Постанова № 63788381, 20.12.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 грудня 2016 рокум. Ужгород№ 807/2388/15 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.,

при секретарі судових засідань ОСОБА_1 ,

за участю:

позивача: Державне підприємство "Великоберезнянське лісове господарство"-представник ОСОБА_2,

відповідача: Державна екологічна інспекція у Закарпатській області - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за збільшеними позовними вимогами Державного підприємства "Великоберезнянське лісове господарство" до Державної екологічної інспекції у Закарпатській області про визнання протиправними дій та скасування наказів, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 20 грудня 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 26 грудня 2016 року.

Державне підприємство "Великоберезнянське лісове господарство" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Державної екологічної інспекції у Закарпатській області , яким, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить: 1.Визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції у Закарпатській області щодо призначення та проведення перевірки державного підприємства "Великоберезнянське лісове господарство"; 2.Визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції у Закарпатській області від 30.10.2015 р. №383 ; 3.Визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Закарпатській області від 16.11.2015р. складений за результатами перевірки державного підприємства "Великоберезнянське лісове господарство"; 4.Визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції у Закарпатській області від 11.02.2016 р. №58; 5. Стягнути судові витрати з відповідача на користь позивача.

Позивач доводить, що дії відповідача щодо призначення та проведення перевірки суперечать нормам чинного законодавства, зокрема мотивує вказане наступним. 1.Обсяг доходу ДП "Великоберезнянське ЛГ" за 2014 рік не перевищує 20 мільйонів гривень, що підтверджується копією декларації про дохід за 2014 рік, а відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, встановлено, що у 2015-2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюється виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. 2.Відповідно до абзацу 4 ч.1 ст.5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що план здійснення заходів державного нагляду на відповідний плановий період оприлюднюється на офіційному веб-сайті органу державного нагляду (контролю) не пізніше ніж за 10 днів до початку відповідного планового періоду. Однак, Держекоінспекція в Закарпатській області не дотрималась вказаних вимог законодавства. Таким чином позивач вважає, що оскільки наказ Держекоінспекції в Закарпатській області від 30.10.2015 року №383 винесений з порушенням норм законодавства, він підлягає скасуванню, а перевірка, що здійснена на підставі вказаного наказу є протиправною. Так, як і припис винесений за результатами перевірки.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях по справі, просить позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився та не забезпечив явку свого представника, хоча судом вживалися заходи щодо виклику відповідача, що передбачені Главою 3 Розділу II КАС України. У поданих до суду запереченнях проти задоволення позову заперечив, зокрема зазначив, що Державна екологічна інспекція у Закарпатській області при призначенні та проведенні перевірки державного підприємства "Великоберезнянське лісове господарство» на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів. діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Планова перевірка ДП «Великоберезнянське ЛГ» була проведена відповідно до плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства Держекоінспекції у Закарпатській області затвердженого Головою Держекоінспекції України 23 вересня 2015 року. На думку представника відповідача наказ на проведення перевірки від 30.10.2015 року №383, припис від 16.11.2015 року та наказ від 11.02.2016 р. №58 є законними та прийнятими у межах та у спосіб визначений діючим законодавством України, а тому скасуванню не підлягають.

Згідно частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 02.11.2015 по 13.11.2015 року старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області ОСОБА_3 та державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області ОСОБА_4 проведено перевірку ДП Великоберезнянське ЛГ на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів. Перевірка ДП Великоберезнянське ЛГ була проведена відповідно до плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства Держекоінспекції у Закарпатській області затвердженого Головою Держекоінспекції України від 23 вересня 2015 року на підставі Наказу від 30.10.2015 року №383 та направлення на перевірку від 30.10.2015 №2095/04, (а.с. 110).

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт, яким зафіксовано порушення, виявлені під час заходу державного нагляду (контролю). Зокрема, встановлено порушення ДП Великоберезнянське ЛГ ст.19 Лісового кодексу України, п.52 Постанови КМУ №555 від 27 липня 1995 року «Про затвердження санітарних рубок», (а.с.9-33).

