Вирок № 63780165, 28.12.2016, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

263/11924/15-к

1-кп/264/113/2016

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.12.2016 р. колегія суддів Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області у складі головуючої судді Хараджа О.О., суддів Мирошниченка Ю.М., Харитонової Г.Л., при секретарі Атановій Г.О., за участю прокурора Ходус Д.В., захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3, обвинуваченої ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі кримінальне провадження відносно ОСОБА_4, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Жашків Черкаської області, українки, громадянки України, з вищою освітою, не працюючої, не заміжньої, що має неповнолітню дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимої 24.07.2013 року Орджонікідзевським райсудом м. Маріуполя Донецької області за ч.1 ст. 115 КК України до 9 років 6 місяців позбавлення волі; ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 13.01.2015 року вирок змінено і дії ОСОБА_4 перекваліфіковані з ч.1 ст. 115 на ст. 118 КК України з призначенням покарання у виді 1 року позбавлення волі, звільнена 15.01.2015 року по відбуттю строку покарання, яка зареєстрована та проживає в АДРЕСА_6,

яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

15 червня 2015 року приблизно о 21 годині 40 хвилин ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у кімнаті квартири АДРЕСА_1 в Центральному районі м. Маріуполя, на ґрунті особистих неприязних відносин, що склались у неї зі співмешканцем ОСОБА_3, діючи умисно, з метою заподіяння йому тілесних ушкоджень, підійшла до ОСОБА_3, та умисно завдала останньому один удар ножем, що тримала у руці, в область грудної клітини зліва, спричинивши своїми діями тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колотого поранення грудної клітини ліворуч з наскрізним пошкодженням серця, геморагічного шоку 3 ступеню, посттравматичного плевриту зліва, лівостороннього гемопневмотораксу, гемоперикарду, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент їх спричинення. Після цього ОСОБА_4 звернулась до сусідів по квартирі, щоб викликати швидку медичну допомогу потерпілому, а після госпіталізації його до медичного закладу, з місця скоєння злочину втекла.

Обвинувачена ОСОБА_4, не заперечуючи факт того, що удар ножем було спричинено в результаті її дій, вину в інкримінованому їй злочині не визнала та пояснила, що вона не мала умислу вбивати ОСОБА_3 З останнім вони проживали разом з березня 2015 року. Спочатку все було добре, а згодом він почав її бити. 15.06.2015 року вони поїхали у гості до брата потерпілого. На той час вона була вагітною. У брата вживали спиртне, потім позичили у нього гроші і поїхали додому. По дорозі купили продукти та спиртне. Вдома вона готувала вечерю. Зробила ОСОБА_3 якесь зауваження, на що він підійшов до неї і штовхнув, вона вдарилась куприком об масляний обігрівач, внаслідок чого отримала перелом. Після цього вийшла на вулицю, а коли повернулась він вдарив її ногою у живіт, кричав, що дитина не від нього, схопив за волосся, вдарив по потилиці та у грудну клітину, що в неї закружилась голова. В її руках був ніж, оскільки вона готувала салат, і в цей момент він міг випадково наткнутись на нього. Вона пішла до сусідів та викликала швидку допомогу, провела потерпілого до під'їзду. Після цього у неї почалася кровотеча, вона втратила дитину. Зазначила, що не хотіла вбивати потерпілого, не хотіла спричиняти йому біль. Ножем вона його не била, а лише смикнула рукою з ножем праворуч, однак точно усього не пам'ятає. До моменту затримання вона постійно знаходилась у с. Мелекино, де неофіційно працювала. Про стан здоров'я потерпілого дізналась у його знайомого ОСОБА_6. При цьому вважала, що її дії мають бути кваліфіковані за ст. 128 КК України як необережне тяжке тілесне ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що з ОСОБА_4 вони познайомились у березні 2015 року і почали жити разом. Жили вони добре, спокійно, він її не бив. 15.06.2015 року вони їздили у гості до його брата в с. Каменськ, там вживали спиртне. Після цього він позичив у брата гроші, на які вони з ОСОБА_4 придбали продукти та поїхали додому. Вона збиралась готувати вечерю. Десь через 30 хвилин після приходу додому, вона зайшла до зальної кімнати та нанесла йому удар в область серця. Ніякої розмови перед цим не було, вона підійшла раптово. Він витягнув ніж (кухонний ніж з коричневою рукояткою), вийшов у коридор та попросив сусідів викликати швидку. В той день вони випили десь дві пляшки горілки, обидва вживали спиртне.

