до ст.125 КЗпП України працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, установи, організації, мають право на одержання компенсації за їх зношування (амортизацію).

Розмір і порядок виплати цієї компенсації, якщо вони не встановлені в централізованому порядку, визначаються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з працівником.

На підтвердження вищевказаних господарських операцій позивачем надані відповідачу первинні документи: договори на виплату компенсації за використання власного автомобіля в службових цілях, акти виконаних робіт (наданих послуг), відомості отримання та використання паливно-мастильних матеріалів, які містять дані щодо кількості отриманого палива, підпис особи, що його отримала, дані одометра та фактичний пробіг за місяць.

Означені первинні документи підтверджують використання працівниками власних автомобілів та паливно-мастильних матеріалів у вигляді карток саме в межах виконання трудових обов'язків, а тому таке використання свідчить про здійснення використання працівниками товариства отриманого палива виключно в межах виконання своїх трудових обов'язків, чим виключається правомірність висновку відповідача про отримання працівниками додаткового блага, і ,як наслідок, висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.164.5 ст.164, п.п.168.1.4 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171 ПК України.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд погоджується з судом першої, що висновки відповідача в акті перевірки від 30.11.2015 є необґрунтованими та недоведеними, тому спірні податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя є протиправними і підлягають скасуванню.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року у справі № 808/1190/16 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:І.Ю. Добродняк

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:Я.В. Семененко