Постанова № 63789073, 26.12.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5271/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2016 року Одеський окружний адміністративний суд:

під головуванням судді Андрухіва В.В.

за участю секретаря Рижук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату про визнання рішення протиправним, зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату про визнання протиправним рішення ТВО військового комісара Одеського обласного військового комісаріату ОСОБА_2 № 7337 від 26.09.2016 року про відмову у задоволенні заяви про визнання ОСОБА_1 ветераном військової служби; зобовязання Одеського обласного військового комісаріату визнати ОСОБА_1 на підставі п.5 ч.1 ст.5 Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист та п.12 ст.1 Закону України Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у звязку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей ветераном військової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з січня 1995 року по серпень 2012 року він проходив військову службу в органах військової прокуратури України на різних прокурорсько-слідчих посадах. 14.08.2012 року він звільнений у запас з виходом на пенсію на підставі наказу Міністра оборони України № 550 від 10.07.2012 року відповідно до ч.7 ст.26 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу» за п. «г» (у звязку зі скороченням штатів). Рішення про звільнення було прийнято у звязку з реформуванням Збройних Сил України. Позивач зазначає, що на день звільнення згідно розрахунку кадрового органу його вислуга років у календарному обчисленні складає 22 роки. Як стверджує позивач, відповідно до відповіді (листа) ТВО військового комісара ОВК від 26.09.2016 року № 7337, йому було відмовлено у задоволенні заяви про визнання ветераном військової служби. Також позивач зазначив, що дана відмова вмотивована тим, що час навчання позивача у цивільному вищому навчальному закладі (2 роки 6 місяців) до військової служби у календарному обчисленні не зараховується, а тому вислуга років складає лише 19 років 6 місяців. Позивач вважає таке рішенні відповідача неправомірним, оскільки в Законі України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» при застосуванні поняття «календарна» та «пільгова» вислуги років, не визначається суть та порядок їх обчислення, з чого випливає, що вказаний законодавчий акт вживає ці поняття у розумінні інших нормативно-правових актів, зокрема, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки ці закони регулюють спільну сферу правовідносин соціальний захист громадян, звільнених, зокрема, з лав Збройних Сил України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов за наведених вище підстав.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 з підстав, викладених у письмових запереченнях. Так, відповідач зазначив, що пунктом 5 ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» визначено, що для визнання особи ветераном військової служби, окрім звільнення даної особи у звязку з реформуванням Збройних Сил України, дана особа, яка бездоганно прослужила на військовій службі повинна мати 20 і більше років у календарному обчисленні. Також відповідач зазначив, що відповідно до примітки до витягу з наказу Міністра оборони України від 10.07.2012 року № 550, вислуга років позивача у Збройних Силах України у календарному обчисленні складає 19 років 05 місяців, термін навчання в ЦВНЗ зараховується до вислуги років на пенсію, загальна вислуга років на пенсію 21 рік 09 місяців. Таким чином, виходячи з того, що календарна вислуга років позивача складає менше ніж 20 календарних років, відповідач вважає, що оскаржуване рішення про відмову у визнанні позивача ветераном військової служби є законним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 25.06.1994 року отримав диплом спеціаліста № 272 за спеціальністю «правознавство» в Юридичному інституті Одеського державного університету.

У період з січня 1995 року по серпень 2012 року ОСОБА_1 проходив військову службу в органах військової прокуратури України.

14.08.2012 року підполковника юстиції ОСОБА_1, військового прокурора Львівського гарнізону, звільнено у запас з виходом на пенсію на підставі наказу Міністра оборони України (по особовому складу) № 550 від 10.07.2012 року відповідно до ч.7 ст.26 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу» за п. «г» (у звязку зі скороченням штатів).

Згідно вказаного наказу вислуга років позивача на день звільнення складає 19 років 05 місяців; термін навчання у ЦВНЗ (цивільному вищому навчальному закладі), який зараховується до вислуги років на пенсію 02 роки 06 місяців; загальна вислуга років на пенсію 21 рік 09 місяців.

Також у наказі зазначено, що позивач звільняється у звязку з реформуванням Збройних Сил України та з правом носіння військової форми одягу.