Допитана у якості свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що є сусідкою потерпілого. 15.06.2015 року близько 21 години почула стук у двері. Це була співмешканка потерпілого, вона була у спідній білизні, попросила викликати швидку. Сказала, що ОСОБА_3 помирає, вона це знає як медик. Від неї відчувався стійкий запах спиртного. Вона плакала, звала по допомогу. Коли приїхали медики, потерпілий був без свідомості, в коридорі квартири лежав ніж у крові. У ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, крові не бачила, вона не кульгала. Потерпілого знає як безконфліктну особу, він часто випивав, але поводився завжди спокійно. Сварки між своїми сусідами у цей день вона не чула. Після того, як винесли потерпілого, ОСОБА_4 вийшла надвір та сіла на лавку.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що вона є дружиною брата потерпілого. 15.06.2015 року потерпілий дійсно приїжджав до них у гості разом з ОСОБА_4 познайомитись. Приїхали вони в обідній час, а поїхали близько 18 години. Вони вживали спиртне (горілку), розмовляли. Пили вчотирьох, включаючи і ОСОБА_4. Потім обвинувачена почала поводити себе агресивно, кілька разів вдарила ОСОБА_3 по обличчю. Потерпілий не звертав на це уваги. В ході розмови ОСОБА_4 сказала, що вона вагітна, однак не знала чи залишати дитину. Потерпілого за характером знає як спокійну людину, агресії від нього ніколи не бачила.

Свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що знає потерпілого з дитинства, вони виросли в одному будинку. З обвинуваченою познайомився випадково по телефону, коли вона знаходилась в місцях позбавлення волі, після чого вони почали спілкуватись. Після її звільнення з місць позбавлення волі вона приїхала до нього і вони почали проживати разом. Їх спільне життя тривало 3-4 дні, після чого вона пішла до потерпілого. 15.06.2015 року він бачився з ОСОБА_8 і ОСОБА_4, вони зустрілись на площі Кірова після того, як повернулись від брата потерпілого. Там вони трохи випили, після чого обвинувачена і потерпілий почали сваритися. ОСОБА_4 у нетверезому стані поводила себе агресивно, а потерпілий був спокійний.

Допитаний в якості свідка лікар швидкої допомоги ОСОБА_10 пояснив суду, що близько 21 години вони отримали виклик на адресу: АДРЕСА_1. По приїзду побачив в кімнаті на дивані потерпілого, який був без свідомості. Колото-різана рана зліва помірно кровоточила. Він попросив сусідку запросити когось допомогти винести ОСОБА_8 до машини, йому була надана перша допомога, до свідомості він по дорозі не приходив. ОСОБА_4 у квартирі розповідала, що потерпілий сам наніс собі тілесне ушкодження, на прохання показати ніж пояснила, що не знає де він. При цьому пояснювала, що сама є медиком, працює у швидкій допомозі. Від неї відчувався запах спиртного.

Фельдшер швидкої медичної допомоги ОСОБА_6 пояснила суду, що за адресою АДРЕСА_1, куди вони приїхали за викликом, їх зустрічала сусідка. Чоловік був без свідомості. Обвинувачена поводила себе неадекватно, була загальмована, мала нестійку ходу. На питання що трапилось вона не відповіла, проте пояснила, що потерпілий сам заподіяв собі поранення. В кімнаті стояв стійкий запах алкоголю.

Свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що є сусідом потерпілого, проживає в тому ж будинку на першому поверсі. ОСОБА_4 знає як співмешканку потерпілого. Він допомагав виносити ОСОБА_8 у машину швидкої. Бачив обвинувачену на вулиці, коли ОСОБА_8 відвозили у лікарню. Вона намагалась поїхати разом з медиками до лікарні, кричала, поводилась якось агресивно.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_12 пояснив, що є сусідом ОСОБА_3 15.06.2015 року він знаходився вдома, у період з 21 до 21.30 години до них прийшла ОСОБА_4 і просила про допомогу. Його дружина викликала швидку. Потерпілий лежав на ліжку в кімнаті без свідомості. Обвинувачена сказала, що він грався з ножем і сам себе поранив. Сварки між ними до цього він не чув. Від ОСОБА_4 він відчував запах алкоголю, вона не кульгала, тілесних ушкоджень у неї він не бачив, знаходилась у спідній білизні. Ніж був у коридорі.