16 листопада 2015 року, на підставі висновків акту перевірки, відповідачем винесено припис, яким Державна екологічна інспекція у Закарпатській області приписує ДП Великоберезнянське ЛГ усунути порушення вимог законодавства, виявлених під час перевірки з дотримання вимог природного законодавства у галузі про охорону, захист, використання та відтворення лісів, (а.с.34-36).

11 лютого 2016 року, Держекоінспекцією в Закарпатській області видано наказ № 58 про проведення з 15 по 19 лютого 2016 року позапланової перевірки виконання умов п. 1,2,4,6,7,8,10,11 припису від 16 листопада 2015 року виданого директору ДП «Великоберезнянське ЛГ» ОСОБА_4, (а.с.109).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Стосовно вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу Державної екологічної інспекції Закарпатської області від 30.10.2015 р. №383 про проведення 02.11.2015 по 13.11.2015 року перевірки ДП «Великоберезнянське ЛГ» на предмет дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 5 квітня 2007 року №877-V "Про основні засади державного нагляду у сфері господарської діяльності" (далі - Закон України №877-V), Законом України від 25 червня 1991 року №1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі - Закон України №1264-XII), Положенням про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі від 04.11.2011 № 429 (далі - Положення), Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 року №464 (далі - Порядок №464).

Згідно зі статтею 1 Закону України №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Статтею 4 вказаного Закону визначені загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контрою). Зокрема, абзацом 2 частини 4 цієї статті передбачено, що орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно з статтею 5 Закону № 877 планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.

Протягом одного року проведення більш як одного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо одного суб'єкта господарювання не допускається.

План здійснення заходів державного нагляду (контролю) на наступний плановий період повинен містити конкретні календарні дати початку кожного планового заходу державного нагляду (контролю) та строки їх здійснення.

Орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності.

З урахуванням значення прийнятного ризику всі суб'єкти господарювання, що підлягають нагляду (контролю), відносяться до одного з трьох ступенів ризику: з високим, середнім та незначним.

Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю).

Органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу державного нагляду (контролю) або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку.

Строк здійснення планового заходу не може перевищувати п'ятнадцяти робочих днів, а для суб'єктів малого підприємництва - п'яти робочих днів, якщо інше не передбачено законом.

Судом встановлено, що ДП "Великоберезняське лісове господарство" включено до Переліку суб'єктів господарювання Закарпатської області із високим ступенем ризику господарської діяльності для навколишнього природного середовища, затвердженого Головою Закарпатської обласної державної адміністрації. Відповідачем при плануванні перевірки ДП не порушено періодичності проведення планових заходів, а запланований період проведення перевірки не перевищує періоду, визначеного Законом.

Відповідно до статті 7 Закону № 877, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

Разом із тим, 01.01.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 року № 76-VIII. Пунктом 8 Прикінцевих положень цього Закону визначено, що перевірки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Таким чином, на період з січня по червень 2015 року поширювалось обмеження щодо проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами, зокрема й Державною екологічною інспекцією України.

Проте, оскільки дія вищевказаного мораторію закінчилась, починаючи з 01.07.2015 року проведення заходів державного екологічного контролю у загальному порядку відновилось. Відтак, прийняття відповідачем наказу від 30.10.2015 року №383 про здійснення перевірки ДП Великоберезнянське ЛГ на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів у IV кварталі 2015 року" узгоджується з положеннями чинного законодавства

Обґрунтовуючи заявлений адміністративний позов, позивач посилається на необхідність застосування до спірних правовідносин вимог п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року № 71-VІІІ, згідно з яким у 2015-2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи-підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Однак, суд вважає помилковими доводи позивача про поширення на спірні правовідносини вимог п. 3 Прикінцевих положень Закону від 28.12.2014 року № 71-VІІІ.

Так, Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів та передбачає внесення змін до податкового законодавства.

Отже, за своєю метою та змістом цей Закон покликаний врегулювати саме податкові, а не будь-які інші правовідносини, зокрема ті, які виникають у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Крім того, відповідно до п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Вказаним Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності тих контролюючих органів, про які йдеться у пункті 41.1 статті 41 цього Кодексу. Такими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Відтак, беручи до уваги завдання Державної екологічної інспекції України щодо реалізації державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, що відповідач у цій справі не є контролюючим органом доходів і зборів в розумінні вимог пункту 41.1 статті 41 ПК України.

