Ухвала суду № 63782003, 27.12.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/857/2016(м)

263/1976/16-ц

Головуючий у 1-й інстанції Скрипниченко Т.І.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Категорія 27

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

27 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі у складі:

головуючої - Биліни Т.І.,

суддів Лопатіної М.Ю., Принцевської В.П.

при секретарі Зал Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 вересня 2016 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 вересня 2016 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»(надалі ПАТ КБ «ПриватБанк») задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором №105588-cred від 12.12.2007 року у розмірі 20245,67 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом в сумі 4413,76 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 15831,91 доларів США. Вирішено питання щодо судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_2, посилаючись на його необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, подала апеляційну скаргу в якій просила рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 вересня 2016 року в частині задоволення позовних вимог скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неповно зясував обставини справи. Оскільки вона не була повідомлена про розгляд справи, не приймала участі в судовому засіданні, не була присутня під час оголошення рішення суду тому не мала можливості подати заяву про застосування строків позовної давності. Їй не були розяснені наслідки визнання обставин справи. Заява про розгляд справи у її відсутність була написана за пропозицією суду та за допомогою представника позивача. З рішення суду їй стало відомо, що вона визнала позов стосовно тіла кредиту. Суд не звернув уваги, що останній платіж вона здійснила у 2008 році, а позивач звернувся до суду 11 лютого 2016 року, тобто після спливу строку позовної давності.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 підтримала доводи апеляційної скарги, просила їх задовольнити.

Відповідач та представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання апеляційної інстанції не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, підтвердженням чого є присутність представника відповідача та повторна заява позивача про відкладення розгляду справи, долучена до матеріалів справи. (а.с.189,197)

Зважаючи на положення ст.303-1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом двох місяців з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду. Крім того ч. 2 ст. 305 ЦПК України передбачає, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду вказаним вимогам відповідає в повній мірі.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем був укладений кредитний договір №105588-cred, відповідно до якого позивач надав, а відповідач отримала кредит у розмірі 6000 доларів США строком до 11.06.2009 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 24 % річних на суму залишку. Станом на 03.02.2016 року відповідач має заборгованість в розмірі 21267,62 доларів США, яка складається з: 4413,76 доларів США - заборгованість за кредитом, 15831,91 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, штрафів: 9,66 доларів США фіксована частина, 102,28 доларів США(процентна складова). Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту та відсоткам, оскільки відповідач умови кредитного договору не виконала.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафів за порушення умов договору рішення не оскаржується, а тому не ревізується.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.1046 ЦК України позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання має відшкодувати кредиторам завдані ним збитки.

За нормами статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні бути виконані належним чином та у термін, передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Доводи апеляційної скарги, що відповідач не була повідомлена про розгляд справи, та не мала можливості подати заяву про застосування строків позовної давності непереконливі.

З матеріалів справи вбачається, що цивільна справа за вказаним позовом знаходилася в провадженні суду першої інстанції з 22.02.2016 року по 12.09.2016 року. Під час розгляду справи відповідач надала суду заяви: 28.04.2016 року, 31.05.2016 року, 11.08.2016 року, 12.09.2016 року. В своїх заявах від 28.04.2016 року та від 12.09.2016 року відповідач визнала вимоги банку щодо тіла кредиту, в заяві від 31.05.2016 року заявила клопотання про витребування з банку інформації про рух коштів. Проте, жодна із заяв не містить клопотання про застосування строків позовної давності.(а.с.45, 51, 57, 136)

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульовано із застосуванням слова "лише" (аналог "тільки", "виключно"), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення випливає безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі, позовна давність судом не застосовується, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише з наявністю про це заяви сторони.

Таким чином, суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність. Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України 6-738цс15 від 24 червня 2015 року.

Доводи апеляційної скарги, що заява про розгляд справи у її відсутність була написана за пропозицією суду та за допомогою представника позивача, та що їй не були розяснені наслідки визнання обставин справи - неспроможні.

У відповідності до принципу диспозитивності правосуддя, згідно з яким суд розглядає цивільні справи здійснюється за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі згідно частини другої статті 11 ЦПК України, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положеннями частини 4 ст.10 ЦПК України передбачено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

З наведеного вбачається, що суд не має можливості надавати сторонам консультації.

Доводи апеляційної скарги, що з рішення суду їй стало відомо, що вона визнала позов стосовно тіла кредиту - безпідставні з вище вказаних обставин.

Доводи апеляційної скарги, що останній платіж вона здійснила у 2008 році, а позивач звернувся до суду 11 лютого 2016 року, тобто після спливу строку позовної давності - не містять правового значення, оскільки заява про застосування строку позовної давності не була подана до ухвалення рішення судом першої інстанції. Відповідач не надала переконливих доказів відсутності можливості подати таку заяву суду до ухвалення рішення.

Будь-яких нових обставин чи нових доказів, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції та які б свідчили про неповноту зясування обставин, що мають значення для справи, і давали б апеляційному суду підстави провести переоцінку обставин та доказів, зроблену судом першої інстанції, в апеляційній скарзі не наведено та апеляційному суду не надано.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, та в межах доводів апеляційного оскарження на підставі доказів, наданих сторонами, які відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України зобовязані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині відповідає обставинам справи та вимогам закону, апеляційних підстав для його скасування чи зміни у справі не вбачається, у звязку з чим рішення суду підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

Головуючий: Т.І. Биліна

Судді: М.Ю. Лопатіна

ОСОБА_4