16.06.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про те, що 15.06.2015 року о 21.40 годині до чергової частини надійшло повідомлення, що до хірургічного відділення ЛШМД госпіталізовано ОСОБА_3, який був доставлений з АДРЕСА_2 з проникаючим ножовим пораненням плевральної порожнини зліва, наскрізним пораненням лівого шлуночка серця, гемоперікардом, гемотораксом, геморологічним шоком 3 ступеню. (т.2 а.с. 22).

Відповідно до рапорту, який надійшов до Жовтневого РВ від 15.06.2015 року від лікаря швидкої медичної допомоги ОСОБА_10, була надана медична допомога невідомому чоловіку, виклик був за адресою АДРЕСА_3, діагноз: проникаюче ножове поранення плевральної порожнини зліва, наскрізне пораненням лівого шлуночка серця, гемоперікард, гемоторакс, геморологічний шок 3 ступеню. (т. 2 а.с. 5).

Протоколом огляду місця події від 15.06.2015 року, а саме квартири АДРЕСА_4, та фототаблицею до нього було зафіксовані обстановка в квартирі, а також факт виявлення та вилучення ножа з коричневою пластмасовою ручкою з плямами речовини бурого кольору на клинку, який знаходився на підлозі в коридорі, наволочки з плямами бурого кольору, яка знаходилась на ліжку у спальні, телефону «Алкатель» та паспорту на ім'я ОСОБА_3, які знаходились у спальні, змивів речовини бурого кольору з підлоги спальні, одного сліду руки з внутрішнього боку вхідної двері, одного сліду руки з двері балкону, двох ключів від вхідної двері до квартири. (т.2 а.с. 7-11, 14-22).

В ході огляду 15.06.2015 року прийомного відділення лікарні швидкої медичної допомоги м. Маріуполя були виявлені і вилучені речі, в яких знаходився чоловік, госпіталізований з адреси: АДРЕСА_3, а саме брюки світлі, синя сорочка в клітинку, носки чорного кольору, біле простирадло. Усі речі містили на собі сліди бурого кольору та були вилучені. (т.2 а.с. 25-27).

Згідно повідомлення головного лікаря КУ «Маріупольська міська лікарня швидкої медичної допомоги» від 16.06.2015 року ОСОБА_3 знаходиться у відділенні реанімації з 23 години 15.06.2015 року, діагноз: проникаюче ножове поранення грудної клітини в області серця (т.2 а.с. 33).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_3 №377, при вивченні медичних документів виявлені тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колотого поранення грудної клітини ліворуч з наскрізним пошкодженням серця, геморагічного шоку 3 ступеню, посттравматичного плевриту зліва, лівостороннього гемопневмотораксу, гемоперикарду, що утворилися від дії колюче-ріжучого предмету як мінімум від одного травмуючого впливу, можливо в строк та при обставинах, які вказані в фабулі представленої на експертизу постанови, та по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх спричинення. Враховуючи анатомо-топографічне розташування знайдених тілесних ушкоджень, прпустимо, що ОСОБА_3 міг знаходитись як у вертикальному, так і в горизонтальномуположенні відносно травмуючоїсили в момент спричинення йому тілесних ушкоджень, за умови, що ділянка розташування тілесного ушкодження була доступна для нанесення удару. Згідно наданого на експертизу протоколу операції можна зробити підсумок, що удар був заподіяний в напрямку зпереду назад. Будь-яких даних, які б могли свідчити про наявність або відсутність етилового спирту в крові ОСОБА_3 на момент його надходження у лікувальний заклад в наданих на експертизу медичних документах не знайдено (т.2 а.с. 146-147).