Тому приписи пункту 3 Прикінцевих положень Закону від 28.12.2014 року № 71-VІІІ не можуть поширюватись на Державну екологічну інспекцію України, як помилково стверджує позивач.

Більше того, суд зауважує, що 28.12.2014 року законодавцем було прийнято два нормативно-правових акти, якими встановлено мораторії на проведення перевірок суб'єктів господарювання, а саме:

- Закон України "Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи" № 71-VIII (п. 3 Прикінцевих положень), яким мораторій на перевірки за колом суб'єктів поширено на контролюючі органи в розумінні положень п. 41.1 ст. 41 ПК України;

- Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII (п. 8 Прикінцевих положень), яким мораторій на перевірки за колом суб'єктів поширено на усі контролюючі органи, крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України.

Вказане додатково засвідчує, що правовідносини, пов'язані з встановленням обмеження на проведення перевірок Державною екологічною інспекцією України регулювались саме пунктом 8 Прикінцевих положень Закону № 76-VIII від 28.12.2014 року, а не Законом № 71-VIII, і в часовому вираженні тривали протягом січня-червня 2015 року.

Натомість, оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем та стосується проведення планової перевірки ДП «Великоберезнянське ЛГ», як користувача природних ресурсів, у IV кварталі 2015 року, тобто не порушує обмежень на перевірки, встановлених Законом № 76-VIII від 28.12.2014 року.

Саме така оцінка положень вказаних вище нормативних актів робить логічною та послідовною позицію законодавчого органу, яким в один день прийнято різні за змістом норми щодо одних і тих самих правовідносин, зокрема, обмеження повноважень контролюючих органів у проведенні перевірок суб'єктів господарювання.

Щодо позовної вимоги про визнання неправомірними дії Державної екологічної інспекції у Закарпатській області щодо призначення та проведення перевірки державного підприємства "Великоберезнянське лісове господарство суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ДП «Великоберезнянське ЛГ» у частині визнання неправомірними дій Державної екологічної інспекції у Закарпатській області стосовно проведення перевірки дотримання позивачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на те, що виключно результат реалізації повноважень суб'єкта владних повноважень, а не процес їх реалізації, може бути об'єктом судового оскарження. У свою чергу, питання дотримання контролюючим органом вимог актів законодавства щодо порядку та способу проведення перевірки та дій стосовно проведення перевірки входять до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення суб'єкта владних повноважень. Відтак, зважаючи на те, що за наслідками перевірки, процедурні моменти щодо оформлення якої оскаржує позивач, було прийнято рішення, суд вважає, що саме воно призводить до виникнення прав і обов'язків позивача, а відтак тільки результат розгляду вимоги щодо перевірки правомірності такого рішення породжує для ДП «Великоберезнянське ЛГ» правові наслідки.

Відповідно, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про Визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції у Закарпатській області щодо призначення та проведення перевірки державного підприємства "Великоберезнянське лісове господарство" з дотримання вимог природного законодавства у галузі природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, як таких, що самі по собі не впливають на факт виникнення або припинення прав і обов'язків позивача.

Стосовно вимоги про визнання неправомірним та скасування припису Державної екологічної інспекції у Закарпатській області від 16 листопада 2015 року, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося судом, на підставі висновків акту перевірки, відповідачем винесено припис від 16 листопада 2015 року яким Державна екологічна інспекція у Закарпатській області приписує ДП Великоберезнянське ЛГ усунути порушення вимог законодавства, виявлених під час перевірки з дотримання вимог природного законодавства у галузі про охорону, захист, використання та відтворення лісів, (а.с.34-36).

Відповідно до частини 7 статті 7 Закону України №877-V на підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом п'яти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини 8 статті 7 Закону України №877-V припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

Згідно з статтею 4 Закону України №877-V виключно законами встановлюється перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документу.

У відповідності до наведених норм Державна екологічна інспекція у Закарпатській області склала припис про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, оскільки як вже було встановлено судом, відповідачем під час проведення перевірки були виявлені порушення природоохоронного законодавства.

Позивачем не спростовано висновки акта, який складено за результатами перевірки та не надано до суду відповідних доказів, які б свідчили про протиправність припису, а відповідно відсутні підстави для його скасування.