17.10.2012 року позивач отримав пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 та отримує пенсію за вислугу років.

22.09.2016 року позивач звернувся до Одеського обласного військового комісаріату з заявою від 19.09.2016 року (вх. № 9435), в якій просив розглянути питання про надання йому статусу «Ветеран військової служби», видавши відповідне посвідчення та нагрудний знак.

Відповідно до листа Одеського обласного військового комісаріату від 26.09.2016 року № 7337 позивачу відмовлено у видачі посвідчення та нагрудного знаку «Ветеран військової служби» у звязку із недостатньою вислугою років, що дає право на їх отримання, оскільки загальна вислуга років, до якої зараховується термін навчання у ЦВНЗ, та про яку йдеться у зверненні, це загальна вислуга років на пенсію, при цьому вислуга років у ЗС у календарному обчисленні складає 19 років 05 місяців (донарахована вислуга 19 років 06 місяців).

Пунктом 5 ч.1 ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» передбачено, зокрема, що ветеранами військової служби, визнаються громадяни України, які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України.

Згідно п. 2 Постанови Кабінету Міністрів від 01.06.2002 року № 742 «Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран органів внутрішніх справ» поширено дію Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. N 1601 (Офіційний вісник України, 1999 р., N 35, ст. 1807), на видачу посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран органів внутрішніх справ"

Відповідно до п.3 Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1601, підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби" є один з таких документів:

-наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку;

-довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності I чи II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;

-посвідчення про нагородження медаллю "Ветеран Вооруженных Сил СССР".

Як встановлено судом, загальна вислуга років позивача на пенсію у календарному обчисленні складає 21 рік 09 місяців, що підтверджується наказом Міністра оборони України від 10.07.2012 року № 550.

Відповідно до вказаного Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран військової служби», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999р. №1601, відповідач зобов'язаний видати позивачу посвідчення і вручити нагрудний знак «Ветеран військової служби» на підставі наказу про звільнення, в якому вже визначено строк служби позивача у календарному обчисленні, що відповідає пункту 5 частини 1 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Право чи обов'язок відповідача щодо самостійного повторного розрахунку строку служби позивача цим Порядком не передбачено.

Суд не погоджується з твердженням відповідача, що для набуття особою статусу військового пенсіонера календарна вислуга років обчислюється по іншому, ніж для набуття нею статусу ветерана військової служби, оскільки Закон України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", застосовуючи поняття "календарна" та "пільгова" вислуги років, не визначає суть та порядок їх обчислення, з чого випливає, що вживаються ці поняття у розумінні інших нормативно-правових актів, зокрема Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки ці Закони регулюють спільну сферу правовідносин: соціальний захист громадян, звільнених, зокрема, з військової служби, а інакше неможливо було б обчислити календарну вислугу років для надання особі статусу ветерана.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у наданні статусу «Ветеран військової служби» з наведених у листі від 26.09.2016 року підстав, відповідач діяв неправомірно.

В рішенні у справі "П'єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ зазначив, що він виходитиме з того принципу, що заявник має бути, по можливості, повернений у становище, в якому б він перебував, якби не була порушена стаття 6 Конвенції, таким чином підкреслюючи верховенство обов'язку відновлення status quo ante.

Таким чином, оскільки у позивачу протиправно відмовлено у наданні статусу ветерана військової служби, з метою поновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобовязати відповідача визнати ОСОБА_1 ветераном військової служби на підставі п.5 ч.1 ст.5 Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист та п.12 ст.1 Закону України Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у звязку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6-9, 11, 71, 86, 159-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення Одеського обласного військового комісаріату № 7337 від 26.09.2016 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання ветераном військової служби.

Зобовязати Одеський обласний військовий комісаріат визнати ОСОБА_1 ветераном військової служби на підставі п.5 ч.1 ст.5 Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист та п.12 ст.1 Закону України Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у звязку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей.

Стягнути з Одеського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1102,40 грн. (одна тисяча сто дві гривні 40 копійок).

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови суду виготовлений 26.12.2016 року.

Суддя: В.В.Андрухів

.