Протоколом огляду речей від 08.08.2015 року з фототаблицею до нього в присутності понятих слідчим були оглянуті наступні речі потерпілого, вилучені у відділенні лікарні швидкої допомоги: брюки світло-сірого кольору, на передній частині яких маються плями речовини бурого кольору у вигляді патьоків, що розташовані вздовж блискавки, а на петлі під ґудзик, на задній частині брюк в районі серединного шва мається забруднення жовто-коричневого кольору; чоловіча сорочка, на лівій передній частині якої мається одна нагрудна кишеня, на відстані близько 2 см від середньої частини верхнього краю якої мається наскрізне механічне пошкодження тканини довжиною близько 1 см, біля даного пошкодження та нижче кишені маються плями речовини бурого кольору. Крім того, був оглянутий ніж кухонний, вилучений в ході огляду в квартирі №42 будинку №76 по бул. Шевченка в м. Маріуполі, на поверхні якого маються накладення речовини бурого кольору у вигляді помарок (т.2 а.с. 170-173).

Висновком судово-імунологічної експертизи №1264 при дослідженні відібраних у потерпілого зразків крові встановлено, що вона відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВ0 (т.2 а.с. 186-187).

Згідно висновку судово-цитологічної експертизи №828 на клинку представленого на експертизу ножа встановлена наявність крові, знайдені мікрофрагменти жирової тканини та виявлений білок людини, встановлено походження крові від особи чоловічої генетичної статі. Отримані результати не виключають можливості походження слідів крові від на клинку ножа від потерпілого ОСОБА_3 (т.2 а.с. 179-182). При цьому результати визначення статевої належності крові в слідах на клинку представленого ножа виключають їх походження від ОСОБА_4 (т3 а.с. 8-10).

Висновком судово-імунологічної експертизи №1265 при дослідженні змиву речовини бурого кольору, який був вилучений в спальні на підлозі у квартирі АДРЕСА_5, за місцем мешкання потерпілого ОСОБА_3, встановлена наявність крові, і не виключена можливість походження сліду за рахунок крові ОСОБА_3 (т.2 а.с. 191-193).

Висновком судово-імунологічної експертизи №1266 при дослідженні сорочки та брюк потерпілого, які були вилучені у відділенні лікарні швидкої допомоги, встановлена наявність крові на них, і не виключена можливість її походження за рахунок крові ОСОБА_3 (т.2 а.с. 198-201).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_4 №715, на підставі її судово-медичного обстеження у неї виявлено: рубці на правому передпліччі, які утворилися задовго до огляду внаслідок загоєння ран, які відносяться за ступенем тяжкості до легких тілесних ушкоджень, що потягнули короткочасний розлад здоров'я, як ти, що потребують для свого загоєння та формування окріплого рубця строк понад 6, але менше 21 дня. Характер, механізм утворення даних ран з-за тривалості часу встановити не представляється можливим. Рубець в паховій правій області має багатолітню давність і є, найімовірніше, наслідком операції - апендектомії і по ступеню тяжкості не розцінений. Ділянка пігментації на задній поверхні грудної клітини, найімовірніше є наслідком загоєння садна. Рани на правому передпліччі, наслідком загоєння яких є виявлені при обстеженні рубці, садно, наслідком загоєння якого є виявлена при обстеженні ділянка пігментації шкіри, найімовірніше супроводжувалися зовнішньою кровотечею різної міри, та утворилися від не менше чотирьох травматичних впливів травмуючих предметів (т.3 а.с. 24).

В ході проведення 02.09.2015 року слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_3 на місці вчинення злочину, останній добровільно відтворив обставини скоєного ОСОБА_4 відносно нього злочину, де показав та пояснив, місце, де він знаходився під час нанесення удару ножем, а також як йому був нанесений удар в область грудної клітини. Результати слідчої дії були зафіксовані та відображені у фототаблиці до протоколу слідчого експерименту (т.3 а.с. 28-33).

Відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи №377/124 від 11.09.2015 року, свідчення потерпілого ОСОБА_3, які вказані в наданих на експертизу матеріалах справи, не суперечать результатам судово-медичної експертизи по даним його медичних документів. (т.3 а.с. 36-37).

Протоколом пред'явлення речей до впізнання від 28.09.2015 року зафіксоване впізнання потерпілим ОСОБА_3 ножу, яким ОСОБА_4 15.06.2015 року заподіяла йому тілесні ушкодження (т.3 а.с. 117-119).