Припис від 16.11.2015 року, прийнятий після виявлення відповідних порушень під час проведеної планової перевірки, що відповідає вимогам пункту 4.16 Порядку №464 та статті 20-2 Закону України №1264-XII.

Вказаний припис не порушує прав позивача та не може бути скасований, оскільки зобов'язує позивача дотримуватися вимог природоохоронного законодавства, які позивачем на час розгляду справи не виконані.

На підставі викладеного, підстави для скасування припису від 16 листопада 2015 року відсутні, оскільки він є таким, що винесений відповідачем на законних підставах.

Щодо вимоги позивача про скасування наказу Держекоінспекції від 11.02.2016 року № 58 про проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП «Великоберезнянське ЛГ» щодо виконання умов п. 1,2,4,6,7,8,10,11 припису від 16 листопада 2015 року, суд зазначає наступне.

Статтею 4 Закону України №877-V передбачено, що орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Так, абзацом 4 частини 1 статті 6 Закону України №877-V передбачено, що перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю) є підставою для здійснення позапланових заходів.

Нормами частини 9 статті 4 Закону України №877-V встановлено, що невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб'єкта господарювання згідно із законом

Положеннями закріпленими у пункті 4.25 Порядку №464 встановлено, що строк для усунення порушень законодавства, визначених у приписі, встановлюється державним інспектором залежно від того, яке порушення виявлено, але не може бути більшим, ніж 6 місяців.

Таким чином, виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що наказ Держекоінспекції Закарпатської області від 11.02.2016 року № 58 про проведення позапланової перевірки видавався за наслідком проведеної планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП «Великоберезнянське ЛГ» на виконання умов п. 1,2,4,6,7,8,10,11 припису від 16 листопада 2015 року, що свідчить про дотримання відповідачем вимог статті Закону № 877-V, а отже, прийнятий Держекоінспекцією в Закарпатській області у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, а відтак відсутні підстави для його скасування.

Суд бере до уваги посилання представника позивача на наявність порушень у діях Держекоінспекції в Закарпатській області в частині недотримання вимог абзацу 4.ч.1 ст.5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», яким передбачено, що план здійснення заходів державного нагляду (контролю) на відповідний плановий період оприлюднюється на офіційному веб-сайті органу державного нагляду (контролю) не пізніше ніж за 10 днів до початку відповідного планового періоду, оскільки відповідна інформація щодо плану перевірок була опублікована на веб-сайті Державної екологічної інспекції України 23.09.2015 року, тобто за сім днів до початку 4-го кварталу. Проте не вважає вказані порушення достатніми підставами для визнання протиправними дій Державної екологічної інспекції у Закарпатській області щодо призначення та проведення перевірки державного підприємства "Великоберезнянське лісове господарство та для скасування наказу від 27 30.10.2015 р. №383, припису від 16.11.2016 року, щодо усунення порушень вимог природного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів та наказу від 11.02.2016 р. №58.

Крім того, суд зазначає, що ч.1 ст.5 і ч.6 ст.7 Закону №877-V встановлює, що планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому. Вказана норма відповідачем дотримана.

Решта доводів позовної заяви та додаткових пояснень не приймаються судом як безпідставні та необґрунтовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, оцінюючи дії та рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям, зазначеним у ч.3 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що при призначенні та проведенні перевірки державного підприємства "Великоберезнянське лісове господарство" з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів в IV кварталі 2015 року, в тому числі при прийнятті наказу від 30.10.2015р. №383 про проведення планової перевірки в ДП «Великоберезнянське ЛГ», винесенні припису від 16.11.2016 року, щодо усунення порушень вимог природного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів та прийнятті наказу від 11.02.2016 р. № 58 «Про проведення позапланової перевірки виконання умов п. 1,2,4,6,7,8,10,11 припису від 16 листопада 2015 року виданого директору ДП «Великоберезнянське ЛГ», відповідач діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, а тому позовні вимоги ДП Великоберезнянське ЛГ задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Великоберезнянське лісове господарство" до Державної екологічної інспекції у Закарпатській області про визнання протиправними дій та скасування наказів - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяОСОБА_5