Рішення № 6378455, 07.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/34307.09.09 За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лан»

до Акціонерного товариства закритого типу «Універсалресурси»

про розірвання договору оренди

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Сергійчук С.Л.

від відповідача: не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 25.05.95 р. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем істотних умов договору через відсутність останніх у зазначеному вище договорі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.09 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01.07.09 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

Розгляд справи неодноразово відкладався через незявлення у судове засідання повноважних представників сторін, неналежне виконання сторонами вимог суду та з технічних причин.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не зявився, відзиву на позов не надав, вимог ухвали суду від 19.08.09 р. не виконав, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процессу.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 07.09.09 р. за згодою представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 1.1. статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лан», що затверджений на зборах уповноважених членів КСП «Нове життя»02.12.1992 р. та зареєстрований Калинівською районною державною адміністрацією 14.04.1993 р. за реєстраційним № 69, переєстрований Калинівською районною державною адміністрацією 29.02.2000р. за реєстраційним № 04051170Ю0010069 (зі змінами, зареєстрованими Калинівською районною адміністрацією 18.09.2001 р. за реєстраційним № 194) передбачено, що позивач є підприємством -правонаступником КСП «Нове життя», яке зареєстровано 29.02.2000 р. Калинівською районною державною адміністрацією, що реорганізується шляхом перетворення, утворенням на засадах угоди громадянами, членами КСП шляхом обєднання їх майна та підприємницької діяльності у сільському господарстві та переробці сільськогосподарської продукції з метою одержання прибутку.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про господарські товариства»(в редакції, чинній на 18.09.2001 р.) припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог антимонопольного законодавства. При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов'язків товариства переходить до його правонаступників.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське товариство» (в редакції, чинній на 18.09.2001 р.) ліквідація та реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду.При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.

Отже, позивач є правонаступником прав та обовязків Колективного сільськогосподарського підприємства «Нове життя».

15.05.1995 року між Колективним сільськогосподарським підприємством «Нове життя»та відповідачем був підписаний договір оренди нежилого приміщення б/н (надалі договір).

Позивач просить розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 25.05.1995р. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невідповідність спірного договору вимогам законодавства УРСР, чинного на час укладення договору, а саме - відсутності умов щодо ціни договору, реквізитів його сторін (розрахункових рахунків), відповідальності. Позивач також зазначає, що відповідач не виконує свої зобовязання за договором щодо проведення капітального ремонту приміщення орендованого приміщення, не здійснює поточного ремонту тощо. Наведені обставини, на думку позивача, є підставою для розірвання договору в судовому порядку.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 41 Цивільного кодексу Української РСР, чинного на час підписання договору, угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 153 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції, чинній на час підписання договору) договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»(в редакції, чинній на 25.05.1995 р.) оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

Таким чином, сторони договору оренди майна інших форм власності можуть обумовити в договорі незастосовувати зазначений Закон до їх договірних відносин. Але якщо така умова в договорі відсутня, то вказаний Закон може застосовуватися.

Тобто, його безпосереднє застосування до відносин оренди майна, що не є ані державною, ані комунальною власністю, обумовлене названим положенням частини першої пункту четвертого статті 1 цього Закону.

Тому оренда майна будь-якої форми власності, як різновид майнового найму, регулюється положеннями як ЦК УРСР, так і Закону України «Про оренду державного та комунального майна», якщо інше не обумовлено договором або законом.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу Української РСР за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»(далі Закон) (в редакції, чинній на момент підписання договору) істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.

Відповідно до ст. 12 Закону договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору. У разі передачі спору на розгляд суду, арбітражного суду договір оренди вважається укладеним з моменту набрання чинності рішенням суду, арбітражного суду про укладення договору оренди і на умовах, зазначених у ньому.

Згідно зі ст. 13 Закону передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди. Орендоване майно включається до балансу підприємства, господарського товариства із зазначенням, що це майно є орендованим. Якщо орендодавець у строки і на умовах, визначених у договорі оренди, не передасть орендареві об'єкт оренди, орендар має право вимагати від орендодавця передачі об'єкта та відшкодування збитків, завданих затриманням передачі, або відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків, завданих йому невиконанням договору оренди.

Проаналізувавши зміст договору оренди нежилого приміщення від 25.05.1995 року, суд дійшов висновку, що при його підписанні сторони не узгодили такі його умови як орендна плата з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань, страхування орендарем взятого ним в оренду майна.

Відповідно до ст.ст. 262, 263 ЦК Української РСР наймодавець зобов'язаний надати наймачеві майно у стані, що відповідає умовам договору і призначенню майна. Наймодавець не відповідає за недоліки майна, які були ним застережені при укладенні договору. Коли наймодавець не надає у користування наймачеві зданого в найом майна, наймач вправі витребувати від нього це майно (стаття 208 цього Кодексу) і вимагати відшкодування збитків, завданих затримкою виконання, або з свого боку відмовитись від договору і стягнути збитки, завдані його невиконанням.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Суд також відзначає, що позивач будь-яких доказів передачі відповідачу приміщення площею 309,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька обл., Калинівський район, с. Шепіївка (акту прийому-передачі тощо), яке визначено обєктом оренди за договором, не представив.

За таких обставин у суду відсутні підстави вважати, що вказане приміщення використовувалося/використовується відповідачем та сторони вчиняли будь-які фактичні дії щодо його виконання.

Відповідач у судове засідання не зявився та будь-яких заперечень суду не навів.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що позивачем не доведено факту дотримання сторонами при підписанні договору вимог законодавства стосовно досягнення згоди щодо істотних умов вказаного правочину, суд дійшов висновку, що вказаний договір в силу вимог ст. 153 ЦК УРСР, ст. 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а отже, не може бути і розірваним.

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні вимог позивача.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

СуддяПригунова А.Б. Дата підписання рішення 28.09.09 р.