У судовому засіданні були оглянуті речові докази - ніж, вилучений в ході огляду місця події в квартирі за місцем проживання ОСОБА_3, яким йому був спричинений удар в область грудної клітини, а також речі, в яких знаходився потерпілий в момент вчинення злочину, зі слідами крові.

В судовому засіданні захисники обвинуваченої, а також сама ОСОБА_4 вважали, що її дії слід кваліфікувати за ст. 128 КК України як необережне тяжке тілесне ушкодження. Судова колегія вважає таку думку хибною, оскільки проаналізовані фактичні обставини справи виключають можливість кваліфікації дій ОСОБА_4 за ст. 128 КК України, бо природа її діянь (насильства), спрямованість та зміст умислу не дають підстав вважати, що обвинувачена діяла необережно стосовно самого діяння і тих наслідків, що настали.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 368 та п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений.

У мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням зокрема форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Як вбачається із роз'яснень Верховного Суду України щодо правильного та однакового застосування норм матеріального та процесуального законодавства, які містяться в пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і Постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» №5 від 29.06.1990 року зі змінами та доповненнями, суд вказав, що мотивування у вироку висновків щодо кваліфікації злочину полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність.

Оцінюючи докази у їх сукупності, механізм та локалізацію тілесних ушкоджень завданих ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_3, суд вважає, що наносячи удари ножем потерпілому у життєво важливий орган людини обвинувачена усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання. При цьому те, що смерть потерпілого від спричиненого тілесного ушкодження не настала, є результатом її дій після нанесення удару, а саме виклику швидкої допомоги для потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 24 КК України прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Верховний Суд України у постанові від 31.01.2013 року по справі № 5-32кс12, зазначив, що замах на вбивство можливий виключно за наявності прямого умислу, тому позиції судів, які в своїх рішеннях викладали ознаки непрямого умислу та визнали підсудних винуватими у вчиненні замаху на вбивство, є помилковими.

Аналізуючи вищезазначене та, зіставляючи їх з положеннями ст.ст. 15, 24, 115 КК України, суд звертає увагу, що умисне спричинення тяжкого тілесного ушкодження при відсутності прямого умислу на вбивство не може бути кваліфіковане як замах на вбивство.

Крім того, розмежовуючи замах на вбивство та умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, потрібно надати оцінку сукупності обставин, які можуть бути передумовою для висновку про спрямування умислу обвинуваченого. Сама лише локалізація тяжкого тілесного ушкодження та спосіб його нанесення, без урахування інших обставин, не свідчать про умисел на позбавлення життя.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № №377, у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колотого поранення грудної клітини ліворуч з наскрізним пошкодженням серця, геморагічного шоку 3 ступеню, посттравматичного плевриту зліва, лівостороннього гемопневмотораксу, гемоперикарду, що утворилися від дії колюче-ріжучого предмету. Враховуючи характер рани, пошкодження виникли внаслідок однієї травматичної дії колюче-ріжучого предмета.

За своїм характером вище зазначені ушкодження відносяться до тяжких тілесних пошкоджень, по ознаці небезпеки для життя.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що подія злочину мала місце, вина ОСОБА_4 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та ретельно дослідженими судом доказами, а саме: частково показами самої обвинуваченої, показами потерпілого ОСОБА_3, частково показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_10 та ОСОБА_6, висновками судово-медичних, судово-імунологічних та судово-цитологічних експертиз та письмовими доказами кримінального провадження, зокрема і протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого. В той же час, виходячи з фактичних обставин справи, дії обвинуваченої підлягають перекваліфікації з ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Що стосується доводів обвинуваченої, що вона не мала на меті заподіяти шкоду ОСОБА_3 та вчинила злочин з необережності, колегія суддів розцінює їх як намагання ухилитися від відповідальності у повній мірі за вчинений злочин, вважає їх суперечливими, такими що спростовані показаннями потерпілого та не підтвердженими будь-якими іншими доказами. Про наявність у ОСОБА_4 умислу на спричинення іншій особі тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, свідчить характер та локалізація, що виключає можливість необережного спричинення тілесних ушкоджень, як про те зазначає обвинувачена, вказуючи про самовільне чи рефлекторне завдання удару ножем.

Також не знайшов суд підтвердження належними доказами доводам обвинуваченої щодо перебування її у стані афекту у зв'язку із заподіянням потерпілим їй тілесних ушкоджень безпосередньо перед вчиненням злочину, оскільки за висновками амбулаторної психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_4 страждає на емоційно-нестійкий розлад особистості та поведінки. Імпульсивний тип з домінуючою демонстративною поведінкою (психопатія мозаічного кола, психопатоподібна та істерична поведінка - в редакції МКБ-9), в період скоєння інкримінованого їй злочину за своїм психічним станом могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. Також вона не перебувала і у тимчасового-хворобливому стані, який би позбавляв її можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними, не знаходилась у стані фізіологічного аффекту, а також у стані вираженої емоційної напруги - стресу, фрустрації, які б суттєво вплинули на її поведінку. За своїм психічним станом в теперішній час вона повністю усвідомлює свої дії та керує ними, не потребує застосування примусових заходів медичного характеру. (т. 4 а.с. 22-29). Більш того, на підтвердження доводів щодо спричинення їй тілесних ушкоджень потерпілим, зокрема перелому куприку, жодних медичних документів не надано. Від проведення рентген-дослідження обвинувачена відмовилась.

Призначаючи міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, особу обвинуваченої та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Так, обвинувачена ОСОБА_4 скоїла тяжкий злочин, раніше судима за злочин проти життя та здоров'я особи, згідно характеристики дільничного інспектора Орджонікідзевського РВ зловживає спиртними напоями, підтримує зв'язок з особами, що ведуть антигромадський спосіб життя, схильна до вчинення злочинів та правопорушень, не працює, має неповнолітню дитину, на обліках у медичних закладах не значиться, проте потребує «Д» спостереження і лікування у лікаря гінеколога.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченої, є скоєння нею злочину у стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів.

При обранні покарання судова колегія також враховує ступінь суспільної небезпеки скоєного обвинуваченою злочину та тяжкість злочинних наслідків.

Згідно ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченій, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженої та запобігав вчиненню інших злочинів.

У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що обвинуваченій слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення винної та попередження вчинення нею нового злочину.

Прокурором заявлено цивільний позов в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради про відшкодування коштів, затрачених на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення, на суму 5249,60 грн.

Згідно довідки КУ «Маріупольська міська лікарня швидкої медичної допомоги» №591 від 23.07.2015 року ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні КУ «ММЛШМД» з 15.06.2015 року по 01.07.2015 року і на його лікування було витрачено 5249,60 грн. за 16 койко днів.

Згідно ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Таким чином, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого кошти підлягають стягненню з обвинуваченої.

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази: брюки світлі, синя сорочка в клітинку, носки чорного кольору, біле простирадло, ніж кухонний, наволочку, змив речовини бурого кольору слід знищити, мобільний телефон «Алкатель» - повернути ОСОБА_3

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, колегія суддів

З А С У Д И Л А:

ОСОБА_4 визнати винною у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначити їй покарання у виді 6 (шести) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою у Маріупольському слідчому ізоляторі УДПтСУ в Донецькій області.

Строк покарання відраховувати з 25.08.2015 року.

Зарахувати ОСОБА_4 строк її попереднього ув'язнення з 25 серпня 2015 року по день набрання вказаним вироком законної сили за правилами ч. 5 ст. 72 КК України, де одному дню попереднього ув'язнення відповідають два дні позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі Маріупольської міської ради (р/рахунок 31412544700052 в Головному управлінні державного казначейства України в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 37989721, код платежу 24060300) витрати, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого, в сумі 5249,60 грн.

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази: брюки світлі, синя сорочка в клітинку, носки чорного кольору, біле простирадло, ніж кухонний, наволочку, змив речовини бурого кольору слід знищити, мобільний телефон «Алкатель» - повернути ОСОБА_3

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченою - з моменту вручення їй копії вироку.

Головуючий суддя О.О. Хараджа

Судді: Ю.М. Мирошниченко

Г.Л. Харитонова